Ухвала суду № 57627975, 11.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2016 рокусправа № 804/11562/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: суддя доповідач Юхименка О.В.

суддів: Кругового О.О. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 24 вересня 2015 року

у справі № 804/11562/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

вул. Свердлова, 22 корп. 2, м. Дніпропетровськ, 49600;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СДМ»,

вул. Красноармійська, 143, смт. Софіївка, 53100;

про стягнення 26.071,20 грн,

встановив:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області подала позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДМ» про стягнення 26.071,20 грн шкоди.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Віхрова В.С.) своєю постановою від 24 вересня 2015 року у позові відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що контролюючим органом здійснено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство», Однак, позов про стягнення шкоди подано поза межами повноважень, до непідконтрольної установи.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, Позивач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що у відповідності з Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року N 2939-XII органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Обставини справи. За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство», здійсненої уповноваженими фахівцями держфінінспекції, встановлено недоотримання доходів: підприємством - 60.832,80 грн, державним бюджетом - 26.071,20 грн, внаслідок використання орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «СДМ» орендної площі більше, ніж передбачено договором оренди приміщення.

Підконтрольною установою - Державне підприємство «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство», не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СДМ» 26.071,20 грн шкоди стало предметом судового позову.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд, про що зазначено вище, відмовив у позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СДМ» 26.071,20 грн шкоди у зв'язку з відсутністю компетенції (стягнення шкоди з непідконтрольної установи).

За позицією заявника апеляційної скарги, Державна фінансова інспекція є спеціалізованою установою. Звернення до суду здійснено у зв'язку із виконанням владних управлінських функцій, причому ці функції здійснюються саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

З огляду на приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що Позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів доходить до висновку, що правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС дозволяє колегії суддів дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

В випадку, що розглядається, позов заявлений про стягнення грошових коштів з непідконтрольної установи, і, на думку колегії суддів, не підпадає під дію пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС.

Отже, спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Справи у спорах, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, підвідомчі господарським судам.

Керуючись ст. 195, п. 4 ч. 1 ст. 199, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі № 804/11562/15 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Л.М. Нагорна

< Довідник >