Постанова № 57618969, 11.05.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 р. Справа № 805/984/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська індустріальна спілка «Сода»

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № НОМЕР_1 на суму 10288 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Словянська індустріальна спілка «Сода» заявлено позов до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 10288 грн.

Позивач вважає, що прийняте на підставі акту перевірки від 21 жовтня 2015 року № 1193/15-01/31054873 (надалі акт перевірки) податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № НОМЕР_1 на суму 10288 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на знаходження підприємства в зоні проведення антитерористичної операції та наявність форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом, які спричинили несвоєчасну сплату грошового зобовязання з податку на додану вартість. 19 квітня 2016 року представником позивача через відділ діловодства подана заява про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що підстав для незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість не було. Стосовно наявності у підприємства форс-мажорних обставин відповідач зазначає, що дані обставини не звільняють позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не встановлює будь-яких пільг щодо умов сплати податку на додану вартість. 11 травня 2016 року відповідач надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська індустріальна спілка «Сода» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 31054873, зареєстрований як платник податку на додану вартість (далі ПДВ) з 1 вересня 2000 року, що підтверджується довідкою АБ № 563375 з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України та витягом з Реєстру платників податку на додану вартість від 15 грудня 2015 року № 1505224500166.

21 жовтня 2015 року відповідачем була проведена перевірка дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, за результатами якої був складений акт від 21 жовтня 2015 року № 1193/15-01/31054873.

За результатами перевірки відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме: пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що призвело до встановлення порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 12 листопада 2015 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосований штраф у розмірі 10%, а саме 10288 грн. за платежем податок на додану вартість на підставі статті 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку на 2 та 1 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 102880 грн.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем була подана декларація за вересень 2015 року, внаслідок чого сума самостійно визначеного грошового зобовязання з ПДВ склала 78776 грн. Граничний термін сплати ПДВ по декларації за вересень 2015 року 30 вересня 2015 року. Фактично узгоджене податкове зобовязання сплачено позивачем лише 1 жовтня 2015 року з затримкою на 1 календарний день. Крім цього, позивачем також поданий уточнюючий розрахунок від 29 вересня 2015 року до декларації за вересень 2015 року, внаслідок чого сума самостійно визначеного грошового зобовязання з ПДВ склала 24104 грн. Граничним терміном сплати ПДВ по уточнюючому розрахунку до декларації за вересень 2015 року є 29 вересня 2015 року, який фактично був сплачений позивачем лише 1 жовтня 2015 року з затримкою у 2 календарних днів, внаслідок чого був нарахований штраф 10% на загальну суму 10288 грн.

Факт несвоєчасної сплати податку на додану вартість за вересень 2015 року не є спірною обставиною між сторонами, внаслідок чого не підлягає доказуванню відповідно до частини 3 статті 72 КАС України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон № 1669). Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд зазначає, що вищенаведеним Законом № 1669 не врегульоване взагалі звільнення платників податків від відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобовязань безпосередньо з податку на додану вартість, а отже норми даного Закону не застосовуються у спірних правовідносинах та посилання позивача на проведення антитерористичної операції у м. Словянську є безпідставним.

Стосовно посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом ТПП України суд зазначає наступне.

Відповідно до норм статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочки або розстрочки.

Згідно з пунктом 100.2 статті 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 100.4 статті 100 Податкового кодексу України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Згідно з пункту 100.5 статті 100 Податкового кодексу України підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» доказами, що підтверджують факт настання зазначених обставин є висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.

Отже, наданий позивачем сертифікат (висновок) від 1 вересня 2014 року № 2723/05-4 про настання обставин непереборної сили є однією з підстав для звернення із заявою щодо продовження граничних строків подання податкових декларацій, розстрочення або відстрочення грошових зобовязань або податкового боргу. Однак, позивач не надав будь-яких підтверджуючих документів звернення до податкового органу із відповідною заявою, тому викладені обставини не є достатнім обґрунтуванням щодо звільнення від відповідальності за порушення строків сплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № НОМЕР_1, та відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська індустріальна спілка «Сода» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 10288 грн. відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 11 травня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.