Рішення № 57595403, 10.05.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17674/15-ц

Провадження № 2/344/2500/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства ПроКредитБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ „ПроКредитБанк звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до договору про надання траншу №90. 1187FW1.110 від 29.08.2007 року ОСОБА_1 отримала в їх установі кредит у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% річних на строк 140 місяців. Позивач зазначив, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими зобов»язаннями відповідно до умов договору. В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за договором із АТ ПроКредитБанк укладено договір поруки з ОСОБА_2 №3141-ДП1 від 29.08.2007 року. Внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 обовязків за кредитним договором станом на 15.10.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 332 373,99 гривень, з яких: 212 222,50 грн. заборгованість за основним кредитом, 74 265,94 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 921,09 гривень проценти за неправомірне користування кредитом, 43 964,46 гривень-пеня. Виходячи з наведеного, ПАТ «ПроКредитБанк»просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на користь банку вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором, а також понесені при зверненні до суду з позовом судові витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні 14.04.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не зявилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник просили відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог посилаючись на припинення договору поруки на підставі ст.559 ч.1 ЦК України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, суд завершив розгляд справи за відсутності представника позивача з урахуванням попередньо наданих пояснень та на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа / кредитор/ зобовязується надати грошові кошти / кредит / позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ПАТ ПроКредитБанк» такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рамкової угоди № 3141 від 29.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ ПроКредитБанк кредитор на положеннях та умовах цієї Угоди та договорів про надання траншу відкриває позичальнику кредитну лінію терміном на 72 місяці та надає кредитні кошти у розмірі 20 000 доларів США ( а.с..12).

29.08.2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання траншу №90. 1187FW1.110, відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 20000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 10,00% річних на строк 72 місяці ( а.с.13-15).

Відповідно до умов рамкової угоди та договору траншу ОСОБА_1 зобовязалась здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені договором платежі у порядку визначеному кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 рамкової угоди № 3141 від 29.08.2007 року та договору про надання траншу №90. 1187FW1.110 від 29.08.2007 року між ЗАТ ПроКредитБанк укладено договір поруки з ОСОБА_2 №3141-ДП1 від 29.08.2007 року. (а.с.25).

Відповідно до договору № 1 про внесення змін до Договору траншу від 16.01.2009 року укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ ПроКредитБанк встановлений розмір відсотків - 8 % річних, складений новий графік повернення кредиту і сплати процентів (а.с.16-17)

Відповідно до договору № 2 про внесення змін до Договору траншу від 11.03.2010 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ ПроКредитБанк зменшений строк користування кредитом до 72 місяців, встановлений розмір відсотків з 01.10.2010 року -18 % річних, складений новий графік повернення кредиту і сплати процентів (а.с.142-148)

Відповідно до договору № 3 про внесення змін до Договору траншу від 03.10.2011 року укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ ПроКредитБанк строк користування кредитом до 72 місяців, встановлений розмір відсотків -15 % річних, складений новий графік повернення кредиту і сплати процентів (а.с.133-141)

Відповідно до договору № 4 про внесення змін до Договору траншу від 02.08.2013 року укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ ПроКредитБанк збільшений строк користування кредитом до 143 місяців, встановлений розмір відсотків -15 % річних, складений новий графік повернення кредиту і сплати процентів (а.с.18-20)

Відповідно до договору № 5 про внесення змін до Договору траншу від 08.07.2014 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ ПроКредитБанк збільшений строк користування кредитом до 143 місяців, встановлений розмір відсотків з 08.07.2014 року по 08.07.2015 року- 10 % річних, з 09.07.2015 року -15 % річних, складений новий графік повернення кредиту і сплати процентів (а.с.125-132)

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 15.10.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 332 373,99 гривень, з яких: 212 222,50 грн. заборгованість за основним кредитом, 74 265,94 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 921,09 гривень проценти за неправомірне користування кредитом, 43 964,46 гривень-пеня (а.с.5-11).

Належних та допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості відповідачами суду надано не було.

Позивачем 8.07.2015 року направлялись вимоги відповідачам про повне дострокове погашення кредиту (а.с.21-22).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обовязку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Що стосується заперечень відповідача суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч. 1, 2ст. 553 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 651 ЦК Українизміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1ст. 653 ЦК України).

За змістом ч. 1ст. 654 ЦК Українизміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1ст. 559 ЦК Українипорука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Таким чином, з огляду на положення ч. 1ст. 559 ЦК Українинеобхідно дійти висновку про те, що встановлення банком в односторонньому порядку нової збільшеної процентної ставки, що застосовується у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни тощо, за відсутності згоди поручителя призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього.

У п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до частини першоїстатті 559 ЦКприпинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першоїстатті 559 ЦКпорука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

У постанові Верховного Суду України (справа 6-73 цс 12) висловлена правова позиція, згідно якої до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-70цс14 від 10 вересня 2014 року.

Отже, підставою для припинення поруки в порядку ч. 1ст. 559 ЦКє сукупність двох умов - внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014р. у справі № 6-160цс13).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленою в постанові у справі № 6- 20цс11 від 21 травня 2012 p.збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Подібна позиція висловлена також в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012р. у справі № 6-18цс11; 18 червня 2012р. у справі № 6-73цс12.

Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Належною є згода поручителя у формі додаткової угоди до договору поруки. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 5 лютого 2014 p. у справі за № 6-152цс13, згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника підписання додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить ч. 1ст. 559 ЦК.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України (постанова від 5 червня 2013 p. у справі № 6-43цс13) згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Так, відповідно до договору № 2 про внесення змін до Договору траншу від 11.03.2010 року, договору № 3 про внесення змін до Договору траншу від 03.10.2011 року, договору № 4 про внесення змін до Договору траншу від 02.08.2013 року договору № 5 про внесення змін до Договору траншу від 08.07.2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ ПроКредитБанк був збільшений строк користування кредитом та збільшений розмір відсотків.

Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення відповідача ОСОБА_2М, як поручителя, про підвищення процентної ставки та строку договору.

Отже, суд приходить до висновку про те, що договорами про внесення змін до договору траншу змінена відсоткова ставка та строк в односторонньому порядку без згоди поручителя, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а тому порука є такою, що припинилася.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову ПАТ ПроКредитБанк, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між ПАТ ПроКредитБанк та ОСОБА_1 існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання рамкової угоди від 29.08.2007 року та договору про надання траншу №90. 1187FW1.110 від 29.08.2007 року. Через порушення умов Договору з боку позичальника своєчасне погашення кредиту та відсотків не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом та відсотками, яку відповідач у добровільному порядку не погасила, а тому порушене права позивача підлягає захисту в судовому порядку та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання траншу №90. 1187FW1.110 від 29.08.2007 року у розмірі 332 373,99 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства ПроКредитБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства ПроКредитБанк» рахунок № 3739600010600, МФО 320984, код ЄДР №21677333 суму заборгованості за договором про надання траншу №90. 1187FW1.110 від 29.08.2007 року станом на 15.10.2015 року у розмірі 332 373 ( триста тридцять дві тисячі триста сімдесят три) гривні 99 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства ПроКредитБанк» із зарахуванням на рахунок № 3739600010600, МФО 320984, код ЄДР №21677333 - витрати по сплаті судового збору у розмірі 4985 гривень 60 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Татарінова О.А.