Вирок № 57572316, 28.03.2016, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/2663/15-к

1-кп/689/9/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Мазурчака В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Білоус Г.В.,

прокурора Гуменної В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кондратюка О.А.

обвинуваченого ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240280000567 від 29 вересня 2015 року

про обвинувачення ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Свистунівка Сватівського району Луганської області, проживає в АДРЕСА_1, громадянин України, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тимчасово не працює, раніше судимий:

- 26.11.2004 року Ярмолинецьким районним судом за ч.2 ст.309, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307, ст.70 до 5-ти років позбавлення волі, на основі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 18.03.2005 року Володарським районним судом Київської області за ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 6-ти років та 6-ти місяців позбавлення волі;

- 02.07.2012 року Ярмолинецьким районним судом за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 3 років та 3 місяців позбавлення волі;

- 15.09.2015 року Ярмолинецьким районним судом за ч.1 ст.122 КК України до 3 років обмеження волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.135, ч.2 ст.186 КК України

та про обвинувачення ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Ярмолинці, проживає за адресою: АДРЕСА_2, громадянин України, не одружений, тимчасово не працює, має середню освіту, на утриманні неповнолітніх дітей не має, в силу ст.89 КК України судимість погашена,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.135 КК України,

встановив:

28.09.2015 близько 22 год. ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно розпивали спиртні напої за місцем проживання ОСОБА_5, що розташоване в АДРЕСА_3, а саме, на літній кухні.

В ході спільного розпивання алкогольних напоїв ОСОБА_4 сказав ОСОБА_1, що останній неякісно виконує будівельні роботи.

Така поведінка ОСОБА_4 сильно обурила ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_1 вже був злим на ОСОБА_4 через відомості про статеві відносини ОСОБА_4 з його (ОСОБА_1.) матір'ю ОСОБА_6, які йому повідомив ОСОБА_3 по дорозі до АДРЕСА_3. До того ж ОСОБА_1 пригадав свій старий конфлікт з ОСОБА_4 з 2011 року.

Тому ОСОБА_1 вирішив провчити ОСОБА_4 шляхом нанесення тяжких тілесних ушкоджень та залякати його.

ОСОБА_1 кулаком лівої руки вдарив потерпілого в голову. При цьому потерпілий сидів.

ОСОБА_4 зігнувся та випадково, з метою втриматися, руками вхопив ОСОБА_3 за шию.

Це обурило ОСОБА_3 і він вирішив провчити ОСОБА_4 шляхом нанесення легких тілесних ушкоджень.

Відбиваючись, ОСОБА_3 наніс потерпілому два удари правою рукою в область голови.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом впали.

Піднявшись, вони вийшли з приміщення кухні будинку на подвір'я.

На вулиці ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_4, а той упав.

Після чого, ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і їх наслідки, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень та залякування потерпілого наніс декілька ударів ногами в область живота ОСОБА_4, що продовжував лежати на землі.

У ОСОБА_4 виникла різка біль у животі.

Не дивлячись на заспокоювання ОСОБА_3, ОСОБА_7 вирішив продовжити побиття та залякування потерпілого, взяв лопату та наніс нею один удар в область голови ОСОБА_4, який втратив свідомість.

В подальшому ОСОБА_1 взяв з собою одну лопату та змусив ОСОБА_4 йти з ним в лісопаркову зону, що розташована вздовж вулиці Лесі Українки в смт. Ярмолинці.

ОСОБА_3, побоюючись за ОСОБА_4 та за себе водночас, побоявся відмовити ОСОБА_8 та з метою полегшити участь ОСОБА_4 пішов з ними у ліс.

З метою залякування потерпілого, пройшовши біля 400-500 метрів в глибину лісу ОСОБА_1, передав потерпілому лопату та вказав копати яму. Однак, ОСОБА_4 захищаючись від протиправних дій, наніс один удар лопатою ОСОБА_3 в область голови, який прикрився руками. Після чого, ОСОБА_1 кинув потерпілого на землю та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і їх наслідки почав наносити численні удари ногами в область черевної порожнини та тулуба ОСОБА_4

Після завершення побиття потерпілого ОСОБА_1, усвідомлюючи, що спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження, оскільки потерпілий почав скаржитись на погане самопочуття, приставши на вмовляння ОСОБА_3 про припинення побиття ОСОБА_4, погодився направитись за місцем тимчасового проживання ОСОБА_9, що знаходиться в АДРЕСА_4.

ОСОБА_3 через плече, частково із допомогою ОСОБА_1, дотягнув потерпілого ОСОБА_4, до свого помешкання.

Перебуваючи за вказаною адресою ОСОБА_4 продовжив скаржитись на погане самопочуття.

Біля 2 год. 29.09.2015 року ОСОБА_9 зателефонував своєму вітчиму ОСОБА_10, якого попросив приїхати власним автомобілем з метою доставки ОСОБА_4 до Городоцької ЦРЛ для надання йому медичної допомоги. Після чого, ОСОБА_10 біля 3 год. 30 хв. прибув власним автомобілем марки «Пежо Експерт», державний номерний знак НОМЕР_1, за місцем проживання ОСОБА_3

В подальшому вказані особи направились цим автомобілем в напрямку м.Городок. По дорозі між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виникла суперечка, оскільки потерпілий почав запитувати чого його везуть в невідомому напрямку. В той час ОСОБА_10 зупинив свій автомобіль неподалік «естакади», що знаходиться на відстані біля 3-х кілометрів від смт.Ярмолинці на автодорозі «Ярмолинці-Сатанів», в напрямку м. Городок та через конфліктну ситуацію попросив вказаних осіб покинути належний йому автомобіль. Після чого, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вийшли із автомобіля ОСОБА_10, який одразу ж їх покинув.

Надалі, ОСОБА_1 знаходячись на лівому узбіччі дороги «Ярмолинці-Сатанів», в напрямку м. Городок, неподалік лісосмуги, безпричинно кинув ОСОБА_4 на землю та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, і їх наслідки, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень, наніс біля 3-4 ударів ногами в область черевної порожнини потерпілого. Після чого, ОСОБА_1 зняв із ОСОБА_4 штани і тапочки та залишивши його частково оголеним у лісосмузі, направився за місцем свого проживання в АДРЕСА_3.

ОСОБА_3 не втручався, оскільки боявся за себе.

29.09.2015 біля 10 год. 40 хв. ОСОБА_4 виявлено невстановленими особами у лісосмузі з правої сторони автодороги «Ярмолинці-Сатанів» та госпіталізовано в реанімаційне відділення Ярмолинецької ЦРЛ, де йому надано кваліфіковану медичну допомогу.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_11 потерпілому ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичного експерта №292 від 02.11.2015, умисно спричинено наступні тілесні ушкодження:

- закрита травма органів черевної порожнини у вигляді розриву стінки голодної кишки, яка ускладнилась розповсюдженим тотальним перитонітом, ендотоксичним шоком ІІІ ступеню, що за ознаками небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;

- забій нирок, які по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- синця на тильній поверхні правої кисті в ділянці 2-4 п'ясних кісток, в ділянці правого промене-зап'ястного суглобу, поодиноких саден в ділянці 4 і 5 п'ясних кісток правої кисті по тильній поверхні, в ділянці медіального мищелка лівої гомілки, в ділянці лівої гомілки у верхній та середній третині по медіальній поверхні, саден в ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу по медіальній поверхні, які в сукупності та кожне окремо, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичного експерта №292 від 02.11.2015, умисно спричинено наступні тілесні ушкодження:

- закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, ушкодження в ділянці обличчя у вигляді поодиноких синців в лобній ділянці голови справа, на повіках правої очної ділянки, в правій виличній ділянці, в ділянці спинки носу із поширенням на прилеглі ділянки, поодинокі забійні рани в ділянці спинки носу справа, в середній частині лобної ділянки голови зліва, травматичного викришування по вільному краю 1 зуба на верхній щелепі зліва, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи, саден в ділянці спинки носу зліва, в ділянці підборіддя справа, на шкірі верхньої губи справа, які по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України за ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого, а також злочин, передбачений ч.1 ст.135 КК України за ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану через те, що обвинувачений сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України за ознаками: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а також злочин, передбачений ч.1 ст.135 КК України за ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану через те, що обвинувачений сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Вина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні даних злочинів підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду доказів.

Такими доказами є показання обвинувачених, свідків та експерта.

Зокрема, допитаний у судовому засіданні 14.01.2016 обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що він разом із ОСОБА_1, своєю цивільною дружиною ОСОБА_12, її матір'ю ОСОБА_6 відпочивав у будинку ОСОБА_5, що розташований в АДРЕСА_3. Через 30 хв. до них приєднались власник будинку ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_4 В той вечір спочатку випили одну пляшку горілки 0,5 л, а згодом ще одну того ж об'єму.

У ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виник спір з приводу роботи.

ОСОБА_1 кулаком лівої руки вдарив потерпілого в праве око. При цьому потерпілий сидів.

Це було у літній кухні, це був перший удар.

ОСОБА_4 зігнувся, рятуючи себе, випадково руками вхопив його, ОСОБА_3, за шию. При цьому потерпілий не бачив кого саме він узяв руками за голову. Відбиваючись, він, ОСОБА_3, наніс потерпілому два удари правою рукою в область голови, оскільки перелякався і рятував себе, адже на столі стояли вилки та ножі, а потерпілий міг ними вдарити.

Він, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, разом впали. При цьому він, ОСОБА_3, впав позаду потерпілого.

ОСОБА_1 підбіг (розігнався) та вдарив (один раз) правою ногою ОСОБА_4 в живіт.

Він, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 розпочали вставати. Потерпілий побачив, що перед ним він, тобто ОСОБА_3, після чого вони вийшли на вулицю.

У потерпілого була кров, тому він, ОСОБА_3, взяв воду та повернувся на вулицю. Потерпілий сидів на вулиці біля воріт, а він полив йому воду, потерпілий вмився.

Він, ОСОБА_3, на подвір'ї ударів потерпілому не наносив, при цьому не бачив чи бив потерпілого на подвір'ї ОСОБА_1

ОСОБА_1 сказав йти у ліс і він там закопає ОСОБА_4 за якісь статеві стосунки останнього з матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_6 ОСОБА_1 взяв лопату і всі троє пішли у ліс (ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4.).

У лісі потерпілий спробував відбитися лопатою і таким чином намагався вдарити його, ОСОБА_3, в область голови, але обвинувачений прикрився руками.

Потерпілий впав. ОСОБА_1 оббіг потерпілого позаду та вдарив його. Лопата впала, далі повалив потерпілого на землю і розпочав бити. Згодом сів зверху, спочатку бив кулаками, потім взяв за «шкурку», коліном вперся в потерпілого, прижав його до землі, а другим коліном почав наносити удари.

Потерпілий був у безпорадному стані. Потерпілий ще на подвір'ї скаржився, що живіт болів.

ОСОБА_1 роздягнув ОСОБА_4 - зняв светр чи кофту, та розпочав копати. Лопата зігнулась і він побіг за другою лопатою.

Він же, ОСОБА_3, підняв потерпілого та допомагав йому одягатись. Потерпілий одягнувся. Він хотів завести потерпілого до дому. Вони не встигли втекти.

Прийшов ОСОБА_1, який далі копав яму вже другою лопатою.

Потерпілий намагався подзвонити, але ОСОБА_1 забрав у нього кольоровий коричневого кольору телефон та поклав собі у карман та вдарив потерпілого.

ОСОБА_1 взяв потерпілого за руки, підтягнув до ями та опустив його туди. Повідомив, що відруває ОСОБА_4 голову, якщо той не зізнається чи були у нього статеві відносини з матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_6

Потерпілий відповів, що статевих стосунків не було.

У лісі, він, ОСОБА_3, не наносив потерпілому жодного удару, а ОСОБА_1 вдарив потерпілого біля десяти разів. Коли потерпілий у лісі був у лежачому положенні, то ОСОБА_1 бив його всюди.

Він, ОСОБА_3, вмовив ОСОБА_1, завести ОСОБА_4 до себе до дому.

Він, ОСОБА_3, взяв потерпілого за руку через своє плече. Спочатку обвинувачені двох тягнули потерпілого, а згодом він, ОСОБА_3, - самостійно.

У себе дома, він, ОСОБА_3, зняв з потерпілого забруднені штани та одягнув у свої нові штани та положив його спати.

Після чого почув стони потерпілого. Останній прийшов до його кімнати.

Вони двічі випили. Потерпілий почав стогнати.

Він, ОСОБА_3, орієнтовно о другій годині ночі зателефонував до свого вітчима ОСОБА_10 та попросив завести їх у лікарню.

Вітчим ОСОБА_10 приїхав швидко.

ОСОБА_1 він, ОСОБА_3, сказав вивести потерпілого, а сам пішов зустрічати та показувати дорогу вітчиму.

ОСОБА_1 довів потерпілого на відстань біля ста метрів від будинку, а він в цей час під'їхав із вітчимом.

Поїхали в м. Городок. Він сидів попереду біля водія ОСОБА_10, за яким позаду сидів потерпілий. ОСОБА_1 сидів по праву руку від потерпілого.

ОСОБА_1 почав погрожувати потерпілому, а той - панікувати.

Батько попросив їх заспокоїтись.

Позаду почалась якась «катавасія» і батько попросив їх вийти з автомобіля.

Орієнтовно до двох кілометрів від центру смт. Ярмолинці в напрямку м. Городка вони утрьох вийшли (обвинувачені та потерпілий). Потерпілий запитав де вони. Він, ОСОБА_3, у свою чергу пояснив ОСОБА_4, що батько психанув.

Після удару на кухні потерпілий всю дорогу скаржився на біль, інколи переставав.

Біля естакади потерпілий на біль не скаржився, під час руху в автомобілі просив зупинити машину, щоб вийти.

ОСОБА_1 штовхнув потерпілого, той упав. ОСОБА_1 зняв з потерпілого штати, оскільки вони не його. ОСОБА_4 залишився у футболці та плавках. ОСОБА_1 також забрав у нього тапочки.

Обвинувачені відійшли.

Потерпілий почав кричати.

ОСОБА_1 підбіг та наніс останньому 4-5 ударів ногами у живіт та сказав, що той сам дійде.

Потерпілий залишився в лежачому стані.

На естакаді не було видно, що потерпілий у безпорадному стані. При цьому в лісосмузі він дійсно був у безпорадному стані.

В той час не було холодно. Потерпілого залишили 15 м від траси. Останній не просив не залишати його.

Він, ОСОБА_3, та ОСОБА_1 пішли до першого до дому за адресою: Тургенєва, 6, смт. Ярмолинці.

Штани потерпілого, які були у крові, і перебували у нього, ОСОБА_3, вдома, зникли.

Зранку він, ОСОБА_3, разом із ОСОБА_1 поїхали на роботу.

ОСОБА_1 сказав, що їх (ОСОБА_3 та його цивільну дружину ОСОБА_12.) влаштує на роботу.

Зупинились в с. Шовкове Баришівського району Київської області, де ОСОБА_1 зателефонував до власниці, після чого пообіцяв йому роботу на столярці. Там не вийшло, тому він, ОСОБА_3, влаштувався в лісгосп.

О 06 годині ранку їх затримала міліція.

Він, ОСОБА_3, на той час не знав, що з потерпілим щось сталось. На заробітки разом із дружиною планували їхати задовго до цих подій з потерпілим.

У дорозі 29.09.2015 року на заробітки в Київську область його цивільна дружина ОСОБА_12 змінила карточку, щоб свекруха не набридала.

Обвинувачений ОСОБА_3 додав, що не захищав потерпілого, оскільки ОСОБА_1 з головою не товаришує, а тому міг ще і сам отримати від ОСОБА_1 Проте він неодноразово просив ОСОБА_1 зупинитись. Він, ОСОБА_3, пішов із ОСОБА_1 до лісу зі страху, а також, щоб запобігти побиттю ОСОБА_4

ОСОБА_1 і його, ОСОБА_3, цивільна дружина ОСОБА_12 є рідними братом і сестрою. При цьому раніше був випадок, що ОСОБА_1 мало не забив її.

Пояснив, що визнає лише легкі тілесні ушкодження, які він дійсно завдав потерпілому.

ОСОБА_3 неодноразово просив вибачення у потерпілого під час судового розгляду.

Допитаний у судовому засіданні 14.01.2016 потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 28.09.2015 він з ОСОБА_5 був на роботі. Згодом прийшли удвох до ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3. Там уже були ОСОБА_1, його цивільна дружина ОСОБА_12, ОСОБА_3 Вони вечеряли та були на підпитку.

Він, потерпілий, випив 200 г самогонки.

Він, потерпілий, був одягнений у сині джинси, чорну джинсову куртку. Вважає, що того вечора було прохолодно.

Після того як допили першу бутилу горілки, то ОСОБА_3 сходив та приніс другу бутилу.

Він, потерпілий, сказав, що ОСОБА_1 неякісно виконує будівельні роботи. В цей час ОСОБА_8 сидів навпроти нього, а ОСОБА_3 - ліворуч. ОСОБА_1 у відповідь через стіл вдарив потерпілого правим кулаком в обличчя. Потерпілий, прикриваючись, випадково зловив ОСОБА_3 за кофту і потягнув. Вони, потерпілий та ОСОБА_3, впали разом із столом на підлогу.

На кухні ОСОБА_3 вдарив його, потерпілого, двічі по голові.

ОСОБА_3 виштовхав його, потерпілого, та ОСОБА_1 на вулицю.

На подвір'ї ОСОБА_3 не бив його, потерпілого.

На вулиці від поштовху ОСОБА_3 він, ОСОБА_4, впав на лівий бік. Далі ОСОБА_1 вдарив його, потерпілого, біля чотирьох разів, а може і більше, по черзі ногами. Бив його, потерпілого, спереду. У нього, потерпілого, від цих ударів виникла різка біль у животі. ОСОБА_3 підняв його, потерпілого, та дав води, запитав, що вони (ОСОБА_1 та ОСОБА_4, роблять, заспокоював їх. На дворі було темно, горіло світло.

ОСОБА_1 чимось, здається лопатою, вдарив його, потерпілого, по голові, а саме, в обличчя.

Після цього він, ОСОБА_4, не всі обставини пам'ятає.

Пригадує, що вже у лісі хтось його, потерпілого, скинув на землю та вдарив.

У нього, потерпілого, була сильна біль у животі, тому він скрутився.

Він не може пригадати хто саме бив, оскільки було темно.

Пригадує, що хтось (не пригадує хто) у лісі на ньому сидів, а він лежав на боку.

Не знає як і де пропав його телефон.

Більше про події у лісі нічого не пам'ятає.

Ще пригадує, що кудись їхав у машині. Він, потерпілий, сидів за водієм, ОСОБА_1 сидів біля нього поруч, а ОСОБА_3 - спереду. Водія не пам'ятає.

В автомобілі ОСОБА_1 вдарив його, ОСОБА_4, розпочався «кіпіш».

Ще пам'ятає, що уже на дорозі на рву хтось бив його ногами, здається ОСОБА_1 (з часом у засіданні заявив, що впевнений, що це був ОСОБА_1.) Було двоє чоловіків, але бив лише один з них. Скільки разів бив - не пам'ятає. Бив усюди. Він, потерпілий, під час побиття лежав.

Через деякий час хтось один з них зняв штани і тапочки, декілька разів вдарив його по спині, і сказав поїхали, він до ранку дійде чи дойде. Він не зрозумів, що малось на увазі, добереться чи помре.

Його залишили біля 15 м від дороги.

Зранку він, потерпілий переповз на іншу сторону, з калюжі випив води. Його розпочав рухати якийсь чоловік. Від цього він знову втратив свідомість.

03.10.2015 року прийшов до тями в реанімації. Приходила мати ОСОБА_3 та дала 4000 гривень на лікування.

Допитаний у судовому засіданні 15.01.2016 року свідок ОСОБА_13 пояснила, що є співмешканкою потерпілого ОСОБА_4 В ті дні ОСОБА_4 поїхав в смт. Ярмолинці на роботу. Ввечері вона подзвонила з телефону свого сусіда, взяв трубку ОСОБА_5, передав її чоловікові, з яким вона поговорила. Останній попросив передати будівельні інструменти. У вівторок, на наступний день, без десяти шість вона зателефонувала ОСОБА_6, яка взяла трубку біля сьомої години ранку та повідомила, що вони сплять, попросила передзвонити пізніше. Згодом з'ясувалось, що це не відповідало дійсності.

ЇЇ чоловік мав телефон марки флай, сірого кольору зверху, темно-сірого кольору знизу, із вдареною зірочкою. Виїхав він на роботу у темно-синіх джинсах, шкіряних туфлях, синій кофті.

З часом вона дізналась, що чоловік перебуває у реанімації.

Він прийшов до тями на третій день, один місяць перебував у реанімації, один тиждень - в хірургії. Потім його виписали, але він знову попав у лікарню, щоб долікуватись.

ОСОБА_4 розповів, що його побили, але не повідомив їй за що та хто.

Допитаний у судовому засіданні 15.01.2016 року свідок ОСОБА_10 пояснив, що орієнтовно о 01 год 30 хв ночі йому зателефонував ОСОБА_3 та попросив завести хлопця у лікарню. По вул. Чапаєва смт.Ярмолинці він поїхав вниз, розвернувся та зупинився. Підійшов ОСОБА_3 та сів в його автомобіль марки пежо «Експерт». Вони під'їхали до двох силуетів. Хлопці (ОСОБА_1 та ОСОБА_3) сіли у машину, при цьому були нормальними.

У потерпілого на лобі була полоса. Вони розповіли, що випивали і побились.

Попросили завести їх у м. Городок. Виїхали в м. Городок. Ніхто нічого не говорив.

Виїхали за смт. Ярмолинці.

Спочатку потерпілий мовчав. Згодом потерпілий почав стогнати, попросив завести його в м.Городок.

Потерпілий почав лаятись на нього, свідка, та погрожував йому, свідку, в нецензурній формі ОСОБА_28 і ОСОБА_29. Він же, свідок, повідомив ОСОБА_4, що їде його рятувати. Хтось позаду зачепив його, свідка, по вухах (вважає, що це була випадковість).

Він, свідок, попросив їх вийти. З траси він звернув ліворуч біля 5м та зупинився біля естакади на обочині.

Усі троє хлопців вийшли.

І він поїхав в с. Підлісна Городоцького району.

Хлопці були тверезими.

Згодом ОСОБА_3 подзвонив йому з Києва з невідомого раніше номеру, сказав, що поїхав разом із ОСОБА_1 на роботу. Він до цієї події завчасно планував поїхати на заробітки. Він, свідок, запитав де вони. Спочатку ОСОБА_3 сказав, що поїхали у м. Київ, а потім, що у Київську область.

Допитаний у судовому засіданні 25.01.2016 року свідок ОСОБА_5 пояснив, що в кінці вересня 2015 року він працював із ОСОБА_4 Свідок визвав потерпілого як штукатура. Роботи орієнтовно було на тиждень. Потерпілий мав ночувати у нього. Від його житла до роботи 50 м. Після роботи вечеряли на літній кухні. Вони двох прийшли пізніше, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - раніше. Поїли, випили по сто грам. Конфлікту та бійки він, свідок, не бачив. У хлопців була розмова на підвищених тонах. Він, свідок, пішов до хати, оскільки йому не було цікаво. До того ж він, свідок, посварився з ОСОБА_6, остання психанула та пішла до доньки ночувати. Дві лопати стояли під забором біля літньої кухні: два рискалі, один - з саморобною, поганенькою ручкою, друга - з нормальною ручкою. На 2-3 день він лопат не знайшов. Зранку пішов на роботу. Власник (роботодавець) ОСОБА_30 приїхав з ринку і повідомив, що ОСОБА_4 у лікарні. Через годину приїхала міліція.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 25.01.2016 року скористалась ст.63 Конституції України, відмовилась від дачі показань, оскільки ОСОБА_3 фактично її зять, а ОСОБА_1 - її син.

Допитаний у судовому засіданні 25.01.2016 року свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона з донькою ОСОБА_31, матір'ю ОСОБА_6, її співмешканцем ОСОБА_5, цивільним чоловіком ОСОБА_3 та рідним братом ОСОБА_1 перебували в той день в АДРЕСА_3, відпочивали у літній кухні, сіли їсти, випили бутилу горілки. Хлопці розпочали сваритись, про що сварились вона не пам'ятає. ОСОБА_5 попросив хлопців покинути його хату. Хлопці під час вечері сварились, але вона в цей час виходила, бійки не бачила. Раніше до цих подій ОСОБА_1 вдарив її, за що вона обіцяла написати на нього заяву і до цього часу не пробачила. Вона одягнула дитину та разом з матір'ю ОСОБА_6 пішла до себе, на зйомку квартиру. Вона, свідок, в нетверезому стані лягла спати. Прокинулась зранку. ОСОБА_3 пішов на роботу. Вони, свідок та її цивільний чоловік ОСОБА_3, задовго до цього планували їхати на заробітки. Оскільки не мали грошей на оренду житла, то довелось взяти із собою ОСОБА_1 По приїзду в Київську область шукали роботу.

Допитаний у судовому засіданні 25.01.2016 року свідок ОСОБА_14 пояснив, що 29-30.09.2016 року він разом із колишньою дружиною ОСОБА_15 їхав в м. Городок на фурі, яку до цього зупинив. Біля естакади ліворуч дороги біля 6-8м від дороги він побачив потерпілого. Той був у чорних носках, чорній майці та червоних трусах, без штанів. Потерпілий повз до дороги, сів, був адекватним, нічого не говорив. У нього був розбитий, зчесаний ніс. Було прохолодно. Водій відмовився підбирати потерпілого. А тому, він, свідок, сів у фуру та по дорозі визвав городоцьку швидку медичну допомогу. Допитаний у судовому засіданні 25.01.2016 року свідок ОСОБА_15 підтвердила показання ОСОБА_14

В судовому засіданні 18.02.2016 року потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що з часом певні обставини він пригадав. У лісі били двоє, але він не може сказати хто і куди, бо було темно. Зазначив, що конкретно ОСОБА_3 попереду його не бив.

Допитаний в судовому засіданні 04.03.2016 року обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що він повністю визнає свою вину, він усвідомлює у чому саме він визнає свою вину і те, що за такі дії передбачено покарання від семи до десяти років.

Повідомив, що він не бачив, щоб ОСОБА_3 бив потерпілого.

При затримання 02.10.2016 року біля 06 год ранку в с.Шовкове Баришівського району Київської області його взагалі не обшукували. Працівник міліції наказав зібратись і їхати з ним. Він зібрав сумку, поклав її у задній багажник легкового автомобіля працівників міліції, сів у машину і вони поїхали в смт. Ярмолинці.

При оформлення затримання в смт. Ярмолинці у нього, в присутності адвоката, вилучили телефон марки нокія 206, наушники та ланцюжок.

У подальшому вже на ІТТ в м.Хмельницькому під час обшуку його сумки вилучили інший телефон. Він не знає як в сумку потрапив даний телефон. По ст.186 він вину не визнає.

По ст.135 свою вину визнає, оскільки вони дійсно залишили потерпілого без допомоги.

Цивільний позов визнає лише в частині витрат на ліки.

Вони п'ятеро, а саме, крім нього ще були ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_4, вечеряли та вживали спиртне. При цьому він не вживав спиртне. Наполягає, що був тверезим. ОСОБА_5 трішки посидів і пішов.

Конфлікт насправді виник не через розмови про роботу, а через розмову із потерпілим про статеві відносини останнього з матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_6

ОСОБА_3 першим повідомив йому дану інформацію про інтимні відносини на шляху до АДРЕСА_3, а саме, розповів йому, що потерпілий ОСОБА_4 мав статеві відносини з його, ОСОБА_1, матір'ю - ОСОБА_6

Конфлікту між ОСОБА_3 та потерпілим не було. Конфлікт був у нього, ОСОБА_1, з потерпілим.

Крім цього конфлікту, у нього, ОСОБА_1, був конфлікт з ОСОБА_4 ще у 2011 році, а тому він, обвинувачений, був злим як за старе так і за відомості про статеві відносини.

Він, обвинувачений, вдарив потерпілого на кухні. Деталі відмовився розповідати в суді.

Він, ОСОБА_1, не бачив чи наносив удари потерпілому ОСОБА_3

Обвинувачений погоджується з показаннями ОСОБА_3 про те, що той по АДРЕСА_3, захищав потерпілого.

Він, обвинувачений ОСОБА_1, мав намір запугати ОСОБА_4 і завів його в ліс. Він не знає, що хотів ОСОБА_3, йдучи в лісосмугу. Можливо, він хотів захистити потерпілого. Ролі ОСОБА_3 у побитті потерпілого взагалі ніякої не було.

Потерпілий йшов у ліс під його, ОСОБА_16, примусом.

Про свої дії у лісі ОСОБА_1 відмовився розповідати під час судового розгляду.

У лісі ОСОБА_3 не трогав (не наносив удари) потерпілого. Він, обвинувачений, на цьому наполягає. Вважає, що не міг не побачити, якби це сталось.

Додав, що у лісі саме він, ОСОБА_1, наносив потерпілому удари, однак, які саме, відмовився пояснювати у суді.

В лісі ОСОБА_3 просив його, ОСОБА_1 припинити бійку та завести потерпілого у лікарню. ОСОБА_3 намагався у лісі зупинити його, ОСОБА_1, коли останній бив потерпілого, та врешті зупинив його.

Потерпілому було погано, і він, ОСОБА_1, мав намір направити його до лікарні. Він це і сам бачив, і ОСОБА_3 на цьому наголошував. Вирішили доставити потерпілого до лікарні, тому ОСОБА_3 викликав свого вітчима.

Вперше потерпілий скаржився на біль по АДРЕСА_3, у домі ОСОБА_3 він також скаржився, а в автомобілі ОСОБА_10 вже не скаржився.

Біля естакади ні він, ні ОСОБА_3, ніхто не бив потерпілого.

Потерпілий сам віддав штани. Тапочок у нього на естакаді не було. Вони залишили його у сидячому положенні з лівої сторони від дороги в напрямку до м. Городок.

Він, ОСОБА_1, усвідомлював у якому стані залишив потерпілого біля естакади і насправді сказав йому, що якщо захоче то дійде або доїде на машині, тобто у значенні добереться.

Після цих подій він поїхав у Київську область на роботу, мав працювати в столярному цеху с.Шовкове Бориспільського району, про що попередньо домовився по телефону з начальником. Він там влаштувався. Вважає себе ініціатором поїздки до Києва.

В судовому засіданні 04.03.2016 року потерпілий ОСОБА_4 пригадав, що по дорозі в ліс ОСОБА_3 просто йшов поруч, від нього примус йти до лісу не надходив.

В судовому засіданні 04.03.2016 року обвинувачений ОСОБА_3 відмовився від своїх показів щодо телефону, який ОСОБА_1 забрав у потерпілого, пояснивши, що ці показання були йому нав'язані слідчим ОСОБА_32.

Крім показів, вина кожного підтверджується результатами оглядів місць подій злочинів та результатами обшуків, зокрема, з протоколу від 29.09.2015 року огляду місця події вбачається місце виявлення потерпілого у безпорадному стані (т.1 а.п. 19-25).

Відомості протоколу від 29.09.2015 року огляду місця події підтверджують показання осіб щодо факту перебування потерпілого по вул. АДРЕСА_3, де знайдено його речі (т.1 а.п. 27-35).

З відомостей протоколу від 29.09.2015 року огляду місця події наочно вбачається літня кухня по АДРЕСА_3, де розпочався конфлікт, а з протоколу від 29.09.2015 року огляду місця події - місце проживання ОСОБА_3 - АДРЕСА_5, куди був доставлений потерпілий після подій у лісі (т.1 а.п. 38-41, 43-49).

Протоколом від 01.10.2015 року огляду місця події господарства ОСОБА_17 зафіксовано добровільну видачу останньою речей, які вона знайшла у 30.09.2015 в лісі неподалік вул. Л. Українки смт. Ярмолинці, а саме, 2 резинових тапочки чорного кольору, светр чорно-білого кольору зі слідами речовини темно-бурого кольору (т.1 а.п. 51-54).

Під час огляду місця події у лісі виявлено лопати, якими ОСОБА_1 копав яму, зафіксовано яму, яка копалась та місце, де ОСОБА_17 знайшла одяг. Дане підтверджується протоколом від 01.10.2015 року огляду місця події (т.1 а.п. 55-64).

За результатами обшуку виявлено автомобіль ОСОБА_10 марки «Пежо EXPERT», в якому останній перевіз обвинувачених та потерпілого до естакади в напрямку м. Городка, а також у ньому під час огляду виявлено сліди крові, які можуть належати потерпілому (протокол від 05.10.2015 року обшуку, протокол від 06.10.2015 року огляду місця події, т.1 а.п. 152-154, 162-169).

Відомості щодо обставин справи, викладені в протоколі від 25.11.2015 року проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4, експерта ОСОБА_18, слідчого-криміналіста ОСОБА_19, в цілому відповідають показанням потерпілого під час судового розгляду. В частині певних розбіжностей, зокрема, щодо ролі ОСОБА_14 потерпілий в залі суду уточнив, що він внаслідок пережитої травми напутав ці обставини, а тому просить суд їх до уваги не брати. Суд надає перевагу показанням потерпілого у залі суду, оскільки ці показання як докази сприймались судом безпосередньо та вони не суперечать, узгоджуються із зобутими за наслідками слідчого експерименту відомостями про обставини злочину (т.1 а.п. 81-88).

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3, на відміну від обвинуваченого ОСОБА_11, який скористався своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України, активно сприяв розкриттю злочину, адже, дав показання у якості підозрюваного, уже 06.10.2015 року, тобто через декілька днів взяв участь у слідчому експерименті, детально розповів про події злочину з прив'язкою до місця скоєння злочину, що зокрема, підтверджується відомостями протоколу від 06.10.2015 року проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_20, експерта ОСОБА_18 та відеоматеріалами цієї слідчої дії (т.1 а.п. 193-201).

Крім того, суд бере до уваги, що під час слідчого експерименту ОСОБА_3 як і в суді давав ті ж самі послідовні показання, зокрема, від зазначав, що наносив удари лише по голові потерпілого, хоча станом на дату слідчого експерименту 06.10.2015 року ще не були відомі відомості про тяжкість завданих потерпілому тілесних ушкоджень. Ці відомості стали відомі з висновку експерта №291 від 02.11.2015 року.

Показання ОСОБА_3 щодо його намірів зупинити іншого обвинуваченого ОСОБА_11 у його діях по побиттю потерпілого є послідовними, вони підтверджуються показаннями самого потерпілого, який зазначив, що ОСОБА_3 давав йому води на подвір'ї по Л.Українки, заспокоював там же ОСОБА_11; показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 Крім цього, даний намір врятувати потерпілого від сильного побиття та зберегти йому здоров'я підтверджується свідком ОСОБА_10, якого власне і викликав ОСОБА_3 Вказане підтверджується і конкретними діями ОСОБА_3: він завів обвинуваченого до себе до дому після побиття у лісі, передягнув його у чисту одежу, положив спати, після того як з'ясувалось, що потерпілому погано, серед ночі, організував поїздку у лікарню.

Враховуючи таку послідовну поведінку ОСОБА_3 під час досудового розслідування, а також його процесуальну поведінку під час судового розгляду (ОСОБА_3 не чекав показань інших учасників, а згодився першим надати показання), а також беручи до уваги, що його показання не суперечать та узгоджуються з показаннями інших осіб, суд довіряє показанням ОСОБА_3

Дані обставини у комплексі свідчать, що умисел ОСОБА_3 був самостійним, відмінним від умислу ОСОБА_11

З огляду на те, що суду не надано беззаперечних доказів поза межами розумного сумніву, про те, що ОСОБА_3 наносив удари в живіт чи спереду по тілу потерпілого, а також враховуючи показання експерта ОСОБА_18 у судовому засіданні 18.02.2016 року, яка пояснила, що закрита травма органів черевної порожнини у потерпілого ОСОБА_4 у вигляді розриву стінки голодної кишки, яка ускладнилась розповсюдженим тотальним перитонітом, ендотоксичним шоком IIIст. за ознакою небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень і могла виникнути виключно після удару спереду в живіт потерпілого, суд вважає, що умисел ОСОБА_3 охоплюється диспозицією ч.2 ст.125 КК України за ознаками: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Це також підтверджується висновком експерта №291 від 02.11.2015 року, згідно якого тілесні ушкодження потерпілого, а саме, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, ушкодження в ділянці обличчя у вигляді поодиноких синців в лобній ділянці голови справа, на повіках правої очної ділянки, в правій виличній ділянці, в ділянці спинки носу із поширенням на прилеглі ділянки, поодинокі забійні рани в ділянці спинки носу справа, в середній частині лобної ділянки голови зліва, травматичного викришування по вільному краю 1 зуба на верхній щелепі зліва, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи, саден в ділянці спинки носу зліва, в ділянці підборіддя справа, на шкірі верхньої губи справа, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.2 а.п. 153-156).

Вина кожного з обвинувачених підтверджується висновком №291 від 02.11.2015 року щодо тяжкості нанесених ним тілесних ушкоджень.

Показання кожного із обвинувачених та потерпілого під час судового розгляду щодо способу нанесення тілесних ушкоджень узгоджуються із висновком експерта №327 від 03.12.2015 року та №330 від 16.12.2015 року щодо механізму утворення тілесних ушкоджень на тілі потерпілого ОСОБА_4 (т.2 а.п. 162-166, 169-173).

Показання потерпілого щодо втрати ним свідомості від болі у животі, внаслідок чого він частину подій не пам'ятає, узгоджуються з пунктом 7 підсумків висновку №330 від 16.12.2015 року (т.2 а.п. 169-173).

Показання ОСОБА_3 про те, що після удару лопатою потерпілого в напрямку його голови, він захищаючись, отримав тілесні ушкодження, підтверджуються висновком експерта №288 від 07.10.2015 року (т.2 а.п. 183, 184).

Показання обвинувачених та потерпілого щодо подій у лісі підтверджуються висновком експерта №696 від 15.12.2015 року, відповідно до якого на лопаті, вилученій під час проведення огляду місця події в смт. Ярмолинці в лісовому масиві, знайдена кров людини, яка може належати в т.ч. потерпілому ОСОБА_4 (т.2 а.п. 214, 215).

Показання обвинувачених, свідка ОСОБА_10 та потерпілого щодо подій в автомобілі, зокрема щодо факту перебування у ньому потерпілого, підтверджуються висновком експерта №732 від 15.12.2015 року, відповідно до якого на вирізці з поверхні чохла, вилученій під час огляду автомобіля марки «Пежо експерт», д.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_10, знайдена кров людини, яка може належати в т.ч. потерпілому ОСОБА_4 (т.2 а.п. 239, 240). Тотожна обставина підтверджена висновком експерта №734 від 15.12.2015 року (т.2 а.п. 249, 250).

Вина кожного із обвинувачених підтверджується знайденими речовими доказами: двома лопатами, одна із яких зламана на дві частини, тапочками та светром потерпілого.

Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_21 щодо виправдання ОСОБА_3 за ч.1 ст.135 КК України, оскільки на момент залишення в небезпеці біля естакади потерпілого ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_3 не міг не усвідомлювати безпорадний стан потерпілого, що підтверджується його попередніми намірами доставити потерпілого у лікарню.

На момент залишення в небезпечному для життя стані обвинувачений усвідомлював, що потерпілий був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану через те, що обвинувачений сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. Доводи, що від легких тілесних ушкоджень такий стан не міг виникнути суд відхиляє, оскільки ці доводи не стосуються свідомості обвинуваченого на момент залишення потерпілого біля естакади. На момент безпорадності обвинувачений усвідомлював стан потерпілого, усвідомлював, що це наслідки в тому числі і його дій, але не міг чітко встановити діагноз та причинно-наслідковий зв'язок від ударів кожного з обвинувачених, а отже, не міг усвідомлювати ступінь нанесених ним тілесних ушкоджень та їх зв'язок з безпорадністю. В даному випадку суд відрізняє умисел ОСОБА_3 на нанесення легких тілесних ушкоджень та стан його свідомості в момент безпорадності потерпілого. ОСОБА_3 мав можливість визвати швидку допомогу, але цього не зробив. Також міг самостійно повернутись поза контролем ОСОБА_11 та надати відповідну допомогу потерпілому.

Результати негласних слідчих (розшукових) дій суд відхиляє як докази з підстав.

Як вбачається з відомостей, наданих Апеляційним судом Хмельницької області, ухвалою слідчого судді від 02.10.2015 надавався дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст.270 КПК України (аудіо-, відеоконтроль місця), терміном на три доби (т.1 суд.розгляду а.п. 198).

Протокол від 16.12.2015 року дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів не містить найменування проведеної негласної слідчої (розшукової) дії, час та місце проведення НС(Р)Д, не містить анкетних даних особи (підозрюваного), стосовно якої проводилась НС(Р)Д.

Зазначений час (10:00 - 15:00 16.12.2015) з огляду на відомості, надані Апеляційним судом Хмельницької області, стосується часу складання протоколу, а не часу проведення НС(Р)Д.

Прослухані під час судового розгляду аудіофайли розмов також цих відомостей не містять.

Анкетні дані підозрюваних, щодо яких проведено НС(Р)Д можливо встановити лише з пунктів 128 та 129 опису матеріалів кримінального провадження тому №2. Описи не є процесуальними джерелами доказів.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів. Відповідно до ч.1 ст.266 КПК України дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліста. Слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол. При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації. Відповідно до ч.1 ст.106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Доручення слідчого Єрьоміної Д.В. не містить дати підписання, що унеможливлює встановлення дати початку повноважень відповідного оперативного працівника. У дорученні слідчий уповноважує скласти протокол прослуховування застосування оперативно-технічних засобі по негласних слідчих діях, які проводилися по документуванню злочинної діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_1

З огляду на місце розташування доручення у матеріалах провадження після документів, датованих 16.12.2016 року, з огляду на відмутку «16.12.15» на тексті доручення, та зміст доручення, останнє видано 16.12.2016 року (т.2 а.п. 255).

Відповідно до вимог ч.2 ст.252 та ч.1 ст.106 КПК України слідчий (уповноважений оперативний працівник) має скласти протокол аудіоконтролю місця під час проведення або безпосередньо після закінчення цієї НС(Р)Д, додатком до якого є відповідні аудіозаписи розмов, отриманні при застосуванні технічних засобів. При цьому ч.1 ст.266 КПК України дозволяє або скласти окремий протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, або викласти дане дослідження як складову частину протоколу аудіоконтролю місця. Самостійний протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, не підміняє протокол аудіоконтролю місця та не звільняє від його складення у строк, передбачений ч.1 ст.106 КПК України.

Суду не надано належним чином складених протоколів НС(Р)Д, які б відповідали вимогам ч.1 та ч.2 ст.104 (вимога щодо вказівки технічні засоби, які застосовувались) КПК України; з долученням на вимогу п.3) ч.1 ст.105 КПК України до протоколів додатків - аудіозаписів процесуальної дії, засвідчені підписами не лише слідчого, а й прокурора, інших осіб, які брали участь у виготовленні додатків (ч.3 ст.104 КПК України); вимогам п.1) ч.3 ст.104 КПК України щодо вступної частини, яка повинна містити відомості про місце, час проведення та назву процесуальної дії.

За даних обставин суд не використовує при прийнятті рішення протоколи дослідження інформації від 16.12.2015 року та від 17.12.2015 року та інформацію з флеш-карт за наслідками НС(Р)Д, визнавши ці докази недопустимими на підставі ч.1 ст.86, ч.1 ст.89 КПК України (т.2 а.п. 256-262, конверт з флеш-картами на обгортці т.2).

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України.

Як вбачається з протоколу від 02.10.2015 року затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину останній складено 02.10.2015 року о 19 год. 10 хв. - 19 год. 30 хв. слідчим ОСОБА_33 в приміщенні СВ Ярмолинецького РВУ МВС України, що знаходиться в смт. Ярмолинці по вул. Чапаєва, 65, куди було доставлено ОСОБА_1 після його фактичного затримання 02.10.2015 року о 06 год. 08 хв. в с. Шовкове Баришівського району Київської області (т.2 а.п. 2-4).

Отже, ОСОБА_1 перебував у статусі затриманого до його обшуку у порядку ч.3 ст.208 без декількох хвилин 13 годин, тобто впродовж його доставлення до органу досудового розслідування.

Таке тривале перебування особи під контролем органу досудового розслідування до моменту першого обшуку вже саме по собі ставить під сумнів об'єктивність результатів такого обшуку.

За результатами обшуку вилучено ланцюжок із металу білого кольору, мобільний телефон марки «Нокія-206» в корпусі із полімерного матеріалу чорного кольору, IMEI №1 НОМЕР_3, IMEI №2 НОМЕР_4, в якому встановлений стартовий пакет «Київстар» НОМЕР_5 та навушники до мобільного телефону чорного кольору.

Вилучені речі не становили доказової бази та процесуального інтересу для сторони обвинувачення. Інших речей за наслідками обшуку затриманого ОСОБА_1 в порядку ч.3 ст.208 КПК України не виявлено та не вилучено.

Обшук проводився у присутності захисника затриманого ОСОБА_1 - адвоката Кондратюка О.А.

Як вбачається з рапорту начальника конвойної групи Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області прапорщика міліції ОСОБА_22, саме він 02 жовтня 2015 року знаходився в складі конвойної групи Ярмолинецького РВУ МВС України в Хмельницькій області та здійснив доставку в ІТТ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області підозрюваного ОСОБА_1; під час передачі ОСОБА_1 в ІТТ у його речах було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Fly» моделі «TS91» чорного кольору (т.2 а.п. 11).

Отже, мобільний телефон було вилучено начальником конвойної роти за межами процедури затримання, отже не в порядку ч.3 ст.208 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Відповідно до ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений: 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Вказаний телефон вилучено не слідчим, а також не працівником оперативного підрозділу в порядку письмового доручення слідчого на підставі ч.1 ст.41 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.16 КПК України на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Отже, судом встановлено (при цьому обвинуваченим підтверджено у судовому засіданні, а прокурором не спростовувалось), що вилучення у ОСОБА_11 мобільного телефону марки «Fly» моделі «TS91» чорного кольору відбулось за межами процедури затримання та за межами процедури огляду, що є порушенням ч.2 ст.16 та ч.1 та ч.2 ст.168 КПК України. Вилучення здійснено не уповноваженою на те законом особою, що є порушенням ст. 19 Конституції України та ст.ст. 40, 41 КПК України.

У подальшому даний телефон оглянуто та повторно вилучено слідчим ОСОБА_34 шляхом складання протоколу огляду місця події від 02.10.2016 року. Як вбачається зі змісту даного документу він фактично є протоколом огляду мобільного телефону марки «Fly» моделі «TS91». В судовому засіданні прокурор підтвердив цей висновок, зазначивши, що це описка або автоматичне використання шаблону протоколу до іншої слідчої дії. Даний протокол складено слідчим ОСОБА_34 в присутності понятих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 о 21 год 00 хв - 21 год. 20 хв. Отже, дана процедура так званого повторного вилучення уже відбулась без участі ОСОБА_11 та його захисника адвоката Кондратюка О.А. Таким чином, слідчим порушено право на захист, оскільки ні сам ОСОБА_11, ні його захисник Кондратюк О.А. не мали можливості надати свої пояснення, зауваження, заперечення тощо.

Про аналогічні обставини щодо порушення права на захист зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи «Гриненко проти України», «Замфереско проти України»).

Більше того, з моменту вилучення телефону начальником конвойної роти в місті Хмельницькому, на що вказують слова «під час передачі в ІТТ Хмельницького МВ», що вбачається з рапорту до моменту повторного вилучення у смт. Ярмолинці, на що вказує місце складання протоколу, теж минув певний час (т.2 а.п.11, 12).

Однак, суду не надано доказів негайного складання протоколу після вилучення майна на виконання ч.3 ст.208 КПК України. Так, відповідно до ч.3 ст.208 КПК України слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Отже, телефон вилучено без належного оформлення, після чого він був фактично стороною обвинувачення переміщений з м. Хмельницького у смт. Ярмолинці поза контролем сторони захисту, де відносно даного речового доказу було складено протокол огляду без участі сторони захисту.

У подальшому слідчим винесена постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 02.10.2015 року (т.2 а.п. 15).

У мотиваційній частині постанови зазначено, що 02.10.2015 року під час затримання підозрюваного ОСОБА_1 в його речах було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Fly», моделі TS91, чорного кольору, що належить ОСОБА_4

Зазначене вочевидь не відповідає дійсності та суперечить проаналізованим вище документам. Крім того, така мотиваційна частина взагалі не дозволяє ідентифікувати в який момент у часі вилучено речовий доказ, під час фактичного затримання о 06 год 05 хв в с.Шовкове Баришівського району Київської області чи о 19 год 10 хв - 19 год 30 хв. , тобто під час складання протоколу затримання.

Відповідно до резолютивної частини цієї постанови згаданий телефон визнано речовим доказом та приєднано до кримінального провадження, передано в камеру зберігання речових доказів Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області.

Хоча відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Визначених цією нормою випадків судом не встановлено, а саме, слідча дія тимчасовий доступ до майна не здійснювалась та/або ухвала слідчого судді про арешт майна відсутня. Отже, даний речовий доказ слід було якнайшвидше повернутий володільцю.

В судовому засіданні 04.03.2016 року обвинувачений ОСОБА_3 відмовився від своїх показів щодо телефону, який ОСОБА_1 забрав у потерпілого, пояснивши, що ці показання були йому нав'язані слідчим ОСОБА_32.

Інших доказів вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України стороною обвинувачення суду не надано.

Враховуючи означені вище грубі процесуальні порушення, суд констатує порушення принципу законності, передбаченого ст. 8 КПК України, принципу забезпечення права на захист під час вилучення та огляду даного мобільного телефону у ОСОБА_25, передбаченого ст.20 КПК України як загальних засад кримінального провадження.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З цих міркувань на підставі ч.1 ст.84 та ч.1 ст.86 КПК України суд визнає недопустимими речовий доказ телефон марки «Fly» моделі «TS91» та фактичні дані, отриманні внаслідок процедури вилучення та огляду даного телефону (т.2 а.п. 11, 12-14, 15).

Враховуючи, що потерпілий не пам'ятає куди та на якому етапі зник його телефон, інший учасник подій у лісі під час інкримінованого ОСОБА_1 грабежу - обвинувачений ОСОБА_3 відмовився від своїх показань, беручи до уваги вимоги ч.4 ст.95 КПК України щодо врахування судом показів на різних стадіях провадження, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Надані стороною обвинувачення докази, досліджені судом під час судового розгляду, не доводять поза межами розумного сумніву вину обвинуваченого.

На основі наведених підстав та мотивів відкидання доказів обвинувачення, суд на підставі п.2) ч.1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим ОСОБА_1, визнає останнього виправданим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, за таких обставин:

В лісопарковій зоні, що розташована вздовж вулиці Лесі Українки в смт. Ярмолинці, ОСОБА_4 дістав із зовнішньої кишені своєї куртки мобільний телефон марки ««Fly», моделі TS91, яким намагався кудись зателефонувати. Однак, ОСОБА_1 побачивши вказаний телефон у ОСОБА_4, вирішив ним відкрито заволодіти.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_3, який усвідомлював протиправний характер дій ОСОБА_1, оскільки сам був засуджений за вчинення злочину проти власності, відкрито, повторно, заволодів мобільним телефоном марки «Fly», моделі TS91 вартістю 207 грн., в якому знаходилась сім карта мобільного оператора «Київстар» за номером НОМЕР_6 вартістю 20 грн, на рахунку якої перебувало 12 грн.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_26 заподіяно матеріального збитку на загальну суму 239 грн.

Ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_11, суд вважає, що мають місце діяння, які інкримінується обвинуваченому.

Ці діяння містять склади злочинів, передбачених ч.2 ст.121 КК України за ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого, та ч.1 ст.135 КК України за ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану через те, що обвинувачений сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Призначаючи покарання, суд виходить з меж, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, обставин, що пом'якшують покарання відповідно ст. 66 КК України не було встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

Враховуючи обставини справи; ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, відповідно до ст.12 КК України злочин за ч.2 ст.121 КК України відноситься до тяжких злочинів, а злочин за ч.1 ст.135 КК України - до злочинів невеликої тяжкості; особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря психіатра та/або у лікаря нарколога Ярмолинецької ЦРЛ не перебуває, Боднарівською сільською радою за місцем проживання в селі Борбухи характеризується і негативно, як такий, що має погані звички, і посередньо (т.2 а.п. 82, 86, 88, т.1 суду а.п. 176).

ОСОБА_1 має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості за вироками:

- 26.11.2004 року Ярмолинецького районного суду за ч.2 ст.309, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307, ст.70 до 5-ти років позбавлення волі, на основі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 18.03.2005 року Володарського районного суду Київської області за ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 6-ти років та 6-ти місяців позбавлення волі;

- 02.07.2012 року Ярмолинецького районного суду за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 3 років та 3 місяців позбавлення волі;

- 15.09.2015 року Ярмолинецького районного суду за ч.1 ст.122 КК України до 3 років обмеження волі (т.2 а.п. 83, 93-112).

При призначенні покарання враховується, що ОСОБА_1 є осудною особою відповідно до ч.1 ст.19 Кримінального кодексу України та підлягає кримінальній відповідальності, оскільки відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №706 від 26.11.2015 року він жодним хронічно протікаючим душевним захворюванням (психічним захворювання), недоумством не хворіє та не хворів ним на момент часу, до якого відноситься вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, на теперішній час та на момент часу, до якого відноситься вчинення інкримінованого йому злочину міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, ознак жодного психічного розладу, в т.ч. хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу душевної діяльності, недоумства, іншого хворобливого стану психіки не виявляв та не виявляє, в період часу, до якого відноситься вчинення інкримінованого злочину, в стані тимчасового розладу душевної діяльності не знаходився, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує, в період вчиненого злочину в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психологічного стресу не знаходився, в період часу, до якого відноситься вчинення інкримінованого йому злочину, в стані патологічного сп'яніння не знаходився, а тому міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2 а.п. 121-123).

Судом враховується думка потерпілого, який просив призначити покарання, яке вважає за доцільне призначити прокурор.

Таким чином, суд вважає, що досягти мети покарання та виправлення обвинуваченого можливо шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі за кожною із статтей доведеного обвинувачення. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів слід часткового скласти призначені покарання. На підставі ст.71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним новим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15.09.2015 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набуття вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки після проголошення вироку триватиме ризик переховування від суду та вчинення нових злочинів.

Строк відбування покарання відповідно до ст.73 КК України слід рахувати з 06 год 02.10.2015 року, тобто з моменту фактичного затримання, що підтверджується відомостями протоколу від 02.10.2015 року затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т.2 а.п. 2-4).

При цьому на підставі ч.5 ст.72 КПК України слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 06 год. 02.10.2015 року по час тримання ОСОБА_1 під вартою як запобіжний захід з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_3, суд вважає, що мають місце діяння, які інкримінується обвинуваченому.

Ці діяння містять склади злочинів, передбачених ч.2 ст.125 КК України за ознаками: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а також злочин, передбачений ч.1 ст.135 КК України за ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану через те, що обвинувачений сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Призначаючи покарання, суд виходить з меж, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, обставиною, що пом'якшує покарання відповідно ст. 66 КК України є активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно ст. 67 КК України, не було встановлено.

Суд бере до уваги обставини справи; ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, відповідно до ст.12 КК України злочин за ч.2 ст.125 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, злочин за ч.1 ст.135 КК України - до злочинів невеликої тяжкості; особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря психіатра та/або у лікаря нарколога Ярмолинецької ЦРЛ не перебуває, відшкодував потерпілому 4 тисячі гривень витрат на лікування (т.1 а.п. 79, т.1 а.п. 259, 261, т.1 суду а.п.212).

Судом також враховується стан здоров'я обвинуваченого, який є інвалідом з дитинства (т.1 суду а.п. 210, 211).

При призначенні покарання враховується, що ОСОБА_3 є осудною особою відповідно до ч.1 ст.19 Кримінального кодексу України та підлягає кримінальній відповідальності, оскільки відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №638 від 22.10.2015 року ОСОБА_3 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення ознак жодного хронічного психічного захворювання не виявляв, а ому міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у момент вчинення кримінального правопорушення у хворобливому стані не знаходився, а тому міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, душевнохворим не являється, застосування мір медичного характеру не потребує, під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення в стані фізіологічного афекту не знаходився (т.1 а.п. 265, 266).

Таким чином, враховуючи думку потерпілого щодо покарання, суд вважає, що досягти мети покарання та виправлення обвинуваченого можливо шляхом призначення покарання за ст.125 КК України - у виді обмеження волі, за ч.1 ст.135 - у виді позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів слід часткового скласти призначені покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набуття вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки після проголошення вироку триватиме ризик переховування від суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з 06 години 02.10.2015 року, тобто з моменту фактичного затримання, що підтверджується відомостями протоколу від 02.10.2015 року затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т.1 а.п. 179).

При цьому на підставі ч.5 ст.72 КПК України слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 06 год. 02.10.2015 року по час тримання ОСОБА_3 під вартою як запобіжний захід з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Суд вирішує долю речових доказів відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

Цивільний позов прокурора Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ярмолинецької районної ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Ярмолинецька центральна районна лікарня до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід задовольнити повністю, стягнувши солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь районного бюджету на р/р 35411073134977, МФО 815013, код 02004574 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 4075 грн 56 коп. на підставі ст. 1166, ч.1 ст.1190, ст. 1206 у зв'язку з обґрунтованістю вимог. Витрати на лікування підтвердженні довідкою-розрахунком лікарні (т.2 а.с. 265).

Суд стягує витрати на лікування солідарно в порядку ст.1190 ЦК України, оскільки розмежувати ці витрати об'єктивно неможливо.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди слід задовольнити частково.

Слід стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на лікування у розмірі 9701 грн 75 коп, оскільки ці витрати документально підтвердженні фіскальними чеками (т.1 суду а.п. 65-70).

Суд стягує дані витрати на лікування солідарно в порядку ст.1190 ЦК України, оскільки розмежувати ці витрати об'єктивно неможливо. При цьому позивач просив стягнути 13701,75 грн витрат на лікування, а суд стягує 9701,75 грн, тобто за мінусом 4000 грн на лікування, які добровільно відшкодував ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що витрати на лікування об'єктивно не має змоги розмежувати, то кошти, які сплатив ОСОБА_3 віднімаються від загальної суми витрат. При цьому ОСОБА_3 має право на зворотну вимогу (регрес) до ОСОБА_11 як солідарного боржника у рівній частці.

Моральну шкоду суд стягує на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України з кожного із обвинувачених окремо, враховуючи кваліфікацію дій кожного, тобто тяжкість завданих ними тілесних ушкоджень.

Суд враховує глибину фізичних та душевних страждань, ступень вини обвинувачених, вимоги розумності та справедливості, тяжкість та характер тілесних ушкоджень, спричинених відповідачами, тривалість розладу здоров'я та позбавлення можливості вести звичайний спосіб життя, а тому вважає, що слід сягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 40000 гривень моральної шкоди, а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 4000 гривень моральної шкоди.

Суд відмовляє у стягненні на користь потерпілого витрат на послуги адвоката ОСОБА_27 у розмірі 5000 грн, про які заявив останній у дебатах, оскільки суду не надано доказів понесення цих витрат. Як вбачається з п.3 договору про надання правової допомоги від 29.12.2015 року клієнт зобов'язався провести оплату в сумі 5000 гривень. Строк виконання даного обов'язку не зазначено (т.1 суду а.п.61).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 374 Кримінального процесуального кодексу України,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України та виправдати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 та ч.1 ст.135 Кримінального кодексу України і призначити покарання:

- за ч.2 ст.121 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.135 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_1 покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.71, 72 Кримінального кодексу України до покарання, призначеного за даним новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15.09.2015 року та остаточно призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набуття вироком законної сили слід залишити без змін.

Строк відбування покарання рахувати з 06 години 02.10.2015 року.

Зарахувати строк попереднього ув'язнення з 06 год. 02.10.2015 року по час тримання ОСОБА_1 під вартою як запобіжний захід з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 та ч.1 ст.135 Кримінального кодексу України і призначити покарання:

- за ч.2 ст.125 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі;

- за ч.1 ст.135 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_3 покарання у виді 2 (років) років 1 місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набуття вироком законної сили слід залишити без змін.

Строк відбування покарання рахувати з 06 години 02.10.2015 року.

Зарахувати строк попереднього ув'язнення з 06 год. 02.10.2015 року по час тримання ОСОБА_3 під вартою як запобіжний захід з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі

Цивільний позов прокурора Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ярмолинецької районної ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Ярмолинецька центральна районна лікарня до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь районного бюджету на р/р 35411073134977, МФО 815013, код 02004574 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 4075 грн 56 коп.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на лікування у розмірі 9701 грн 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 40000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 4000 гривень моральної шкоди.

Вирішити долю речових доказів:

- автомобіль марки «PEUGEOT» моделі «EXPERT», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2006 року випуску, білого кольору, вилучений відповідно до протоколу від 05.10.2015 року обшуку, що переданий ОСОБА_10 на зберігання згідно розписки від 06.10.2015 року, повернути власнику ОСОБА_10 (т.1 а.п. 152-154, 171, 174);

- ланцюжок із металу білого кольору, мобільний телефон марки «Нокія-206» в корпусі із полімерного матеріалу чорного кольору, IMEI №1 НОМЕР_3, IMEI №2 НОМЕР_4, в якому встановлений стартовий пакет «Київстар» НОМЕР_5 та навушники до мобільного телефону чорного кольору - повернути власнику ОСОБА_1 (т.2 а.п. 2-4);

- мобільний телефон марки «Fly», моделі TS91, чорного кольору, разом із акумуляторною батареєю марки «Fly», моделі BL7407, що перебуває в камеі зберігання речових доказів Ярмолинецького ВП, - повернути власнику ОСОБА_4 (т.2 а.п. 15);

- светр, вилучений 01.10.2015 в приміщенні Ярмолинецької ЦРЛ, що перебуває на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - повернути власнику (т.2 а.п. 251);

- светр і тапочки, вилучені 01.10.2015 під час ОМП в ОСОБА_35, що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП,- повернути власнику ОСОБА_4 (т.2 а.п. 251);

- лопату та лопату із зламаним руків'ям, вилучені 01.10.2015 року під час ОМП в лісовому масиві, що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - повернути власнику ОСОБА_10 (т.2 а.п. 251);

- недопалок, вилучений 01.10.2015 під час ОМП в лісовому масиві, змиви та зіскоби речовини бурого кольору, вирізку з поверхні чохла, що перебуває на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - знищити (т.2 а.п 251);

- два мобільних телефони марки «Нокія», які добровільно видала ОСОБА_12 02.10.2015, що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - повернути власнику ОСОБА_12 (т.2 а.п. 251);

- частини мобільного телефону, вилучені під час ОМП за місцем проживання ОСОБА_3, що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - знищити т.2 а.п.251;

- фрагмент гілки, вилученої 02.10.2015 під час ОМП, - який зберігається в матеріалах кримінального провадження, що перебуває на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - знищити (т.2 а.п. 251).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз'яснити право обвинуваченого подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суддя В.М. Мазурчак