Рішення № 57586887, 10.05.2016, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №274/5708/15-ц Провадження №2/0274/482/16

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.16р.м.Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області КорбутВ.В. (далі Суд), за участю секретаря судового засідання ЖмуркоВ.І.

розглянувши цивільну справу за позовомОСОБА_1доОСОБА_2провизнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015р. ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Від ОСОБА_2 заяви про визнання позову або заперечень проти позову не надходило.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 є власником житла за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором від 21.05.2013р. купівлі-продажу квартири та витягом від 21.05.2013р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.20, 21).

Адреса зазначеного житла з 14.06.2013р. є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2, що підтверджується довідкою від 08.12.2015р. №3720 Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 та відомостями від 21.01.2016р. адресно-довідкового підрозділу територіального органу Державної міграційної служби України (а.с.19, 24).

Зазначена обставина, як вбачається зі змісту позовної заяви, перешкоджає ОСОБА_1 реалізовувати правомочності власника житла та порушує її законні інтереси.

Відповідно до статті 150 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

З наведеної норми Житлового кодексу Української РСР випливає, що особи мають право на користування житлом, яке перебуває у власності інших осіб, лише за умови наявності відповідного договору між ними.

Доказів наявності такого договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не подано, а зі змісту позовної заяви вбачається, що такий договір відсутній.

Частиною четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 1 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 60, 63, 64, 208, 209, 212 215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Роз'яснити, що:

рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;

у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;

апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення;

особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.В.Корбут