Ухвала суду № 57607997, 10.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3382/16

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міскрайонного суду Одеської області від 25 грудня 2015 року, -

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 556 600 грн. отриманих відповідачем від позивача за розпискою.

16 липня 2015 року судом першої інстанції було відкрито провадження у справі.

25 грудня 2015 року за заявою позивача були вжиті заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належні відповідачу:

7/120 часток будинку АДРЕСА_1;

будинок АДРЕСА_2;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_3;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_4;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_5;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_6;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_7;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_8;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_9;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_10.

Ухвалою Ізмаїльського міскрайонного суду Одеської області від 25 грудня 2015 року відмовлено у накладенні арешту на 7/120 часток будинку АДРЕСА_1, нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_3 які належать відповідачу.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на належні відповідачу:

будинок АДРЕСА_2;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_4;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_5;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_6;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_7;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_8;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_9;

нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_10,

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що роз'ясненнями п. 4 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Роз'ясненнями п.16 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що ця обставина може спричинити шкоду відповідачеві та іншим особам. У зв'язку з цим суд чи суддя повинні роз'яснити позивачеві, який просить забезпечити позов, наслідки можливого завдання відповідачеві збитків і за наявності для цього відповідних підстав вимагати застави.

Долученим представником позивача відомостями з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна визначено наступне:

на 7/120 часток будинку АДРЕСА_1 накладено заборону Ізмаїльською державною нотаріальною конторою за № 1272302 від 02 вересня 2004 року

на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_3 накладено заборону приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27 червня 2008 року за іпотечним договором 5430 від 27 червня 2008 року, заборона №5431.

Вказані обставини є такими, що з урахуванням вже накладеного обтяження зумовлюють відмову у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на вказані об'єкти нерухомості.

Щодо іншого майна, як зазначив суд першої інстанції, відсутні заборони, у зв'язку із чим суд першої інстанції задовольнив клопотання у порядку, передбаченому ст. 151-152 ЦПК України.

Колегія погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на не проведення судом першої інстанції попереднього судового засідання для з'ясування обставин справи, як на підставу для скасування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову є помилковими, оскільки не проведення попереднього судового засідання не є підставою для скасування заходів забезпечення позову, а на стадії вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не вирішує питання про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки зазначені питання вирішуються при ухваленні рішення по суті заявлених вимог в порядку визначеному ст. 214 ЦПК України.

Зазначення в апеляційній скарзі, що позивачем не надано належних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції є помилковим, оскільки відповідачем в апеляційній скарзі не зазначається, на яке майно можливо бути звернути стягнення в разі задоволення заявлених позивачем вимог, в разі відчуження відповідачем майна на яке суд першої інстанції наклав арешт.

Відповідач в апеляційній скарзі просить частково задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, проте не зазначає в який саме частині і на яке майно накласти арешт, враховуючи те, що судом першої інстанції заходи забезпечення позову за заявою позивача задоволені частково.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Ухвалу Ізмаїльського міскрайонного суду Одеської області від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Ступаков

О.Д. Варикаша

В.А. Станкевич