Постанова № 57619410, 19.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року 810/272/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправною та скасування вимоги форми "Ф" від 05.08.2015 №918-23/27 (далі - оскаржувана вимога).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач вважає оскаржувану вимогу протиправною, яку винесено без достатніх правових підстав та законодавчо необґрунтованою, що породжує необхідність її скасування в судовому порядку, тому просить суд задовольнити адміністративний позов та її скасувати.

Заперечуючи проти позову, відповідач вважає свої дії по винесенню оскаржуваної вимоги правомірними та законними, оскільки у позивача наявна узгоджена заборгованість, тому просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про місце, дату та час, не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили. Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи без їхньої участі в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України), у відповідності до наказу Білоцерківської ОДПІ від 31.07.2013 року № 33 та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на III кв. 2013 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено Акт від 28.08.2013 року № 608/172/2848703560/127 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- ст. 138, п.177.2, 177.4 ст. 177 ПК України в частині заниження чистого доходу, який підлягає оподаткуванню, на суму 447 089, 22 грн., в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) за 2012 рік в сумі 79 557, 16 грн.;

- п.173.1 ст. 173 ПК України в частині не нарахування платником податків ПДФО від реалізації рухомого майна в сумі 1 656, 00 грн.;

- п. 188.1 ст. 188 ПК України в частині заниження позивачкою податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2012 року в сумі 8 846, 53 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Білоцерківською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 27.09.2013 року:

№581/0004821702/2848703560/53, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з ПДФО в сумі 119 335, 74 грн., в т.ч. за основним платежем - 79 557, 16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 778, 58 грн.;

№ 582/0004831702/2848703560/54, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з ПДФО в сумі 1 656, 00 грн., в т.ч. за основним платежем -1 656, 00 грн.;

№ 580/0004871702/2848703560/52, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 13 269, 80 грн., в т.ч. за основним платежем - 8 846, 53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 423, 27 грн.

Не погоджуючись із вказаними повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до адміністративного суду. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 року у справі № 810/5394/13-а вказаний адміністративний позов було задоволено в повному обсязі, а вказані податкові повідомлення-рішення - визнано протиправними та скасовано.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року у справі №810/5394/13-а апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ було задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року №580/0004871702/2848703560/52 та №581/0004821702/2848703560/53. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 року було відкрите касаційне провадження за скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року у даній справі.

В подальшому позивач отримав податкову вимогу форми «Ф» від 05.08.2015 року № 918-23/27, якою зобов'язано сплатити податковий борг за узгодженими податковими зобов'язаннями в сумі 144 118, 24 грн., в т.ч. по податку на додану вартість - 14 043, 72 грн., по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 130 074, 52 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваною вимогою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку. Однак, Рішенням ГУ ДФС у Київській області від 28.10.2015 року № 1826/14/10-36-10-01-04, залишено без змін Рішенням ДФС України від 15.12.2015 року № 11676/К/99-99-23-05-14, скарги позивача залишено без задоволення, а вимогу - без змін.

У зв'язку із зазначеними обставинами, позивача звернувся до суду із адміністративним позовом, що стало предметом розгляду цієї справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Згідно із ч.3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно із п.56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції не є остаточним та підлягає перегляду, як найменше двома судами (вищим спеціалізованим та Верховним Судом України), з можливістю подальшого оскарження такого судового рішення в міжнародних судових інстанціях.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п.59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

В свою чергу, за приписами п.21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України принципом податкового права є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, відповідачем ніяким чином не було доведено правомірність винесення оскаржуваної вимоги, як і не надано доказів того, що зобов'язання, яке лежить в основі такої вимоги, є узгодженим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога винесена позивачем передчасно, а тому вважає її безпідставною та такою, що підлягає безсумнівному скасуванню.

Необхідно зазначити, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнання протиправною та скасувати податкову вимогу форми "Ф" Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №918-23/27 від 05.08.2015.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (вул. курсова, 22, кв. 28, м. Біла Церква, Київська область) сплачений нею судовий збір в сумі 1441 (тисячу чотириста сорок одна) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.