Рішення № 57623082, 10.05.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2016 р. Справа № 903/215/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю М.Ж.К., м.Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства КРП і ПАРТНЕРИ, м.Луцьк

про стягнення 1181,16грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №261/6 від 07.04.2016р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю М.Ж.К. звернувся до суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства КРП і ПАРТНЕРИ про стягнення 1181,16грн. заборгованості за договором №07/72о про участь власників викуплених і прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках і споруд та прибудинкової території від 01.12.2012р. та за договором №72о/ТПВ про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.12.2012р., в т.ч.: 600,16грн. основної заборгованості, 43,13грн. пені, 483,57грн. інфляційних втрат та 54,30грн. - 3% річних.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору №07/72о про участь власників викуплених і прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках і споруд та прибудинкової території від 01.12.2012р. та договору №72о/ТПВ про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.12.2012р., щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір №07/72о від 01.12.2012р., договір №72о/ТПВ від 01.12.2012р., заяву про надання приміщення в оренду , рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №704-3 від 19.10.2012р., договір оренди нежитлових приміщень №755 від 29.10.2012р., акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 29.10.2012р., лист за вих. №24 від 02.04.2013р., лист за вих. №35 від 07.06.2013р., претензію про сплату заборгованості №1610/6 від 04.12.2015р.

Представник позивача через канцелярію суду та в судовому засіданні подав наступні документи:

1.) супровідний лист за вх. №01-54/4115/16 від 06.05.2016р., яким долучив:

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору;

- баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2015р.

- картку рахунку: 36.7 за 01.12.2012р 31.12.2013р.;

- довідку за підписом заступника директора та головного бухгалтера товариства про наявність дебіторської заборгованості;

- довідку із управління державної казначейської служби про зарахування судового збору до держбюджету;

- витяг із наказу №19-ос від 04.05.1993р.;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Ж.К.».

2.) заяву про зменшення позовних вимог за вх. №01-65/93/16 від 10.05.2016р., в якій просить зменшити суму позову на 0,12грн. в частині нарахування інфляційних втрат та стягнути з відповідача 1181,04грн. боргу.

Заява про зменшення позовних вимог, відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, із уточнених позовних вимог і вирішується спір.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 30.03.2016р. про порушення провадження у справі, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (43016, м.Луцьк, вул. Кафедральна,11) повернута з відміткою відділення поштового звязку «за терміном зберігання».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Приватного підприємства КРП і ПАРТНЕРИ: 43000, м.Луцьк, вул. Кафедральна,11, отже суд направив ухвалу від 30.03.2016р. за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обовязок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

01 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю М.Ж.К. (виконавець) та Приватним підприємством КРП і партнери (споживач) укладено договір про участь власників викуплених вбудованих і прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках, у відшкодуванні вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території №07/72о (а.с.10).

Згідно п. 1.1 договору виконавець забезпечує обслуговування житлового будинку №5б на проспекті ОСОБА_1, а також прибудинкової території, а споживач приймає участь у відшкодуванні вартості обслуговування.

Пунктом 4.1.договору встановлено, що вартість послуг в місяць з утримання будинків і споруд та прибудинкової території складає 140,02грн., в т.ч. ПДВ 23,34грн. (136,6м.кв. х1,025грн. =140,02грн.).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим місяцем.

Відповідно до п. 5.3. договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату вартості обслуговування будинків і споруд та прибудинкової території шляхом сплати пені відповідно до чинного законодавства.

Відповідач оплату за надані послуги згідно умов договору не здійснив, рахунки не оплатив, що підтвердив представ позивача в судовому засіданні.

Згідно розрахунку позивача станом на 01.03.2016р. заборгованість відповідача за договором про участь власників викуплених вбудованих і прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках, у відшкодуванні вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території №07/72о становить 560,08 грн. (а.с.6).

У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості отриманих послуг, вимога позивача про стягнення з відповідача 560,08 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

01 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю М.Ж.К. (виконавець) та Приватним підприємством КРП і партнери (споживач) укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів №72о/ТПВ (а.с.11).

Згідно п. 1.1 договору виконавець зобовязався згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів та великогабаритних відходів (крім ремонтних відходів), із контейнера біля житлового будинку №5б на проспекті ОСОБА_1, а споживач зобовязався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що на момент укладення договору розмір щомісячної плати за надані послуги становить 10,02грн. з ПДВ. Підставою для оплати послуг є виключно цей договір.

Відповідно до п.4.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Щомісячна оплата послуг здійснюється не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно розрахунку позивача станом на 01.03.2016р. заборгованість відповідача за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів №72о/ТПВ становить 40,08 грн. (а.с.6).

У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості отриманих послуг, вимога позивача про стягнення з відповідача 40,08 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Позивач 04.12.2015р. на адресу відповідача надіслав претензію №1610/6 однак останнім залишена без відповіді та задоволення. (а.с. 19).

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 600,16 грн. основної заборгованості підставна та підлягає до задоволення в повному обємі.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обовязки на підставі договору №07/72о про участь власників викуплених і прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках і споруд та прибудинкової території від 01.12.2012р. та за договору №72о/ТПВ про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.12.2012р.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення оплати послуг.

Статтею 4 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР визначено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Нарахована позивачем пеня на підставі 5.3 договору про участь власників викуплених вбудованих і прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках, у відшкодуванні вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території №07/72о та п.7.1.1. договору №72о/ТПВ про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.12.2012р. за період прострочення платежів в сумі 43,13грн. підставна та підлягає до задоволення.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому нарахування позивачем 3% річних в сумі 54,30 грн. та 483,45 грн. інфляційних втрат за період прострочення відповідає зазначеній нормі та підлягає до стягнення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, доказів які б спростували заборгованість не подав.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором №07/72о про участь власників викуплених і прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках і споруд та прибудинкової території від 01.12.2012р. та за договором №72о/ТПВ про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.12.2012р. підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в сумі 1181,04грн., в т.ч.: 600,16грн. основної заборгованості, 43,13грн. пені, 483,45грн. інфляційних втрат та 54,30грн. - 3% річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.526, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства КРП і ПАРТНЕРИ (43020, м. Луцьк, вул. Кафедральна,11, код ЄДРПОУ 38009701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М.Ж.К. (43024, м. Луцьк, пр. Соборності, 19Б, код ЄДРПОУ 13348495) 1181,04грн., в т.ч.: 600,16грн. основної заборгованості, 43,13грн. пені, 483,45грн. інфляційних втрат, 54,30грн. - 3% річних та 1378,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

12.05.2016р.

СуддяВ. М. Дем`як