Постанова № 57556375, 06.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/664/16-п 06.05.2016 06.05.2016 06.05.2016

Номер провадження: 33/784/77/16

.

Провадження № 33/784/77/16 Головуючий 1-ї інстанції Коновець М.С.

Категорія: ст.ст. 122-2, 185 КУпАП Суддя апеляційної інстанції Пісной І.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючого судді: Пісного І.М.

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Азербайджану, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

- визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 185 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у виді 10 діб адміністративного арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2016р. близько 00 год. 30 хв., водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом Honda Accord, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в м. Миколаєві по пр. Жовтневому в напрямку з вул. Будівельників в бік вул. Херсонське шосе, не виконав вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Окрім того, 08.02.2016р. близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_2, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, відмовився надати документи, хапав за формений одяг, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою на адресу працівників поліції. На прохання припинити протиправні дії не реагував, чим скоїв злісну непокору законній вимозі працівника поліції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, постановити нову, якою пом'якшити призначене йому стягнення.

Посилається, на те, що патрульний автомобіль рухався на значній відстані від його автомобіля, у зв'язку з чим він не бачив сигналів про зупинку. Лише коли патрульний автомобіль наблизився до мого автомобіля - побачив наданий сигнал про зупинку, виконав вимогу та зупинив свій автомобіль. Крім того, в протоколі не описано, яким саме чином поліцейським подавався сигнал про зупинку (жезлом, рукою, свистком, з використанням спеціальних звукових та світлових пристроїв).

Апелянт зазначив, що в протоколі, складеному за ст.185 КУпАП вказано про його відмову надати документи, які посвідчують особу. Проте це твердження не відповідає дійсності, оскільки в самому ж протоколі вказано, що особа встановлена на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2.

Вказав, що ПДР України встановлює обов'язок водія на вимогу працівника міліції пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (в т.ч. посвідчення водія). На місці зупинки транспортного засобу йому пред'являлася вимога надати саме посвідчення водія та реєстраційне посвідчення на транспортний засіб. Однак поліцейських до даного часу не віднесено ПДР України до кола осіб, яким водій зобов'язаний надавати до перевірки документи. Отже, законодавча невизначеність зі статусом поліції не дозволяє однозначно стверджувати про наявність злісної непокори при не наданні документів поліцейському на його вимогу. Посвідчення водія та реєстраційне посвідчення на транспортний засіб зберігаються у апелянта в автомобілі. Проте, одразу після зупинки, співробітники патрульної поліції наказали йому вийти з машини та покласти руки на капот, забороняли наближатися до машини та потім наділи на руки кайданки. Лише після того як з нього зняли кайданки та надали можливість сісти в автомобіль, він пред'явив поліцейським витребувані документи.

Не погоджуючись з видом та розміром призначеного стягнення, апелянт зазначив, що мотивом обрання стягнення у вигляді найсуворішого його виду - адміністративного арешту та саме у майже максимальних межах (10 діб), суд у оскаржуваній постанові зазначив про наявність обтяжуючої обставини у вигляді продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її. Проте, ОСОБА_2 вважає, що не може бути визнано обтяжуючими ті обставини, які визначені як елемент складу правопорушення, передбаченого Особливою частинною розд.ІІ КУпАП. Зокрема, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків є ознакою об'єктивної сторони правопорушення. передбаченого ст.185 КУпАП.

Отже, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, вже передбачає продовження протиправної поведінки (відмова від виконання законних вимог) незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її (після пред'явлення наполегливих, неодноразово повторених законних вимог поліцейського припинити її).

Також, апелянт просить взяти до уваги обставини, які можуть бути визнані пом'якшуючими відповідно до ст.34 КУпАП, а саме - за місцем проживання він характеризується позитивно, правопорушення вчинив вперше, на утриманні є дружина та двоє малолітніх дітей, для яких він є єдиним годувальником ( працює водієм таксі, його щоденний заробіток є єдиним джерелом доходу сім'ї). Оскільки згідно з ч.1 ст.327 КУпАП, арешт передбачає тримання особи під вартою, то за таких обставин він не зможе заробляти та утримувати свою сім'ю. Крім того, на даний час він самостійно опікується своїми дітьми у зв'язку з тимчасовою відсутністю дружини за місцем проживання. За такого, ізоляція його від дітей призведе до залишення їх без догляду, що є неприпустимим.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги з викладених в ній підстав, який просить пом'якшити стягнення до штрафу, дослідивши матеріали справи, вважаю апеляцію такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні правопорушень, передбачених ст. 122-2, 185 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки. Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків. Тобто, виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 1), ОСОБА_2 08.02.2016р. відмовився надати документи, які посвідчують особу, хапав за формений одяг, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою на адресу працівників поліції, на прохання припинити протиправні дії не реагував, чим скоїв злісну непокору законній вимозі поліцейського.

Аналогічні дані відображені і в рапортах інспекторів патрульної поліції (а.с. 3-5), відповідно до яких, 08.02.2016р. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Honda Accord перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки на перехресті, почав рух зустрічною смугою, після чого проїхав на заборонений сигнал світлофору. Поліцейські поїхали за ним, увімкнувши червоні та сині проблискові маяки та спеціальний звуковий сигнал. Але водій не відреагував, та навпаки збільшив швидкість. Поліцейські його переслідували. Під час переслідування ними було розвинено швидкість більш як 180 км/год. Автомобіль під керуванням ОСОБА_2 виїхав за межі міста, зупинився, висадив пасажира, який одразу втік та продовжив рух в бік міста. За адресою: АДРЕСА_2 ними було зупинено даний транспортний засіб шляхом блокування проїзду. Чоловік, який вийшов з місця водія, одразу почав погрожувати поліцейським фізичною розправою, виражався нецензурною лайкою, на законну вимогу працівника поліції пред'явити документи не реагував. Пізніше з'ясувалося, що це ОСОБА_2 Поліцейські викликали евакуатор, щоб доставити автомобіль на штрафмайданчик. Після проведення поверхневого огляду ОСОБА_2, до них підбіг чоловік, який назвався його братом, почав заважати, перешкоджати роботі поліцейських, кричав, лаявся, погрожував, почав застосовувати фізичну силу, намагаючись звільнити брата, вдарив поліцейського в обличчя. Пізніше з'ясувалося, що це ОСОБА_3 Для того, щоб припинити протиправні дії, до нього було застосовано газовий балончик, після чого він заспокоївся. Обох братів було доставлено до Ленінського ВП, до ОСОБА_2 було застосовано кайданки. Перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду в установленому законом порядку. В ОСОБА_3 рівень алкоголю склав 0,47 проміле.

Згідно з даними виписки з медичної картки, ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду (а.с. 2).

Крім того, на а.с. 12 міститься протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що 08.02.2016р. ОСОБА_2, керуючи автомобілем Honda Accord не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Аналіз наведених доказів свідчить про те, що в діях ОСОБА_2 беззаперечно вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, 185 КУпАП.

Що стосується призначення ОСОБА_2 виду та розміру стягнення, санкція ст. 185 КУпАП передбачає можливість призначення покарання у виді адміністративного арешту на строк до 15 діб, тобто ОСОБА_2, з врахуванням положень ст. 36 КУпАП, призначено стягнення не в максимально можливому розмірі, передбаченому санкціями статей, з врахуванням обставин та серйозності вчиненого правопорушення. Також при призначенні виду стягнення було враховано дані про особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків. Судом першої інстанції вірно вирішено питання про вид адміністративного стягнення на виконання вимог ст.ст. 23, 33, 36 КУпАП, тому апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 стягнення.

За таких обставин постанову судді слід залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_2 без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу, особи, яку притягнуту до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2016 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області І.М. Пісной