Ухвала суду № 57602989, 11.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/197/2016(м)

220/3/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Гришина Г.А., Сєдих А.В.

секретаря Меляник К.В.

за участю прокурора Сухаревої О.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у м.Маріуполі кримінальне провадження №12015050620000744 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 25 січня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Велика Новосілка Донецької області, громадянина України, не працюючого, судимого: 1) 21 червня 2000 року Великоновосілківським районним судом Донецької області за ч.2 ст.140, ст.ст.44,46-1 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки шість місяців, з відстрочкою виконання вироку на один рік шість місяців; 2) 15 серпня 2000 року Великоновосілківським районним судом за ч.3 ст.193, ст.ст.42,44,45 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців умовно з іспитовим строком три роки; 3) 8 червня 2001 року Великоновосілківським районним судом Донецької області за ч.2 ст.140, ст.ст.14,43 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією майна; 4) 12 січня 2006 року Куйбишевським районним судом м.Донецька за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; 5) 19 квітня 2010 року Куйбишевським районним судом м.Донецька за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців; звільнений 28 листопада 2011 року умовно-достроково на 10 місяців, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Донецького НДЕКЦ процесуальні витрати у сумі 368,28 грн. за проведення судової експертизи.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 27 серпня 2015 року, приблизно о 11 годині, проходячи поблизу будинку АДРЕСА_2, побачив біля воріт будинку велосипед марки «Україна» чорного кольору, який належить ОСОБА_3, мешканці с.Врем'ївка Великоновосілківського району Донецької області. Знаходячись біля вказаного подвір'я у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на крадіжку велосипеду.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, користуючись тим, що його ніхто не бачить, діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, викрав велосипед марки «Україна» вартістю 1 300 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 1 300 грн.

Крім того, 18 листопада 2015 року, приблизно о 17 годині, ОСОБА_2, проходячи поблизу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», який розташований по АДРЕСА_3, побачив біля вхідних дверей магазину в металевому пристрої жіночий велосипед марки «Україна» зеленого кольору, який належить ОСОБА_4, мешканцю с.Врем'ївка Великоновосілківського району Донецької області. В цей час у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на крадіжку велосипеда.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, користуючись тим, що його ніхто не бачить, діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, викрав жіночий велосипед марки «Україна», вартістю 501,30 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 501,30 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі за її змістом, не оспорюючи висновків суду щодо встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності обвинувачення та кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити в частині призначеного йому покарання та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Зазначає, що призначене судом першої інстанції покарання є надто суворим та таким, яке не відповідає даним про його особу, оскільки він вину у вчиненому визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, зобов'язується відшкодувати потерпілим моральну та матеріальну шкоду, а також сплатити стягнуті з нього процесуальні витрати за проведення експертизи. Звертає увагу, що потерпілі не мають до нього матеріальних претензій.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, думку прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги та законність судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, були зроблені на підставі його визнавальних показань, а провадження було розглянуте в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. З урахуванням цього суд першої інстанції встановив фактичні обставини провадження та кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України.

А тому висновки суду щодо фактичних обставин провадження, винуватості обвинуваченого і правильності кваліфікації його дій, які й не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд належним чином врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані щодо особи обвинуваченого, а саме ті обставини, що хоча обвинувачений визнав себе винуватим та щиро покаявся, за місцем проживання характеризується посередньо, однак вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості, неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, та обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, розмір якого не є максимальним та найсуворішим, відповідно до санкції закону України про кримінальну відповідальність. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, цілком відповідає вимогам та цілям, передбаченим ст.ст.50,63,65 КК України. Доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі про його наміри в майбутньому відшкодувати потерпілим моральну та матеріальну шкоду, а також сплатити процесуальні витрати, не є слушними, так як не впливають на правильність висновків суду в цьому питанні.

Підстав для зміни вироку та пом'якшення покарання, як на це вказує обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, а тому доводи останнього є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Порушень судом вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни вироку у даному провадженні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 25 січня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання тримання його під вартою з 25 січня 2016 року по 11 травня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області