Рішення № 57570116, 21.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 337/4645/13 Головуючий у 1 інстанції: Громов І.Б.

№ провадження 22-ц/778/1591/16 Суддя-доповідач: Савченко О.В

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„21" квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2010 року ПАТ АБ«Бізнес Стандарт», правонаступником якого є ПАТ „Таскомбанк", звернулось до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначало, що 16 жовтня 2006 року між АБ «ТАС-бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір КФ (06)163-06, за яким останній отримав кредит у сумі 31 500 грн., зі сплатою 22% річних за користування кредитом та строком повернення 15 жовтня 2011 року.

З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором 16 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № КФ (06)163-06, згідно якого поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором.

Оскільки ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує, в результаті станом на 16.07.2010 року виникла заборгованість у сумі 48437 грн. 60 коп., яка складається з залишку заборгованості по кредиту -8400 грн., простроченої заборгованості по кредиту - 19421 грн. 73 коп., нарахованих відсотків за період з 21.06.2010 року по 15.07.2010 року - 463 грн. 72 коп., простроченої заборгованості по відсоткам з 21.05.2007 року по 20.06.2010 року-20152 грн. 15 коп.

Уточнивши у ході розгляду справи у листопаді 2013 року позовні вимоги, просило стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь банку суму заборгованості по тілу кредиту та заборгованість по відсоткам у розмірі 35788 грн. 16 коп. , з урахуванням вже стягнутої з ОСОБА_3 судовим наказом Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2008 року суми боргу у розмірі 32 686 грн. 40 коп., пеню на суму простроченої заборгованості за період з 08.11.2011 року по 07.11.2012 року у розмірі 109 335 грн. 52 коп.

Крім того, просило стягнути з ОСОБА_2, як солідарного боржника, суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 32686 грн. 40 коп., яка з нього судовим наказом стягнута не була, однак він повинен відповідати перед банком, як поручитель.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2014 рок у позов задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" заборгованість по кредитному договору у сумі 145 123 грн. 68 коп.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" суму судового збору у розмірі 1 451 грн. 23 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів з ОСОБА_2 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 пені за порушення грошового зобов"язання змінено, зменшено її розмір до 40 000 грн. та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ „Таскомбанк" проценти за користування кредитом у розмірі 35 788 грн. 16 коп. та пеню у розмірі 40 000 грн., а разом 75 788 грн. 16 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 04 листопада 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Таскомбанк» відхилено, рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 03 лютого 2016 року частково задоволено заяву ПАТ «Таскмобанк» , рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 04 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошових сум з ОСОБА_2 скасовано і справу в цій частині направлено на новий апеляційний розгляд, отже рішення в частині позовних вимог про стягнення грошових сум з ОСОБА_3 набрало законної сили і предметом нового апеляційного розгляду не являється.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог до ОСОБА_2.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2, як з поручителя, солідарно з ОСОБА_3 35 788 грн. 16 коп. процентів за користування кредитом та 109 335 грн. 52 коп. пені за період з 08.11.2011 року по 07.11.2012 року, суд виходив з доведеності неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 зобов"язань за кредитним договором, а відмовляючи у стягненні з ОСОБА_2 основної суми заборгованості у розмірі 32686 грн. 40 коп., суд послався на безпідставність цих вимог, оскільки вказана сума вже була стягнута з основного позичальника ОСОБА_3 судовим наказом, виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 04 квітня 2008 року, і постановою державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ від 02.08.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання названого судового наказу.

З вказаними висновками суду в повній мірі погодитися не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 жовтня 2006 року між АБ «ТАС-бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір КФ (06)163-06, за яким останній отримав кредит у сумі 31 500 грн., зі сплатою 22% річних за користування кредитом та строком повернення по 15 жовтня 2011 року(а.с.4).

За умовами п.п.1, 9.2, 9.3 договору, кредит у сумі 31500 грн. надавався позичальнику на термін з 16.10.2006 року по 15.10.2011 року, із щомісячним погашенням кредиту та оплатою відсотків за користування кредитом у відповідності із графіком, який є невід"ємною частиною договору(а.с.5)

Згідно п.п.8.1, 9.4, у випадку порушення позичальником умов договору банк має право достроково стягнути суму виданого кредиту, відсотків за користування кредитом, за порушення термінів повернення кредиту(частини кредиту), відсотків за користування та термінів сплати комісії позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 16.1).

З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором 16 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № КФ (06)163-06, згідно якого поручитель зобов"язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання боргових зобов"язань позичальника.

Відповідно до п.13 вказаного договору, сторони погодили, що порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку основного зобов"язання (строку повернення кредиту) не пред"явить вимоги до поручителя(а.с.6).

Сторони не заперечували, що порушення зобов"язань щодо сплати кредиту виникло з жовтня 2006 року.

Заборгованість за тілом кредиту була стягнута з ОСОБА_3. судовим наказом, виданим Хортицьким районним судом м. Запоріжжя від 04.04.2008 року.

Заперечуючи проти позову, поручитель ОСОБА_2 посилався на те, що оскільки порушення позичальником зобов"язань за кредитним договором почалося з жовтня 2006 року, то на момент звернення банку з позовом до нього 20 липня 2010 року , його зобов"язання по достроковому поверненню кредиту, як у поручителя, припинилися.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов"язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договором поруки.

У зв"язку з тим, що зобов"язання боржником ОСОБА_3 не виконувались, за заявою ПАТ „Таскомбанк" 04 квітня 2008 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було видано судовий наказ № 2н-375/2008 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ АБ „Бізнес Стандарт", правонаступником якого є ПАТ „Таскомбанк", заборгованості за кредитним договором в розмірі 32686 грн. 40 коп., що свідчить, що банком було реалізовано право вимоги дострокового виконання основного зобов"язання(а.с.65).

Таким чином, настання строку виконання основного зобов"язання необхідно обчислювати з квітня 2008 року, на що суд першої інстанції, відмовляючи у достроковому стягненні з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту, уваги не звернув, як і на те, що вказані вимоги були заявлені 20 липня 2010 року до названого відповідача, як до поручителя, на підставі укладеного з ним договору поруки, в межах передбаченого договором трирічного строку, у зв"язку з чим стягнення вказаної суми безпосередньо з позичальника судовим наказом обов"язку поручителя щодо її повернення не припинило.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, правильність якого відповідачами належними та допустимими доказами спростована не була, і згідно графіка повернення кредиту, то на момент звернення до суду із названим позовом, прострочена заборгованість за тілом кредиту з липня 2007 року і на момент пред"явлення позову становила 27821 грн. 73 коп., і названа сума підлягає стягненню з поручителя, як дострокове стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки за умовами п.13 договору строк для пред"явлення такої вимоги позивачем не пропущено.

Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов"язку боржників ( солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, при ухваленні рішення про стягнення з ОСОБА_2 відсотків за період з 21.05.2007 року у сумі 35788 грн. 16 коп., суд не врахував, що встановлений у договорі відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України строк припинення поруки не є строком позовної давності, а тому на момент звернення до суду та уточнення позовних вимог зобов"язання поручителя щодо сплати щомісячних платежів по відсоткам не припинилися за період з липня 2007 року по квітень 2011 року, а за вказаний період їх розмір становить 24 738 грн. 23 коп.

Щодо стягнення суми пені за період з 08.11.2011 року по 07.11.2012 року, то судом не враховано, що вимоги про стягнення пені були заявлені лише у листопаді 2013 року, тобто поза межами строку дії поруки по квітень 2011 року, а саме, після спливу трьох років з настання з квітня 2008 року строку виконання основного зобов"язання, у зв"язку з чим підстав для стягнення вказаної суми з поручителя суд не мав.

У зв"язку з цим ухвалене по справі рішення в частині заявлених до ОСОБА_2 позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення, яким вимоги ПАТ „Таскомбанк" до ОСОБА_2 про стягнення грошових сум слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь банка заборгованість за тілом кредиту у сумі 27821 грн. 73 коп. та солідарно з ОСОБА_3 заборгованість по відсоткам у сумі 24 738 грн. 23 коп., що всього складає 52559 грн. 96 коп., у задоволенні решти вимог, у тому числі щодо стягнення пені, нарахованої з 08.11.2011 року по 07.11.2012 року, відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2014 року по даній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення грошових сум скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ „Таскомбанк" до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з поручителя ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі сумі 27821 грн. 73 коп. та солідарно з боржником ОСОБА_3 заборгованість по відсоткам у сумі 24 738 грн. 23 коп.

У задоволенні решти вимог до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: