Рішення № 57593021, 05.05.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3834/15

№ 2/183/203/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2016 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г.,

при секретарі Драній В.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м.Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_6, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в червні 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності. У звязку зі смертю ОСОБА_7, померлого 03 червня 2015 року провадження у справі було зупинено, до вступу його правонаступників, після поновлення провадження у справі та залучення правонаступників позивач уточнив вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м.Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_6, в якому просив встановити факт визнання померлим 08 квітня 2012 року ОСОБА_8 батьківства по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобовязавши Відділ РАЦС внести запис про батька до актового запису про її народження; та визнати право власності в порядку спадкування за законом після померлого 08 квітня 2012 року ОСОБА_8 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: по вул.. 2 Набережна, 26 в м.Новомосковську Дніпропетровської області та 1/3 частину земельної ділянки за цією ж адресою. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 1959 року її батьки ОСОБА_9 та батько ОСОБА_10 проживали без реєстрації шлюбу в буд. 31 по вул..Шкільна в м.Новомосковськ. 26 грудня 1960 року народилася вона, у звязку з тим, що її батько ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, в її свідоцтві про народження відомостей про батька ОСОБА_8 не має, а внесено відомості зі слів її матері. В 1967 році її батьки переїхали до власноруч побудованого батьками будинку за адресою: вул.2Набережна, 26 в м. Новомсосковськ Дніпропетровської області. 28 жовтня 1985 року на підставі рішення виконкому Новомосковської міської ради № 463 від 13.09.1985 року батьки отримали свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, в якому вони втрьох проживали до її заміжжя. 21 січня 1976 року її батько ОСОБА_8 склав заповіт на будинок на її імя, зазначивши в заповіті, що вона його дочка. Вона з самого дитинства знала, що її батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_8, знала що у ОСОБА_12 до життя з її матірю була дружина і що й нього від першого шлюбу є двоє синів ОСОБА_13 та ОСОБА_14. Однак після переїзду до її матері він з ними не спілкувався, виплачував аліменти. Колишня дружина дала йому розлучення лише у 1974 році, а тому шлюб був розірваний лише 20.08.1974 року. 24 грудня 1994 року вона уклала шлюб з ОСОБА_15, а 08 лютого 1994 року зареєструвалася за місцем проживання чоловіка: вул..Радянська, 26/26 та переїхала до нього проживати. Її батьки залишилися проживати у спільному будинку, де і померли: мати 08 грудня 1997 року, а батько 08 квітня 2012 року. Після смерті матері вона та її син оформили спадщину по 1/4 частині будинку по вул.2 Набережна, 26 в м.Новомосковськ Дніпропетровської області. Після смерті батька вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак її було повідомлено про те, що неможливо видати свідоцтво у звязку з тим, що документів, що підтверджують її родство з померлим ОСОБА_8 відсутні. Крім того їй стало відомо, що батько у 1997 році оформив право власності на земельну ділянку за цією адресою лише на себе. Враховуючи вищенаведене, а також те, що іншим чином ніж рішенням суду вона встановити факт того, що ОСОБА_8, який помер 08 квітня 2012 року, визнавав її своєю дочкою та оформити спадщину не може вона вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала свої позовні вимоги та, посилаючись на ті ж підстави, просила задовольнити його в повному обсязі.

Представник позивача також підтримав позовні вимоги та, посилаючись на п. 7 Указу Президії Верховної ОСОБА_16 УРСР "Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР" від 29 грудня 1969 року, відповідно до якого в разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку, просив встановити цей факт, зобовязавши відділ РАЦС внести відповідні зміни до актового запису про народження позивача, та на підставі ст. 1261 ЦК України визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька в розмірі 1/6 частини на будинок та 1/3 частини земельної ділянки за адресою вул..Друга Набережна, 26 в м.Новомосковськ Дніпропетровської області.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнала, та посилаючись на те, що у відношенні дітей, які народилися до 01 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. Такої заяви мати позивача з ОСОБА_8 не подавали, а тому на сьогодні не має підстав для задоволення вимог позивача. Водночас в разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку. Вважає, що в судовому засіданні не надано жодного доказу того, що ОСОБА_17 визавав позивача своєю дочкою і вона знаходилася на його утриманні. В задоволенні позову просила відмовити.

За клопотанням позивача були допитані ряд свідків:

Свідок ОСОБА_18, будучи допитаною в судовому засіданні показала, що вона знає позивача з дня її народження. ОСОБА_11 мешкали з ОСОБА_8 біля 4 років у бабусі з дідусем та будували будинок по вул.Друга Набережна, 26 в м.Новомосоковськ Дніпропетровської області. В той час, як вони жили у бабусі з дідусем ОСОБА_11 завагітніла від ОСОБА_8, а коли народилася ОСОБА_1 позивач, ОСОБА_8 був радий, що у них народилася дівчинка, тому як в першому шлюбі у нього було два сини. ОСОБА_8 визнавав позивач своєю дочкою. У ОСОБА_11 також був старший син від першого шлюбу. До того, як вона стала мешкати з ОСОБА_8 ОСОБА_11 розійшлася зі своїм першим чоловіком років за 8-9, і не мешкала ні з ким з чоловіків. І ОСОБА_8 і ОСОБА_11 разом мешкали та разом працювали.

Свідок ОСОБА_16, будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що позивача знає десь з 1968 року, тому як стала мешкати поряд з її сімєю. Батьки позивача разом з нею мешкали по вул..Друга Набережна 26 в м.Новомосковськ в Дніпропетровській області. ОСОБА_8 радів, що у нього є дочка позивач, тому як від першого шлюбу у нього два сини. Вона як сусідка бачила, як і позивач і старший син ОСОБА_8 приходили до нього.

Свідок ОСОБА_19, будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що вона знає позивача десь з 1970 року, тому як стала мешкати поряд з будинком, д мешкали її батьки з нею. ОСОБА_8 ставився до позивача як до своєї дочки, називав її своєю дочкою. І ОСОБА_8 і ОСОБА_11 разом працювали, спільно вели господарство. Коли ОСОБА_11 померла вони дізналися, що будинок був оформлений на неї та ОСОБА_8

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків, а саме:

08 квітня 2012 року помер ОСОБА_10, про що 10 квітня 2012 року зроблено відповідний актовий запис № 298. Після смерті якого з заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_7 та ОСОБА_1. З заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_8 звернувся ОСОБА_6.

18 червня 2014 року державним нотаріусом ОСОБА_20 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, тому як нею не надано документів, що підтверджують родинний зв'язок з померлим.

20 березня 2015 року на імя ОСОБА_7 видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, яка складається з 1/2 частини будинку № 26 по вул.Друга Набережна в м.Новомосковську Дніпропетровської області; земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0,1 га, кадастровий номер № 1211900000:04:016:0171 та грошових внесків.

03 червня 2015 року помер ОСОБА_7, про що зроблено відповідний запис 09 червня 2015 року за № 545. Після смерті якого з заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 (дівоче ОСОБА_11) ОСОБА_21, народилася 26 грудня 1960 року. В її свідоцтві про народження відомості щодо батька відсутні, мати ОСОБА_9.

Згідно з положенням постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 КпШС України, суди вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України чинним на момент виникнення правовідносин між сторонами.

Слід зазначити, що на момент виникнення правовідносин між померлим, позивачем та його матір'ю діяв Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану від 31 травня 1926 року.

Згідно ст.311 Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану від 31 травня 1926 року (в редакції станом на день народження позивача) мати дитини, народженої від особи, з якою вона не перебуває в зареєстрованому шлюбі, не має право звернутися до суду з позовом про встановлення батьківства.

Відповідно до п.6, 7 Указу Президії Верховної ОСОБА_16 УРСР "Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР" від 29 грудня 1969 року правила частин другої та третьої статті 53 Кодексу про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала в шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, тобто після 1 жовтня 1968 року.

У відношенні дітей, які народилися до 01 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства провадиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.

ОСОБА_13 було роз'яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР № 2 від 25 березня 1982 року "Про застосування судами законодавства при розгляді справ про встановлення батьківства та про стягнення аліментів на дітей та інших членів сім'ї" відносно дітей, які народилися до введення в дію Основ законодавства про шлюб та сім'ю від осіб, які не перебували між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено шляхом подачі спільної заяви матір'ю дитини та особою, яка визнає себе батьком дитини, до органів записи актів гражданського стану. Встановлення у судовому порядку факту визнання батьківства щодо цих дітей, в силу ст.3 Закону про Утвердження Основ законодавства про шлюб та сім'ю, допускається в разі смерті особи, на утриманні якого перебувала дитина і яке визнавало себе батьком.

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8, вбачається, що 21 січня 1976 року ОСОБА_8 було складено заповіт, за яким на випадок своєї смерті жилий будинок та надвірні побудови, що знаходяться м.Новомосковську вул.Друга Набережна він заповідає дочці ОСОБА_22, який 11 грудня 1983 року було анульовано. В сукупності з показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні та послідовності подій, що передували народженню позивача та подальшому спільному проживанню однією сімєю ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено факт визнання померлим 08 квітня 2012 року ОСОБА_8 батьком позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожнасторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що неодноразово розяснювалося сторонам у справі. Позивачем не надано жодного доказу перебуванні її на утриманні ОСОБА_8

Враховуючи, що для встановлення факту визнання померлим 08 квітня 2012 року ОСОБА_8 батьківства по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, необхідною обовязковою умовою є перебування дитини на його утриманні; яка в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження, то підстав для задоволення вимог позивача про встановлення факту визнання померлим 08 квітня 2012 року ОСОБА_8 батьківства по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 не має.

Вимоги позивача щодо зобовязання внесення запису про батька є похідними від первісним вимог, а тому в їх задоволенні також належить відмовити.

Вимоги позивача щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 обґрунтовані, родинними звязками з померлим, відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України. Враховуючи, що в судовому засіданні вимоги позивача щодо встановлення факту визнання померлим 08 квітня 2012 року ОСОБА_8 батьківства по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 не знайшли свого підтвердження, відповідні зміни до актового запису про її народження не внесено, а тому в задоволенні вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.5-8, 10-11, 58-61, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м.Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_6, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г.Дубовенко