Ухвала суду № 57575031, 06.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/535/16 Справа № 201/5705/16-к Слідчий суддя - Ткаченко Н.В. Суддя-доповідач - Васецька В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Васецької В.В.,

суддів - Власкіна В.М., Коваленка В.Д.,

за участю секретаря - Лісіна С.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, апеляційну скаргу керівника ТОВ «Екоенергоальянс» ОСОБА_2 та представника перевізника ТОВ «Експо-Світ» ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року,

за участю прокурора - Казанцева С.А., представників заявників - ОСОБА_3 та адвоката Криворучко Л.С., слідчого - Ткачука Д.А.

В клопотанні представник ТОВ «Екоенергоальянс» просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на її оскарження, ОСОБА_2 вказує на те, оскаржуване рішення було ухвалено без участі та повідомлення ТОВ «Екоенергоальянс», а про арешт майна йому стало відомо лише 25 квітня 2016 року.

В апеляції представники заявників просять скасувати ухвалу слідчого судді та терміново зняти арешт з майна.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, представники заявників посилаються на порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону.

Так, керівник ТОВ «Екоенергоальянс» ОСОБА_2 та представник перевізника ТОВ «Експо-Світ» ОСОБА_3 вказують на те, що підстави для накладення арешту на майно були відсутні, адже ТОВ «Експо-Світ» не є підозрюваним, обвинуваченим та особою, яка в силу закону несе відповідальність.

Поряд з цим, останні зазначають, що в порушення вимог ст. 173 КПК України, слідчим суддею було ухвалено рішення, яке унеможливило розпорядження майном ТОВ «Експо-Світ».

Також, ОСОБА_2 зазначає, що під психологічним тиском невідомих йому осіб був змушений підписувати документи, зміст яких йому невідомий.

При цьому, останній зауважує, що його діяльність була спрямована виключно на отримання прибутку та не суперечила вимогам закону.

Поряд з цим, ОСОБА_2 вказує на те, що обшук було проведено з численними порушеннями, що свідчить про ознаки незаконного втручання у діяльність суб'єктів господарювання.

Щодо попередньої кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 205 КК України, то вона, на думку представників заявників, є безпідставною, оскільки відсутній об'єкт злочину.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року клопотання слідчого з ОСВ СУ ФР ДФС у Дніпропетровській області задоволено та накладено арешт на тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016040000000017 від 19 березня 2016 року.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на те, що дані, викладені у матеріалах кримінального провадження, дають підстави для висновку, що з метою забезпечення відшкодування завданих збитків та з метою встановлення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення накладення арешту на майно є необхідним.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, доводи представників заявників, які підтримали апеляцію, міркування слідчого, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала слідчого судді від 20 квітня 2016 року була постановлена без виклику представника ТОВ «Екоенергоальянс» в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення було отримано представником заявника 25 квітня 2016 року та того ж дня від останнього надійшла апеляційна скарга.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, колегія суддів не вважає строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 20 квітня 2016 року пропущеним.

Поряд з цим, надаючи оцінку правильності висновків слідчого судді, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно зокрема юридичної особи може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Зазначених вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею враховано не було, що істотно вплинуло на правильність його висновків.

Так, колегією суддів встановлено, що 19 березня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016040000000017 було внесено відомості за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

20 квітня 2016 року в межах вказаного кримінального провадження слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно ТОВ «Екоенергоальянс», яке є предметом злочину, з метою належної фіксації доказів у провадженні та забезпечення виконання процесуальних рішень.

При цьому, жодних інших підстав для накладення арешту на майно слідчим в клопотанні наведено не було.

Між тим, ні орган досудового розслідування, який вносив клопотання, ні слідчий суддя, задовольняючи зазначене клопотання, не звернули свою увагу на те, що на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції, жодній особі у даному кримінальному провадженні не пред'явлено підозри, жодну особу не визнано потерпілою, розмір завданих кримінальним правопорушенням збитків не визначено.

Крім того, не врахував слідчий суддя увагу й той факт, що подане клопотання не містить посилань на те, що тимчасово вилучене майно, яке слід арештувати, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 3 ст. 170 КПК України і яким саме.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, на що слідчий суддя не звернув уваги та в порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК України дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність його задоволення.

З огляду на викладене, з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого з зазначених в ухвалі мотивів, колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання слідчому для усунення його недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляцію представників заявників, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою повернути клопотання слідчого для усунення його недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу керівника ТОВ «Екоенергоальянс» ОСОБА_2 та представника перевізника ТОВ «Експо-Світ» ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого з ОСВ СУ ФР ДФС у Дніпропетровській області та накладено арешт на тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016040000000017 від 19 березня 2016 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого з ОСВ СУ ФР ДФС у Дніпропетровській області про накладення арешту на тимчасово вилучене майно повернути для виконання вимог ст. 171 КПК України протягом 72 годин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду :

__ __ ____ Васецька В.В. Власкін В.М. Коваленко В.Д.