Рішення № 57556404, 05.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/11642/15-ц 05.05.2016 05.05.2016 05.05.2016

Провадження №22-ц/784/960/16

справа №490/11642/15-ц

провадження № 22ц-/784/960/2016 Головуючий у першій інстанції: Подзігун Г.В.

категорія 54 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Державного підприємства «Суднобудівний завод ім.61 комунара»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2016 року

за позовом

ОСОБА_3 до Державного підприємства «Суднобудівний завод ім.61 комунара» (далі - ДП «Суднобудівний завод ім.61 комунара») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та усунення перешкод у доступі до робочого місця,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ДП «Суднобудівний завод ім.61 комунара» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та усунення перешкод у доступі до робочого місця.

Позивач зазначав, що з 24 жовтня 2011 року перебував у трудових відносинах із відповідачем на посаді директора відокремленого господарського структурного підрозділу «Універсал» (далі - ВГСП «Універсал»). Проте, з 18 серпня 2015 року він був незаконно відсторонений від роботи, а 22 грудня 2015 року звільнений з роботи наказом № 167-к за п. 1 ст. 41 КЗпП України, за однократне грубе порушення трудових обов'язків, яке виразилось в невиконанні наказу № 455 від 18 серпня 2015 року.

Позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, зобов'язати відповідача не перешкоджати виходу на робоче місце та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що він не виконав розпорядження наказу з вини адміністрації підприємства, яке не допускало його до виконання своїх обов'язків.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2016 року позов задоволено. Постановлено визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення позивача, поновити останнього на раніше займаній посаді, зобов'язати відповідача усунути перешкоди щодо входу позивача на територію підприємства шляхом надання безперешкодного доступу до робочого місця, та стягнути з відповідача на користь позивача 19891 грн. 34 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також судом розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ДП «Суднобудівний завод ім.61 комунара», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач з 24 жовтня 2011 року перебував у трудових відносинах з ДП «Суднобудівний завод ім.61 комунара» працюючи на посаді директора ВГСП «Універсал».

Наказом № 167-к від 22 грудня 2015 року ОСОБА_3 звільнений з займаної посади за однократне грубе порушення трудових обов'язків, яке виразилось в невиконанні наказу № 455 від 18 серпня 2015 року на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанова № 9) У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до спірного наказу, позивача було звільнено за однократне грубе порушення трудових обов'язків, яке виразилось в невиконанні наказу № 455 від 18 серпня 2015 року.

Разом з тим, як вбачається з наказу № 455, на ОСОБА_3 було покладено обов'язок оформити необхідні документи, пов'язані з припиненням діяльності ВГСП «Універсал» та анулювати державну реєстрацію ВГСП (а.с. 63).

Між тим, цього ж дня - 18 серпня, директором підприємства видано наказ № 457, за яким ОСОБА_3 відсторонено від виконання обов'язків директора ВГСП «Універсал» (а.с. 89). Крім того, в цей же день наказом № 456 відкликано довіреність від підприємства на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 90).

За такого, судом правильно встановлено, що позивач не мав об'єктивної можливості виконати вказаний наказ директора, оскільки був одночасно з покладенням на нього такого обов'язку відсторонений від роботи. Тому в діях позивача відсутні ознаки грубого порушення трудових обов'язків в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Крім того, відповідачем застосовано таке дисциплінарне стягнення як звільнення поза межами місячного строку, передбаченого ст. 148 КЗпП України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_3 проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, що є підставою для його поновлення на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заперечень щодо розрахунку середнього заробітку апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач мав можливість виконати наказ керівництва, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Посилання апелянта на неправильне застосування судом положень ст. 117 КЗпП України, виходять за межі предмету спору по даній справі, оскільки таких вимог позивачем не заявлялось.

Разом з тим, судом помилково покладено на відповідача зобов'язання усунути перешкоди щодо входу позивача на територію підприємства шляхом надання безперешкодного доступу до робочого місця.

Колегія суддів вважає, що поновлення на роботі є достатнім способом захисту порушеного права позивача, а тому, покладення на відповідача такого обов'язку є зайвим. Отже, цей висновок підлягає виключенню з резолютивної частині рішення суду.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а висновок про зобов'язання відповідача усунути перешкоди щодо входу позивача на територію підприємства шляхом надання безперешкодного доступу до робочого місця, підлягає виключенню з резолютивної частини рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Суднобудівний завод ім.61 комунара» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2016 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення висновок про зобов'язання відповідача усунути перешкоди щодо входу позивача на територію підприємства шляхом надання безперешкодного доступу до робочого місця.

Рішення в інший частині залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська