Ухвала суду № 57628073, 11.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4728/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

11 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2015 року ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 14.09.2015 №100250002/2015/000073/2; №100250002/2015/000072/2 та №100250002/2015/000073/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник позивача, однак він не заперечував про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між продавцем - Aimon Group Limited (Гонконг, Китай) та покупцем - ТОВ «Фоззі-Фуд» укладений контракт №068/13 від 25.11.2013, відповідно до якого, продавець продає, а покупець купує непродовольчу продукцію (товар) в асортименті, кількості, по цінам, які встановлюються інвойсами, що є невід'ємною частиною контракту.

Згідно з пунктом 2.1 контракту, ціни на товар встановлюються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає у себе вартість товару, тари, упаковки, маркування, завантаження товару у порту відвантаження, витрати по митному оформлені вантажу у країні продавця, транспортування товару до місця призначення, витрат на страхування вантажу на час транспортування.

Ціна товару може бути зниженою за взаємною згодою сторін, що може підтверджуватись будь-яким з перерахованих документів, в яких буде вказана ціна на конкретну партію товару: інвойсом, специфікацією на товар, листом продавця, додатковою угодою.

На виконання умов контракту №068/13 від 25.11.2013 ТОВ «Фоззі-Фуд» імпортувало на митну територію України товари: вироби з поліетилену для транспортування та пакування товарів. Виробником товару є фірма «Чанле Шенда Рабер Продактс Ко., ЛТД», країна виробник Китай.

З метою проведення митного оформлення товару, позивачем до Київської митниці були подані митні декларації:

- №100250002/2015/058800, якою до митного оформлення заявлені товари: №1 «вироби з поліетилену для транспортування та пакування товарів (арт. №381524); пакети розмір 22+12х45 мм, 7 мкр у формі майки з ручками в рулонах по 200 шт. 36940 рулонів (по 20 шт. в ящику), 1847 коробів»; №2: додаткові речі до одягу, виготовлені із пластмас (поліетилену) (арт. №467467) рукавички на паперовому кріпленні 100 шт./уп. Для використання у торгівельних залах, 76000 шт., 760 коробів (т.1, а.с.36-40);

- №100250002/2015/058801, якою до митного оформлення заявлено товар «вироби з поліетилену для транспортування та пакування товарів (арт. №381524); пакети розмір 22+12х45 мм, 7 мкр у формі майки з ручками в рулонах по 200 шт. 53440 рулонів (по 20 шт. в ящику), 2672 коробів» (т.1, а.с.66-69);

- №100250002/2015/058802, якою до митного оформлення заявлено товар «вироби з поліетилену для транспортування та пакування товарів арт. №381524 пакети розмір 22+12х45 мм, 7 мкр у формі майки з ручками в рулонах по 200 шт., 39620 рулонів (по 20 шт. в ящику), 1981 коробів; арт. №381523 пакети розмір 200х300 мм, 5,5 мкр, в рулонах по 500 шт., 800 рулонів (по 10 шт. в ящику), 80 коробів; атр. № 464305, пакети HDPE розмір 230х400 мм, 7 мкр, в рулонах по 1000 шт., 6100 рулонів (по 10 шт. в ящику), 610 коробів (т.1, а.с.95-98).

Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивач до кожної з митних декларацій подав: міжнародну автомобільну накладну (CMR) (код 2730), коносамент (код 2761), довідку про транспортні витрати (код 3007), експертний висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 11.09.2015 №Ц-533 (код 3016), інвойс (код 3105), пакувальний лист (код 3141), страховий поліс (код 3530), зовнішньоекономічний контракт (код 4100) з додатковою угодою (код 4103), інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (код 5501), інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю (код 5503), інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю (код 5504), сертифікати походження товару загальної форми (код 7011), прайс-лист (код 9000), комерційну пропозицію (код 9000), листи продавця (код 9000).

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської митниці шляхом надсилання електронних повідомлень було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме:

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

- для підтвердження витрат на транспортування - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до пункту ІІІ Правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору;

- копію митної декларації країни відправлення;

- виписку з бухгалтерської документації.

На виконання вказаних вимог, листами від 14.09.2015 №1743, №1744, №1745 позивачем були надані додаткові документи: прайс-лист від 01.07.2015, комерційну пропозицію від 02.07.2015, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-533 від 11.09.2015, раніше оформлені митні декларації №100250002/2015/056441 від 19.06.2015, №100250002/2015/058222 від 27.08.2015, №100250002/2015/058223 від 27.08.2015.

Цим же листом позивач повідомив відповідача про неможливість подачі інших запитуваних документів.

За результатами розгляду додаткових документів, 14.09.2015 Київською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

- №100250002/2015/000073/2, яким митну вартість товару відповідно до МД №100250002/2015/058800 із застосуванням резервного методу було скориговано з 21349,38 дол. США до 30597,40 дол. США. (т.1, а.с.34-35);

- №100250002/2015/000072/2, яким митну вартість товару відповідно до МД №100250002/2015/058801 із застосуванням резервного методу було скориговано з 31077,39 дол. США до 44264,35 дол. США (т.1, а.с.63-64);

- №100250002/2015/000073/2, яким митну вартість товару відповідно до МД №100250002/2015/058802 із застосуванням резервного методу було скориговано з 36242,46 дол. США до 51966,04 дол. США. (т.1, а.с.92-93).

В якості обставин, що стали підставою невизнання відповідачем заявленої митної вартості товарів, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено, що у наданих документах виявлені неточності та розбіжності, що полягають у наступному: «В наданому контракті від 25.11.2014 №068/13 зазначені інші умови поставки, ніж у товаросупровідних документах. В довідці про транспортні витрати зазначено, що вантаж не страхувався, хоча до митного оформлення було надано страховий поліс. В наданому коносаменті (Bill of Lading) в графі «payment terms» зазначено «freight payable at Marseille», таким чином неможливо порахувати витрати на транспортування (складові митної вартості по транспортуванню). Декларантом не надано всіх документів на запит митниці, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)».

Після здійснення коригування митної вартості, товари були випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із спірними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано достатньо документів, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару за основним методом, а тому оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного Кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Приведена норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, згідно з якими, митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України, серед іншого, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного Кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, право митного органу на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як було встановлено судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач зазначив, що в поданих до митного оформлення документах разом з митними деклараціями виявлено розбіжності та встановлено відсутність всіх необхідних відомостей, що унеможливлює перевірку заявленої митної вартості.

Разом з цим, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на підтвердження митної вартості товару, позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною другою статті 53 Митного кодексу України, про що вказано у МД та картках відмови. Крім того, позивачем були надані додаткові документи, а також зазначено, які з витребуваних документів ТОВ «Фоззі-Фуд» надати не має можливості та з яких причин.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що до заяв про визнання заявленої митної вартості по митним деклараціям та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості позивачем було додатково подано до Київської міської митниці Державної фіскальної служби документи яких, на думку митного органу, не вистачало для підтвердження заявленої ТОВ «Фоззі-Фуд» митної вартості товару.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що під час митного оформлення товарів, за якими були винесені оскаржувані рішення, позивачем надавались усі необхідні основні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Будь-яких розбіжностей у зазначених документах митним органом вказано не було. При цьому, митний орган не конкретизував, які саме факти чи складові митної вартості потрібно підтвердити запитуваними документами. Не зазначено також і вмотивованих причин та підстав необхідності надання таких документів, не вказано також обґрунтованих доводів про розбіжності чи наявні ознаки підробки в таких основних документах.

Право митниці на витребування додаткових документів закон тісно пов'язує з наявністю розбіжностей чи ознак підробки саме в основних документах, які повинні доводитись митним органом при витребовуванні додаткових документів. Однак, відповідач жодним чином не вказує на наявність явних розбіжностей чи ознак підробки в поданих документах, а лише безпідставно витребовує додаткові документи, що відповідно свідчить про порушення митного законодавства.

Відносно твердження митного органу про те, що в пункті 3.1 контракту від 25.11.2013 №068/13 зазначені інші умови поставки, ніж у товаросупровідних документах, колегія суддів зважає на наступне.

Як передбачено пунктом 3.1 контракту між Aimon Group Limited та ТОВ «Фоззі-Фуд» від 25.11.2013 №068/13, умовами поставки є CFR Одеса, CFR Іллічівськ, CFR Південний, згідно Інкотермс 2010.

Натомість як вбачається з інвойсів, а також відображено позивачем у поданих митних деклараціях, ціну на товар було визначено на умовах поставки FOB Quingdao, China.

Наведені розбіжності, на переконання відповідача, не дозволяють визначити дійсну вартість понесених транспортних витрат.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно вказано, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митними деклараціями та на вимогу митного органу про надання додаткових документів було надано додаткову угоду №3 від 05.03.2015 до контракту №068/13 від 25.11.2013 (т.1, а.с.195, 206).

Додатковою угодою №3 від 05.03.2015 пункт 3.1 контракту №068/13 від 25.11.2013 було викладено у новій редакції, відповідно до якої, всі ціни по зазначеному контракту, а також умови поставки розуміються на умовах СFR Одеса, СFR Іллічівськ, СFR Південний або на умовах FOB згідно Інкотермс 2010. Конкретне місце поставки на умовах зазначається в інвойсі до кожної поставки.

Отже, за умовами контракту №068/13 від 25.11.2013 поставка товарів може відбуватись як на умовах СFR, так і на умовах FOB, про що зазначається в інвойсі на поставку, тобто саме інвойс є тим документом, який визначає умови поставки товару.

Як вбачається з інвойсів від 02.07.2015 №FZAMC15041A (т.1, а.с.46), №FZAMC15041B (т.1, а.с.76), №FZAMC15041C (т.1, а.с.106), умовами поставки є FOB Quingdao, China.

Згідно частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються в тому числі витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, митна вартість товару включає у тому числі транспорті витрати на перевезення товару, але лише до місця ввезення на митну територію України.

Поставка товару здійснювалася морським транспортом перевізником (агентом) CMA CGM Shipping Agencies Ukraine Ltd за договором перевезення від 19.04.2011 №378 (т.1, а.с.21-34) до місця призначення Одеса, Україна, що підтверджується коносаментом (Bill of Lading) №QDFE012432 (т.1, а.с.47, 81, 104). До складу митної вартості товару позивачем були включені витрати на транспортування по маршруту Quingdao, China - Одеса (Україна), вартість якого підтверджується довідками про транспорті витрати від 19.08.2015 №3021, №3022, №3023 (т.1, а.с.54, 85, 111).

Водночас, як вбачається з пункту 2.1 контракту №068/13 від 25.11.2013, ціна включає в себе вартість товару, завантаження товару у порту відвантаження, витрати по митному оформлені вантажу у країні продавця, транспортування товару до місця призначення, витрат на страхування вантажу на час транспортування.

Таким чином, до вартості товару включені витрати на транспортування та перевантаження товару у країні продавця, а тому окремо позивачем останні не декларувались.

Отже, з викладеного вище можна зробити висновок, що умови контракту №068/13 від 25.11.2013 та товаросупровідні документи, подані позивачем до митного оформлення, не містили розбіжностей стосовно умов поставки та підтверджують факт поставки задекларованих товарів на умовах FOB Quingdao, China.

Щодо зазначення у коносаменті (Bill of Lading) у графі «payment terms» (англ. «умови платежу») «freight payable at Marseille», що за доводами відповідача свідчить про неможливість вирахувати витрати на транспортування (складові митної вартості по транспортуванню), судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем не було доведено як відповідні обставини вплинули на числове значення витрат на транспортування, підтверджених довідками. Не містить будь-якого обґрунтування з цього приводу й оскаржувані рішення про коригування митної вартості.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зауважень митного органу стосовно невідповідності додатків договору страхування, наданого при митному оформленні, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, позивачем під час митного оформлення товару, крім договору страхування, укладеного із ПрАТ «СК Граве Україна», надавалися і копії відповідних полісів.

Відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Аналіз наданих до митного оформлення страхових полісів свідчить про наявність відомостей щодо вартості страхування та інших передбачених договором страхування реквізитів (опис вантажу, маршрут, вид ТЗ тощо).

Посилання відповідача, що числові значення, вказані у страхових полісах не піддаються розрахунку колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідач не зміг вказати, які конкретно суми митний орган не зміг розрахувати та відсутність (помилковість, недостовірність) яких числових значень страхових полісів перешкоджали розрахункам.

Аргумент представника відповідача, що сума страхування відповідно до Інкотермс 2010 повинна становити не менше 110% вартості вантажу у розглядуваному випадку є безпідставним.

Вказане твердження є справедливим виключно для поставок, що здійснюються на умовах CIF - Cost, Insurance and Freight (… named port of destination), або Вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення) та CIP - Carriage and Insurance Paid То (...named place of destination), або Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (...назва місця призначення), оскільки поставка товару на зазначених умовах встановлює обов'язок страхування вантажу.

Проте, такий обов'язок, по-перше, покладено на продавця, по-друге, вартість витрат, понесених покупцем на страхування включається до ціни товару.

Натомість, умови поставки FOB не передбачають як обов'язку будь-якої із сторін страхувати вантаж так і мінімальної страхової суми у випадку страхування товару за ініціативи однієї з сторін.

Відповідач також звертав увагу, що поданий позивачем прайс-лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості, оскільки має суб'єктивну спрямованість та містить лише ті позиції товарів, що були пред'явленні до митного оформлення.

Однак, колегія суддів не вбачає у даних фактах ознак, які будь-яким чином вплинули на числові значення митної вартості товару. Національне та міжнародне законодавство не містить вимог, яким повинен відповідати прайс-лист.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Крім того, Митним кодексом України не передбачено таких повноважень відповідача як встановлення змісту та форми прайс-листів, або порядку їх заповнення. Прайс-лист є додатковим документом для підтвердження митної вартості товарів і може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких він не відноситься.

Щодо витребування відповідачем копії митної декларації країни відправлення судом першої інстанції вірно зазначено, що за змістом частини другої статті 53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення в переліку основних документів, необхідних для підтвердження митної вартості, не передбачена. Митна декларація країни відправлення може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких експортна декларація не відноситься.

Щодо доводів відповідача про неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості його упаковки, що не дає можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару та установити фактичний розмір витрат на упаковку, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача, що згідно пункту 2.1 контракту №068/13 від 25.11.2013 та виходячи з положень частини 10 статті 58 Митного кодексу України, вказані витрати включені у ціну товару і не потребують додаткового підтвердження позивачем.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зазначені доводи відповідача щодо ненадання декларантом вказаних додаткових документів є безпідставними.

В свою чергу, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Отже, відповідач під час розгляду справи не довів ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду того, що позивач у деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

У даній справі судом першої інстанції також не було встановлено наявності обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

З наведеного вбачається, що митний орган не обґрунтував у своїх рішеннях та під час судового розгляду, що документи, подані товариством для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 4 статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованого в Мін'юсті 01.06.2012 за № 883/21195, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу.

Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Проте, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до Товариства не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості.

При цьому, у графі 33 оскаржуваних рішеннях не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України у рішеннях, за змістом яких дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів. (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 року у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 року у справі № 21- 56а10, від 07.02.2011 року у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 року у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 року у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 року у справі № 21-197а12).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування інших методів, крім шостого (резервного), а також прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 11.05.2016

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.