Постанова № 57626296, 11.05.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.05.2016 справа №908/280/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2А, ОСОБА_3 при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 не зявився не зявився Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія АСКА, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід24.02.16р.у справі№ 908/280/16 (суддя Місюра Л.С.) за позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю БК-Експерт, м.Київ Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія АСКА, м.Запоріжжя стягнення 8210 грн. 92 коп.ВСТАНОВИВ

ТОВ «БК-Експерт» (м. Київ) звернулось до господарського суду Запорізької області про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (м. Запоріжжя) 3% річних за період з 24.09.2013р. по 12.02.2015р. в сумі 838 грн. 40 коп., інфляційних нарахувань за період з жовтня 2013р. по січень 2015р. в сумі 6 068 грн. 34 коп. та пені за період з 24.09.2013р. по 24.03.2014р. в сумі 1 304 грн. 18 коп.

В обґрунтування позову заявник посилався на несвоєчасну сплату відповідачем страхового відшкодування.

Вимоги заяви, зокрема, ґрунтувались на положеннях ст.35, 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2016 року (суддя Місюра Л.С.) позовна заява задоволена частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» 3 % річних в сумі 838 грн. 40 коп., інфляційні нарахування в сумі 6 068 грн. 34 коп., судовий збір в сумі 1 159 грн. 03 коп. В частині стягнення пені в сумі 1 304 грн. 18 коп. в задоволені позову відмовлено.

Відповідачем у справі Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» подана апеляційна на судове рішення, у якій апелянт просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області через порушення ним норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Звертає увагу на невідповідність висновків суду першої інстанції правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у аналогічному спорі.

У відзиві на скаргу позивач вказує на добровільне виконання відповідачем рішення суду, що, на його думку, свідчить про відсутність спору.

У звязку з находженням у відпустці судді Мартюхіної Н.О. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.04.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А. Сгара Е.В.

Сторони у судове засідання не зявились. Від апелянта надійшло клопотання про розгляд скарги без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи Донецький апеляційний господарський суд встановив.

Приймаючи рішення, господарський суд Запорізької області виходив з наступного.

23.03.2011р., водій ОСОБА_5, який керувала автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль «Шкода», д/н НОМЕР_2. Дані обставини встановлені та підтверджуються Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15.04.2011р. про притягнення зазначеного водія до адміністративної відповідальності

Транспортний засіб «ШКОДА», д/н НОМЕР_2, який є другим учасником ДТП, застраховано в ПрАТ «НФСК «Добробут» «Регіональне управління» (договір добровільного страхування № 30/29 110 від 19.10.2010р.). Згідно умов договору страхування, на підставі заяви страхувальника, страхового акту, звіту про визначення вартості матеріального збитку, страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 20 629 грн. 45 коп. потерпілій стороні.

01.11.2012р. ПрАТ «НФСК «Добробут» «Регіональне управління» переведено (відступлено) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб, що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами добровільного страхування, укладеними між ПрАТ «НФСК «Добробут» «Регіональне управління» та страхувальниками, на користь ТОВ «БК-ЕКСПЕРТ».

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_5, що підтверджується відповідною постановою суду.

Разом із цим встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована відповідачем згідно полісу ВЕ/3996360.

21.06.2013р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про виплату страхового відшкодування, а також всі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, що передбаченні ст.35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яку відповідач отримав 25.06.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до приписів п. 2 ст. 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Тобто граничний строк прийняття рішення та виплати страхового відшкодування відповідачем, на думку господарського суду, був 23.09.2013р.

Цим же пунктом ст. 6 вказаного Закону передбачено, що якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Позивачем були надані відповідачу документи відповідно до ст. 35 згаданого Закону, однак відповідач в порушення п. 2 ст. 36 Закону не здійснив виплату страхового відшкодування впродовж 90 днів.

15.01.2015р. рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 905/2002/14-908/4558/14 позовні вимоги позивача про стягнення збитків в порядку регресу задоволені. Дане рішення набрало законної сили 31.01.2015р.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період з 24.09.2013р. по 12.02.2015р. в сумі 838 грн. 40 коп., інфляційні нарахування за період з жовтня 2013р. по січень 2015р. в сумі 6 068 грн. 34 коп.

Вимога в цій частині господарським судом виходячи з положень ст.625 ЦК України визнана правомірною.

У стягненні пені відмовлено, оскільки в силу статті 35, 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказані норми регулюють відносини страховика і страхувальника за договором страхування і до спору відношення не мають.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 905/2002/14-908/4558/14 від 15.01.2015 р. позовні вимоги ТОВ «БК-Експерт» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» страхового відшкодування задоволені частково. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що цивільно-правова відповідальність винної особи у скоєні ДТП, застрахована відповідачем згідно полісу ВЕ/3996360. Страхова компанія ПрАТ «НФСК Добробут», виплативши за договором добровільного страхування страхове відшкодування потерпілому, набула право вимоги до відповідача в межах фактичних витрат.

Судом встановлений факт того, що 01.11.2012 року між ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія» Добробут» в особі відокремленого підрозділу «Регіональне управління» (первісний кредитор) та ТОВ «БК-Експерт» (новий кредитор, позивач у справі) був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор переводить (уступає) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб (боржників), що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами про страхування, укладеними між первісним кредитором та споживачами (страхувальниками), а новий кредитор набуває право вимоги та зобовязується перерахувати первісному кредитору кошти за переведене (уступлене) право вимоги.

Стягнута за рішенням суду сума 20 119 грн. 45 коп. перерахована позивачу в наступному порядку: 13.02.2015р. 10119 грн. 45 коп., 13.02.2015р. 5000 грн., 17.02.2015р. 5000 грн., що підтверджується виписками по рахунку та платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

За несвоєчасну сплату відповідачем страхового відшкодування позивач нарахував та просив стягнути 3% річних за період з 24.09.13р. по 12.02.15р. в сумі 838,40 грн., інфляційні нарахування за період з жовтня 2013р. по січень 2015р. в сумі 6 068,34грн., пеню за період з 24.09.2013р. по 24.03.2014р. в сумі 1 304,18 грн. на підставі ст.ст. 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , ст.625 ЦК України.

Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області таким, що підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

За змістом положень ч. 1 ст.355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України (далі ЦК України), цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: страхова компанія ПрАТ «НФСК Добробут», виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування, отримала від останнього право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", яка застрахувала відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди.

Таким чином, позивач, з урахуванням положень договору про відступлення права вимоги, реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", оскільки за договором страхування відповідальності останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Разом із тим за правилами п. 35.1 ст. 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Враховуючи викладене, до нового кредитора обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі - Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування».

Вищевказана правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 року у справі № 3-165гс14 по аналогічному спору, яка відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України повинна бути врахована при вирішенні спору, що розглядається.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 5 ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить, що підставою для застосування штрафної санкції є порушення виконання зобов'язання винною особою, яке узгоджене сторонами в правочині або встановлене у спеціальному законі.

Приписи ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), регламентують нарахування пені у разі, якщо страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, не сплатить страхове відшкодування в добровільному порядку, але не пізніше ніж як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Зазначена норма, як вищевказане, не розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами у спорі, що розглядається.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зазначив, що заявлена позивачем вимога про стягнення штрафної санкції у вигляді пені задоволенню не підлягає.

Разом з тим, з урахуванням вищевказаного, не підлягають задоволенню і інші вимоги позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року та п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Законодавець передбачає застосування компенсаційних санкцій до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

Як вже зазначалось, внаслідок виплати страхового відшкодування потерпілому, відбувся перехід права вимоги в межах фактичних витрат від потерпілого до позивача без виникнення нового зобов'язання. Тобто з моменту набуття позивачем права вимоги до відповідача не відбулося виникнення нового грошового зобов'язання, невиконання якого давало б підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що особа, відповідальна за збитки, відшкодовані у результаті страхування, не відповідає за прострочення, яке допустив страховик. Таким чином, страхувальник не має права вимагати від особи, відповідальної за шкоду, сплати процентів за прострочення страховика, який несвоєчасно виплатив відшкодування. Тому таке право не може перейти в порядку суброгації. Проценти виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов'язання перед страхувальником і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації.

Таким чином, на думку колегії суддів, вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат у спорі, що розглядається, не ґрунтуються на законодавстві та матеріалах справи.

Посилання позивача на конкретні постанови Верховного Суду України по цивільним справам до уваги не прийняті, оскільки Верховним Судом у вказаних постановах надавалась оцінка правовідносинам, які відрізняються від тих, що мають місце у спорі, що розглядається (зокрема, у спорі між страховиком та страхувальником, які регулюються умовами договору добровільного страхування, та стосуються невчасної виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику). При розгляді ж скарги Донецький апеляційний господарський суд виходив з правової позиції Верховного Суду України, викладеній при розгляді аналогічного спору у постанові від 04.11.2014 року у справі № 3-165гс14.

Виходячи з викладеного, в задоволенні позову слід відмовити у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.33, 99, 101-103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від у справі №908/280/16 скасувати частково та прийняти у справі нове рішення.

У задоволенні позовної заяви відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК - Експерт» (03035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36530730) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул.. Перемоги, буд. 94-А, код ЄДРПОУ 13490997), судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1515,8 (одна тисяча пятсот пятнадцять гривень) 80 коп.

Наказ видати господарському суду Запорізької області.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-ти денний строк.

Головуючий суддя: О.Л. Агапов

Судді: С.А. Малашкевич

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим:1-позивачу,1-відповідчу,1-у справу,1-ДАГС,1-ГСЗО