Постанова № 57622884, 11.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 травня 2016 року № 826/13553/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2015 р. № 0003452207,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.06.2015 р. № 0003452207.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 08.06.2015 р. № 22/26-58-22-07-11/36273496 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 р. № 0003452207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 336 582,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки господарські операції позивача з ПП «Білдінг Стаф» є реальними.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих письмових заперечень у задоволенні позовних вимог просить відмовити з огляду на те, що позивачем не надано належно оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Враховуючи неявку в судове засідання 02.11.2015 р. представника відповідача, суд ухвали подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Технікс Ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2015 р. та податку на прибуток з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. при взаємовідносинах з ПП «Білдінг Стаф».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Технікс Ресурс», зокрема: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 224 388,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 08.06.2015 р. № 22/26-58-22-07-11/36273496 та винесено податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 р. № 0003452207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 336 582,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 224 388,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112 194,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України працівники податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п. 86.1 ст. 86 цього ж Кодексу).

Водночас, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (п. 86.7 названого Кодексу).

Отже, наведеними вище нормами передбачено право платника податків, у разі незгоди із результатами перевірки, подавати свої заперечення до контролюючого органу. При цьому, на контролюючий орган покладено обов'язок повідомити платника про час, дату та місце розгляду заперечень. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Розгляду заперечень кореспондує обов'язок контролюючого органу надати мотивовану відповідь на них, при цьому, грошове зобов'язання визначається платнику податків, з урахуванням останньої.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачу та отримання ним повідомлення контролюючого органу про дату і місце розгляду заперечень, а також, зважаючи на відсутність доказів їх розгляду контролюючим органом по суті, суд приходить до висновку про те, що відповідачем порушено порядок оформлення результатів перевірок, передбачений п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, а тому нарахування грошового зобов'язання позивачу є протиправним.

Разом з тим, оцінюючі спірні взаємовідносини у їх системному взаємозв'язку, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності товариства є електромонтажні роботи.

Між ТОВ «Технікс Ресурс» (замовник) та ПП «Білдінг Стаф» (підрядник) укладено договір підряду № ОК-136 від 31.03.2014 р., відповідно до умов якого замовник замовляє та зобов'язується оплатити, а підрядник зобов'язується належним чином виконувати роботи з організації каналів зв'язку, визначені у відповідних додатках та/або додаткових угодах до даного Договору.

Замовлення виконання робіт здійснюється шляхом підписання сторонами протягом строку дії даного договору відповідних замовлень на виконання робіт за формою, встановленою у Додатку № 1 до даного Договору. Замовлення підписується сторонами з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін стають невід'ємною частиною Договору (п. 1.1.2 договору).

У замовленнях, передбачених п. 1.2 договору визначається обсяг робіт, що мають бути виконані за відповідним замовленням, загальна вартість таких робіт, строки виконання та інші відомості, що стосуються таких робіт (п. 1.1.3 договору).

Під роботами з організації каналів зв'язку, що виконуються згідно даного договору та окремих замовлень, може розумітися будь-який з наступних видів робіт:

- роботи з організації наземного каналу зв'язку з доступу до мережі Інтернет для SMB;

- роботи з організації прокладання телефонної лінії для корпоративних клієнтів;

- роботи з організації наземного каналу зв'язку передавання даних для корпоративних клієнтів;

- роботи з організації базової станції супутникового зв'язку типу VSAT.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Білдінг Стаф» здійснює свою діяльність на підставі Ліцензії серії АЕ № 289867. Товариство зареєстровано платником ПДВ. Виконання робіт здійснювалося на підставі замовлення на виконання робіт.

Приймання-передача послуг здійснювалася згідно із актами приймання-передачі виконаних робіт: № б/н від 30.04.2014 р., № 1 від 30.04.2014 р.

Розрахунки здійснювалися згідно із наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 582 від 15.05.2014 р., № 610 від 22.05.2014 р., № 611 від 22.05.2014 р., № 612 від 22.05.2014 р., № 613 від 22.05.2014 р., зокрема, підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 39 за 2014 р.

На виконання умов вищенаведеного договору ПП «Білдінг Стаф» виписано ТОВ «Технікс Ресурс» податкову накладну від 30.04.2014 р. № 2925 на суму 149 5922,40 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки № 102 від 31.12.2014 р. витрати віднесені на рахунок 39 - це витрати майбутніх періодів у сумі 1 246 602,00 грн.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання декларувалися позивачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за звітний податковий 2014 рік. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2014 р. кількість працюючих у штаті працівників ТОВ «Технікс Ресурс» складає 635 чоловік.

З пояснень позивача вбачається, що, в подальшому, роботи з організації каналів зв'язку були перепродані ПрАТ «ДАТАГРУП», що підтверджується договором підряду № 2911/ДГ від 29.07.2011 р., укладеного між ТОВ «Датагруп Технікс», яке, в подальшому змінило свою назву на ТОВ «Технікс Ресурс» (підрядник) та ПрАТ «ДАТАГРУП» (замовник), де підрядник зобов'язувався виконати комплекс монтажних робіт, відповідно до порядку, передбаченого регламентом взаємодії згідно із Додатком № 2 до Договору. За результатами виконаних робіт з організації доступу були виконані монтажні роботи, що підтверджується актом № 4 приймання-передачі від 30.04.2014 р. до договору № 2911/ДГ від 29.07.2011 р. на загальну суму 2 999 522,40 грн. з ПДВ.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкову накладну № 42 від 30.04.2014 р. до Договору № 2911/ДГ від 29.07.2011 р., оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за лютий та квітень 2014 р.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем, не підтверджують реальність вчинених господарських операцій, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ПП «Білдінг Стаф» мало відповідні матеріальні ресурси, технічне обладнання, транспортні засоби, кваліфікований персонал у достатній кількості для виконання робіт відповідно до вищевказаного договору.

З наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між виконаними роботами та суб'єктами отримання телекомунікаційних послуг. В матеріалах справи відсутні абонентські угоди із клієнтами, акти про включення мережі, квитанції про сплату послуг підключення, наряди; докази придбання матеріалів відділом тендерних закупівель та логістики замовника; докази наявності основних фондів, місць зберігання та обліку матеріалів, докази їх передачі представнику виконавця; докази закриття нарядів тощо.

Виходячи із наведеного суд приходить до висновку, що ПП «Білдінг Стаф» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність за укладеним з позивачем договором.

Отже, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Білдінг Стаф» не підтверджуються належними доказами у справі.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Разом з тим, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди були лише задокументовані без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаним контрагентом за вказаною вище угодою.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, формуванням основних фондів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню валових витрат є правомірними.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до валових витрат сум податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Білдінг Стаф» за період 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

Водночас, беручи до уваги те, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві не було дотримано порядку оформлення проведеної перевірки, передбаченої ст. 86 Податкового кодексу України, зокрема, було визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за відсутності відповіді по суті поданих позивачем заперечень, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.06.2015 р. № 0003452207 та наявність правових підстав для його скасування.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на прибуток, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.06.2015 р. № 0003452207.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» за рахунок асигнувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук