Рішення № 5757189, 08.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.09 р. Справа № 14/223

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1,

м.Краматорськ

до відповідача 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Донецькій області, ЄДРПОУ 13511245, м.Донецьк

до відповідача 2. Словянського будівельно-монтажного експлуатаційного управління

Донецької залізниці, м.Словянськ

до відповідача 3. Державного підприємства „Донецька залізниця”, ЄДРПОУ 01074957,

м.Донецьк

про стягнення 87591 грн. 52 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1-підприємець

від відповідача 1: Тищенко Ю.С.-гол. спец.

від відповідача 2: Клочкова О.М.-юрисконсульт

від відповідача 3: Клочкова О.М.-юрисконсульт

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, до відповідача 2, Словянське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Донецької залізниці, м.Словянськ, про стягнення солідарно з відповідачів матеріальної шкоди, завданої порушенням господарського зобовязання в сумі 87591,52 грн.

Ухвалою від 21.07.2009р. до участі у справі в якості відповідача 3 було залучено Державне підприємство „Донецька залізниця”, м.Донецьк.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 04.08.2009р. змінив предмет позову, заявивши вимоги про:

-стягнення з відповідача 1 зайво сплаченої орендної плати за жовтень-листопад 2006р. в сумі 321,14 грн.;

-стягнення з відповідача 2 зайво сплаченої орендної плати за жовтень-листопад 2006р. в сумі 271,98 грн.;

-стягнення з відповідача 3 додаткових витрат на страхування орендованого приміщення в сумі 98,04 грн., витрат на проведення експертної оцінки в сумі 500,00 грн., неотриманого прибутку (упущеної вигоди) в сумі 86400,00 грн., судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 864,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн., транспортних витрат в сумі 409,03 грн., витрат на поштові відправлення в сумі 81,41 грн., витрат на юридичну допомогу в сумі 3000,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на заподіяння йому збитків відповідачами внаслідок вчинення перешкод та недопущення до користування орендованим приміщенням згідно договору оренди №2947/2006 від 12.10.2006р.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву від 03.08.2009р. №10-14-08389., поясненнях без номера та дати, що надійшли на адресу суду 31.08.2009р., позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 1 посилається на відсутність у нього обовязку з відшкодування витрат позивача на страхування майна. Одночасно, як вказує відповідач 1, витрати на експлуатаційні послуги були проведені позивачем не на його користь, а на користь державного бюджету. Відповідач 1 також вказує на ті обставини, що сплата позивачем орендних платежів та проведення експертної оцінки орендованого приміщення за договором №2947/2006 від 12.10.2006р. повністю відповідає вимогам закону, внаслідок чого відсутні підстави для повернення цих сум позивачу. Стосовно вимог про стягнення неотриманого прибутку відповідач 1 стверджує про їх недоведеність.

Відповідач 2 позовні вимоги також не визнав з підстав, викладених у відзиві від 01.07.2009р. №1786, від 06.08.2009р. №2189. Зокрема, як вказує відповідач 2, він не є юридичною особою. Крім цього, за поясненнями відповідача 2, договір оренди №2947/2006 від 12.10.2006р. між ним та позивачем не укладався.

Відповідач 3 надав відзив на позовну заяву від 04.08.2009р., в якому проти позову заперечує, посилаючись на ті обставини, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях позивача. Крім цього, як вказує відповідач 3, він взагалі не є стороною за договором оренди №2947/2006 від 12.10.2006р., внаслідок неналежного виконання якого позивачем заявлені позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

12.10.2006р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області був підписаний договір оренди №2947/2006, згідно з умовами якого відповідач 1 прийняв на себе зобовязання передати, а позивач прийняти в строкове платне користування нерухоме майно частину вбудованого приміщення, загальною площею 77,0 кв.м. Приміщення знаходяться на балансі Словянського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Донецької залізниці і розташовані за адресою: м.Краматорськ, вул.Залізнична, 1.

Згідно п.10.1 договору №2947/2006 від 12.10.2006р. строк його дії встановлено до 07.10.2007р.

Як вказує позивач, після підписання договору оренди та акту приймання-передачі від 12.10.2006р. балансоутримувачем приміщення - Державним підприємством „Донецька залізниця” фактично орендоване приміщення не було передано позивачу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2007р. по справі №12/32пн було зобов'язано Державне підприємство “Донецька залізниця” усунути перешкоди у користуванні Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 вказаним вище приміщенням та шляхом зобов'язання Державного підприємства “Донецька залізниця” передати позивачу ключі від приміщення та надання фактичного доступу до приміщення, з оформленням акту приймання передачі ключів від приміщення.

Одночасно, згідно вказаного рішення заборонено Державному підприємству “Донецька залізниця” вчиняти перешкоди у користуванні позивачем нерухомим майном частиною вбудованого приміщення загальною площею 77 кв.м., яке розташоване за адресою м.Краматорськ, вул.Залізнична, 1, переданим за договором оренди №2947/2006 від 12.10.2006р.

При цьому, як було встановлено вказаним судовим рішенням, Державне підприємство „Донецька залізниця” вчиняє дії, які перешкоджають позивачу користуватися приміщенням, не передає ключі тощо.

Постановою відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції від 04.09.2007р. на Державне підприємство „Донецька залізниця” було накладено штраф за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк наказів господарського суду Донецької області від 10.04.2007р. по справі №12/32пн.

Згідно з постановою відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції від 24.10.2007р. на Державне підприємство „Донецька залізниця” було накладено подвійний штраф за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк наказів господарського суду Донецької області від 10.04.2007р. по справі №12/32пн.

Постановою відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції від 01.11.2007р. виконавче провадження по примусовому виконанню судового рішення по справі №12/32пн було зупинено.

Таким чином, як вказує позивач, рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2007р. по справі №12/32пн виконане не було. Тобто, протягом дії договору оренди №2947/2006 від 12.10.2006р. орендоване нерухоме майно частина вбудованого приміщення загальною площею 77 кв.м., яке розташоване за адресою м.Краматорськ, вул.Залізнична, 1, не було передане позивачу.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вказує позивач, на виконання умов договору оренди №2947/2006 від 12.10.2006р. ним:

-згідно з платіжним дорученням №149 від 23.11.2006р. за жовтень 2006р. до державного бюджету було сплачено орендну плату в сумі 203,52 грн.,

-згідно з платіжним дорученням №150 від 23.11.2006р. за жовтень 2006р. на розрахунковий рахунок відповідача 2 було сплачено орендну плату в сумі 87,23 грн.,

-згідно з платіжним дорученням №169 від 25.12.2006р. за листопад 2006р. до державного бюджету було сплачено орендну плату в сумі 117,62 грн.,

-згідно з платіжними дорученнями №157 від 07.12.2006р., №168 від 25.12.2006р. за листопад 2006р. на розрахунковий рахунок відповідача 2 було сплачено орендну плату в сумі 137,63 грн.

Крім цього, згідно платіжних доручень №148 від 23.11.2006р. та №167 від 25.11.2006р. позивачем за жовтень-листопад 2006р. було сплачено відповідачу 2 експлуатаційні витрати в сумі 47,12 грн.

За таких обставин, враховуючи, що орендоване приміщення фактично позивачем не використовувалось, останнім заявлені вимоги про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області зайво сплаченої орендної плати в сумі 321,14 грн. та про стягнення зі Словянського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Донецької залізниці зайво сплаченої орендної плати в сумі 271,98 грн.

На виконання умов п.п.5.5 п.5 договору оренди №2947/2006 від 12.10.2006р. позивачем 16.10.2006р. з ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” був підписаний договір №22527-10-10 страхування орендованого приміщення. При укладанні цього договору позивач сплатив грошові кошти в сумі 98,40 грн.

Одночасно, для укладання договору оренди позивачем також було проведено за власні кошти в сумі 500,00 грн. експертну оцінку орендованого приміщення.

За твердженням позивача, ним також очікувалось отримання прибутку від використання орендованого майна протягом дії договору оренди №2947/2006 від 12.10.2006р. в сумі 86400,00 грн.

З урахуванням викладеного, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Державного підприємства „Донецька залізниця” додаткових витрат на страхування орендованого приміщення в сумі 98,04 грн., витрат на проведення експертної оцінки в сумі 500,00 грн., неотриманого прибутку (упущеної вигоди) в сумі 86400,00 грн., судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 864,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн., транспортних витрат в сумі 409,03 грн., витрат на поштові відправлення в сумі 81,41 грн., витрат на юридичну допомогу в сумі 3000,00 грн.

Відповідачі проти позовних вимог заперечують з підстав, що викладені у наданих до матеріалів справи відзивах на позовну заяву, поясненнях.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідачів та вважає позовні вимоги до відповідачів 1, 3 такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.54 Господарського процесуального кодексу України у позові повинні міститися обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, а також законодавство, на підставі якого подається позов.

Як встановлено судом, обгрунтовуючи позовні вимоги до відповідачів у позові та заяві від 04.08.2009р. позивач посилається на норми ст.ст.225, 227 Господарського кодексу України.

Згідно із ст.225 Господарського кодексу України передбачено склад та розмір відшкодування збитків.

Проте, як встановлено судом, позивач у позові та заяві від 04.08.2009р. вимагає стягнути з відповідачів шкоду, порядок відшкодування якої регулюється главою 82 Цивільного кодексу України, тобто, зовсім іншими нормами ніж ті, на які посилається позивач.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст.20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та моральної шкоди є одним із наслідків порушення зобовязання.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

При цьому, обов'язок відшкодувати збитки настає, зокрема, у разі невиконання господарського зобовязання, яким згідно із ст.173 Господарського кодексу України є зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачами договору оренди №2947/2006 від 12.10.2006р.

Проте, як встановлено судом, внаслідок підписання вказаного договору певні зобовязання виникли у позивача та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області. Як наслідок, порушити такі зобовязання могли виключно позивач та відповідач 1.

Таким чином, за захистом порушених прав, що виникають з договору №2947/2006 від 12.10.2006р., в тому числі й відносно стягнення збитків за невиконання умов вказаного договору, до господарського суду можуть звернутися лише сторони, між якими було укладено вказаний договір, внаслідок чого засновані на договорі №2947/2006 від 12.10.2006р. вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства „Донецька залізниця” додаткових витрат на страхування орендованого приміщення в сумі 98,04 грн., витрат на проведення експертної оцінки в сумі 500,00 грн. є безпідставними.

При цьому, судове рішення по справі №12/32пн, яким Державне підприємство „Донецька залізниця” зобовязано вчинити певні дії стосовно орендованого позивачем майна, не є підставою для виникнення господарських зобовязань між позивачем та Державним підприємством „Донецька залізниця”.

Крім цього, за приписом ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, при заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем майнових прав позивача, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного звязку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

За висновками суду, позивачем, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, документально не доведено того факту, що внаслідок бездіяльності Державного підприємства „Донецька залізниця”, позивач дійсно повинен був отримати заявлений в позові результат своєї господарської діяльності у вигляді доходу в сумі 86400,00 грн.

Тобто, позивачем не доведено реальної можливості отримання доходу, а також причинного звязку між бездіяльністю відповідача 3 та можливістю отримання заявленої в позові суми 86400,00 грн. Зокрема, в матеріалах справи крім припущень позивача щодо можливості роботи кафе в орендованому приміщенні протягом 24 часів на добу 7 днів на тиждень 360 днів на рік з середньою кількістю 10 людей за годину роботи кафе, відсутні будь-які документальні підтвердження цих обставин.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства „Донецька залізниця” додаткових витрат на страхування орендованого приміщення в сумі 98,04 грн., витрат на проведення експертної оцінки в сумі 500,00 грн., неотриманого прибутку (упущеної вигоди) в сумі 86400,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Позовні вимоги до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області про стягнення зайво сплаченої орендної плати в сумі 321,14 грн. судом також залишені без задоволення.

Зокрема, як вказувалось вище, обгрунтовуючи позовні вимоги до відповідачів у позові та заяві від 04.08.2009р. позивач посилається на норми ст.ст.225, 227 Господарського кодексу України, тобто, норми, які регулюють порядок відшкодування збитків.

Згідно із ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як встановлено судом, 12.10.2006р. між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області був підписаний акт приймання-передачі, за яким віповідачем 1 було передано, а позивачем прийнято в оренду нерухоме майно.

Пунктом 6 ст.767 Цивільного кодексу України встановлений обовязок наймача у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Тобто, позивач під час складання з відповідачем 1 акту приймання-передачі від 12.10.2006р. зобовязаний був перевірити орендовані приміщення, їх стан тощо.

Згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2007р. по справі №12/32пн встановлено, що Державне підприємство „Донецька залізниця” вчиняє дії, які перешкоджають позивачу користуватися приміщенням, не передає ключі тощо.

З урахування викладеного, приймаючи до уваги невиконання позивачем свого обовязку, передбаченого ст.767 Цивільного кодексу України, за висновками суду, відсутні докази наявності вини відповідача 1 у неможливості користування позивачем орендованим за договором №2947/2006 від 12.10.2006р. приміщенням.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім цього, ст.766 Цивільного кодексу України встановлені певні варіанти поведінки наймача у разі, якщо наймодавець не передає наймачеві майно. Зокрема, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Тобто, позивач у разі неможливості користування орендованим приміщенням мав право вимагати від відповідача 1 передання майна і відшкодування збитків, відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків. В матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем відповідних дій.

За таких обставин, враховуючи відсутність вини відповідача 1, позовні вимоги про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області на користь позивача орендної плати в сумі 321,14 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення зі Словянського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Донецької залізниці зайво сплаченої орендної плати за жовтень-листопад 2006р. в сумі 271,98 грн.

Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 Господарського процесуального кодексу України, тобто, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

Як встановлено судом, згідно з п.2.1 положення про Словянське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Донецької залізниці, м.Словянськ останнє є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства „Донецька залізниця” без статусу юридичної особи.

Тобто, позовні вимоги про стягнення зайво сплаченої орендної плати за жовтень-листопад 2006р. в сумі 271,98 грн. заявлені позивачем до особи, яка не є юридичною особою та не може бути стороною по справі.

За приписом п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вимоги ст.ст.1, 21, п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, провадження по вказаній справі в частині вимог до Словянського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Донецької залізниці, м.Словянськ про стягнення зайво сплаченої орендної плати в сумі 271,98 грн. підлягає припиненню, внаслідок непідвідомчості спору господарському суду.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання від 21.07.2009р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо внесення до складу судових витрат, витрат, які були понесені нею під час розгляду справи та складаються з витрат на поштові відправлення в сумі 81,41 грн. та транспортні розходи в сумі 409,03 грн., судом залишено без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, пов'язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження за змістом ст.48 Господарського процесуального кодексу України, відшкодовуються судовим експертам і перекладачам.

За таких обставин, витрати на поштові відправлення та транспортні розходи сторони за своєю природою не є судовими витратами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85, п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі №14/223 в частині вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ до Словянського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Донецької залізниці, м.Словянськ про стягнення зайво сплаченої орендної плати за жовтень-листопад 2006р. в сумі 271 грн. 98 коп.

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк про стягнення зайво сплаченої орендної плати за жовтень-листопад 2006р. в сумі 321 грн. 14 коп.

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ до Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк про стягнення додаткових витрат на страхування орендованого приміщення в сумі 98 грн. 04 коп., витрат на проведення експертної оцінки в сумі 500 грн. 00 коп., неотриманого прибутку (упущеної вигоди) в сумі 86400 грн. 00 коп.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 08.09.2009р.

Суддя