Ухвала суду № 57600373, 10.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/15795/15-ц Провадження № 22-ц/772/1063/2016Головуючий в суді першої інстанції Волошин С. В.Категорія 27Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.

За участю секретаря: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Каленяка Е.А. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», -

встановила:

В липні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність позивачу, мотивуючи позовні вимоги тим, що 11.07.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11351 - 0021008/ФКВ - 08, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 50 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 11.07.2008 року по 10.07.2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за наведеним вище кредитним договором між банком і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 1351 - 0021008/Zфквіп - 08, згідно з яким ОСОБА_3 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме належну їй двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47, 3 кв.м., житловою 28,1 кв.м.

Позичальник ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Банк направляв відповідачу та третій особі вимоги про необхідність усунення порушень умов договору, однак дані вимоги залишились без виконання.

Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 806 843 грн. (з яких: 1 070 444, 52 грн. - тіло кредиту; 384 403, 25 грн. - відсотки; 327 641, 12 грн. - пеня; 15 470,51 грн. - сума за ставкою 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту; 8 884,36 грн. - сума за ставкою 3% річних від простроченої заборгованості по відсоткам) звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за позивачем права власності на неї.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Дельта Банк» - Каленяк Е.А. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Дельта Банк» - Каленяк Е.А. апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених в ній, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечив, просив суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку, що скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 11.07.2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1351-0021008/ФКВ - 08 (а.с. 7 - 14), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 50 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних та зі строком повернення кредиту до 10.07.2018 року (на 120 календарних місяців).

Згідно із заявою на видачу готівки № 6 від 11.07.2008 року ОСОБА_4 отримав через касу банку грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США, про що свідчить його підпис у вказаній заяві (а.с. 23).

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 11.07.2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 1351 - 0021008/Zфквіп - 08, посвідчений 11.07.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В. за реєстровим № 1890 та накладено заборону відчуження зазначеної в іпотечному договорі квартири.

Згідно з даним договором ОСОБА_3 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м. (а.с. 15 - 17).

Відповідно до п.1.2 іпотечного договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю - ОСОБА_3 на праві власності, на підставі біржового контракту № 289 про купівлю - продаж нерухомості, зареєстрованого ВФ «Української біржі нерухомості» від 25.01.1996 року, зареєстрованого КП ВМБТІ 26.01.1996 року і записаного в реєстрову книгу за № 666. (а.с. 15).

В п.п. 4.1., 4.2., 4.4.1 іпотечного договору зазначено, що у випадку порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов'язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема і шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язання (а.с. 16).

Згідно з Договором про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та НБУ, ТОВ «Укрпромбанк» передав (відступив) на користь ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами. (а.с. 30 - 34).

З витягу з додатку № 2 до Договору про передачу кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» від 30.06.2010 року вбачається, що до ПАТ «Дельта Банк» перейшло як право вимоги за кредитним договором укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 так і за іпотечним договором укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 (а.с. 35).

ОСОБА_4 неналежним чином виконував зобов'язання за кредитним договором.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 25.06.2012 року було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 1351-0021008/ФКВ-08 в сумі 525013, 90 грн. станом на 10.02.2012 року. Рішення набуло законної сили.16.07.2012 року (а.с. 151-152).

Станом на 17.06.2015 року зобов'язання за кредитом позичальником не виконано , і заборгованість згідно з розрахунком становить 1 806 843 грн. (з яких: 1 070 444, 52 грн. - тіло кредиту; 384 403, 25 грн. - відсотки; 327 641, 12 грн. - пеня; 15 470,51 грн. - сума за ставкою 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту; 8 884,36 грн. - сума за ставкою 3% річних від простроченої заборгованості по відсоткам. (а.с. 24, 112 - 113).

Банк звертався до відповідача та третьої особи з вимогами від 05.06.2015 року про необхідність усунення порушень умов кредитного договору, однак дані вимоги залишились без виконання (а.с. 25 - 39).

Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов'язання повинно бути виконано у встановлений строк його виконання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна , що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Згідно з п. 9 постанови пленуму ВССУ №5«Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Таким чином іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє як боржника так і майнового поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, у разі якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена та не позбавляє кредитора права на отримання належних до сплати сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 13.06.2013 року ОСОБА_3 відчужила квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8 (а.с. 228-229).

Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В., зареєстровано в реєстрі за №2739 .

Згідно з п. 1 5 договору купівлі-продажу факт відсутності обтяжень відчуження майна перевірено згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за індексним номером 4840195 від 13.06.2013 року та за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна , що підтверджується витягом, виданим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. від 13.06.2013 року за номером 40957405.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості - квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 на підставі договору купівлі - продажу квартири (серія та номер 2739, рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер 3139741 від 13.06.2013 року (а.с. 158, 168-170).

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Судом першої інстанції виконано вимоги ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо сприяння учасникам процесу в реалізації їх процесуальних прав та обов'язків, роз'яснено наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, проте представником позивача не було заявлено клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи залучення до розгляду справи як співвідповідача власника спірного майна ОСОБА_8, яка має відповідати за пред'явленим позовом, що не заперечується останнім в апеляційній скарзі.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у даній справі та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що обов'язковість судового рішення не позбавляє позивача права звернутися із зазначеними вимогами до належного відповідача, який має відповідати за даним позовом.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Каленяка Е.А. відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Л.О. Голота

Згідно з оригіналом: