Ухвала суду № 57567274, 29.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/906/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 21 Троян Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКарпенко О. В.суддівПальонного В. С., Нерушак Л. В. при секретаріШоколенко Т. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт Сервіс», Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про визнання договору дарування недійсним,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_6, яка підтримала апеляційну скаргу; представника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_10, який просив апеляційну скаргу відхилити, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору дарування недійсним.

Свої вимоги мотивувала тим, що 21 листопада 2012 року на підставі виконавчого напису, вчиненого 29 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., відбулися торги з продажу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_6 на праві власності.

ОСОБА_8, який став переможцем торгів, на підставі протоколу про затвердження результатів торгів, було видане свідоцтво на право власності на спірне нерухоме майно від 13 лютого 2013 року, видане приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І.

Позивачка зазначає, що в ході наступних судових процесів, виконавчий напис, що був підставою для проведення торгів, був визнаний таким, що не підлягає до виконання.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року було визнано недійсними торги з продажу нерухомого майна по вул. Хрещатик, 193/2 в місті Черкаси від 21 листопада 2012 року, визнано незаконними протокол про проведення прилюдних торгів від 21 листопада 2012 року та акт від 06 грудня 2012 року про проведення прилюдних торгів та визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_8

ОСОБА_6 зазначає, що не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року, ОСОБА_8 подав касаційну скаргу.

Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року касаційну скаргу відповідача було відхилено, а рішення апеляційного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року залишено без змін.

Однак, незважаючи на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року, вказує позивачка, 30 травня 2015 року між відповідачами було укладено договір дарування нежитлової будівлі, відповідно до якого, ОСОБА_8 подарував своїй дружині ОСОБА_7 нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вважаючи договір дарування від 30 травня 2015 року таким, що укладений із порушенням вимог закону та її безпосередніх майнових прав, ОСОБА_6 звернулась за їх захистом до Соснівського районного суду м. Черкаси та просила постановити судове рішення, яким визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення № АДРЕСА_1 від 30 травня 2015 року, що був укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 січня 2016 року до участі в розгляді даної цивільної справи залучено в якості третіх осіб: ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ТД Еліт Сервіс», Центральний відділ ДВС Черкаського МУЮ.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2016 року у позові - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, вважаючи рішення суду першої інстанції постановленим при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при неповному з»ясуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення виниклого між сторонами спору по суті, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2016 року. Стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Згідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Є необґрунтованими посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на безпідставну, з точки зору апелянта, відмову суду першої інстанції у визнанні оспорюваного договору дарування нежитлової будівлі від 30 травня 2015 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 недійсним, оскільки дані твердження ОСОБА_6 спростовуються зібраними по справі доказами.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, в якості матеріальної підстави заявленого позову щодо визнання договору дарування недійсним ОСОБА_6 послалася на ст.ст. 203, 215 ЦК України, посилаючись на невідповідність укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 договору дарування нежитлової будівлі від 30 травня 2015 року вимогам закону та укладення даного договору без наміру створення для його сторін реальних правових наслідків.

Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_6 щодо недійсності договору дарування нежитлової будівлі від 30 травня 2015 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція, як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У зв'зку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч.1 статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав , передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.

Стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до вимог статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Врахувавши вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обрання ОСОБА_6 невірного способу захисту порушеного права, що і слугувало підставою для відмови в задоволенні заявленого позову.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт Сервіс», Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про визнання договору дарування недійсним, - відхилити, зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :