Ухвала суду № 57600304, 28.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/1597/14-ц Провадження № 22-ц/772/1370/2016Головуючий в суді першої інстанції Гриценко І. Г.Категорія 39Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого - Луценка В.В.,

суддів - Денишенко Т.О., Береговий О.Ю.,

при секретарі - Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визначення частки у майні колгоспного двору та про визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини із спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визначення часток в майні колгоспного двору, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та про стягнення грошової компенсації за частку в спадковому майні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визначення частки у майні колгоспного двору та про визнання права власності на спадкове майно.

Зі змінених позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла мати позивачки - ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина, зокрема на частину будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3. Окрім ОСОБА_2 спадкоємцями першої черги є також ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які відповідно є чоловіком та сином ОСОБА_7 Після смерті матері ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. З огляду на те, що свідоцтво про право власності на спадковий будинок не зареєстровано в ООБТІ та видано на ім'я ОСОБА_3, як голову колгоспного двору. ОСОБА_2 зазначає, що станом на 01.01.1991 рік у господарстві проживали та були зареєстровані батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_7, кожен з них набув ? частини у майні колгоспного двору, в тому числі на будинок з господарськими будівлями та спорудами. Враховуючи, що ОСОБА_4, син спадкодавця, не звертався з заявою про прийняття спадщини, а чоловік спадкодавця ОСОБА_8 є людиною похилого віку та має намір відмовитись від належної йому частки у спадковому майні на користь ОСОБА_2, остання просила: визнати, що частка ОСОБА_7 в майні колгоспного двору складає ? часток; визнати за нею право власності на 50% будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд. Окрім того, ОСОБА_2 в позовній заяві вказала на те, що існують розбіжності в написанні імені та по батькові померлої ОСОБА_7 в свідоцтві про смерть та в свідоцтві про народження ОСОБА_2, а тому просила встановити факт того, що померла доводилась рідною матір'ю позивачки.

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_8 та ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини із спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла його мати - ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина, зокрема на частину будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3. На момент відкриття спадщини ОСОБА_4 постійно проживав зі спадкодавцем та 21.05.2014 року звернувся до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, проте нотаріусом було відмовлено у проведенні відповідних дій, оскільки ОСОБА_4 було порушено шестимісячний строк на подання відповідної заяви, окрім того нотаріус пояснив, що він не має підстав вважати спадкоємця таким, що проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки у паспорті ОСОБА_4 відсутня відповідна відмітка. Враховуючи наведене, а також те, що частка померлої ОСОБА_7 у колгоспному дворі становить ? часток, просив: встановити факт простійного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 року за адресою: АДРЕСА_3; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку житлового будинку, господарських будівель і споруд зазначеного вище будинку.

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення часток в майні колгоспного двору, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та про стягнення грошової компенсації за частку в спадковому майні.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер ОСОБА_3, згідно заповіту останнього все свою майно він заповів онуку ОСОБА_5, якій у свою чергу звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Одночасно з ним до нотаріуса звернулась ОСОБА_2 з заявою про відмову від обов'язкової частки у спадщині. Однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки згідно свідоцтва про право власності вказаний будинок спадкодавця ОСОБА_9 належав йому як голові колгоспного двору і відповідно до ч.1 ст.120, 122 ЦК УРСР є спільною власністю членів колгоспного двору. Враховуючи наведене ОСОБА_5 просив: встановити, що розмір частки членів колгоспного двору в майні двору, зокрема, в будинку, що знаходиться в АДРЕСА_3 становить ?; визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на 100% будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою вказаною вище.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2016 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Встановлено факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_7 була рідною матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено, що розмір частки членів колгоспного двору ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року в майні двору - в будинку, що знаходиться в АДРЕСА_3 становить 1/2 частка кожному.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, проживала в с. Іванівка, Вінницького району Вінницької області, на 1/4 частку будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 що в цілому складається з: житлового будинку «А», веранди «а», літньої кухні «Б», погребу з шиєю «П/Б», сараю «б1», сараю «В», сараю «в», гаражу «Ж», воріт з хвірткою №3, воріт з хвірткою №4, огорожі №5, огорожі №6, криниці №7.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом залишено без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.

Встановлено, що розмір часток членів колгоспного двору ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року в майні двору - в будинку, що знаходиться в АДРЕСА_3 становить 1/2 частка кожному.

Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, проживав в с. Іванівка, Вінницького району Вінницької області, на 3/4 частки будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 що в цілому складається з: житлового будинку «А», веранди «а», літньої кухні «Б», погребу з шиєю «П/Б», сараю «б1», сараю «В», сараю «в», гаражу «Ж», воріт з хвірткою №3, воріт з хвірткою №4, огорожі №5, огорожі №6, криниці №7.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 оскаржує його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального та вимогам процесуального права, а тому просила рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, а також змінити рішення в частині визначення розміру частки у спадщині ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7, визначивши її в розмірі 1/6 частки житлового будинку; змінити рішення в частині визначення розміру частки у спадщині ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_3, визначивши її в розмірі 4/6 частки житлового будинку.

Заслухавши доповідача, пояснення та заперечення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що погосподарський двір за адресою: АДРЕСА_3 відносився до категорії колгоспного двору. Головою колгоспного двору був ОСОБА_3 та членом колгоспного двору була його дружина ОСОБА_11, а також син ОСОБА_4, який вибув у м. Вінницю 14.05.1988 року, що доводиться зокрема погосподарською книгою за 1986-1989 роки, особовий рахунок НОМЕР_2 (т.1,а.с.25).

Відповідно до погосподарської книги за 1990-1995 роки (особовий рахунок НОМЕР_1) головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_3 був ОСОБА_3 та членом колгоспного двору була його дружина ОСОБА_12 (т.1,а.с.26).

Відповідно до свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння НОМЕР_3 від 16.06.1989 року, видане виконкомом Іванівської сільської ради народних депутатів, житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 (т.1,а.с.13).

Згідно довідки Іванівської сільської ради №12 від 09.01.2014 року, станом на 01.01.1991 року згідно даних погосподарського обліку в будинку за адресою: АДРЕСА_3 були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_12 - дружина (т.1,а.с.23).

ОСОБА_7 з 07.05.1957 року перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 (т.1,а.с.18) і мали двоє дітей - дочку ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4 (т.1,а.с.11-12,68).

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч.2 ст.123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

З роз'яснень викладених у п.6 Пленуму Верховного Суду України постанови від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вбачається, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

До введення в дію ЗУ «Про власність» частка майна померлого члена колгоспного двору з майна колгоспного двору не виділялась. Майно колгоспного двору спадкувалось тільки в разі смерті останнього члену колгоспного двору. Такий порядок спадкування поширювався на випадки припинення колгоспного двору з цих підстав до 01 липня 1990 року. Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01.07.1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», та ст.123 ЦК УРСР спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

Закон України «Про власність», який набув чинності 15.04.1991 року, встановив єдиний правовий режим майна, незалежно від місця проживання чи місця праці особи і його дія не поширюється на майно, яке придбано раніше.

Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку про те, що члени колгоспного двору ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_7, які проживали і були зареєстровані в ньому станом на 15.04.1991 року, набули право власності на майно, а саме на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_3 і їх частки є рівними, тобто по 1/2 частці кожного із членів колгоспного двору і питання спадкування їх майна вирішується у залежності від часу смерті спадкодавця, в даному випадку відповідно до норм ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла ОСОБА_7 (т.1,а.с.10).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на земельну ділянку (пай) та на ? частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, Вінницької області.

Статтями 1216, 1217 ЦК України, передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно аналізу положень ст.392 ЦК України, вбачається, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Із матеріалів спадкової справи №509/2013 року суд встановив, що ОСОБА_7 при житті, 27.10.2010 року склала заповіт, яким заповіла земельну ділянку НОМЕР_4 (пай), що розташована на території Іванівської сільської ради, Вінницького району своєму онукові ОСОБА_5

Спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку прийняв спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 у встановлений законом строк, а чоловік ОСОБА_3, який мав право на обов'язкову частку незалежно від заповіту, у встановлений законом шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_7 подав до нотаріальної контори заяву про відмову від одержання обов'язкової частки в спадщині (земельної ділянки) (т.1,а.с.43-44).

Таким чином ? частка будинковолодіння належна ОСОБА_13 підлягає успадкуванню спадкоємцями в порядку спадкування за законом.

Згідно матеріалів спадкової справи №509/2013 року, у встановлений законом шестимісячний строк спадщину щодо ? частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, після смерті ОСОБА_7 прийняла спадкоємець за законом першої черги - її дочка ОСОБА_2, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори (т.1,а.с.48).

Також відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв спадкоємець за законом першої черги - її чоловік ОСОБА_3, оскільки постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини та був зареєстрований разом із нею в спірному будинку, що підтверджується виписками з погосподарських книг щодо будинку по АДРЕСА_3; відміткою в паспорті ОСОБА_3 про його реєстрацію у спірному будинку; довідкою Іванівської сільської ради Вінницького району №12 від 09.01.2014 року (т.1,а.с.23,24-30,58) та не подав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадкування частини будинку.

Спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_4, який є сином спадкодавиці ОСОБА_7, у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не звертався до нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами спадкової справи та не заперечується самим ОСОБА_4 Також він не звертався до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері, і звертатись з таким позовом до суду не бажає.

Проте ОСОБА_4 вважає, що він прийняв спадщину після смерті матері на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, так як постійно проживав разом із спадкодавцем на час смерті, і вказане, зокрема, підтверджується довідкою Іванівської сільської ради Вінницького району №124 від 14.05.2014 року.

На звернення ОСОБА_4 до Вінницької районної державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, нотаріус письмово повідомив, що довідка Іванівської сільської ради Вінницького району №124 від 14.05.2014 року не є достатнім доказом факту прийняття спадкоємцем спадщини (т.1,а.с.66).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

В довідці Іванівської сільської ради Вінницького району №124 від 14.05.2014 року, підписаної сільським головою ОСОБА_14 вказано, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з листопада 2011 року по червень 2013 року проживав в АДРЕСА_3 але за вище вказаною адресою зареєстрований не був. Довідка видана для пред'явлення по місцю вимоги, тобто не зазначено конкретно, що довідка надана для подачі в нотконтору (т.1,а.с.65).

В довідці МКП ЖЕК №12 від 19.06.2014 року, підписаної начальником, паспортистом та бухгалтером МКП ЖЕК №12, яка видана ОСОБА_4 вказано, що він із сім'єю постійно проживає та зареєстрований з 07.07.1988 року в АДРЕСА_1 (т.1,а.с.96).

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази (вказані вище довідки) одночасного проживання ОСОБА_4 в АДРЕСА_2, і по АДРЕСА_3, Вінницької області, що є неможливим для постійного проживання однією і тією ж особою, судом зазначена довідка №124 від 14.05.2014 року правомірно не була взята до уваги.

В погосподарських книгах щодо будинковолодіння АДРЕСА_3 відсутня інформація щодо постійного проживання ОСОБА_4 разом із батьками ОСОБА_7 і ОСОБА_3 (т.1,а.с.29-30). У разі переходу ОСОБА_4 на постійне проживання в будинок з матір'ю в АДРЕСА_3 без зняття з реєстрації в м. Вінниці, останній повинен був подати заяву в сільську раду, для зазначення його, як постійно проживаючого, у погосподарському дворі батьків, але такі записи у погосподарській книжці вищевказаного двору, відсутні.

Судом вірно не були взяті до уваги покази свідків, оскільки вони є суперечливими, не підтверджуються факту постійного проживання ОСОБА_4 в будинку на момент відкриття спадщини та не спростовують наявних в матеріалах справи доказів.

Інших письмових доказів щодо постійного проживання разом із спадкодавицею ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, ОСОБА_4 суду не надав.

Таким чином зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_7 на час відкриття спадщини та визнання за ним права власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_4 є недоведеними та не підтвердженими відповідними доказами, передбаченими статтями 57-66 ЦПК України, а тому задоволенню не підлягають.

Окрім того, судова колегія приходить до висновку, про те що суд першої інстанції на підставі показів свідків та матеріалів прийшов до вірного висновку, щодо встановлення родинних відносин ОСОБА_2 з матір'ю ОСОБА_7 При встановлені факту родиних відносин судом було взяті до уваги свідоцтво про смерть спадкодавиці ОСОБА_7, свідоцтво про народження позивачки ОСОБА_2, де в графі «мати» записано ОСОБА_15, свідоцтво про шлюб між батьком позивачки ОСОБА_3 та її матір'ю - дошл. прізвище ОСОБА_16, виписки з погосподарських книг Іванівської сільської ради Вінницького району Вінницької області та інші документи.

За таких обставин суд прийшов до вірного висновку, щодо встановлення факту, що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_7 була рідною матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_7 спадщину прийняли дочка ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_3, а тому кожний з них має право на спадщину за законом на ? частку в спадковому майні ОСОБА_7, а саме в ? частці житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_3, Вінницької області, що належала спадкодавиці ОСОБА_7

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визнання за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, на 1/4 частку будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 що в цілому складається з: житлового будинку «А», веранди «а», літньої кухні «Б», погребу з шиєю «П/Б», сараю «б1», сараю «В», сараю «в», гаражу «Ж», воріт з хвірткою №3, воріт з хвірткою №4, огорожі №5, огорожі №6, криниці №7.

Також матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер ОСОБА_3 (т.1,а.с.119).

За життя, 11.09.2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно де б воно не було, з чого б воно не складалося, взагалі, все те, що на день смерті належить спадкодавцеві і на що він за законом матиме право, заповів своєму онуку ОСОБА_5 (том 1 а.с. 120).

Спадкодавець ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння НОМЕР_3 від 16.06.1989 року, виданого виконкомом Іванівської сільської ради народних депутатів, є власником частки житлового будинку з господарськими спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 як член колгоспного двору, яка складає ? частки.

Також ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_7 відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно до дня її смерті проживав разом з нею та був зареєстрований у спірному будинку. Розмір частки ОСОБА_3 в спадщині після смерті ОСОБА_7 складає ? частки.

Таким чином загальний розмір частки ОСОБА_3 в житловому будинку з господарськими спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3, що підлягає спадкуванню складає ? частки.

Відповідно матеріалів спадкової справи №90/2014 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_3, спадщину у встановлений законом шестимісячний строк прийняв спадкоємець за заповітом ОСОБА_5, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори (т.1,а.с.136).

Дочка померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини відмовилась від отримання обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_3, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори (т.1,а.с.138).

Син померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 спадщину не прийняв.

З наведеного вбачається, що суд дійшов вірного висновку про визнання за ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року спадкодавця ОСОБА_3 на ? частки будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 що в цілому складається з: житлового будинку «А», веранди «а», літньої кухні «Б», погребу з шиєю «П/Б», сараю «б1», сараю «В», сараю «в», гаражу «Ж», воріт з хвірткою №3, воріт з хвірткою №4, огорожі №5, огорожі №6, криниці №7.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на обставинах та матеріалах справи, відповідає нормам матеріального та вимогам процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування його відсутні.

Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Суддя-доповідач: __ Луценко В.В.

Судді: __ Денишенко Т.О.

__ Береговий О.Ю.