Ухвала суду № 57612871, 10.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 р. Справа № 876/2232/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Запотічного І.І., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Богдан А.О.

за участю представників позивача: ОСОБА_1,ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» та ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, яку в порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено на ОСОБА_4 державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000172301/2672 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 841056,81 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки №56/23-2/01059900 від 31.01.2011 року, в якому відповідачем передчасно встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо нереальності господарських операцій відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання» із СП ТОВ ВКФ «Лембридж», ПП «Акуніт», ТОВ «Втордеревпром». Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, зазначає, що актом ревізії КРУ у Львівській області від 21.07.2010 р. №05-21/14 не було зафіксовано фактів неотримання товарно-матеріальних цінностей (туалетного паперу) від СП ТОВ ВКФ «Лембридж». Посилається на порушення відповідачем п. 86.9. ПК України, згідно із яким у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Зазначив, що первинні документи з питань взаєморозрахунків із СП ТОВ ВКФ «Лембридж», ПП «Акуніт», ТОВ «Втордеревпром» протягом 2008-2010 років вилучені представниками ГВПМ ДПІ у м. Львові у квітні-червні 2010 року, тому просить таке рішення визнати протиправними та скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 841056,81 грн. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0000172301/2672 від 17.02.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2076,12 грн., у тому числі за основним платежем 1660,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 415,22 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржили ОСОБА_5 територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» та ОСОБА_4 державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах. ОСОБА_5 територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги у повному обсязі. ОСОБА_4 державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги апелянтів слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.09.2010 року по 17.01.2010 року СДПІ з ОВП у м. Львові проведена планова виїзна документальна перевірка ДТГО «Львівська залізниця» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами якої складено Акт №56/23-2/01059900 від 31.01.2011 року яким встановлені порушення ДТГО «Львівська залізниця» вимог п. п. 7.2.3, 7.4.1., 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок якого констатовано безпідставне включення до податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних та безтоварних (удаваних) операціях в сумі 672845,45 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 17.02.2011 р. №0000172301/2672 з податку на додану вартість в сумі 1899336,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 1519469 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 379867,25 грн.

Відтак, рішення позивач оскаржує в частині: у розмірі 841056, 81 грн., у тому числі за основним платежем - 672845,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 168211,36 грн.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункт) (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Щодо доводів контролюючого органу про безтоварність господарських операцій операції між позивачем в особі ВП «Служба матеріально-технічного постачання» та СП ТОВ ВКФ «Лембридж», ПП «Акуніт», колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження фактичного отримання та оприбуткування на складі ВП «Служба матеріально-технічного постачання» товарно-матеріальних цінностей від СП ТОВ ВКП «Лембридж» позивачем до матеріалів справи долучено: акти про приймання матеріалів, видаткові накладні, податкові накладні, картки складського обліку.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ПП «Акуніт» до матеріалів справи долучено: акти про приймання матеріалів, видаткові накладні, податкові накладні, картки складського обліку матеріалів.

Позивачем також долучено довідки щодо поставки товарно-матеріальних цінностей на склад ВП «Служба матеріально-технічного постачання» та оплати за поставлені ТМЦ.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 в (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.1 ст.2 Положення передбачено, що первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п. 2.16 Положення №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відтак, системний аналіз дозволяє дійти висновку, що вирок у кримінальній справі є обов'язковим для суду при розгляді адміністративної справи про правові наслідки дій чи бездіяльності

проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного особи, щодо якої ухвалений вирок.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2011 р. у справі №1-10/2011 було визнано винним за ст. 212 ч. 2 КК України ОСОБА_6 - директора ПП «Акуніт» та встановлено відповідні факти, пов'язані із взаємодією вказаної організації із ВП «Служба матеріально-технічного постачання» ДТГО «Львівська залізниця». Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 28.07.2011 р. у справі №1-168/11 на підставі п. «в» ст. 1, 6 Закону України «Про амністію» був звільнений від кримінальної відповідальності ОСОБА_7, який, відповідно, визнав себе особою, яка вчинила відповідний злочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 р. у справі №33177/10/9104 за позовом СП ТОВ ВКФ «Лембридж» до ДПІ у Сихівському районі про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість, у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю та надано оцінку відповідним відносинам щодо незаконного формування податкових переваг третім особам та безтоварному характеру операцій (а.с.107, т.3).

Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що: «Представниками відповідача і прокурором були надані документи, які вказують на відсутність реальних поставок товарів позивачем (ТОВ «Лембридж» на користь ДГТО «Львівська залізниця»).

Наведеними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності посадовими особами ПП «Акуніт» та встановлено обставини щодо відсутності реальних господарських операцій СП ТОВ ВКФ «Лембридж» за період з жовтня 2008 року по грудень 2009 року, протягом якого позивачем було включено до податкового кредиту обсяги реалізації від ПП «Акуніт» та СП ТОВ ВКФ «Лембридж» на суму 671184,55 грн. (згідно розрахунку штрафних (фінансових санкцій).

На підтвердження вчинення господарських операцій (усної домовленості) із вказаним контрагентом, позивачем долучено: акти приймання матеріалів, видаткові накладні, податкові накладні та картки складського обліку матеріалів (а.с.168-180 т.2). Зазначені у перелічених вище податкових накладних суми податку на додану вартість, позивачем віднесено до складу податкового кредиту.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, судова колегія переконана, що відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит, в т.ч. у травні 2009 року на 833,00 грн., у квітні 2010 року на 827,90 грн., по розрахунках з ТОВ «Втордеревпром», в результаті чого занижено податок на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом на 1660,90 грн.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» та ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року у справі №2а-4942/11/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Запотічний

ОСОБА_8

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.05.2016 року