Постанова № 57626233, 10.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2016 року Справа № 912/4154/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Величко Н.Л., Дарміна М.О.

При секретарі Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреністьб/н від 08.04.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник. довіреність № 1 від 29.04.2016 р.;

від ТОВ "Куба 2011": ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 10.08.2015 р.;

від громадської організації "Куба": ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 10.08.2015 р.;

інши учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київрусь-КД»

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 лютого 2016 року у справі № 912/4154/15

за позовом комунального підприємства «Регіональний центр розвитку послуг», м. Кіровоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київрусь-КД», м. Кіровоград

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кіровоградська обласна рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Куба2011» та громадська організація «Куба»

про розірвання договору, примусове виселення та стягнення 50 000 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10 лютого 2016 року (суддя Вавренюк Л.С.) позовні вимоги комунального підприємства «Регіональний центр розвитку послуг» задоволені частково.

Суд розірвав договір оренди на користування пам'яткою архітектури від 24 листопада 2011 року за № 46, укладений між Регіональною службою охорони та реставрації пам'яток містобудування та архітектури та товариством з обмеженою відповідальністю "Київрусь-КД" та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Київрусь-КД" на користь комунального підприємства "Регіональний центр розвитку послуг" штрафні санкції в сумі 20 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 705,20 грн.

В решті частини позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київрусь-КД» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив питання щодо істотності порушення умов договору оренди відповідачем, оскільки заборгованість з орендної плати утворилась за незначний період, була своєчасно погашена з урахуванням пені та 3% річних, майно було застраховано, суборенда в подальшому погоджувалась з власником, а переобладнання проводилось суборендарем за відома власника, який не заперечував проти переобладнання.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки вони можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення правил. Проте, правопорушення, за які судом застосовані адміністративно-господарські санкції, були вчинені у 2011-2012 роках, а заявлені до стягнення у 2015 році, тобто, поза межами їх застосування.

Всі ці обставини, на думку відповідача, є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 березня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 12 квітня 2016 року.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представники позивача та третіх осіб в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

12 квітня 2016 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 10 травня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження голови Кіровоградської обласної ради від 30 квітня 2015 року № 115-гр "Про передачу майна" та акту приймання-передачі від 20 травня 2015 року, передано безоплатно нерухоме майно та інше індивідуально-визначене майно з балансу зі статутного фонду Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури на баланс для поповнення статутного фонду комунального підприємства "Кіровоградське регіональне інвестиційне агентство", у тому числі будівля в м. Кіровограді по вул. Дворцовій, 28 (а.с. 174-182 том 1).

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради від 10.09.2015 р. № 271-гр, внесено зміни до Статуту комунального підприємства "Кіровоградське регіональне інвестиційне агентство" Кіровоградської обласної ради (а.с. 13-20 том 1) шляхом викладення його в новій редакції з урахуванням зміни найменування юридичної особи "комунальне підприємство "Кіровоградське регіональне інвестиційне агентство" Кіровоградської обласної ради" на "комунальне підприємство "Регіональний центр розвитку послуг" та затверджено нову редакцію Статуту позивача (а.с. 23- 35 том 1).

24 листопада 2011 року між Регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури (Орендодавець) та ТОВ "Київрусь - КД" (Орендар) укладено договір оренди на користування пам'яткою архітектури (колишнє правління банку та готель "Колос", вул. Дворцова, 28) № 46 (далі - Договір, а.с. 37-39 том 1), за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 114,0 кв.м., розміщене на земельній ділянці за адресою: м. Кіровоград, вул. Дворцова, буд. 28, на 1 поверсі, балансова вартість якого становить 85855,14 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює діяльність у сфері громадського харчування (крім ресторану) (п. 1.1. Договору).

Також сторони погодили, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договору, але не раніше дати підписання акта приймання-передачі майна; передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно; Орендар відшкодовує Орендодавцю плату за користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди. Відшкодування плати за користування земельною ділянкою визначається в розмірі пропорційному розміру частини майна, що орендується (п.п. 2.1., 2.3., 2.5. Договору).

У розділі 3 Договору сторонами визначено орендну плату за Договором. Так, у п.п. 3.4., 3.7. Договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендодавцю до 20 числа наступного місяця, після місяця, за який здійснюється платіж; ставка орендної плати без урахування індексу інфляції за місяць складає 7890,62 грн., щомісячне відшкодування плати за користування земельною ділянкою складає 12,31 грн.

Згідно п. 10.1. Договору, цей Договір діє з 24 листопада 2011 року по 01 січня 2023 року.

Договір підписаний Орендодавцем і Орендарем, скріплений круглими печатками сторін, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та, згідно витягу з реєстру правочинів номер 10692459, зареєстрований 24 листопада 2011 року. (а.с. 41 том 1).

01 листопада 2011 року, 27 лютого 2015 року та 21 травня 2015 року Орендодавцем та Орендарем підписувались Додаткові угоди до Договору, якими вносились зміни та доповнення до умов Договору (а.с. 42-44 том 1).

Звертаючись до товариства з обмеженою відповідальністю "Київрусь-КД" із позовом ( з урахуванням заяви про зменшення розміру майнових позовних вимог на суму 3 152,14 грн., в тому числі пені в розмірі 2 972,02 грн. та штрафних санкцій 3% річних у розмірі 180,12 грн.) про розірвання договору оренди на користування пам'яткою архітектури від 24 листопада 2011 року № 46, виселення ТОВ "Київрусь-КД" з нежилого приміщення загальною площею 114,0 кв. м., розташованого в будівлі за адресою: вул. Дворцова, 28 у м. Кіровограді, та оперативно-господарських санкцій відповідно до п. 9.3. договору за порушення строків внесення орендної плати в розмірі 10 000 грн., за передачу приміщень у користування (в суборенду) іншій особі без попереднього письмового погодження орендодавця в розмірі 10 000 грн., за самовільне проведення в орендованих приміщеннях ремонтних робіт в розмірі 10 000 грн., за невиконання обов'язку щодо укладання договору страхування орендованого майна в розмірі 10 000 грн., за невиконання обов'язку щодо нотаріального посвідчення договору, а саме додаткових угод до договору, що є його невід'ємною частиною в розмірі 10 000 грн., позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди на користування пам'яткою архітектури № 46 від 24 листопада 2011 року, а саме - порушення строків орендної плати, передання майна у суборенду без дозволу позивача, реконструкцію приміщень без дозволу орендодавця, несвоєчасне страхування орендованого майна, та не посвідчення договору у нотаріуса, що є істотним порушенням умов договору оренди.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору та стягнення штрафних санкцій у сумі 20 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично затримує сплату орендної плати та відшкодування за користування земельною ділянкою, отримав згоду Орендодавця на передачу орендованого приміщення в суборенду лише у 2013 році, протягом 2011 та 2012 років Орендар передавав орендовані приміщення в суборенду без дозволу та відома позивача, господарським судом встановлено факт здійснення ремонтних та будівельних робіт з реконструкції та переобладнання орендованого майна, що підтверджується письмовою довідкою ТОВ "Куба - 2011" з доданими до неї графічними матеріалами (а.с. 100-102 том 1), у відповідності до змісту якої третьої особою протягом 2011 року за вказівкою Орендаря здійснено роботи з демонтажу централізованої системи опалення (демонтовано 7 чавунних приладів опалення та труби), прорізання прорізу в глухій перегородці 3 кв.м. (тобто реконструкція приміщень - ізольовані приміщення перетворені в суміжні і прохідні), встановлення барної стійки з капітальних конструкцій площею 1,5 кв м. (із зменшенням корисної площі приміщення), демонтаж перегородки та дверного блоку, відповідачем порушено умову п. 5.7. Договору щодо безперервності страхування орендованого майна, додаткові угоди до Договору нотаріально не посвідчувалися, що свідчить про їх нікчемність.

Крім того, стягуючи 20000 грн. штрафних санкцій, суд виходив з того, що з визначеного переліку порушень п. 9.3. Договору передбачена відповідальність Орендаря лише за самовільне проведення будь-якого виду ремонтно-реставраційних робіт та за здачу його в суборенду без письмової згоди Орендодавця.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 18, ч. 1 ст. 19, ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як і загальною нормою - ч. 3 ст. 285 ГК України, визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у п.п. 3.4., 3.7. Договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендодавцю до 20 числа наступного місяця, після місяця, за який здійснюється платіж; ставка орендної плати без урахування індексу інфляції за місяць складає 7890,62 грн., щомісячне відшкодування плати за користування земельною ділянкою складає 12,31 грн.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, в порушення зазначених вимог закону та умов Договору, відповідач систематично затримує сплату орендної плати та відшкодування за користування земельною ділянкою, що підтверджується наданими позивачем копіями виставлених Орендодавцем рахунків - фактур та платіжних доручень відповідача (а.с. 45 - 69 том 1).

І хоча на даний момент заборгованість відповідача з орендної плати та плати за користування земельною ділянкою відсутня, господарським судом враховано, що Орендодавець при укладенні Договору розраховував на належне виконання Орендарем умов Договору.

При цьому, факт несвоєчасної сплати Орендарем передбачених Договором платежів, відповідачем визнається, що підтверджується сплатою останнім в добровільному порядку нарахованих Орендодавцем сум пені та 3% річних (а.с. 142 том 2).

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу (надалі - ГК) України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені статтею 783 ЦК України, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених статтею 651 ЦК України, а саме, в разі істотного порушення договору наймачем та в інших випадках, установлених договором або законом.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності, встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

При цьому, вказаною нормою, на відміну від ст. 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення та невиконання яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна на вимогу орендодавця, а тому доводи апелянта про відсутність такої умови як істотність порушення умов договору, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору Орендар зобов'язався використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору (п. 5.1. Договору); своєчасно та у повному обсязі відповідно виставлених рахунків сплачувати орендну плату, відшкодування плати за користування земельною ділянкою, комунальні послуги та витрати за утримання та охорону орендованого майна (п. 5.2. Договору); не проводити переобладнання та реконструкцію приміщення без дозволу Орендодавця (п. 5.4. Договору); протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно від ризику випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди (зокрема обов'язково від вогневих ризиків та дії води) не менше ніж на його балансову вартість на користь Орендодавця в порядку, визначеному законодавством, з наданням копії страхового полісу Орендодавцю. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим (п. 5.7. Договору); здійснювати нотаріальне посвідчення цього Договору (якщо це передбачено законодавством) за рахунок своїх коштів в двохмісячний термін (п. 5.12. Договору), а також передавати окремі площі орендованого майна у суборенду фізичним та юридичним особам тільки за попередньою письмовою згодою орендодавця ( п. 6.4)

Проте, окрім несвоєчасного здійснення орендної плати, відповідач порушував і інші умови договору оренди.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач укладав договори суборенди нежитлового приміщення від 01 грудня 2011 року, від 01 жовтня 2012 року , від 01 січня 2013 р., від 01 січня 2014 року, від 01 січня 2015 року, у відповідності до яких ТОВ "Київрусь - КД" (Орендар) передає, а ТОВ "Куба - 2011" (Суборендар) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (об'єкт оренди), розташоване в будівлі по вул. Леніна (нині - вул. Дворцова), 28 у м. Кіровограді (а.с. 88-99 том 1), а також договори суборенди нежитлового приміщення від 01 жовтня 2012 року, від 01 січня 2013 року, 01 січня 2014 року, 01 січня 2015 року , за якими ТОВ "Київрусь - КД" (Орендар) передає, а ГО "Куба" (Суборендар) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (об'єкт оренди), розташоване в будівлі по вул. Леніна (нині - вул. Дворцова), 28 у м. Кіровограді (а.с. 109-117 том 1).

При цьому, у порушення вимог п. 6.4 договору, відповідач отримав згоду Орендодавця на передачу орендованого приміщення в суборенду лише у 2013 році, протягом 2011, 2012, 2014 років Орендар передавав орендовані приміщення в суборенду без дозволу та відома позивача.

Відповідно до п. 6.4 договору в разі передачі орендарем майна в суборенду без дозволу орендодавця, орендодавець має право вимагати розірвання договору.

Крім того, господарським судом встановлено факт здійснення ремонтних та будівельних робіт з реконструкції та переобладнання орендованого майна, що підтверджується письмовою довідкою ТОВ "Куба - 2011" з доданими до неї графічними матеріалами (а.с. 100-102 том 1), у відповідності до змісту якої третьої особою протягом 2011 року за вказівкою Орендаря здійснено роботи з демонтажу централізованої системи опалення (демонтовано 7 чавунних приладів опалення та труби), прорізання прорізу в глухій перегородці 3 кв.м. (тобто реконструкція приміщень - ізольовані приміщення перетворені в суміжні і прохідні), встановлення барної стійки з капітальних конструкцій площею 1,5 кв м. (із зменшенням корисної площі приміщення), демонтаж перегородки та дверного блоку.

При цьому згоди орендодавця на проведення таких робіт отримано не було і доказів надання позивачем такої згоди відповідач суду не надав.

Таким чином, відповідачем, як Орендарем за Договором, порушено умови п. 5.4. Договору щодо заборони проведення переобладнання та реконструкції приміщення без дозволу Орендодавця.

Відповідно до п. 5.7 договору, орендар зобовязаний протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно від ризику випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди (зокрема обов'язково від вогневих ризиків та дії води) не менше ніж на його балансову вартість на користь Орендодавця в порядку, визначеному законодавством, з наданням копії страхового полісу Орендодавцю. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Проте, у порушення означеного пункту договору, 14 липня 2014 року відповідачем та ПАТ «Страхова група «ТАС» укладено договір добровільного страхування майна строком дії до 14 липня 2015 року, тоді як наступний договір страхування орендованого майна укладений лише 08 вересня 2015 року між відповідачем та приватним акціонерним товариством "Добробут та захист" (а.с. 186 191 том 1), що є порушенням умов п. 5.7. Договору щодо безперервності страхування орендованого майна та щодо подання копії страхового полісу Орендодавцю, належний доказ якого відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позивачем надано до суду належні та допустимі докази неналежного виконання відповідачем п.п. 5.1., 5.2., 5.4., 5.7. та 5.12. Договору, що є істотним порушенням Договору, з огляду на те, що позбавляє позивача, як Орендодавця за Договором, того, на що останній розраховував при укладені даного Договору, а тому є достатньою підставою для дострокового розірвання зазначеного Договору.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що кожна із перелічених вище підстав порушення відповідачем обумовлених Договором зобов'язань, є самостійною та достатньою підставою для дострокового розірвання Договору з огляду на приписи статті 26 Закону України « Про оренду державного та комунального майна».

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача сторонами не оскаржувалось, проте колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки господарським судом встановлено, що на даний час відповідач фактично не знаходиться в орендованому приміщенні, а фактично орендоване приміщення використовує третя особа у справі на підставі укладеного з відповідачем договором суборенди.

Щодо стягнення 20000 грн. оперативно-господарських санкцій, то колегія суддів також вважає рішення суду в цій частині законним та обґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з п. 9.3. Договору, у випадку виявлення Орендодавцем факту самовільного проведення будь-якого виду ремонтно-реставраційних робіт, за пошкодження пам'ятки, використання приміщень не за договірним призначенням, здачі його в суборенду без письмової згоди Орендодавця, забудову охоронної зони, Орендар сплачує Орендодавцю оперативно-господарські санкції в розмірі 10 000,00 грн. за кожне порушення, з усуненням шкідливих наслідків для пам'ятки за свій рахунок у строки, визначені Орендодавцем та може бути виселений достроково без надання інших приміщень.

Як встановлено судом першої інстанції, з визначеного переліку порушень, передбачених п. 9.3. Договору, орендарем допущено порушення таких його умов, як самовільне проведення будь-якого виду ремонтно-реставраційних робіт та за здачу його в суборенду без письмової згоди Орендодавця, тому суд першої інстанції правильно визначив розмір штрафу у сумі 20 000 грн., відмовивши у решті частини.

При цьому доводи апелянта на те, що означений штраф є адміністративно-господарськими санкціями, які можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення правил, тому їх стягнення за вчинення порушень, вчинених у 2011-2012 роках, а заявлених до стягнення у 2015 році, тобто, поза межами строку, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2, 3 статті 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 236 ГК України, у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Оскільки сторонами у договорі передбачено застосування оперативно-господарських санкцій в розмірі 10 000,00 грн. за кожне порушення умов договору, то означені суми є

саме оперативно-господарськими санкціями, а не адміністративно - господарськими, які застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, і доводи апелянта в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам відповідача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київрусь-КД» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 лютого 2016 року у справі № 912/4154/15 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 травня 2016 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

СуддяН.Л.Величко

Суддя М.О.Дармін