Постанова № 57612586, 28.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"28" квітня 2016 р. № 820/55/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Таран Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ХМУ ГУМВС України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум ,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:

зобовязати ГУ Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

стягнути з ГУ МВС України в Харківській області компенсацію за всі дні невикористаної щорічної відпустки;

стягнути з ГУМВС України в Харківській області середній заробіток за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів; стягнути з ГУ Національної поліції в Харківській області моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, зазначивши, що позивачка звільнена у запас Збройних Сил за пунктом 64 г" (через скорочення штатів), проте в порушення вимог статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб їй не виплачено одноразову вихідну грошову допомогу за 12 років 01 місяць 00 днів, чим порушено її права. до ст.83 КЗпП України та ст.24 Закону України "Про відпустки" передбачена грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки, так, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічних відпусток. Але вказана грошова компенсація позивачу під час звільнення не нарахована та не виплачена. Також зазначає, що оскільки з вини відповідача не була виплачена позивачу вихідна одноразова грошова допомога, то відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також зазначає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки вона зазнала душевних переживань, погіршення здоров'я та вимушених змін у її життєвих стосунках. Також, що у постанові суду першої інстанції не взято до уваги вимоги позивача щодо компенсації судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Представники відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечували, зазначивши, що відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачка проходила службу на посаді старшого лейтенанта міліції, слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Орджонікідзевському РВ ХМУ ГУ та відповідно до наказу № 631 о/с Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 611.2015 року звільнена за пунктом 64 «Г» (через скорочення штатів) , вислуга років на день звільнення складає 12 років 01 місяців 00 днів а.с.40.

Наказом ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 30.01.2014 року № 9 о/с позивачці надано відпуску по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку з 17.12.2013 року по 06.11.2016 року-а.с.49

У судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплатити одноразової грошової допомоги у розмірі 50% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» представник відповідача послався на те, що на момент звільнення позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною без збереження грошового забезпечення і до несення служби не приступила, грошового забезпечення не мала, а отже грошова допомога нарахована бути не може.

Пороте суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі-Положення № 114).

Відповідно до п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас в т.ч. через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам рядового, сержантського, старшинською та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічне положення закріплено в абзацах першому - третьому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", згідно з якими військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, в т.ч. які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що здійснення виплати необхідним є наявність двох обов'язкових достатніх елементів, що надають можливість здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення при звільненні зі служби через скорочення штатів. Такими елементами є: 1) наявність передбаченої другим реченням статті 9 Закону № 2262-XII підстави звільнення зі служби - через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі; 2) наявність вислуги 10 років і більше.

Із дослідженого в судовому засіданні наказу № 631 о/с Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 611.2015 року встановлено, що позивачка мала обидві передумови для здійснення нарахування та виплати допомоги, встановленої ч.1 ст.9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУ МВС України в Харківській області компенсацію за всі дні невикористаної щорічної відпустки, то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, статтею 18 Закону України Про міліцію, який діяв на час звільнення позивачки, встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

П.56 Положення № 114, яке було чинним на час звільнення позивача, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. На підставі викладеного, суд зазначає, що оскільки позивачку звільнено 06.11.2015 року, то її вимоги щодо виплати грошової компенсації за всі невикористані щорічні відпустки є необґрунтованими.

Посилання позивачки на КЗпП України та Закон України "Про відпустки" суд до уваги не приймає, оскільки статтею 18 Закону України "Про міліцію" чітко визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, тобто норми даного Закону та Положення є спеціальними нормами, які мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Щодо компенсації за невикористану відпустку у 2015 році, то відповідно до законодавства (ст. 75 КЗпП) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік. Позивачка в 2015 році фактично не працювала, тому не набула права на відпустку у 2015 році, а отже в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки належних позивачеві коштів по виплаті на день звільнення по день фактичного розрахунку, суд зазначає, що відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що виплата працівникові його середнього заробітку здійснюється за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а оскільки на момент звернення позивача із даним позовом до суду із нею не проведено остаточного розрахунку, то дана вимога є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про виплату моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем під час розгляду справи не зазначено, в чому безпосередньо полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В судовому засіданні позивачка не довела наявності моральних страждань, як передумови стягнення компенсаційних виплати, а отже в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ХМУ ГУМВС України в Харківській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум задовольнити частково.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію ХМУ ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 04 травня 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.