Ухвала суду № 57575114, 05.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/3162/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/832/К/16 суддя Мазуренко В.В.

Категорія - 81 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.

суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.

за участю: секретаря - Євтодій К.С.

представника заявника ОСОБА_1,

представника Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Гаращенко Тетяни Миколаївни,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 лютого 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_3 на дії та рішення державного виконавця Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Карявки Надії Павлівни, заінтересована особа - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року ОСОБА_1, діючи від імені представник заявника ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеною скаргою.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 лютого 2016 року скаргу залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, поставив питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що залишаючи скаргу ОСОБА_3 без розгляду, фактично відмовив йому у доступі до правосуддя і тим самим позбавив його права на судовий захист його порушеного права. Вважає, щ осуд не повинен відмовляти особі у прийнятті чи розгляді скарги на підставі закону, який це право обмежує. Також зазначив, що дії державного виконавця щодо прийняття до виконання заочного рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 20.10.2015 року є неправомірними, оскільки на даний час рішення суду перебуває в стадії оскарження, відповідно є таким, що не набрало законної сили.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції виходив з пропущення заявником десятиденного строку, встановленого для подання скарги на дії державного виконавця.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 385 ЦПК України скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод.

У відповідності до п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Як встановлено судом та вбачається зі змісту скарги (на звороті першого аркушу), зазначено, що про порушення прав чи свобод заявникові стало відомо 22.01.2016 року коли про вчинені дії та винесення оскаржуваної постанови, довідався у виконавця та отримав копію даної постанови.

Відповідно до ч.8 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження», скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження.

Скаржник зазначив, що після вказаного, подав скаргу на дії виконавця начальнику Інгулецького ВДВС, яку вони отримали 27.01.2016 року. Однак до теперішнього часу зі слів скаржника він не отримав відповіді та відповідно зауважує на її бездіяльності. Враховуючи строки визначені в ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», строком коли скаржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення прав чи свобод слід вважати 07.02.2016 року. Також можливо додати до цього строку кілька днів, на поштове відправлення відповіді.

Скарга була направлена до суду поштою в березні 2016 року, про що свідчить штамп на конверті. При цьому скаржником не висувались вимоги щодо оскарження бездіяльності начальника Інгулецького ВДВС, натомість подано скаргу на дії державного виконавця, отже є невиправданими посилання скаржника на те, що дану скаргу подано в строк передбачений ст. 385 ЦПК України з урахуванням при цьому вимог ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином,з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що заявником було пропущено строки визначені ст. 385 ЦПК України.

При цьому, враховуючи, що в скарзі заявником не ставилось питання про поновлення строку для звернення до суду із скаргою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність залишити скаргу ОСОБА_3 без розгляду.

Між тим, слід зазначити, що згідно вимог ч. 1 ст. 384 ЦПК України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Відтак, доводи апеляційної скарги щодо початку перебігу строку для оскарження дій державного виконавця лише після неотримання відповіді від начальника Інгулецького ВДВС КМУЮ, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в розумінні вказаної норми заявник скарги не був позбавлений права паралельного оскарження дій державного виконавця в судовому порядку та до начальника відповідного відділу ДВС.

Доводи апеляційної скарги щодо обмеження заявникові доступу до правосуддя, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, в розумінні вказаної норми кожна особа має право на звернення до суду, у разі якщо вона вважає порушеними або невизнаними її права.

Разом з тим, слід враховувати, що маючи право такого звернення, особа не повинна порушувати вимоги чинного законодавства, зокрема в даному випадку, дотримання десятиденного строку для звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця.

Також, не слід забувати і про те, що строки для вчинення певних дій, визначені у процесуальному законодавстві, мають дисциплінувати осіб, що звертаються до суду.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що заявника обмежено у доступі до правосуддя, оскільки суд першої інстанції розглянувши подану скаргу дійшов правомірного висновку про пропуск заявником скарги на дії державного виконавця строку, встановленого для оскарження дій державного виконавця.

Крім того, слід зазначити, що заявник не позбавлений можливості звернутись до суду з аналогічною скаргою, порушивши питання щодо поновлення відповідного строку.

Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірності дій державного виконавця, не підлягають розгляду колегією суду, оскільки вказані обставини повинні вирішуватись при розгляді скарги на дії державного виконавця по суті, однак заявником пропущено строк для подання скарги на дії державного виконавця, тому скарга підлягає залишенню без розгляду та не може розглядатись по суті.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та є незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити як недоведену, а ухвалу суду першої інстанції, на підставі п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК, України залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: