Постанова № 57627663, 10.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2016 р. Справа№ 910/11880/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Герасименко І.В.-представник;

Від відповідача: Бриль П.О.-представник;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016

у справі № 910/11880/13 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал"

до Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення 4 160 656,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 4 160 656,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" не виконало належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором №05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005 року і у визначені відповідним договором строки не здійснило в повному обсязі оплати наданих йому Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним договором у розмірі 3843174,15грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за Договором позивачем нараховано інфляційних витрат у розмірі 3 423,35 грн., пеню - 101 583,86 грн., штрафу - 192 158,71 грн. та 3% річних - 20 316,77 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. у справі №910/11880/13, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. у справі №910/11880/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 3 843 174,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 423,35 грн., 3% річних у розмірі 20 316,77 грн., пеню у розмірі 101 583,86 грн., штраф у розмірі 192 158,71 грн., а також 68 820,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11880/13 від 09.03.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ „АК „Київводоканал" в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" у справі №910/11880/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2016 апеляційну скаргу Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.05.2016.

05.05.2016 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.05.2016, учасники судового процесу надали свої пояснення по суті спору.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 20.04.2005 між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал" (перейменовано на Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством управління житлового господарства Шевченківського району (перейменовано в Комунальне підприємство „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району") (відповідач, абонент) укладений договір №05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого останнім дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій міста Києва - приймати від нього стічні води, а абонент - здійснювати своєчасну оплату наданих послуг на умовах, визначених договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. №65, та Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37.

Пунктами 2.1.1, 2.1.4 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю стічних вод, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та /або іншими способами визначення об'ємів стоків.

Відповідно до пунктів 2.2.2, 2.2.4 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у 10-ти денний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважається безпідставною.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з водопостачання та водовідведення на суму 19 267 286,40 грн. з яких сплачено 15 569 600,21 грн., в наслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 3 843 174,15 грн., яку позивач просив стягнути з останнього.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом(ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з статтями 16, 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Таким чином, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Згідно з пунктом 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008р. № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З наявного в матеріалах справи листа Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.11.2014 №109/02/31-7485, вбачається, що на балансі КП "Керуюча дирекція Шевченківського району" обліковуються теплові пункти, що використовуються для надання послуг з постачання гарячої води.

Також, в матеріалах справи наявний договір № 5 від 01.01.2009 про забезпечення надання комунальних послуг, укладений між КП "Керуюча дирекція Шевченківського району" (як балансоутримувач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (як виконавець), за умовами п.1.1 якого балансоутримувач передав, а виконавець прийняв на себе функції вчасного та якісного надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення для потреб споживачів.

За умовами пункту 2.4.8 цього договору КП "ЦОС Шевченківського району" зобов'язалося укласти договори з виробниками комунальних послуг для якісного, своєчасного та безперебійного надання таких послуг безпосереднім споживачам.

Отже, КП „ЦОС Шевченківського району", виконуючи функції виконавця комунальних послуг, здійснював забезпечення безпосередніх споживачів послугами, в тому числі з гарячого водопостачання.

Крім того, Вищий господарський суд України у постанові від 30.10.2012 у справі №37/129-69/131-2012 за позовом ПАТ „АК „Київводоканал" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення заборгованості за надані, згідно умов договору №05618/2-10 від 20.04.2005, послуги з водопостачання та водовідведення зазначив, що відповідач не звільнений від обов'язку по оплаті послуг з постачання питної води, що ним була використана для надання послуг з гарячого водопостачання своїм споживачам, оскільки відповідачем здійснювалася часткова оплата вартості таких послуг.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи висновка науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності від 31.01.2015 року №85/14, яким, встановлено, що при врахуванні бухгалтерського обліку КП „ЦОС „Шевченківського району", зобов'язання перед ПАТ „АК „Київводоканал" підтверджені станом на 01.04.2013р. в сумі 3 680 005,90грн. За період 04.2013р. -05.2013р. з боку КП „ЦОС „Шевченківського району" сплачено 6 131 230,84 грн. на користь ПАТ „АК „Київводоканал" по Договору №05618/2- 10 від 20.04.2005р. Таким чином, враховуючи вимоги пп.2.2.2. договору №05618/2-10 від 20.04.2005р., станом на 01.06.2013р. заборгованість КП "ЦОС Шевченківського району" перед ПАТ "АК Київводоканал" по Договору №05618/2-10 від 20.04.2005р. за спірний період 01.11.2012р. по 31.03.2013р. відсутня.

Разом з тим, при умові врахування облікових даних зазначених в "Розшифровках рахунків в розрізі абонентів КП ЖЕК" ПАТ "АК Київводоканал" з 01.11.2012р. по 31.03.2013р., за послуги постачання гарячої води та її стоків (послуги з найменуванням "ГВ+СТ", код абонентів 10-50050, 10-50070, 10-50094, 10- 50104, 10-50151, 10-50570, 10-50970, 10-50527, 10-51005, 10-51395, 29-51238, 29-51247, 29-51440, 29-51474, 29-51542, 29-51550, 29-52089), дослідженням встановлено що до загального обсягу та вартості послуг з постачання питної води ПАТ "АК "Київводоканал" фактично включено обсяг води, що використовується на підігрів та стоки в розмірі 1760701куб.м., вартість склала 5 599 089,18грн.

Згідно з пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Крім того, оплата в розмірі 6 131 230,84 грн. за квітень-травень 2013 року, відображалася в розрахунках позовних вимог, що були предметом розгляду у справі №910/24625/13 про стягнення заборгованості за період з квітня по вересень 2013 року, та враховувалися як оплата саме за цей період і впливали на розмір заборгованості, що підлягала стягненню у справі №910/24625/13.

Як вбачається з матеріалів справи заявлена позивачем до стягнення заборгованість за період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року складається з :

- 1 761 719,02 грн. заборгованість за питну (холодну) воду та її стоки;

- 847 158,32 грн. заборгованість за приймання стоків, що утворилися від споживання питної води, що використовується для підігріву;

- 1 234 296,81 грн. заборгованість за поставлену питну воду, що використана відповідачем для підігріву.

Перевіривши арифметичний розрахунок заборгованості за надані послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод за період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року з урахуванням актів зняття показів з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровок рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг, а також дебетово-інформаційні повідомлення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо підтвердження факту надання абоненту послуг з водопостачання і водовідведення за вказаний період на суму 19 267 286,40 грн., з яких сплачено 15 569 600,21 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 3 843 174,15 грн., а тому позовні вимоги в цій частині дійсно підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.6. договору вразі безпідставної відмови оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки дії відповідача порушують умови договору, що як наслідок є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 4.2 та 4.6 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене позивачем було правомірно нараховано пеню, штраф та 3 % річних та інфляційні втрати, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі про що вірно вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржником належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку досліджені всі наявні в матеріалах справи докази, рішення місцевого господарського суду, яким повністю задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі № 910/11880/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11880/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська