Ухвала суду № 57556339, 05.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/910/16-ц 05.05.2016 05052016 05.05.2016

Провадження №22-ц/784/1105/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Горенко Ю.В.,

за участю представника апелянта - Бичковського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2016 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_3

до ОСОБА_4

про визнання права власності на частку майна

У С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частку майна, набутого у шлюбі, а саме нежитлового об'єкту по АДРЕСА_1. Крім того, позивач просив вжити заходи забезпечення позову, наклавши арешт на нерухомість, на яку звернуто стягнення за виконавчим документом.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, накладено арешт на нерухоме майно - нежитловий об'єкт по АДРЕСА_2, який складається з 5 основних будівель - літ. А. площею 129,5 кв.м., літ. Б загальною площею 281, 6 кв.м., літ. В, В загальною площею 426, 9 кв.м., літ. Г, Г загальною площею 36, 9 кв.м., літ. С-2 загальною площею 447,7 кв.м., та службових будівель і споруд. Заборонено вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна.

З апеляційною скаргою на ухвалу суду звернувся ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Апелянт посилався на те, що на спірне майно звернуто стягнення кредитного боргу на підставі наказу господарського суду, майно арештоване, призначені прилюдні торги, а вжиті судом заходи суперечать закону та стосуються прав не відповідача, а кредитора.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 151 ЦПК підставою забезпечення позову є можливість утруднення чи неможливість у майбутньому виконання рішення суду.

За правилами частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Необхідність вирішення цих питань випливає також з положень статті 10 ЦПК, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов'язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов'язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.

Частиною 1 статті 152 ЦПК передбачені способи забезпечення позову, які залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

Отже, забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, які гарантують позивачу виконання рішення суду в разі задоволення його позову та обмежують, насамперед, права відповідача на розпорядження спірним майном на час розгляду та виконання такого рішення.

До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 152 ЦПК), а також заборону вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1 статті 152 ЦПК).

Накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його неможливим. Заборона вчиняти певні дії, як самостійний вид забезпечення позову, може застосовуватись у немайнових спорах.

Під поняттям «арешт майна» слід розуміти проведення його опису і накладення заборони розпорядження, а в необхідних випадках - і користування ним (стаття 57 Закону «Про виконавче провадження»).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що сторони перебувають у шлюбі з 18 квітня 1980 року (а.с. 6).

У серпні 2004 року ОСОБА_4 набула у власність нежитловий об'єкт - комплекс будівель по АДРЕСА_1

16 жовтня 2007 року між ОСОБА_4, за нотаріально оформленою згодою її чоловіка ОСОБА_3, та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір іпотеки, предметом якого є спірний нежитловий об'єкт (а.с. 40, 79-81).

Наказом Господарського суду Миколаївської області від 24 січня 2012 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто 1 041 738, 03 грн., 109461,61 грн. кредитного боргу та судові витрати (а.с. 51).

На виконання судового наказу 8 липня 2015 року відкрито виконавче провадження (а.с. 9).

23 липня 2015 року державним виконавцем описано та арештовано нежитловий об'єкт по АДРЕСА_2 (а.с. 76) та здійснюється процедура продажу іпотечного майна шляхом проведення прилюдних торгів (а.с. 51-59).

У позовній заяві про поділ майна подружжя (а.с.2) ОСОБА_3 посилається на порушення його прав співвласника продажем спірного майна з прилюдних торгів при здійсненні виконавчих дій (а.с.2).

Отже, дійсною метою позивача є зупинення виконавчих дій (продаж майна з публічних торгів), а не забезпечення позову про визначення частки у спільному майні подружжя, який за характером є позовом про визнання та не потребує примусового виконання.

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову фактично обмежують не відповідача у здійсненні ним права власності, а зупиняють виконавчі дії щодо продажу арештованого майна та стосуються прав інших осіб. За певних умов такі обмеження можуть бути самостійним видом забезпечення позову (пункт 5 частини 1 статті 152 ЦПК, стаття 60 Закону «Про виконавче провадження).

До того ж накладення повторного арешту на раніше арештоване нерухоме майно законом не передбачено.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на характер спору та зазначені позивачем підстави забезпечення позову, не уточнив вимоги ОСОБА_3 щодо виду забезпечення, дав невірну оцінку його співмірності та відповідності дійсній меті інституту забезпечення позову, передбаченій статтями 151-152 ЦПК.

Такий недолік є підставою для скасування ухвали суду з направленням заяви ОСОБА_3 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2016 року скасувати та передати заяву ОСОБА_3 на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська