Постанова № 57611625, 05.05.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2016 р. Справа № 809/2681/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Лучко О.О.

за участю секретаря Волочій Л.І.

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Тлумацького об"єднаного управління пенсійного фонду України Івано-Франківській області

до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Городенківському районі звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі про стягнення суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по особовій справі потерпілого ОСОБА_4 за період з 01.11.2013 року по 30.06.2014 року в розмірі 844,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року відмовлено у задоволенні позову УПФУ в Городенківському районі в частині позовних вимог про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві по особовій справі ОСОБА_4 за період з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року в сумі 422,00 грн., в іншій частині позовних вимог закрито провадження у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року допущено заміну позивача ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Городенківському районі його правонаступником - Тлумацьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Крім того, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2016 року закрито провадження в частині позовних вимог Тлумацького об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківській області про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві по особовій справі потерпілого ОСОБА_4 за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року.

Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що ОСОБА_4, працюючи на АТ «Німакс» (с. Миколіївка, Тайшетського району Іркутської області) 08.01.1993 року отримав обмороження стоп та відповідно до виписки з акту МСЕК від 28.06.1993 року був визнаний інвалідом І групи внаслідок нещасного випадку на виробництві. Згідно з рішенням №2/226 від 02.09.1993 року Тайшетського відділу соціального захисту йому призначено пенсію по інвалідності. 06.10.1997 року ОСОБА_4 взятий на облік Городенківським відділом соціального захисту, однак виплата пенсії ОСОБА_4 з листопада 2013 року і по даний час не включена відповідачем в акти звірок та відшкодування сум виплаченої пенсії та витрат на її доставку відповідачем не проводилась. Зазначила, що постановою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2008 року у справі №А-10/35 визнано незаконними дії відповідача та зобовязано вчинити дії по підписанню актів щомісячної звірки витрат, в тому числі і по особовій справі ОСОБА_4 за період з 01.04.2001 року по 01.01.2006 року. На підставі вищенаведеного просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснила, що ОСОБА_4 був травмований на підприємстві, розташованому на території Російської Федерації, а тому є застрахованою особою Фонду соціального страхування Російської Федерації, оскільки після переїзду з Росії на Україну на постійне проживання за ним залишилось право на відшкодування шкоди Російською Федерацією. Тому жодного дня ОСОБА_4 не був та не є застрахованою особою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та за нього не сплачувались до Фонду страхові внески. Вказала, що положення ч.2 ст.2 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» стосується лише фізичних осіб, яким заподіяно шкоду на території України, оскільки даний закон відноситься до національного законодавства і регулює питання загальнообовязкового державного соціального страхування в просторі та часі на території України. Таким чином, відсутні правові підстави, щоб Фонд України, поряд з Фондом соціального страхування російської Федерації, був ще одним страховиком потерпілого та щоб відповідача мав будь-які зобовязання перед потерпілим та Пенсійним фондом України. На підставі наведеного просила в позові відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.01.1993 року ОСОБА_4, працюючи сторожем-кочегаром на АТ «Німакс» (с. Миколаївка, Іркутської області) 08.01.1993 року внаслідок нещасного випадку на виробництві отримав обмороження стоп, про що складено акт №2 про нещасний випадок на виробництві від 20.02.1993 року форми Н-1 (а.с.9-10, 231-232).

Згідно виписки з акту огляду у ЛТЕК від 06.08.1993 року ОСОБА_4 у Російській Федерації було встановлено І групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва на виробництві (а.с.225).

24.08.1993 року ОСОБА_4 звернувся до Тайшетського районного відділення соціального забезпечення із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с.224).

Після переїзду з Росії в Україну на постійне проживання ОСОБА_4 23.05.1994 року звернувся із заявою до відділу соціального захисту населення Надвірнянської РДА для призначення пенсії по інвалідності, що підтверджується копією заяви про призначення пенсії по інвалідності та копією витягу із акту огляду МСЕК серії МСЕ №006704 про інвалідність 1 групи внаслідок трудового каліцтва (ас.226-227).

Відділом соціального захисту населення Надвірнянської РДА прийнято рішення про призначення ОСОБА_4В пенсії по інвалідності з 01.01.1994 року по 01.07.1994 року (а.с.229).

Дослідженням матеріалів пенсійної справи ОСОБА_4 суд встановив, що згідно з протоколом №263 від 18.07.1996 року про призначення пенсії вказаній особі призначено пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання (а.с.230), а згідно з розпорядженням про перерахунок пенсії від 02.02.1998 року, розпорядженням №140386 від 28.12.2000 року та розпорядженням на перерахунок пенсії з 01.09.2015 року ОСОБА_4 призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с.234-236).

Встановлення ОСОБА_4 інвалідності внаслідок трудового каліцтва на виробництві підтверджується і витягом з акту огляду МСЕК до довідки серії МСЕ №007126 від 01.07.1998 року, в якому зазначено про встановлення вказаній вище особі 1 групи інвалідності, отриманої внаслідок трудового каліцтва, без переогляду (а.с.228).

Відтак, позивач включив в акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв»язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з березня по червень 2014 року витрати на доставку та виплату пенсії по особовій справі ОСОБА_4, однак відповідач не прийняв ці суми до заліку.

Вказана обставина стала підставою для звернення з позовом до суду.

При вирішенні даного спору, суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Згідно ст.1 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі Основи) встановлено, що загальнообовязкове державне соціальне страхування це система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообовязкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообовязкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.4 ст.25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоровя та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним своїх трудових обовязків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з ч.4 ст.26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне закріплене ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ст.21 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд зобовязаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у звязку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно ст.3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, повязані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у звязку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

Крім того, дана правова позиція була викладена Верховним Судом України ще в 2008 році (справа №К-33150/06), а також у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року та 19.05.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що ОСОБА_4 не був застрахованою особою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, за нього не сплачувалися страхові внески до даного Фонду, ОСОБА_4 виплачується страхове відшкодування Фондом соціального страхування Російської Федерації, а тому відсутні правові підстави для зобов»язання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України перед Пенсійним Фондом України та перед вказаним громадянином, суд зазначає наступне.

Згідно листа Філіалу №45 Державної установи-Московського регіонального відділення Фонду соціального страхування Російської Федерації від 05.05.2012 року № 04-12/45/1133, ОСОБА_4 Фондом соціального страхування Російської Федерації виплачується страхове забезпечення в вигляді щомісячної страхової виплати, включаючи щомісячні виплати на постійний сторонній догляд та сторонній побутовий догляд (а.с. 237).

Суд зазначає, що вказані страхові виплати не є тотожними пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. І якщо законодавство Російської Федерації передбачає для іноземців, які працювали на території Російської Федерації, право на відшкодування шкоди Російською Федерацією у зв»язку з трудовим каліцтвом навіть у разі виїзду таких осіб в інші країни (в даному випадку в Україну), вказана обставина з урахуванням вищенаведених правових норм та правових висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у спірних правовідносинах не може слугувати підставою для відповідача у відмові приймати до заліку витрати на доставку та виплату пенсії по особовій справі ОСОБА_4

Стосовно посилання представника відповідача на ряд судових рішень, в яких суди відмовляли в задоволенні позовних вимог органів Пенсійного фонду про стягнення з органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат на доставку та виплату пенсії по особових справах пенсіонерів, які отримали каліцтва на території колишніх республік СНД, то Верховний Суд України висловив свою правову позицію щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, яка полягає в тому, що витрати, понесені органами ПФУ у звязку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

З урахуванням наведенного, суд дійшов висновку про підставність та обгрунтованість позову, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 422,00 грн. (чотириста двадцять дві гривні) виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві по особовій справі потерпілого ОСОБА_4 за період з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року підлягають задоволенню.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Городенківському районі Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 25925489) на користь Тлумацького об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40385951) 422,00 грн. (чотириста двадцять дві гривні) виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві по особовій справі потерпілого ОСОБА_4 за період з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 10.05.2016 року.