Ухвала суду № 57595805, 10.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12722/15-ц

Провадження № 22-ц/779/948/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Василишин Л.В., Соколовського В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Івано-Франківської міської ради про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2015 року про затвердження проекту землеустрою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 17 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про скасування рішення 56 сесії 6 скликання Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0375 га., яка розташована по вул. Софіївка, 42 в м. Івано-Франківську і надана у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 17 березня 2016 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі на дану ухвалу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 посилається на порушення судом норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі з тих підстав, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не врахував п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно якого, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Посилаючись на те, що між сторонами виник спір про право цивільне, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених мотивів.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

Представник Івано-Франківської міської ради в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду був повідомлений.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник публічно-правовий спір, який повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, оскільки, співвідповідачем у даній справі є Івано-Франківська міська рада, яка є субєктом владних повноважень і рішення якої оскаржується, а жодних вимог до ОСОБА_3 позивачем не заявлено.

Проте, погодитися із таким висновком суду першої інстанції не можна.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 26 травня 2015 року ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0357 га. по вул. Софіївка, 42 в м. Івано-Франківську.

Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2015 року ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0375 га. по вул. Софіївка, 42 в м. Івано-Франківську.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку із здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій та, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (пп. 1, 4 ч. 1 ст. 17 КАС України).

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між конкретними субєктами стосовно їхніх прав та обовязків у правовідносинах, які передбачають владний вплив уповноваженого законом одного (субєкта владних повноважень) на поведінку іншого (підпорядкованого) субєкта, які відповідно до законодавства зобовязані виконувати його вимоги та приписи.

Якщо ж спірні правовідносини не містять ознак, наведених вище, у цьому разі відсутній й публічно-правовий спір. Від справ цивільної юрисдикції адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Пунктом 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (ст. 1 ЦК, ст. ст. 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (ст. ст. 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших обєктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (ст. ст. 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (ст. ст. 212 ЗК).

Позовною вимогою у вказаній справі є скасування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання у власність ОСОБА_3, як фізичній особі, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0357 га. по вул. Софіївка, 42 в м. Івано-Франківську.

А тому суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у звязку із чим провадження у справі закрив.

За наведених обставин, оскаржувана ухвала підлягає до скасування, а справа направленню в суд першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 17 березня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді Л.В. Василишин

ОСОБА_7