Ухвала суду № 57599091, 11.05.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Марчак В. Я.

суддів Дембіцької О.О., Підгорної С.П.

при секретарі

судового засідання СабадашіЮ.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015260040000319 щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіти вищої, розлученого, раніше не судимого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за участю учасників судового провадження:

прокурора Марусяк Ю.В.

потерпілої ОСОБА_2 представника потерпілої ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 лютого 2016 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на його незаконність та часткову невідповідність обставинам справи, упередженість досудового та судового слідства, неповноту судового розгляду, просить вирок районного суду скасувати та за наслідками апеляційного розгляду прийняти нове рішення у справі. Свої доводи обґрунтовує тим, що у показаннях свідків є розбіжності щодо обставин конфлікту та спричинення тілесних ушкоджень, судом відмовлено у задоволенні ряду клопотань, ін.

На апеляцію захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 прокурор Цимбал Х.Ю. подала заперечення, в якому просить залишить вирок районного суду без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення. Апеляційні доводи вважає _____________

Провадження №11-кп/794/112/16 Головуючий у І інстанції Слободян Г.М.

Категорія ст. 125 ч. 1 КК України Суддя-доповідач Марчак В.Я.

безпідставними, а вирок суду першої інстанції - законним та обґрунтованим.

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 2364,64 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вироком районного суду ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, 01 лютого 2015 року приблизно о 24 год., перебуваючи в загальному коридорі квартири АДРЕСА_1, у якій також проживає його колишня дружина ОСОБА_2, вчинив з останньою словесний конфлікт, у ході якого умисно, протиправно наніс потерпілій декілька ударів лівою і правою рукою в ділянку передньої черевної поверхні з лівого боку та поперекової ділянці, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синців на передній черевній стінці зліва та поперековій ділянці зліва, які згідно висновку експерта № 226 мд відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційні вимоги, вирок районного суду скасувати та прийняти нове судове рішення, думку прокурора, потерпілої та її представника, які заперечили проти задоволення апеляції та просили залишити вирок районного суду без змін, дослідивши провадження та обговоривши доводи апеляції і заперечення на неї, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку у вироку, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вірно кваліфікувавши дії останнього.

Винуватість обвинувачуваного ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, при обставинах, наведених у вироку суду, повністю підтверджується сукупністю доказів, які досліджені в судах першої та другої інстанції.

Зокрема, ч. 1 ст. 125 КК України передбачає відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 та ч. 1 ст. 477 КПК України провадження у даній справі відбувається у формі приватного обвинувачення, тобто лише на підставі заяви потерпілого.

Згідно з протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 102) ОСОБА_2 надала заяву наступного змісту: 1 лютого 2015 року приблизно о 1 год. 00 хв. у неї колишнім чоловіком ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, в ході якого останній ображав та наніс їй декілька ударів в область поясниці.

Вищевказане підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які являються безпосередніми свідками даного конфлікту та були допитані в суді першої інстанції.

Відповідно до висновку експерта № 1024 д (а.с. 115-117) у ОСОБА_6 виявлені легкі тілесні ушкодження у виді синців. Виявлені синці по передній поверхні черевної стінки зліва в нижній третині з переходом на зовнішню передню поверхню верхньої третини лівого стегна, в поперековій ділянці зліва, які виникли в результаті дії твердих тупих предметів або ударів об такі та відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Локалізація тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_2 та обставини їх виникнення співпадають з показами як самої потерпілої, так і свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також підтверджуються протоколом проведення слідчого експерименту, під час якого потерпіла показала механізм нанесення ОСОБА_2 їй ударів та спосіб, яким свідок ОСОБА_9 утримував ОСОБА_2 після цього.

Також, під час судово-медичного обстеження 2 лютого 2015 року (а.с. 106) потерпіла ОСОБА_2 скаржилася на болі в місцях ушкоджень та головний біль. З анамнезу (медична карата № 1458/121) відомо, що хвора протягом останніх 8 років лікується періодично з приводу остеохондрозу хребта радикуліту. ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікування у відділенні нейрохірургії ЛШМД м. Чернівців з 3 по 14 лютого 2015 року з діагнозом: основний: посттравматичний радикуліт, виражений больовий корінцевий синдром; та супутній - забій поперекової ділянки спини.

Що стосується призначення покарання обвинуваченому за ч. 1 ст. 125 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт.

Так, районний суд призначаючи ОСОБА_2 покарання, врахував невелику тяжкість вчиненого злочину, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та наявність обставини, що обтяжує покарання (стан сп'яніння), невизнання вини, відсутність каяття та сприяння у розкритті злочину, а також дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що останній раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, матеріальну шкоду завдану потерпілій протиправними діями не відшкодував, в судовому засіданні цивільного позову не визнав, має зареєстроване постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, перебував на обліку в наркологічному диспансері з лютого 2015 року до серпня 2015 року, знятий з обліку 28.08.2015р., в психіатричній лікарні обвинувачений на обліку не перебуває, є депутатом Чернівецької міської ради УІІ скликання.

Проте, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зобов'язує суди висновки з усіх питань, пов'язаних з призначенням покарання, належним чином мотивувати у вироку. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини, тощо.

Якщо санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України передбачено декілька видів альтернативних покарань, то суд повинен зазначити у своєму рішенні мотиви не призначення менш тяжкого покарання, ніж те, яке він призначив. Суд першої інстанції, не дотримавшись цієї вимоги, не мотивував незастосування більш м'якого покарання у виді штрафу, призначивши більш суворий вид покарання - громадські роботи.

Згідно з довідкою № 245-31082015/73003 (а.с. 126-127) ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

Відповідно до характеристики з місця проживання (а.с. 121) заяв та скарг на ОСОБА_2 не надходило.

Згідно з довідкою № 01/02-05/3452 від 31 грудня 2015 року (а.с. 80) ОСОБА_2 являється депутатом Чернівецької міської ради VII скликання, отже, здійснює суспільно-корисну працю та займає активну громадянську позицію.

Також, в судове засідання були подані характеристики з Чернівецької міської ради від Чернівецької обласної організації Всеукраїнського об'єднання «Свобода», депутатської фракції Всеукраїнського об'єднання «Свобода», у яких ОСОБА_2 характеризується виключно з позитивної сторони, як активний політичний діяч та член постійної комісії Чернівецької міської ради з гуманітарних питань.

Крім того, в судове засідання подані характеристики з місць його роботи: Буковинського медичного університету та ТОВ «Доктор Заубер», у яких ОСОБА_2 характеризується виключно із позитивної сторони, як компетентний і цілеспрямований працівник, який за свою трудову діяльність не мав жодних стягнень, нагороджений дипломами, нагородами адміністрації міста, подяками і пам'ятними подарунками.

Вище наведені обставини суд першої інстанції під час призначення покарання не врахував, а також надав невірну оцінку самим обставинам вчинення ним злочину, що призвело до помилкового висновку, що саме призначений ним вид та строк покарання буде необхідним для виправлення ОСОБА_2 й попередження вчинення ним нових злочинів, оскільки призначене покарання внаслідок його суворості не відповідає особі ОСОБА_2 та ступеню тяжкості й обставинам вчинення ним злочину.

Отже, вирок місцевого суду слід змінити в частині призначення покарання з підстав, передбачених статтею 414 КПК України, а саме: призначене ОСОБА_2 покарання хоч і не виходить за межі, встановлені ч. 1 ст. 125 КК України, але за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України в частині призначення покарання змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий В.Я. Марчак

судді О.О. Дембіцька

С.П.Підгорна

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду

Чернівецької області В.Я. Марчак