Рішення № 57567946, 11.04.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45317/15-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Москаленко К.О.,

при секретарі - Ольховській М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Любов Анатоліївна про визнання частково недійсним пункту договору,-

В С Т А Н О В И В :

01.12.2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, просить визнати п. 9 договору позики від 18.11.2013, укладеного між ним та ОСОБА_2 недійсним.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 18.11.2013 між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., згідно умов якого останній надав ОСОБА_1 позику в сумі 479580 грн. 00 коп., що на момент передачі позики за курсом НБУ становило 60 000 доларів США, та з остаточним поверненням не пізніше 15.06.2015. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 вважає, що положення п.9 вказаного договору позики, яким встановлено відповідальність позичальника в разі прострочення виконання зобов'язання за договором позики сплатити штраф в розмірі 5% від простроченої грошової суми за кожні 10 календарних днів такого прострочення, таким, що не відповідає положенням цивільного законодавства України та суперечить вимогам ст. 549 ЦК України, що на його думку порушує його права та законні інтереси, у зв'язку з чим просить визнати вказаним пункт договору позики недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що сторони за взаємною згодою визначили розмір штрафу у пункті 9 договору позики у разі прострочення виконання зобов'язання позичальником за даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та додатково сплатити штраф у розмірі 5% від простроченої грошової суми за кожні 10 календарних днів такого прострочення, що не суперечить чинному законодавству, відповідно до якого сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і встановити розмір штрафу за своїм розсудом, а відтак вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, на підставі ст.169 ПК України, визнав можливим розгляд справи за відсутності третьої особи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оскільки сторони не заперечують проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як встановлено судом, 18.11.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. та зареєстрований за №1093. Згідно умов вказаного договору позики позикодавець передав позичальникові кошти у розмірі 479 580 грн. 00 коп., що на момент передачі позики за курсом НБУ становило 60 000 доларів США, та з остаточним поверненням не пізніше 15.06.2015. (а.с.8)

Ч.1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства врегулювати свої відносини на власний poзсуд

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Протягом розгляду справи встановлено, що між сторонами було укладено договір позики, так як відповідач передав позивачу у власність грошові кошти, а позивач зобов'язався їх повернути у визначений строк. При цьому у разі не сплати у визначених договором терміни грошових коштів, позивач зобов'язався сплачувати за неналежне виконання своїх зобов'язань неустойку, яка передбачена умовами договору позики.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.п. 1,2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положення ст. 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, правовідносини між сторонами виникли з договору позики і на нього розповсюджується дія положень ЦК України:

- ч. 1 ст. 530 ЦК України про те, що в разі встановлення в зобов'язанні строків його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк;

- глава 48 ЦК України щодо виконання зобов'язань, зокрема ст. 526 ЦК України про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимого цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, в договорі сторони за домовленістю можуть встановити і вид відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання , і розмір санкцій, і особливі умови їх сплати.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки , встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Таким чином, положення чинного законодавства встановлюють, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і встановити розмір штрафу за своїм розсудом.

Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом пункту 9 Договору позики Позичальник зобов'язаний сплатити Позикодавцю штраф у розмірі 5 % від,простроченої грошової суми за кожні 10 (десять) календарних днів такого прострочення, тобто

- якщо Позичальник прострочить повернення грошових коштів з на 10 (десять) календарних днів, то він повинен сплатити 5 % від простроченої грошової суми;

- якщо Позичальник прострочить повернення грошових коштів на 20 (двадцять) календарних днів, то він повинен сплатити 10 % від простроченої грошової суми;

- якщо Позичальник прострочить повернення грошових коштів на 30 (тридцять) календарних днів, то він повинен сплатити 15 % від простроченої грошової суми; якщо Позичальник прострочить повернення грошових коштів з на 40 (сорок) календарних днів, то він повинен сплатити 20 % від простроченої грошової суми; якщо Позичальник прострочить повернення грошових коштів на 50 (п'ятдесят) календарних днів, то він повинен сплатити 25 % від простроченої грошової суми;

- якщо Позичальник прострочить повернення грошових коштів на 60 (шістдесят) календарних днів, то він повинен сплатити 30 % від простроченої грошової суми;

- якщо Позичальник прострочить повернення грошових коштів на 70 (сімдесят) календарних днів, то він повинен сплатити 35 % від простроченої грошової суми; якщо Позичальник прострочить повернення грошових коштів на 80 (вісімдесят) календарних днів, то він повинен сплатити 40% від простроченої грошової суми;

- якщо Позичальник прострочить повернення грошових коштів з на 90 (дев'яносто) календарних днів, то він повинен сплатити 45 % від простроченої грошової суми; якщо Позичальник прострочить повернення грошових коштів на 100 (сто) календарних днів, то він повинен сплатити 50 % від простроченої грошової суми.

В подальшому сторони погодили, що загалом зазначений у цьому пункті Договору штраф не може перевищувати 50% від розміру відповідного прострочення.

Такий розмір штрафу був визначений сторонами у договорі позики з метою забезпечення виконання зобов'язання, а саме повернення грошових коштів відповідачу, що не суперечить нормам чинного законодавства України.

Таким чином, у пункті 9 договору позики сторонами визначена формула розрахунку штрафу за несвоєчасне повернення грошових коштів, що не суперечить нормам ст. 549 ЦК України.

За таких обставин доводи позивача в частині порушення вимог ст. 61 Конституції України і статті 549 ЦК України та покладення на нього подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання є необгрунтованими та безпідставними та базуються на власному тлумаченні вказаних норм Закону.

При підписанні договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договору були дотримані, пункт 9 договору містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним п.9 Договору не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, оскільки договір укладений позивачем на підставі вільного волевиявлення, відповідно до чинного законодавства, тому в задоволенні позову слід відмовити.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 549 ,611,612 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 169, 203, 208, 209, 212, 213, 215,223,292,294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Любов Анатоліївна про визнання частково недійсним пункту договору, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Печерського

районного суду м.Києва К.О. Москаленко