Ухвала суду № 57608000, 10.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4033/16

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про стягнення заборгованості по оплаті за харчування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року, -

встановила:

Позивач звернувся з позовом до приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (далі - УДП) про стягнення інвалюти на харчування (замість добових) в розмірі 595091 грн. 95 коп. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на те, що наказом УДП № 244/К-к від 4 вересня 2007 року він був направлений з 4 вересня 2007 року капітаном теплохода «Радомишль». В період з 4 вересня 2007 року по 25 лютого 2009 року він працював на теплоході "Радомишль" на посаді капітана, на судні виконував роботу згідно займаної посади, проте до сьогоднішнього часу за період його роботи відповідач не виплатив йому інвалюту на харчування (замість добових) в сумі 21437,03 доларів США за період з 12 лютого 2008 року по 23 липня 2008 року. На його вимогу до відповідача про виплату заборгованості йому було відмовлено, з чим він погодитися не може і просить стягнути з відповідача невиплачену суму еквіваленту в національній валюті за офіційним курсом гривні на час звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що заробітна плата в національній валюті виплачена позивачу в повному обсязі, теплохід «Радомишль» працював за чартерною угодою з компанією «Marine Energy Trading Corporations» (скорочена назва - МЕТСО), угодою передбачались виплати на харчування замість добових вказаною компанією. На виконання вказаної норми договору фрахтівник з кожним членом екіпажу теплоходу «Радомишль» підписав угоду про бонуси валюти замість добових. У цій угоді фрахтівник гарантував виплату членам екіпажу валюти замість добових, з оглядом на що вважає відсутніми правові підстави для стягнення сум за позовною вимогою з УДП.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що згідно п.2.6 Колективного договору УДП у випадку недоотримання в рейсі з поважних причин (несвоєчасні платежі замовників, фрахтувальників і т.і.) членами екіпажів сум, направлених на харчування (замість добових, чи отримання їх частково, виплати цих сум здійснюються в наступних рейсах чи по бажанню працівника в національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановлених НБУ на день погашення заборгованості. Відповідно до ч.2 ст.121 КЗпП України працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Позивач з 4 вересня 2007 року по 25 лютого 2009 року працював на теплоході «Радомишль» на посаді капітана. Належність теплоходу відповідачеві, з яким позивач знаходився у трудових відносинах сторонами не оскаржується, що відповідно до вимог ст.61 ЦПК України суд вважає обставиною, яка не підлягає додатковому дослідженню.

Статутом УДП передбачена можливість укладення договорів чартеру, які відповідають вимогам Кодексу торговельного мореплавства. Відповідно до ст. 54 Кодексу торговельного мореплавства України порядок прийняття на роботу осіб суднового екіпажу, їх права і обов'язки, умови роботи на судні та оплати праці, соціально-побутового обслуговування в морі і в порту, а також порядок і підстави звільнення регулюються законодавством України, цим Кодексом, статутами служби на морських і риболовних суднах, генеральними та галузевими тарифними угодами, колективними і трудовими договорами (контрактами). Пунктом 5.17 колективного договору УДП передбачений обов'язок виплачувати членам екіпажей суден закордонного плавання суми іноземної валюти при відрядженнях за кордон України, або суми на харчування (замість добових) під час їхньої роботи за межами митного кордону України з особливостями і порядком виплати за додатком 2. Разом із тим, колективним договором, про що також сторони пояснили в судовому засіданні, передбачено, що вказані виплати на харчування (замість добових) не є заробітною платою.

УДП в якості судновласника та компанія «Marine Energy Trading Corporations» в якості фрахтівника 7 серпня 2007 року уклали договір рейсового чартеру «GENCON». Згідно ст. 22 частини II договору за рахунок фрахтівника щомісячні бонуси команді оплачуються в доларах США у відповідності з Адендумом 1 на харчування команди із розрахунку 4,5 доларів США кожній особі на добу. За умовами вказаного договору за рахунок судновласника здійснюються виплати заробітної плати екіпажу в національній валюті, крім виплат валюти замість добових. Свої зобов'язання перед екіпажем в частині виплати заробітної плати відповідач виконав в повному обсязі, проти чого позивач не заперечує. Посилання позивача на відомості на виплату, які видав він сам як капітан та другий помічник капітана, як на доказ гарантії погашення заборгованості з боку адміністрації УДП, суд першої інстанції вважав необґрунтованими через те, що вказана довідка підписана не особою, яка представляє відповідача та відповідно до обставин, передбачених статутом УДП не має повноважень на використання коштів підприємства. За вказаних обставин, суд першої інстанції вважав можливим укладення УДП 7 серпня 2007 року договору чартеру з компанією «Marine Energy Trading Corporations», ст.22 якого встановлений обов'язок УДП сплачувати екіпажу заробітну плату, а обов'язком фрахтувальника є виплата витрат на харчування для екіпажу в розрахунку 4,5 доларів США на добу на людину. До наступного часу вказана угода не скасована, з оглядом на що суд вважає доведеними заперечення представника відповідача про те, що вказані виплати не можуть бути покладені на УДП.

Зважаючи, що на час звільнення позивача заробітна плата йому була сплачена в повному обсязі, що підтверджено й позивачем, й відповідачем, а витрати на харчування не є складовою заробітної плати та обов'язок по виплаті вказаної суми не покладається на відповідача, суд першої інстанції вважав вказані обставини за підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції в рішенні помилково зазначив, що позивач визнав те, що колективним договором, передбачено, що виплати на харчування (замість добових) не є заробітною платою. Навпаки на думку позивача зазначені виплати входять до складової частини заробітної плати, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, колегія вважає помилковими, оскільки предметом розгляду справи є заявлені позивачем вимоги не про стягнення заробітної плати. Позивачем визначений предмет розгляду справи стягнення з відповідача на свою користь стягнення іноземної валюти на харчування (замість добових) за курсом НБУ.

Суду першої інстанції хоча і правомірно зазначив, що колективним договором, передбачено, що виплати на харчування (замість добових) не є заробітною платою, не звернув увагу на те, що предметом розгляду справи не є вимоги позивача про стягнення заробітної плати.

Таким чином помилкове посилання суду першої інстанції що позивач визнав те, що колективним договором, передбачено, що виплати на харчування (замість добових) не є заробітною платою, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Зазначення в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не встановив правовідносини які виникли між сторонами на підставі Колективного договору, ст. ст. 21, 24, 38, 121 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон», а саме, що саме відповідач повинен сплатити позивачу виплати на харчування (замість добових) є помилковими, оскільки суд першої інстанції дав належну оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами.

Позивачем не спростовано те, теплохід «Радомишль» працював за чартерною угодою з компанією «Marine Energy Trading Corporations», угодою передбачались виплати на харчування замість добових вказаною компанією. На виконання вказаної норми договору фрахтівник з кожним членом екіпажу теплоходу «Радомишль» підписав угоду, в тому числі і з позивачем, про бонуси валюти замість добових (т.1 а.с. 35) У цій угоді фрахтівник гарантував виплату членам екіпажу валюти замість добових і позивач погодився з зазначеною угодою, оскільки не відмовився від її підписання, що свідчить про те, що позивач погодився з тим, що виплати на харчування (замість добових) буде йому виплачувати МЕТСО, а не відповідач.

Зазначення в апеляційній скарзі, що позивач як капітан на підставі ст. 68 КТМ України правомірно визначив, суму належних йому виплат на харчування (замість добових) не є підставою для стягнення зазначених коштів з відповідача, оскільки як зазначалося вище зазначені кошти йому повинна була виплачувати МЕТСО, на підставі укладеної з позивачем угоди.

На підставі наведеного, колегія відхиляє апеляційну скаргу, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді О.А. Ступаков

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич