Рішення № 57600322, 06.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/15050/15-ц Провадження № 22-ц/772/1607/2016Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 20 Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Нікушина В.П.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року позивач звернулась в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 20.05.2014 року між нею та ОСОБА_2 було укладено угоду про завдаток, за умовами якої вона передала ОСОБА_2 на зберігання грошову суму у розмірі 2 000 доларів США в якості завдатку на його користь в рахунок належних платежів з метою забезпечення виконання зобов'язання укласти договір про відчуження об'єкта нерухомості - договору купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування. В позові зазначено, що з певних причин договір купівлі-продажу між сторонами укладено не було та права власності на вищевказаний будинок вона не набула. 24.07.2014 року ОСОБА_2 було повернуто їй лише 500 доларів США за вищезазначеною угодою. Вважає, що угода про завдаток від 20.05.2014 року є недійсною, оскільки під час її укладення сторонами не було дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення правочину, а відтак останній є недійсним (нікчемним), а тому просила визнати недійсним правочин та застосувати наслідки недійсності правочину і стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1 500 доларів США, що станом на 01.02.2016 року згідно курсу НБУ становить 38 332,54 грн., які він отримав на виконання даного правочину.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 500 доларів США, що станом на 01.02.2016 року, згідно курсу НБУ становить 38 332,54 грн., як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

В іншій частині задоволення позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.

ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вказавши на її безпідставність і законність та обґрунтованість рішення суду.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась і згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, за зазначеною адресою не проживає, а тому згідно вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, районний суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 набув кошти в сумі 1 500 доларів США, що еквівалентно38 332,54 грн., без достатньої правової підстави, які зобов'язаний повернути позивачу.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.05.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено угоду про завдаток, за умовами якої позивач передає відповідачу ОСОБА_2 на зберігання грошову суму у розмірі 2 000 доларів США в якості завдатку на його користь в рахунок належних платежів з метою забезпечення виконання зобов'язання укласти договір про відчуження об'єкта нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування.

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_3 заявлено вимогу про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину, при цьому вимога обґрунтована тим, що ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти внаслідок укладення між ними угоди про завдаток.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Статтею 571 ЦК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

З матеріалів справи видно, що договір купівлі-продажу на забезпечення якого було укладено угоду про завдаток, між сторонами укладений не був.

Із листа за підписом начальника Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області №1/6765 вих. від 18.09.2014 року, адресованого ОСОБА_3 видно, що остання звернулась із заявою про факт можливих шахрайських дій ОСОБА_4 в якій повідомила, що 20.05.2014 року між нею та ОСОБА_2 і СПД ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5 було укладено угоду про завдаток і після її підписання позивач поклала на стіл кошти в сумі 2000 доларів США, з яких ОСОБА_5 500 доларів США відрахувала ОСОБА_2, а інші залишила собі для виготовлення документів необхідних для відчуження нерухомого майна (а.с.7).

Також, із змісту вказаного листа видно, що СПД ОСОБА_4 ніякого відношення до даного договору не має, і що ОСОБА_5 підтвердила факт передачі коштів позивачем саме їй, з яких вона 500 доларів США передала ОСОБА_2, а решту залишила собі для виготовлення документів.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 20.05.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено угоду про завдаток, за умовами якої позивач передає відповідачу ОСОБА_2 на зберігання грошову суму у розмірі 500 доларів США в якості завдатку в рахунок належних платежів з метою забезпечення виконання зобов'язання укласти договір про відчуження об'єкта нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування.

Таким чином, встановлено що мають місце два договори про завдаток, укладені між сторонами в один день і які направлені на подальше відчуження певного об'єкта нерухомості, при цьому відмінною є лише сума завдатку.

Відповідно до розписки від 24.07.2014 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 було повернуто ОСОБА_3 500 доларів США відповідно до угоди про завдаток від 20.05.2014 року.

Крім того, ОСОБА_3 зазначено, що на даний час між ними не досягнуто згоди на придбання будинку. Претензій до ОСОБА_2 вона не має та в подальшому мати не буде.

Також, із тексту даної розписки вбачається, що згідно угоди від 20.05.2014 року ОСОБА_3 передано завдаток в розмірі 2 000 доларів США, з яких 1 500 доларів США були передані ОСОБА_5, яка станом на 24.07.2014 року кошти не повернула.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не заперечувала факт написання нею вказаної розписки.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б достовірно свідчили, що ОСОБА_2 за угодою про завдаток отримав саме 2000 доларів США, тоді як беззаперечно встановлено, що розмір отриманого ОСОБА_2 завдатку склав 500 доларів США, які він повернув позивачу і яка у наданій розписці засвідчила про відсутність претензій до відповідача.

На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку, що рішеннясуду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача на користь ОСОБА_2 мають бути стягнуті понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 212,64 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2016 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 212,64 грн..

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ В.П. Нікушин

Згідно з оригіналом: