Постанова № 57582083, 15.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 р. Справа № 804/16341/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.08.2015 № 2719-23,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.02.2016) про:

- визнання протиправним невизнання Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як податкової звітності уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «БІОС» за червень 2015 року (від 22.07.2015 вх. №9156023293) з додатками;

- визнання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «БІОС» за червень 2015 року (від 22.07.2015 вх.№9156023293) з додатками таким, що поданий у день його фактичного отримання Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - 22.07.2015;

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 07.08.2015 № 2719-23.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області виставлена позивачу податкова вимога від 07.08.2015 № 2719-23 на суму 44324,37 грн. з податку на додану вартість. Однак, у позивача відсутній податковий борг у зазначеній сумі. Так, позивачем до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області поданий уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за червень 2015 року, в якому скориговано суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 44326,00 грн. в сторону зменшення, таким чином до сплати у звітному періоді платником податку визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2911,00 грн. Проте, відповідачем не прийнятий зазначений уточнюючий розрахунок ТОВ «БІОС», про що підприємство дізналося з отриманих листів відповідача від 21.08.2015 №20471/04-03-15-01-26 та від 24.07.2015 №18265/04-03-15-01-26 про невизнання як податкової звітності уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за червень 2015 року. Позивач наголошує на тому, що у поданому уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року були зазначені всі обов'язкові реквізити у відповідності до п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, тому відповідно до вимог п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття такого розрахунку є обов'язком податкового органу, а відтак невизнання його як податкової звітності є протиправним та необґрунтованим, а оскаржена податкова вимога від 07.08.2015 № 2719-23 є такою, що підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 відкрито провадження у справі № 804/16341/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2015.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив про те, що податковий борг ТОВ «БІОС» по податку на додану вартість на суму 44324,37 грн. виник 30.07.2015, у зв'язку з несплатою самостійно визначених податкових зобов'язань за червень 2015 року по декларації з ПДВ за вказаний період. Підприємством подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за липень 2015 року, стосовно якого відповідачем прийнято рішення про невизнання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням помилок за липень 2015 року від 22.07.2015 №9156016724 і від 22.07.2015 №9156023293 як податкової звітності, у зв'язку з тим, що вони заповнені з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України, про що підприємство повідомлено листами від 24.07.2015 за №18265/04-03-15-01-26 та від 21.08.2015 №20491/04-03-15-01-26. Таким чином, з урахуванням наявності податкового боргу платника з ПДВ у сумі 44324,37 грн. податковим органом було сформовано податкову вимогу від 07.08.2015 № 2719-23, яка винесена правомірно, а підстави для її відкликання та скасування відсутні, з огляду на що, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 15.03.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю та подав клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання 15.03.2016 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОС» (далі -ТОВ «БІОС») (ідентифікаційний код 32815845) зареєстроване як юридична особа 23.02.2004, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 18.02.2015, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, перебуває на обліку як платник податків в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в тому числі як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.03.2004 № 04715200.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.п.36.1., п.п.36.2. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Пунктами 49.1 та 49.2 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «БІОС» подана до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року, в якій у рядку 18 «Позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) зазначено суму 47237 грн. У рядку 25.1 означеної декларації сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 18 - рядок 20) та сплачується до державного бюджету підприємством також задекларовано аналогічне значення - 47237грн.

Як визначено п. 50.1. ст. 50 ПК України, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Скориставшись своїм правом, ТОВ «БІОС» 22.07.2015 до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року засобами електронного зв'язку подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким значення рядків 18 та 25 декларації відкориговане на суму 44326 грн. в сторону зменшення, та скориговано суму грошового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету до розміру 2911,00 грн.

Позивач зазначив, що будь - якого письмового рішення суб'єкта владних повноважень щодо неприйняття уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за червень 2015 року з додатками підприємство не отримувало.

В свою чергу, Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сформована та направлена позивачу податкову вимога від 07.08.2015 № 2719-23 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44324,37 грн.

Як встановлено судом, оскаржувана податкова вимога від 07.08.2015 № 2719-23 сформована відповідачем на суму податкового боргу, що утворився у зв'язку з неприйняттям податковим органом уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за червень 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» (від 22.07.2015 вх.№9156023293 з додатками), в якому підприємством було зменшено суму грошового зобов'язання з ПДВ яка підлягає сплаті до бюджету саме на 44326,00 грн.

В матеріалах справи наявний лист відповідача від 24.07.2015 №18265/04-03-15-01-26 «Про невизнання як податкової звітності», адресований директору ТОВ «БІОС», в якому вказано про те, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.07.2015 вх.№9156023293 та вх.№9156016723 з усіма їх додатками, не визнані як податкова звітність, у зв'язку з тим, що вони заповнені з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В своїх запереченнях відповідач посилається лише на норми Податкового кодексу України, які визначають порядок заповнення податкової звітності, а саме: на п. 48.3 ст. 48 ПК України та не наводить жодного правового та фактичного обґрунтування неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.07.2015 до декларації за червень 2016 року з додатками ТОВ «БІОС» та не визнання його як податкової звітності, а лише зазначає про те, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою. Однак з наданих відповідачем заперечень та письмових доказів не вбачається можливим встановити, в чому саме, на думку податкового органу, полягає порушення означеної норми Кодексу.

У відповідності до п. п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; фізичною особою - платником податків або його законним представником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку (п. 48.5 ст. 48 ПК України).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією (п. 48.7 ст. 48 ПК України).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (далі - Порядок), розділом VI якого регламентовано порядок заповнення уточнюючого розрахунку.

Відповідно до розділу VI вказаного Порядку уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п'ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

У графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.

У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

У разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п'ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 21.1 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу, оскільки форма декларації передбачає можливість подання уточнюючого розрахунку як додатка до неї лише за один звітний період, помилки якого виправляються.

У разі виправлення значення рядка 24 декларації за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 29 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі якщо виправлення значення рядка 24 у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п'ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

У разі якщо виправлення значення рядка 24 у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 25.3.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Під час дії податкового компромісу платник податку подає уточнюючі розрахунки за відповідні податкові періоди. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише до декларації 0110 та як самостійний документ. При цьому платником податку у спеціальному полі для відміток «підрозділ 9-2 розділу ХХ Кодексу» проставляється позначка (Х).

Судом досліджений уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітній період червень 2015 року (від 22.07.2015), поданий ТОВ «БІОС» та встановлено, що вказана звітність з додатками, екземпляр якої направлено відповідачу засобами електронного зв'язку, містить всі необхідні реквізити передбачені п. 48.3 ст. 48 ПК України та складена з дотриманням вимог Розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Згідно з п. 49.9. ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (пп. 49.9.1. п. 49.2 ст. 49 ПК України);

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п.п.49.9.2 п.49.2 ст.49 ПК України).

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Пунктом 49.11. ст. 49 ПК України визначений алгоритм дій контролюючого органу у разі відмови у прийнятті податкової звітності, так, зокрема, встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України).

Згідно з п. 49.15 ст. 49 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Контролюючим органом не доведено наявності в поданому 22.07.2015 ТОВ «БІОС» уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за червень 2015 року з додатками, порушень, які б впливали на адміністрування податку органом державної податкової служби та обґрунтованості не визнання означеної звітності як податкової.

Положеннями п. 49.8. ст. 48 ПК України імперативно визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь - яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 ПК України передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань, тощо) забороняється.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12 «Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій» ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Лист відповідача від 24.07.2015 №18265/04-03-15-01-26 «Про невизнання як податкової звітності» не містить опису порушень, допущених платником при заповненні податкової звітності та не містить обґрунтованих підстав неприйняття та невизнання як податкової звітності поданого ТОВ «БІОС» уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість (від 22.07.2015) до декларації з ПДВ за червень 2015 року з додатками, а відтак податковим органом не були виконані вимоги та вчинені дії, передбачені п.49.11 ст.49 ПК України, у зв'язку із чим протиправно не визнаний зазначений уточнюючий розрахунок як податкова звітність.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «БІОС» за червень 2015 року (від 22.07.2015 вх.№ 9156023293) з додатками є таким, що поданий у момент його фактичного отримання відповідачем, тобто 22.07.2015.

Судом встановлено, що оскаржена податкова вимога від 07.08.2015 №2719-23 сформована Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у зв'язку з несплатою ТОВ «БІОС» суми грошових зобов'язань з ПДВ, яка була самостійно визначена підприємством у податковій декларації із вказаного податку за червень 2015 року у розмірі 44324,37 грн. та яка, в подальшому була зменшена шляхом подання уточнюючого розрахунку. Оскільки уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «БІОС» за червень 2015 року (від 22.07.2015 вх.№9156023293) з додатками не визнаний відповідачем податковою звітністю, то в Інтегрованій картці підприємства обліковується заборгованість перед бюджетом на суму 44324,37 грн.

З урахуванням вище викладеного та встановлених під час розгляду справи фактичних обставин, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправною та скасування податкової вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 07.08.2015 №2719-23 на суму 44324,37 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.94, 122, 128, 159 - 163, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» до Дніпродзержинської об'єднаної державній податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.08.2015 № 2719-23 задовольнити повністю.

Визнати протиправним невизнання Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як податкової звітності уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «БІОС» за червень 2015 року (від 22.07.2015 вх. №9156023293) з додатками.

Визнати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «БІОС» за червень 2015 року (від 22.07.2015 вх.№9156023293) з додатками таким, що поданий у день його фактичного отримання Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - 22.07.2015.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 07.08.2015 № 2719-23.

Присудити з Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова