Ухвала суду № 57561719, 26.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/7270/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Обєднання Одесаагрогаз» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Обєднання Одесаагрогаз» відмовити повністю.

Постановою від 04 лютого 2015 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд у повному обсязі задовольнив адміністративний позов ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» до ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2014 року №0004162201 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 579 453 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 289 727 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позаплановою перевіркою ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» встановлено декларування позивачем в серпні 2014 року безтоварних господарських операцій з ТОВ «Айма Плюс», яке не зареєструвало жодної податкової накладної по взаємовідносинах з позивачем.

Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам податкового органу про ненадання ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» до перевірки завірених копій документів, підтверджуючих транспортування будівельних матеріалів, необхідних для виконання підрядних робіт за укладеними договорами.

Апелянт зазначає, що згідно поданої звітності ТОВ «Айма Плюс» у серпні 2014 року чисельність працівників на підприємстві склала 1 особа, що унеможливлює надання послуг для ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» за договорами підряду. Контрагентом позивача не реєструвалися податкові накладні, які б свідчили про використання субпідрядників для виконання замовлень позивача.

ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що у період з 01по 02 грудня 2014р. ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Айма Плюс» за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р., за результатами якої складений акт перевірки від 08.12.2014р. №2263/15-21-22-01/13891526. В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 579 453 грн. (у т.ч. за серпень 2014 року 579 453 грн.).

Суд першої інстанції встановив, що на підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014р. №0004162201 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 579 453 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 289 727 грн.

Також суд першої інстанції встановив, що при проведенні перевірки відповідач, з врахуванням даних компютерних автоматизованих інформаційних систем АІС «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів України», розрахунків по виконанню послуг, місцезнаходження обєктів робіт, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання заявленого обсягу робіт та здійснення діяльності підрядником, дійшов висновку щодо неможливості підтвердження взаємовідносин ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» з ТОВ «Айма Плюс» у серпні 2014 року на суму 579 453 грн. Основні доводи податкового органу полягають у тому, що ТОВ «Айма Плюс» зареєстроване у ДПІ Святошинського району м. Києва та станом на 08.12.2014р. не подало звіт № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», чисельність працівників на підприємстві складає 1 людина, що унеможливлює виконання робіт за договорами підряду з позивачем.

Перевіряючи правильність висновків податкового органу та правомірність формування ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, суд першої інстанції встановив, що позивач, в межах статутної діяльності, починаючи з 01.04.2014р. уклав з ТОВ «Айма Плюс» ряд договорів підряду №07/01-14 від 01.07.2014р., №07/02-14 від 02.07.2014р., №07/04-14 від 04.07.2014р., №07/14-14 від 14.07.2014р., №07/23-14 від 23.07.2014р., №07/28 14 від 28.07.2014р., №08/04-14 від 04.08.2014р., №08/06-14 від 06.08.2014р. та №08/22-14 від 22.08.2014р., за якими контрагент позивача у повному обсязі виконав свої зобовязання, про що свідчать надані до суду акти здачі-прийняття робіт (послуг), довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Суд першої інстанції встановив, що після укладання вищезазначених угод складені відповідні договори про відступлення права вимоги, згідно умов яких ТОВ «Айма Плюс» уступило ТОВ «ДІМ ПЛЮС ДІМ» право вимоги за зобовязаннями ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» згідно умов укладених договорів підряду. Суд, також, встановив проведення позивачем розрахункових операцій з ТОВ «ДІМ ПЛЮС ДІМ».

З посиланням на п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність формування ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Айма Плюс», зауважень до форми та змісту яких у податкового органу не було.

Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про ненадання товариством до перевірки товарно-транспортних накладних, зазначивши, що товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує правомірність перевезення вантажу, однак не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки такою підставою є виключно податкова накладна.

Також, суд критично поставився до доводів податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача трудових ресурсів, необхідних для виконання договірного обсягу робіт, та зазначив, що такі доводи ґрунтуються на інформації з автоматизованих баз даних, які недоступні для оцінки суду в якості доказів, а позивач, як субєкт господарювання, не повинен та не має можливості контролювати звітність свого контрагента та його податкову дисципліну, оскільки це є повноваженнями податкового органу.

За висновками суду першої інстанції, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, як субєкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обовязок доказування в адміністративному суді правомірності своїх рішень, не довів, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Айма Плюс» не було зареєстровано в ЄДР, не знаходилось на податковому обліку та не мало свідоцтва платника ПДВ.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог про незаконність оскарженого податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2014 року №0004162201, у звязку з чим позов ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.12.2014р. №0004162201, яке прийнято відповідачем на підставі акту від 08.12.2014р. №2263/15-21-22-01/13891526 позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Айма Плюс» за серпень 2014 року.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 579 453 грн. Зокрема, податковим органом визнано непідтвердженими господарські відносини позивача з контрагентом ТОВ «Айма Плюс» у серпні 2014 року, через що, за висновками ДПІ, ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» не має права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних зазначеним підприємством.

За змістом ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Апеляційний суд встановив, що основними видами діяльності позивача у період, який перевірявся, є газопровідні роботи (КВЕД 45.33.3), діяльність у сфері архітектури, інженерна та технічна діяльність, повязана з будівництвом (КВЕД 74.20.1), будівництво магістральних трубопроводів, ліній звязку і енергозабезпечення (КВЕД 45.21.3).

У серпні 2014 року ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Айма Плюс» на виконання договорів підряду №07/01-14 від 01.07.2014р., №07/02-14 від 02.07.2014р., №07/04-14 від 04.07.2014р., №07/14-14 від 14.07.2014р., №07/23-14 від 23.07.2014р., №07/28 14 від 28.07.2014р., №08/04-14 від 04.08.2014р., №08/06-14 від 06.08.2014р. та №08/22-14 від 22.08.2014р., за умовами яких ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз», як замовник, доручає, а ТОВ «Айма Плюс», як підрядник, приймає на себе зобовязання силами свого персоналу і з використанням самостійно придбаних матеріалів та устаткування виконати підрядні будівельно-монтажні роботи на визначених вказаними договорами обєктах.

Апеляційний суд встановив, що в підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач надав до перевірки податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідки про вартість виконаних будівельних робіт, зауважень щодо достатності та правильності оформлення яких акт перевірки не містить.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Таким чином, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» та ТОВ «Айма Плюс».

Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності доведена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податковий орган не довів наявність порушень норм податкового законодавства, а тому висновки податкового органу зазначені в акті перевірки позивача та в апеляційній скарзі є необґрунтованими та законодавчо безпідставними.

В акті перевірки та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області посилається на порушення ТОВ «Айма Плюс» п.201.10 ст.200 ПК України, оскільки контрагентом позивача не зареєстровано жодної виписаної ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Апеляційний суд відхиляє такі посилання апелянта, оскільки суд встановлено, що при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз» подало до ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», що надає позивачу право на включення сум ПДВ, зазначених у таких податкових накладних, до складу податкового кредиту.

Щодо доводів апелянта про ненадання до перевірки завірених копій документів, підтверджуючих транспортування будівельних матеріалів, необхідних для виконання підрядних робіт за укладеними договорами, то апеляційний суд зазначає, що зазначена обставина не є суттєвою при вирішенні даного спору, оскільки відповідною транспортною документацією мають підтверджуватися господарські операції щодо поставки товару, а не виконання підрядних робіт.

Також, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо неможливості виконання ТОВ «Айма Плюс», як підрядником, взятих на себе зобовязань за договорами підряду №07/01-14 від 01.07.2014р., №07/02-14 від 02.07.2014р., №07/04-14 від 04.07.2014р., №07/14-14 від 14.07.2014р., №07/23-14 від 23.07.2014р., №07/28 14 від 28.07.2014р., №08/04-14 від 04.08.2014р., №08/06-14 від 06.08.2014р. та №08/22-14 від 22.08.2014р., укладеними з ТОВ «Обєднання Одесаагрогаз», через відсутність у контрагента позивача штатної чисельності працівників, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагента певної кількості персоналу, не може бути вичерпною ознакою неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків, у звязку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (надання послуг); податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області не довело те, що нею перевірялося, за рахунок яких ресурсів виконувалися роботи ТОВ «Айма Плюс» - власних чи залучених.

При укладені договорів головним для субєкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як субєкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Апелянт не надав доказів, якими було би встановлено, що ТОВ «Айма Плюс» зареєстровано в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і його контрагентом укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги вказаним контрагентом позивачу фактично не надавались.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не надав, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформував податковий кредит, не спростував.

Оскільки при розгляді справи встановлено, що договори з контрагентом ТОВ «Айма Плюс» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджено первинними документами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про незаконність податкового повідомлення-рішення відповідача від 15 грудня 2014 року №0004162201 апеляційний суд вважає правильними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, п.1 ч.1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець