Рішення № 57623709, 26.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.2016р. Справа №905/489/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна», м.Київ, код ЄДРПОУ 39458762

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602

про стягнення 21923046,45 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 19.04.2016р. по 26.04.2016р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ про стягнення суми основного боргу у розмірі 15162047,03 грн, штрафу 1705343,29 грн, пені 4383733,68 грн, суми нарахованих відсотків 306491,74 грн, інфляційних втрат 365430,71 грн, всього 21923046,45 грн.

14.04.2016р. до господарського суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» заявило вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 13362047,03 грн, штрафу 1705343,29 грн, пені 4383733,68 грн, суми нарахованих відсотків 306491,74 грн, інфляційних втрат 365430,71 грн, всього 20123046,45 грн.

25.04.2016р. до господарського суду надійшла заява №101 від 22.04.2016р. позивача про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» заявило вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 12362047,03 грн, штрафу 1705343,29 грн, пені 4383733,68 грн, суми нарахованих відсотків 306491,74 грн, інфляційних втрат 365430,71 грн, всього 19123046,45 грн.

Виходячи з того, що нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, судом розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» з урахуванням заяви №101 від 22.04.2016р.

При цьому, судом враховано, що подання вказаної заяви обумовлено зменшенням суми основного боргу за наявності обставин здійснення оплат. Наразі, у судовому засіданні 19.04.2016р. відповідач проти задоволення позову заперечень не надав, а відтак висловив свою правову позицію по справі, в тому числі, відносно заявленої до стягнення суми основного боргу у залишковій частині, яку просить стягнути позивач на підставі заяви №101 від 22.04.2016р.

Крім того, судом враховано, що останнім днем строку розгляду справи було 26.04.2016р. (з урахуванням продовження на 15 днів ухвалою суду від 23.03.2016р.), внаслідок чого відкладення засідання суду на іншу дату було неможливим.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №47/2015-П від 27.02.2015р. купівлі-продажу природного газу в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування інфляційних збитків, 3% річних та неустойки.

Відповідач у відзиві №17/508-766 від 15.04.2016р. зазначив, що позивачем при визначені суми заявленої до стягнення суми основного боргу не враховано часткову оплату заборгованості в сумі 500000 грн. Крім того, за розрахунком Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» сума боргу за договором №47/2015-П від 27.02.2015р. на момент подання відзиву становить 13362047,03 грн, з урахуванням оплат здійснених в період з 04.02.2016р. по 10.03.2016р. Одночасно, за твердженням відповідача, позивачем завищено суму інфляційних втрат на 4482,62 грн, 3% річних на 1242,79 грн.

У заяві №17/509-767 від 15.04.2016р. відповідач просив відстрочити виконання рішення суду у справі на 12 місяців, а також надав клопотання №17/510 від 15.04.2016р. про зменшення розміру неустойки.

Сторони у судове засідання 26.04.2016р. не з?явились.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобовязують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 26.04.2016р. не зявились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що згідно з протоколом судового засідання від 19.04.2016р. присутність сторін у судовому засіданні 26.04.2016р. обовязковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 27.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №47/2015-П.

За приписами п.1.1 вказаного договору постачальник зобовязується передати покупцю природний газ власного видобутку, та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, ввезеного на митну територію України) у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору.

За правилами п.2.1 договору №47/2015-П від 27.02.2015р. постачальник зобовязується передати, а покупець зобовязується оплатити та прийняти природний газ в обємах до 35800 тис куб. м, у тому числі, у березні - 3200 тис. куб. м, квітні - 3200 тис. куб. м, травні - 3800 тис. куб. м, червні 3600 тис. куб. м, липні 3600 тис. куб. м, серпні 3600 тис. куб. м, вересні 3600 тис. куб. м, жовтні 3600 тис. куб. м, листопаді 3800 тис. куб. м, грудні 3800 тис. куб. м.

За змістом п.4.1 укладеного сторонами правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 10893,60 грн.

Додатковою угодою №3 від 29.05.2015р. сторони внесли зміни в п.4.1 договору №47/2015-П від 27.02.2015р., внаслідок чого ціна на газ з 01.06.2015р. стала дорівнювати 8078,40 грн.

Відповідно до п.12.1 договору №47/2015-П від 27.02.2015р. останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення відбитками печаток сторін і діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обовязків.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №47/2015-П від 27.02.2015р. позивачем та відповідачем було підписано, в тому числі, акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.07.2015р. у липні 2015 року на суму 24362047,03 грн.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обовязок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 12362047,03 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.5.1 договору №47/2015-П від 27.02.2015р. остаточний розрахунок за фактом споживання природного газу здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем споживання.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Відтак, зобовязання з оплати газу за поставкою липня 2015 року на суму 24362047,03 грн мало бути виконано до 04.08.2015р. включно.

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» у повному обсязі та у передбачений договором строк за отриманий товар не розрахувалось. Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача з урахуванням проведення оплат на суму 12000000 грн на теперішній час становить 12362047,03 грн.

Наразі, відомості про здійснення відповідачем на користь позивача оплат за договором №47/2015-П від 27.02.2015р. на суму 12000000 грн підтверджуються виписками з особового рахунку позивача від 12.10.2015р. на суму 2000000 грн, від 04.11.2015р. на суму 1000000 грн, від 06.11.2015р. на суму 500000 грн, від 12.11.2015р. на суму 500000 грн, від 16.11.2015р. на суму 500000 грн, від 18.11.2015р. на суму 500000 грн, від 20.11.2015р. на суму 1000000 грн, від 01.12.2015р. на суму 1000000 грн, від 11.12.2015р. на суму 500000 грн, від 18.12.2015р. на суму 1000000 грн, від 19.01.2016р. на суму 200000 грн, від 25.01.2016р. на суму 500000 грн, від 02.02.2016р. на суму 500000 грн, від 04.02.2016р. на суму 500000 грн, від 15.02.2016р. на суму 300000 грн, від 26.02.2016р. на суму 100000 грн, від 26.02.2016р. на суму 100000 грн, від 10.03.2016р. на суму 300000 грн, платіжним дорученням №809329 від 21.04.2016р. на суму 1000000 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобовязання за договором №47/2015-П від 27.02.2015р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості поставленого природного газу від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обовязки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення 12362047,03 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до п.7.2 договору №47/2015-П від 27.02.2015р. у разі невиконання покупцем пункту 5.1 договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 4383733,68 грн пені за період з 05.08.2015р. по 04.01.2016р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що сума пені є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині є правомірними на визначену позивачем суму, а саме 4383733,68 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1705343,29 грн штрафу за період з 05.08.2016р. по 11.10.2015р. від суми невиконаного зобовязання у розмірі 24362047,03 грн.

Виходячи з того, що зобовязання з оплати прирозного газу за поставкою липня 2015 року мало бути виконано не пізніше 04.08.2015р., з огляду на те, що розраховуватись за отриманий газ на вказану суму відповідач розпочав лише 12.10.2015р., тобто, в період з 05.08.2015р. по 11.10.2015р. тривало прострочення боржника на суму 24362047,03 грн, за висновками суду, позивач правомірно розрахував та заявив до стягнення 7% штрафу у розмірі 1705343,29 грн.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Одночасно, відповідно до п.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За висновками суду, в умовах нестабільної економічної ситуації, здійснення господарської діяльності, в тому числі, на території проведення антитерористичної операції, Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» вживаються максимально можливі дії щодо погашення заборгованості перед позивачем.

Наразі, з урахуванням того, що у спірний період відповідачем на користь позивача було поставлено газу на суму 24362047,03 грн, неустойка (6089076,97 грн) за простроченими зобовязаннями відповідача є надмірно великою майже 25% від обсягу поставки у відповідний період.

Таким чином, враховуючи приписи діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору №47/2015-П від 27.02.2015р., суд дійшов висновку, про можливість зменшення розміру неустойки на 50%, а отже з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» підлягають стягненню пеня в сумі 2191866,84 грн та штраф 852671,65 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 306491,74 грн за період з 05.08.2015р. по 02.02.2016р.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 05.08.2015р. по 02.02.2016р., суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 306491,74 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 365430,71 грн за період з 05.08.2015р. по 11.10.2015р.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Як встановлено судом вище, платіж за зобовязаннями липня 2015 року мав бути здійснений не пізніше 04.08.2015р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з вересня 2015 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено з 05.08.2015р. Одночасно, виходячи з того, що індекс інфляції є помісячною величиною, припинення нарахування інфляційних втрат 11.10.2015р. не відповідає суті інфляційних нарахувань.

Відтак, з огляду на те, що позивач при визначенні суми інфляційних втрат обмежився періодом з 05.08.2015р. по 11.10.2015р., а в цей період як повний місяць включений лише вересень 2015 року, за розрахунком суду інфляційні втрати становлять 560328,08 грн. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні збитки у заявленому позивачем розмірі, а саме 365430,71 грн.

Наразі, заперечення відповідача щодо завищення позивачем суми інфляційних втрат на 4482,62 грн, 3% річних на 1242,79 грн, внаслідок здійсненої судом перевірки свого підтвердження не знайшли.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків неустойки, 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, зваживши заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню на суми 2191866,84 грн та 852671,65 грн. Крім того, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню на визначені позивачем суми, а саме 306491,74 грн, 365430,71 грн.

Відносно заяви №17/509-767 від 15.04.2015р. відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, суд зазначає про наступне:

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити його виконання.

Підставою для вчинення вказаних дій є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Одночасно, судом також повинні прийматися до уваги можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається: на важке фінансове становище підприємства, зменшення замовлень на вироблену продукцію, велику кредиторську заборгованість контрагентів Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», внаслідок чого зменшились оборотні кошти підприємства, результатом чого є неможливість погашення всієї заборгованості, термін оплати якої настав; відсутність прибутку, понесення значних збитків, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі у зв?язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, що суттєво відобразилось на фінансовому стані підприємства, наявність обставин, що мають непередбачуваний, надзвичайний та невідворотній характер. Крім того, відповідачем зауважено, що негайне виконання судового рішення призведе до неможливості виконання Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» всіх своїх зобов?язань, у тому числі, і в сфері оподаткування. Одночасно, за твердженням заявника, беручи до уваги те, що підприємство вчиняє дії щодо стабілізації обсягів виробництва, стягнення дебіторської заборгованості, то відстрочка виконання судового рішення на 1 рік дозволить підприємству продовжити господарську діяльність, погасити заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» та іншими контрагентами. Погашення спірної суми заборгованості планується за рахунок відшкодувань з державного бюджету та дебіторської заборгованості.

На підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи лист-відповідь відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області на запит №17/60 від 19.11.2015р.; баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2015р.; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015р.; звіт про взаєморозрахунки з нерезидентами станом на 31.12.2015р.; довідку №17/122 від 22.01.2016р.; лист №47/156 від 20.06.2014р. про надання інформації на адресу ПАТ «Донецькоблгаз» щодо надання інформації по датам та причинам відсутності подачі природного газу до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» у звязку з пошкодженням трубопровода та запобіганням вибуху під час обстрілів м.Краматорськ; лист-відповідь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на запит №47/156 від 20.06.2014р. зі змісту якого вбачається, що 18.05.2014р. було припинено газопостачання до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» внаслідок пошкодження наземного газопроводу високого тиску через бойові дії та 20.05.2015р. газопостачання було відновлено; довідку керівника ПДО від 01.04.2015р. щодо виконання виробничого плану 1 квартала 2015р.; розпорядження №127 від 07.04.2014р. виконавчого директора першого заступника генерального директора «Про оплату електроенергії та газу»; довідку по контрактам на поставку продукції; сертифікат №3891 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (вих. №1527/05-4 від 03.04.2015р.); лист №20-9-2/2015/1203 від 07.05.2015р. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»; лист №17/1150 від 08.09.2015р. Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на адресу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування крупних платників у м.Донецьк; постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі №805/2258/15а, від 30.06.2015р. по справі №805/2257/15-а та від 23.09.2015р. по справі №805/3190/15-а, рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2015р. по справі №908/4895/14, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №47704063 від 02.06.2015р., рішення арбітражного суду м.Москви Російської Федерації від 16.12.2014р. по справі №А40-183612/14, від 22.12.2014р. по справі №А40-91239/14, від 28.11.2014р. по справі №А40-101095/14, від 30.01.2015р. по справі №А40-166736/2014; заяву №17/224-557 від 13.03.2015р. Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на адресу Арбітражного суду м.Москви; виконавчі листи від 28.11.2014р. по справі №А40-101095/14-85-872, від 30.01.2015р. по справі №А40-166736/14-104-1378; рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2015р. по справі №905/180/15; наказ господарського суду Донецької області від 02.09.2015р. по справі №905/180/15; заяву №17/1275-1932 від 25.09.2015р. Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про відкриття виконавчого провадження із підтвердженням її відправлення на адресу виконавчого органу; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2015р. по справі №904/7110/15; наказ господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015р. по справі №904/7110/15; рішення господарського суду Сумської області від 14.09.2015р. по справі №918/786/15, наказ господарського суду Сумської області від 29.09.2015р. по справі №918/786/15 на примусове виконання рішення, заяву Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» №17/1360-2038 від 12.10.2015р. про відкриття виконавчого провадження із підтвердженням її відправлення на адресу виконавчого органу, рішення міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово промисловій палаті України від 31.08.2015р. по справі АС №177б/2015, рішення арбітражного суду Оренбурзької області від 07.07.2015р. по справі №А47-3966/2015, постанова вісімнадцятого арбітражного апеляційного суду Російської Федерації №18АП-10475/2015 від 16.09.2015р. по справі №А47-3966/2015; клопотання Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» №17/1261-1923 від 24.09.2015р. у справі №А47-3966/2015; рішення господарського суду м.Києва від 25.11.2014р. по справі №910/21007/14; постанову про відкриття виконавчого провадження №47872685 від 18.06.2015р.

З представлених до матеріалів справи документів дійсно вбачається ускладнене фінансове становище боржника, зокрема, відповідно до звіту про взаєморозрахунки з нерезидентами станом на 31.12.2015р. кредиторська заборгованість підприємства становить 1039204,9 тис. грн, з яких прострочена 858759,5 тис. грн. При цьому, дебіторська заборгованість Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» складає 187251,5 тис. грн, з яких прострочена 60529,6 тис. грн.

Виходячи зі змісту звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) відповідача за 2015 рік чистий фінансовий результат (прибуток) відсутній, збитки товариства за звітний період становлять 3210126 грн.

У відповідності до листа відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, станом на 22.01.2016р. у відділі знаходиться зведене виконавче провадження (в яке входить 168 виконавчих проваджень) про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» боргу на користь юридичних осіб на загальну суму 39727069,59 грн.

Як визначено у довідці №17/122 від 22.01.2016р. Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», заробітна плата працівникам підприємства за період з липня по грудень 2015 року виплачується несвоєчасно.

Позивач у поясненнях №100 від 22.04.2016р. проти задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення заперечив.

З огляду на наявні у матеріалах справи документи, з урахуванням того, що негайне виконання рішення є ускладненим, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, враховуючи ступінь виконання зобовязання відповідачем, суд вважає можливим надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2016р. по справі №905/489/16 на 10 місяців, а саме до 26.02.2017р. включно, внаслідок чого заява №17/509-767 від 15.04.2015р. Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», підлягає частковому задоволенню.

Заява №49 від 22.03.2016р. позивача про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках підприємства відповідача, залишено судом без задоволення з урахуванням наступного:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п.3 вказаної постанови).

В силу норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові суми відповідача заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Наразі, заяву позивача про забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідач має прострочену заборгованість за спожитий природний газ перед іншими постачальниками природного газу, а саме перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Як зазначає позивач, за даними статті «Заборгованість підприємств-боржників перед НАК «Нафтогаз України» за використаний природний газ збільшилась на 3,2 млрд грн (16,0%) та складає 23,1 млрд грн» від 16.03.2016р. (електронний ресурс - http://www.naftogaz.com/www/3/nakweb.nsf) відповідач є одним із найбільших боржників підприємства, заборгованість якого за спожитий природний газ станом на 16.03.2016р. становить 175 млн. грн.

Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача не є належною підставою для вжиття запропонованих заходів до забезпечення позову. Зокрема, обставини наявності заборгованості у відповідача перед його контрагентами не свідчить про ухилення від виконання зобовязання перед іншими особами.

Крім того, як встановлено судом вище, після подачі розглядуваного позову, відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості за період з 15.02.2016р. по 21.04.2016р 1800000 грн за поставкою липня 2015 року на суму 24362047,03 грн.

За таких обставин, відповідач вчиняє дії, які спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем за договором №47/2015-П від 27.02.2015р.

Таким чином, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», з огляду на те, що позивачем не доведено допустимими доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по справі №905/489/16, заява позивача підлягає залишенню без задоволення.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 206700 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги (з урахуванням заяви №101 від 22.04.2016р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ про стягнення суми основного боргу у розмірі 12362047,03 грн, штрафу 1705343,29 грн, пені 4383733,68 грн, суми нарахованих відсотків 306491,74 грн, інфляційних втрат 365430,71 грн, всього 19123046,45 грн, задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваної суми пені до 2191866,84 грн, штрафу до 852671,65 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» (03035, м.Київ, вул.Георгія Кірпи, буд.2-А, офіс 214, код ЄДРПОУ 39458762) суму основного боргу 12362047,03 грн, пеню 2191866,84 грн, штраф - 852671,65 грн, суму нарахованих відсотків 306491,74 грн, інфляційні втрати 365430,71 грн, а також судовий збір в сумі 206700 грн.

Відстрочити виконання рішення від 26.04.2016р. господарського суду Донецької області по справі №905/489/16 на 10 місяців, а саме до 26.02.2017р. включно.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 26.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.04.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця