Рішення № 57623836, 10.05.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" травня 2016 р. Справа № 906/310/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укпромпостач-ТК" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломагістраль-сервіс ЛТД" (смт.Чуднів Житомирська область)

про стягнення 24081,79 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 24081,79грн. за неналежне виконання договору №2 купівлі-продажу від 10.01.2014, з яких: 9003,92грн. - основний борг, 7294,64грн. - пеня, 595,00грн. - 3% річних, 7188,23грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився. 22.04.2016 на адресу суду від ТОВ "Укрпромпостач-ТК" надійшли письмові обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 7294,64грн. пені; заява щодо правильності зазначення реквізитів видаткових накладних №РН-0000007 від 11.01.2014 та №РН-0000006 від 11.01.2014, а також клопотання про приєднання до матеріалів справи копії видаткової накладної №РН-0000004 від 10.01.2014. У письмовому обґрунтуванні представник ТОВ "Укрпромпостач-ТК" зазначив, що в зв'язку з тим, що представник відповідача не заявляв клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахування та стягнення пені, пеня позивачем розраховувалась без врахування строку позовної давності щодо її стягнення.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.04.2016.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромпостач-ТК" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепломагістраль-Сервіс ЛТД" (покупець/відповідач) укладено договір №2 купівлі-продажу (а.с.12), за умовами якого продавець зобов'язується протягом строку дії цього Договору постачати та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент товару вказуються в накладній, що складається відповідно до замовлення покупця (п.1.2 договору).

За умовами п.2.1 договору продукція передається покупцю під розпис його представника у видатковій накладній продавця. Товар вважається переданим покупцеві з моменту фактичної передачі йому разом з необхідними супроводжуючими документами, та підписання покупцем видаткової накладної продавця про прийняття цього товару.

Товар передається продавцем у термін не пізніше, як у сім банківських днів з дня отримання продавцем попередньої оплати покупця (п.2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що покупець проводить розрахунки за поставлений товар в національній валюті (гривня). Форма оплати: безготівковий розрахунок шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах 100% предоплати, підставою для перерахування грошових коштів за партію товарів є рахунок-фактура, який надається покупцеві продавцем. У випадку передачі товару покупцю без 100% предоплати, покупець зобов'язаний сплатити залишок вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання товару (п.3.2 договору).

Датою оплати вартості товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору, загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставленні за цим договором за період його дії.

Договір укладений на засадах добровільності сторін, набирає чинності з моменту підписання, та є чинним до 31.12.2014 року (п.7.1 договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу №2 від 10.01.2014р. позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 9003,92грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: №РН-0000002 від 10.01.2014р. на суму 529,80грн., №РН-0000004 від 10.01.2014р. на суму 1283,40грн., №РН-0000005 від 11.01.2014р. на суму 431,40грн., №РН-0000006 від 11.01.2014р. на суму 4391,46грн., № РН-0000007 від 11.01.2014 на суму 2367,86грн.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару згідно договору №2 купівлі-продажу від 10.01.2014 не виконав, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9003,92грн.

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з врахуванням приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 9003,92грн. належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Тепломагістраль-Сервіс ЛТД" боргу є обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7294,64грн. - пені, 595,00грн. - 3% річних, 7188,23грн. - інфляційних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (пеню).

Згідно 6.2 договору, за порушення строку оплати товару, визначеного в статті 3 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період та яка нараховується від суми неоплаченого товару, за кожен день прострочення платежу, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування з урахуванням положень п.6.2 договору та зважаючи на вимоги ч.6 ст.232 ГК України, господарський суд прийшов до висновку, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 721,05грн., нарахованих за період з 17.01.14 по 17.07.14 на суму заборгованості 9003,92грн.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 721,05грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 6573,59грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Пояснення позивача щодо нарахування пені за період з 17.01.2014 по 31.03.2016 суд до уваги не приймає як такі, що суперечать приписам чинного законодавства, а саме положенням ч.6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних є вірним, відповідає обставинам справи і чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9003,92грн. - основного боргу, 721,05грн. - пені, 595,00грн. - 3% річних та 7188,23грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломагістраль-Сервіс ЛТД" (13200, Житомирська область, смт. Чуднів, вул. Макаренка, 8, код 37752696)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укпромпостач-ТК" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 75, код 38500011):

- 9003,92грн. - основного боргу,

- 721,05грн. - пені,

- 595,00грн. - 3% річних,

- 7188,23грн. - інфляційних,

- 1001,85грн. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12 травня 2016 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати: 1 - в справу, 2, 3 - сторонам (рек. з повід.)