Вирок № 57599172, 10.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 644/1827/13-к Головуючий у 1 інстанції: Сітало А.К.

Провадження №11кп/790/83/16 Доповідач: Снігерьова Р.І.

Категорія: ч. 2 ст.272 КК України

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Снігерьової Р.І.

суддів - Ємця О.П., Мікуліна М.І.,

секретаря - Боровської О.В., Вакули Н.С.

прокурора - Кочетова В.Ю.

захисника - Равницької Л.С.

обвинуваченої - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

представника ТОВ «Українська ливарна компанія» - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4201322005000009 від 18 січня 2013 року, за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, Ільяшової К.В., захисника обвинуваченої, адвоката Равницької Л.С., представника ТОВ «Українська ливарна компанія» на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка м.Горлівки Донецької області, з середньою технічною освітою, кранівник ДП «Харківський БТРЗ», не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає в АДРЕСА_2.

визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, призначено покарання в виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, пов'язаною з виконанням робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, або будь-якому підприємстві, строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням, згідно ст.76 КК України, обов'язку: в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Департаменту бюджету та фінансів Харківської міської ради 6390 гривень 48 коп. в рахунок відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_3

Стягнуто з ТОВ «Українська ливарна компанія» на користь ОСОБА_3 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 6937 гривень 40 коп. за проведення судових інженерно-технічних експертиз з охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_2 визнана винною в тім, що 30 листопада 2012 року, близько 15 годин 15 хвилин, знаходячись на робочому місці в ливарному цеху ТОВ «Українська ливарна компанія», розташованому по пр.Московському 277 в м.Харкові, де займалася переміщенням вантажів за допомогою мостового крану.

Згідно Інструкції з охорони праці № 043 «З безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових)», ОСОБА_2 перед початком роботи повинна подавати попереджувальний звуковий сигнал та пересвідчитися у тому, що в зоні руху крану відсутні особи. Однак остання порушила вимоги інструкції та почала рух крану, не подавши попереджувального звукового сигналу, не пересвідчившись, що в зоні руху крану відсутні особи. ОСОБА_2 не побачила ОСОБА_3, який на той момент проводив роботи по монтажу тимчасової мережі освітлення, кабіною крану притиснула його до бункеру змішувача стрижневого апарату, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності №1162 від 27.02.2013 pоку, нещасний випадок, який стався з ОСОБА_3, відноситься до виробничого травматизму, роботи, з якими пов'язано настання нещасного випадку з ОСОБА_3, відносяться до робіт з підвищеною небезпекою. При організації і виконанні робіт не були виконані вимоги наступних нормативних документів:машиністом крану ОСОБА_2 - п.п. 3.6, 3.11 Інструкції з охорони праці № 043 по безпечному веденню робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових) та ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Невиконання вищевказаних вимог нормативних документів машиністом крану ОСОБА_2 викликало створення небезпечної обстановки на місці виконання робіт.

Причиною нещасного випадку з електромонтером ОСОБА_3 є початок руху крану без подачі попереджувального сигналу та пересвідченні в тому, що в зоні роботи крану відсутні сторонні особи.

В причинному зв'язку з настанням нещасного випадку з електромонтером ОСОБА_3 знаходиться невиконання вимог: - машиністом крану ОСОБА_2 - п.п. 3.6, 3.11 Інструкції з охорони праці № 043 по безпечному веденню робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових) та ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Захисник обвинуваченої - адвокат Равницька Л.С. в поданій апеляційній скарзі просить про скасування вироку та закриття кримінального провадження, залишення без розгляду цивільного позову прокурора, заявленого в інтересах Департаменту бюджету та фінансів Харківської міської ради про відшкодування витрат та лікування потерпілого, інших позовів. При цьому вказує на неправильність обґрунтування винуватості ОСОБА_2 свідченнями потерпілого ОСОБА_3, який виконував роботи в обстановці вкрай поганого освітлення, в безпосередній близькості до джерел виробничого шуму (вузлів та агрегатів), внаслідок чого його здатність сприймати інформацію була значно знижена. Вважає, що потерпілий в момент заподіяння шкоди на виробництві перебував в стані алкогольного сп'яніння. Вказує на відсутність належних доказів про невиконання ОСОБА_2 вимог правил безпеки, оскільки як ОСОБА_6, так і інші свідки не підтвердили факт неподачі ОСОБА_2 попереджувального сигналу про початок руху. Заступник генерального директора по охороні праці, ОСОБА_7, змусила її написати заяву та пояснення про визнання вини в спричиненні пошкоджень потерпілому під погрозою звільнення. Слідчі експерименти проводились за умов, відмінних від тих, заяких відбулась подія завдання шкоди здоров'ю потерпілому на виробництві, тоді, коли виробництво було зупинено, на підприємстві була перезмінка,полагоджено освітлення, час і пора року не відповідали обставинам пригоди. Травма на виробництві потерпілому завдана 30 листопада 2012 року, захід сонця відбувся в 15 годині 42 хв., в зоні стрижневого апарату було відсутнєштучне освітлення. Слідчий експеримент проведений 14.05.2014 року (захід сонця о 20-11 годині), тому відповідно до ст.ст. 85, 86 КПК України вважає такий доказ неналежним і недостовірним. Вважає, що докази по справі доводять фактичні обставини події та заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, а не винуватість обвинуваченої. ОСОБА_2 перед початком руху крану подала попереджувальний звуковий сигнал, провела перевірку зони руху крану, а нещасний випадок на виробництві, на думку апелянта, стався через нехтування керівництвом та працівниками підприємства правилами безпеки на виробництві. Поряд з наведеними доводами, захисник вказує на неповноту дослідження доказів, порушення права на захист обвинуваченої, що полягає у ненаданні можливості допитати свідків обвинувачення, або вимагати їх допиту, оскільки не були досліджені покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_26, ОСОБА_27. Показам свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 не дано належної оцінки.

Прокурор у кримінальному провадженні в поданій в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі на 2 роки 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою на підприємствах усіх форм власності строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, поклавши на засуджену обов'язки, передбачені п.2.3.4. ст.76 КК України.

В обґрунтування доводів вказує на призначення ОСОБА_2 додаткового покарання, передбаченого санкцією ст.272 КК України, без конкретного зазначення посади або виду певної діяльності. Звертає увагу на те, що у вироку не вказано, від якого покарання звільнено засуджену на підставі ст.75 КК України.

ТОВ «Українська ливарна компанія» в особі генерального директора ОСОБА_15 в поданій апеляційній скарзі просить вирок в частині стягнення з ТОВ на користь ОСОБА_3 20 000 гривень у відшкодування моральної шкоди скасувати оскільки вважає, що рішення суду в цій частині суперечить вимогам діючого законодавства України, а саме, вимогам ст.1167 ЦК України, за якою завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому зазначає, що при організації та виконанні робіт, під час яких стався нещасний випадок, не були дотримані вимоги: електромонтером ОСОБА_3 - п.п. 2.4, 3.7 Інструкції з охорони праці № 056 для електромонтера по ремонту і обслуговуванню електрообладнання, ст. 14 Закону України «Про охорону праці»;

-машиністом крану ОСОБА_2 - п.п. 3.6., 3.11. Інструкції з охорони праці № 043 по безпечному веденню робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових) та ст. 14 Закону України «Про охорону праці». Невиконання ними вищевказаних вимог Інструкції створило небезпечну обстановку на місці виконання робіт. Причиною нещасного випадку з електромонтером ОСОБА_3 явився початок руху крану без подачі попереджувального сигналу та без пересвідчення у відсутності сторонніх осіб в зоні роботи крану.

Апелянт вважає, що матеріалами кримінального провадження та судового розгляду факт спричинення товариством «Українська ливарна компанія» заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди не встановлено, моральна шкода стягнута безпідставно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника, адвоката Равницьку Л.С., які підтримували доводи апеляційної скарги захисника, заперечення прокурора щодо апеляційної скарги захисника, який підтримував доводи поданої прокурором апеляційної скарги, представника ТОВ «Українська ливарна компанія», яка підтримувала подану товариством апеляційну скаргу, потерпілого ОСОБА_3, який підтримував апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника обвинуваченої та прокурора підлягають задоволенню частково, апеляційна скарга ТОВ «Українська ливарна компанія» - задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, в разі визнання особи винуватою, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів.

Суд першої інстанції, дослідивши обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченного ч.2 ст.272 КК України, прийшов до висновку про доведеність обвинувачення в тім, що при переміщенні вантажів за допомогою мостового крану машиніст крану ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 3.6, 3.11 Інструкції з охорони праці № 043 по безпечному веденню робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових) та ст. 14 Закону України «Про охорону праці». Перед початком руху крану не подала попереджувальний звуковий сигнал, не пересвідчилась у тому, що в зоні роботи крану відсутні сторонні особи, що викликало створення небезпечної обстановки на місці виконання робіт, призвело до нещасного випадку з електромонтером ОСОБА_3

Обвинувачена ОСОБА_2 заперечувала факт вчинення злочину, пояснювала, що при заподіянні шкоди здоров'ю потерпілому ОСОБА_3 на виробництві вимог відповідних нормативних актів не порушила, мав місце нещасний випадок. Перед початком руху крану подала звуковий сигнал та провела перевірку зони руху крану, в цеху нікого не бачила, про проведення робіт на стрижневому апараті ОСОБА_3 по монтажу мережі освітлення попереджена не була. Інструкцію з охорони праці порушив ОСОБА_3

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердила наведене, вказавши на неналежну організацію роботи в цеху, оскільки того дня погодилась працювати без помічника, в обстановці поганого освітлення, в темноті та виробничому шумі.

З метою перевірки обгрунтованності доводів апеляційних скарг, повноти дослідження обставин справи, судом апеляційної інстанціїї, у відповідності до вимог ч.3 ст.404 КПК України, за клопотанням сторони захисту були допитані свідки ОСОБА_16, ОСОБА_7, експерт ОСОБА_17

Так, свідок ОСОБА_16 підтвердив, що того дня, коли був травмований ОСОБА_3, він в якості формовщика працював з кранівником ОСОБА_2, яка перед початком руху подавала звуковий сигнал. Місце виконання робіт ОСОБА_3 було погано освітлене, ОСОБА_3 був тверезий.

Потерпілий ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції пояснював, що звукового сигналу машиніста крану він не чув. В суді першої інстанції вказував, що роботу по влаштуванню електрообладнання виконував в неналежних умовах: при поганому освітлені, підвищеному шумі.

Показання потерпілого співпадають із показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, який пояснював, що на час нещасного випадку на формувальній дільниці цеху крім кранівника ОСОБА_2 та ОСОБА_3, нікого не було, попереджувального звукового сигналу перед початком руху крану він не чув. Такі ж показання давав суду свідок ОСОБА_19

Крім вказаних вище пояснень свідків та потерпілого, обвинувачення, визнане судом доведеним суд обгрунтував даними протоколу огляду місця події з фототаблицею, даними акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 05.12.2012 року, що стався 30.11.2012 року на ТОВ «Українська ливарна компанія», показаннями свідка ОСОБА_7, заступника генерального директора по охороні праці, про те, що з вини ОСОБА_2, яка перед початком руху крану не подала попереджувальний звуковий сигнал, в зоні руху крану нікого не бачила, на підприємстві стався нещасний випадок з ОСОБА_3, очевидців якого під час розслідування встановлено не було. Про наведене їй повідомила ОСОБА_2 Такі ж показання давали суду свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Згідно висновку судової Інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності № 1162 від 27.02.2013 pоку, нещасний випадок, який стався з ОСОБА_3 30.11.2012 pоку, відноситься до виробничого травматизму. Роботи, з якими пов'язано настання нещасного випадку з ОСОБА_3, відносяться до робіт з підвищеною небезпекою. При організації і виконанні робіт не були виконані вимоги наступних нормативних документів: електромонтером ОСОБА_3 - п.п. 2.4, 3.7 Інструкції з охорони праці №056 для електромонтера по ремонту і обслуговуванню електрообладнання, ст. 14 Закону України «Про охорону праці»;

- машиністом крану ОСОБА_2 - п.п. 3.6, 3.11 Інструкції з охорони праці № 043 по безпечному веденню робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових) та ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Невиконання вищезазначених вимог нормативних документів електромонтером ОСОБА_3 та машиністом крану ОСОБА_2 викликало створення небезпечної обстановки на місці виконання робіт.

Причиною нещасного випадку з електромонтером ОСОБА_3 є початок руху крану без подачі попереджувального сигналу та пересвідчення в тому, що в зоні роботи крану відсутні сторонні особи. В причинному зв'язку з настанням нещасного випадку з електромонтером ОСОБА_3 знаходиться невиконання електромонтером ОСОБА_3 та машиністом крану ОСОБА_2 наведених вище вимог нормативних документів.

Висновками судової Інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності №1583 від 30.03.2015 pоку підтверджені висновки судової Інженерно-технічної експертизи № 1162 від 27.02.2013 pоку в частині допущених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порущень вимог Інструкції з охорони праці №056 для електромонтера по ремонту і обслуговуванню електрообладнання, Інструкції з охорони праці № 043 по безпечному веденню робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових) та ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Висновками вказаної експертизи також встановлено, що з технічної точки зору недотримання вказаних в ній нормативних вимог електромонтером ОСОБА_3 та машиністом крану ОСОБА_2 призвели до створення небезпечної обстановки на місці виконання робіт, перебувають в причинному зв'язку з подією нещасного випадку, що мав місце 30.11.2012 року. Невідповідність відстані від кабіни крану до елементів стрижневого апарату визначеним нормативно-технічним актом з безпечної експлуатації крану не впливають на наявність причинного зв'язку між діями машиніста ОСОБА_2 та нещасним випадком, що стався з ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 170-178).

Згідно даних протоколів слідчих експериментів з фототаблицями та схемою стрижневого апарату, проведених з участю потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченої ОСОБА_2, учасники слідчих дій показали, як відбувалися події, рух на крані, де ОСОБА_2 почула крики ОСОБА_3, в якому положенні він знаходився (т.2, а.с. 80-82) (т.1, а. с.89-93) (т. 2, а.с.77-78,130). В судовому засіданні був досліджений відеозапис проведення слідчих експериментів з участю обвинуваченої ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 14.05.2014 pоку.

Висновками судово-медичної експертизи № 146-с від 12.02.2013 pоку встановлено, що ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку були спричинені тілесні ушкодження: закрита тупа травма лівої половини грудної клітки у вигляді перелому 5,6,7 ребер з розривом лівої легені і розвитком лівостороннього гемотораксу; травма кісток лицьового скелета у вигляді відкритого перелому тіла нижньої щелепи зліва без порушення безперервності з рублено-рваною раною лівої підщелепної області підборіддя; садна лівої кісті. Ці пошкодження утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя-ковзання і могли бути отримані в строк, не пізніше дати звернення в лікувальну установу і діагностування їх.

За ступенем тяжкості: закрита тупа травма лівої половини грудної клітки у вигляді перелому 5,6,7 ребер з розривом лівої легені і розвитком лівостороннього гемотораксу відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; травма кісток лицьового скелета у вигляді відкритого перелому тіла нижньої щелепи зліва без порушення безперервності з рублено-рваною раною лівої підщелепної області підборіддя не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 дня), відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості; садна лівої кісті викликала незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1, а.с. 124-125).

Висновками судово-медичної експертизи № 2421-ая/14 від 30.07.2014 pоку, проведеної з урахуванням проведених слідчих експериментів з потерпілим та обвинуваченою 14.05.2014 року у якій, крім висновків, вказаних у попередній експертизі, зазначено, що враховуючи комплекс пошкоджень на тілі ОСОБА_3, розташованих у різних анатомічних областях та площинах, можливість їх утворення в умовах однократного самовільного падіння з висоти від 1,5 м. до 1,7 м. виключається. Не виключається можливість виникнення вищевказаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 при здавлюванні тулуба, голови та шиї між дном кабіни крану та бункером стрижневого апарату. (т.2 а.с. 92-93).

Враховуючи наведені вище докази колегія суддів вважає, що в частині обвинувачення ОСОБА_2 в порушенні вимог Інструкції з охорони праці № 043 «З безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових)» в частині неподачі перед початком роботи попереджувального звукового сигналу судом першої інстанції у вироку переконливих доказів не приведено.

Як встановлено при дослідженні вказаного питання судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 наполягала на тому, що того дня перед початком руху вона подавала звуковий сигнал, що підтвердив свідок ОСОБА_16 Потерпілий ОСОБА_3 вказував, що працював у підвищеному шумі, через що міг не чути звукового сигналу машиніста крану. Показання ОСОБА_3 підтвердили свідки ОСОБА_19, ОСОБА_12, інших очевидців пригоди не встановлено. При таких обставинах, обгрунтованність висновку суду про те, що початок руху крану мав місце без подачі ОСОБА_2 попереджувального звукового сигналу, викликає сумнів, а відповідно до ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведенності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Інші докази, на які послався суд в обгрунтування висновків в цій частині, а саме, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, не являються достатньо переконливими для визнання винуватості ОСОБА_2 в частині порушення вимог п.3,6 Інструкції, оскільки вказані свідки не були очевидцями випадку, що трапився на виробництві з потерпілим.

За клопотанням сторони захисту судом апеляційної інстанції була допитана свідок ОСОБА_7, на той час інженер по техніці безпеки підприємства, яка пояснила, що при розслідуванні нещасного випадку на виробництві і складанні акту від 30.11.2012 року вона не змушувала ОСОБА_2 до визнання порушень Інструкції з охорони праці в інтересах виробництва. Пояснення ОСОБА_2 писала самостійно. В ливарному цеху дійсно шумно, але звуковий сигнал при його подачі мав бути чутним для працівників, які там працювали.

Приймаючи до уваги наведене, а також те, що пояснення ОСОБА_2, на підставі яких був складений акт про нещасний випадок на виробництві з її вини, написані нею до внесення даних до ЄРДР про вчинення злочину, не розуміючи правових наслідків, потім в судових засіданнях вона наполягала на неправдивості таких пояснень, відсутності інших переконливих доказів її винуватості в цій частині обвинуваченння, колегія суддів вважає, що із об'єму обвинувачення слід виключити посилання суду про те, що причиною нещасного випадку з електромонтером ОСОБА_3 є початок руху крану без подачі машиністом крану ОСОБА_2 попереджувального звукового сигналу, порушення нею п.3.6 Інструкції з охорони праці № 043 по безпечному веденню робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових). Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої в цій частині являються обгрунтованними, підлягають задоволенню, а вирок суду, на підставі п.4 ч.1 ст.408, п.2 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.411 КПК України, зміні, оскільки висновки суду про вчинення вказаного вище порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві не підтверджені дослідженими під час судового розгляду доказами.

Про те, що свідок ОСОБА_7 змусила ОСОБА_2 себе оговорити, переконливих даних не приведено. Крім цього, суд не обгрунтовує висновки поясненнями ОСОБА_2 при розслідуванні нещасного випадку на виробництві. Доводи захисника в цій частині теж відхиляються.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що перед початком руху мостовим краном машиніст крану ОСОБА_2 не пересвідчилась в тім, що в зоні роботи крану відсутні сторонні особи. Вважає достовірно встановленим і доведеним приведеними у вироку доказами, що в причинному зв'язку з настанням нещасного випадку з електромонтером ОСОБА_3 знаходиться невиконання машиністом крану ОСОБА_2 вимог п.3.11 Інструкції з охорони праці № 043 по безпечному веденню робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових) та ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Як передбачено п.3,11 Інструкції з охорони праці № 043, перш ніж здійснювати будь-який рух краном, кранівник повинен пересвідчитись, що у зоні дії крана відсутні сторонні люди, а його помічник і стажист перебувають в безпечному місці. / т.3 а.с.98-109/.

Допитаний судом апеляційної інстанції експерт ОСОБА_17 підтвердив висновки інженерно-технічної експертизи №1583 від 30.03.2015 року та пояснив, що відповідно до Типової Інструкції кранівник мостового крану повинен постійно спостерігати за робочою зоною крану /п.3.11 Інструкції/. В разі недостатньої видимості території руху під краном, ОСОБА_2 не повинна була рухатись краном та про наведене доповісти своєму керівнику. Електромонтер ОСОБА_3 не повинен був самостійно здійснювати влаштування електрообладнання, дії якого теж не відповідали вимогам Інструкції з охорони праці.

Обвинувачена ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтвердила, що того дня працювала без помічника, в обстановці поганого освітлення, в темноті та виробничому шумі, тобто, в умовах недостатньої видимості території руху під краном.Очевидці події, свідок ОСОБА_16 та потерпілий ОСОБА_3 також вказували про неналежне освітлення місця виконання робіт потерпілим. Таким чином, в результаті виконання робіт по переміщенню вантажів за допомогою мостового крану у відсутність помічника та в умовах недостатньої видимості ОСОБА_2 належним чином не провела перевірку зони руху крану, не побачила ОСОБА_3, який на той момент проводив роботи по монтажу тимчасової мережі освітлення, що викликало створення небезпечної обстановки на місці виконання робіт, кабіною крану притиснула його до бункеру змішувача стрижневого апарату, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

При таких обставинах колегія суддів вважає встановленим та доведеним вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві будучи зобов'язаною їх дотримуватися, що спричинило тяжкі наслідки при обставинах, встановлених судом першої інстанції в частині порушення ОСОБА_2 вимог п. 3.11 Інструкції з охорони праці № 043, ст.14 Закону України «Про охорону праці».

Перевірені судовою колегією доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої про недоведеність вини обвинуваченої, отримання доказів з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неналежність та недостовірність висновків слідчого експерименту від 14.05.2014 року, спростовуються наведеними в змісті вироку доказами, та обгрунтуванням щодо їх належності та допустимості.

Слідчі експерименти проводились в умовах, наближених до тих, за яких відбулась подія завдання шкоди здоров'ю потерпілому і підтверджують фактичні обставини справи щодо місця, часу, способу завдання шкоди, інших конкретних обставин. Неточності, що стосуються умов на виробництві при проведенні слідчого експерименту 14.05.2014 року, на які вказує захисник у апеляційній скарзі /зупиненння виробництва, перезмінка, справне освітлення, інша пора року, час, інші невідповідності/ по відношенню до події від 30.11.2012 року істотним чином не впливають на можливість дачі оцінки вказаному доказу в сукупності з іншими доказами щодо обставин, за якими був травмований потерпілий ОСОБА_3, які отримані в порядку, встановленому законом та підтверджують обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Крім цього, даними висновку інженерно-технічної експертизи №644/1827/13-к від 30.03.2015 року стверджується, що отримані в ході слідчого експерименту нові вихідні дані щодо невідповідності відстані від кабіни до елементів стержневого апарату не впливають на висновки судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності № 1162 від 27.02.2013 pоку.

При таких обставинах, доводи апеляційної скарги про неналежність та недостовірність висновків слідчого експерименту від 14.05.2014 рокуне містять правових підстав для задоволення, колегією суддів відхиляються. Апелянтом не приведено також будь-яких даних про перебування потерпілого на момент травмування у стані алкогольного сп'яніння, доводи апеляційної скарги в цій частині теж безпідставні.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування у будь-якому разі судового рішення, колегією не встановлено.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення ОСОБА_2 покарання колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано, з дотриманням вимог ст.65 КК України, обрав їй покарання за ч.2 ст.272 КК України в виді двох років позбавлення волі, врахувавши характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, виважено підійшов до наслідків скоєного, дослідив дані про особу обвинуваченої, яка раніше не засуджувалась, працює, має постійне місце проживання, за останнім місцем роботи та місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин суд першої інстанції не встановив, не встановлено їх і при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Можливість застосування ст.75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд мотивував сукупністю наведених обставин, врахував думку прокурора та потерпілого, які вважали можливим звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Застосування ст.75 КК України з обранням вказаного іспитового строку не оспорюється участниками судового провадження. Однак прокурор в поданій апеляційній скарзі просить про посилення призначеного обвинуваченій покарання в виді позбавлення волі та покладення на неї обов'язків, передбачених п.2.3.4. ст.76 КК України.

З врахуванням наведених даних про особу обвинуваченої, зменшення об'єму обвинувачення за недоведенністю, встановлення в діях потерпілого недотримання вимог Інструкції з охорони праці та правил безпеки на виробництві, колегія суддів не вбачає підстав для посилення покарання обвинуваченій в виді позбавлення волі та обрання обов'язків, передбачених п.п.3,4 ст.76 КК України. В цій частині доводи апеляційної скарги прокурора відхиляються.

Поряд з цим, підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги прокурора в частині необхідності конкретизувати додатковий вид покарання, передбачений санкцією ч.2 ст.272 КК України, який вважає, що обвинувачену слід позбавити права обіймати посади, пов'язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою на підприємствах усіх форм власності строком на 1 рік, з чим погоджується колегія суддів. Також підлягають задоволенню апеляційні вимоги прокурора в частині необхідності уточнення, від якого покарання обвинувачена підлягає звільненню.

Обвинувачена ОСОБА_2, на підставі ст.75 КК України, підлягає звільненню з випробуванням лише від відбування основного виду покарання, позбавлення волі. Суд, на підставі ст.75 КК України звільнив її від відбування призначеного покарання, в тому числі і від додаткового, при тих обставинах, що звільнення від додаткового покарання в виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю не передбачене вимогами закону.

При таких обставинах вирок суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання на підставі ст.75 КК України підлягає скасуванню, з постановленням, на підставі п.3 ч.1 ст.407, п.4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.413 КПК України вироку, за яким ОСОБА_2 слід вважати засудженою за даним вироком за ч.2 ст.272 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції. Відповідно до вимог ст.ст.75,76 ч.1 п.2 КК України, ОСОБА_2 слід звільнити від відбування основного виду покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки, як визначив суд першої інстанції, з покладенням обов'язків, вказаних судом: в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Вказане покарання відповідатиме даним про особу обвинуваченої, ступеню тяжкості вчиненого злочину, тяжкості негативних наслідків, що наступили в результаті її протиправних дій, відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України.

Дослідивши доводи апеляційних скарг ТОВ «Українська ливарна компанія» та захисника в частині неправильності вирішення цивільних позовів прокурора в інтересах Департаменту бюджету та фінансів Харківської міської ради та потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Заявлені прокурором вимоги в інтересах Департаменту бюджету та фінансів Харківської міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в розмірі 6390 грн. 48 коп. суд задовільнив посилаючись на вимоги ч.1 ст.1206 ЦК України, за якими особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину. Розмір витрат на лікування ОСОБА_3 на вказану суму підтверджена калькуляцією, наданою КУОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.професора А.І.Мещанінова». /т.1, а.с.72/.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Українська ливарна компанія», третьої особи, ОСОБА_2, про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1796 грн. 23 коп. суд відмовив в зв'зку з добровільним відшкодуванням потерпілому пов'язаної з його лікуванням матеріальної шкоди, що ніким не оспорюється.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових обов'язків.

Обвинувачена ОСОБА_2 на час пригоди перебувала у трудових відносинах з юридичною особою, ТОВ «Українська ливарна компанія», була її працівником. При виконанні трудових обов'язків допустила порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, що привело до спричинення потерпілому ОСОБА_3 моральної шкоди, які він оцінив на 100000 гривень. Відповідальність за заподіяння шкоди позивачу /потерпілому ОСОБА_3/ з підстав, передбачених ч.1 ст.1172 ЦК України, несе юридична особа, отже суд обгрунтовано при вирішенні цивільного позову потерпілого керувався вимогами ч.1 ст.1172 ЦК України.

Задоволивши частково, на 20000 гривень позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди, суд врахував глибину фізичних та душевних страждань, понесених потерпілим в зв'язку з заподіянням йому тілесних ушкоджень, необхідністю тривалого лікування, порушенням з приводу цього нормальних життєвих зв'язків та стосунків з оточуючими. Колегія суддів погоджується з визначеною судом сумою відшкодування моральної шкоди потерпілому, яка є співмірною понесеним стражданням та психічним переживанням потерпілого, з врахування недотримання також і ним вимог нормативно-правових актів з охорони праці. При таких обставинах, підстав для задловолення апеляційної скарги ТОВ «Українська ливарна компанія» не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_2, адвоката Равницької Л.С., прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволити частково.

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Українська ливарна компанія» залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26 червня 2015 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 змінити та виключити із мотивувальної частини вироку висновок суду про те, що причиною нещасного випадку з електромонтером ОСОБА_3 є початок руху крану без подачі машиністом крану ОСОБА_2 попереджувального звукового сигналу, порушення нею вимог п.3.6 Інструкції з охорони праці № 043 по безпечному веденню робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових).

Цей же вирок суду в частині призначення обвинуваченій ОСОБА_2 додаткового покарання та покарання на підставі ст.75 КК України скасувати.

ОСОБА_2 вважати засудженою за даним вироком за ч.2 ст.272 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, позбавлення волі строком на два роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою на підприємствах усіх форм власності строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку на два роки.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

__ ____ ___ Снігерьова Р.І. Ємець О.П. Мікулін М.І.