Рішення № 57551380, 27.04.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/630/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Кулінка Л. Д.

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

іменем України

27.04.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів : Гайсюка О.В., Голованя А.М.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда, ОСОБА_4 про скасування рішень селищної ради, зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

24 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда з вказаним позовом і просив; скасувати рішення Новенської селищної ради від 27 березня 2013 року № 785 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність»; скасувати рішення Новенської селищної ради від 20 серпня 2014 року № 1312 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_4»; зобов'язати Новенську селищну раду надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1200 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Новенську селищну раду затвердити проект землеустрою та надати у власність позивача земельну ділянку площею 1200 кв. м за вище вказаною адресою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням виконавчого комітету Новенської селищної ради від 4 листопада 1992 року № 44 земельну ділянку площею 1200 кв. за адресою: АДРЕСА_1, було надано йому для індивідуального будівництва. З того часу він розпочав будівництво, встановив на земельній ділянці металевий гараж, проклав водогін. 30 жовтня 2014 року дізнався, що раніше надану йому земельну ділянку відповідач передав ОСОБА_4 помилково вважаючи, що ця земельна ділянка перебуває у запасі. Вважає, що відповідач не міг передати надану йому земельну ділянку іншій особі без попереднього її вилучення у нього.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2015 року (а.с. 100) до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2016 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В поданій ним скарзі просив скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. Скаргу обґрунтовано тим, що на підставі рішенням виконавчого комітету Новенської селищної ради від 4 листопада 1992 року № 44 він є законним володільцем і користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Надання селищною радою цієї земельної ділянки ОСОБА_4, без попереднього її вилучення відповідно до закону, суперечить приписам ч.5 ст. 116 ЗК України. Висновок суду про те, що позивач не набув прав на земельну ділянку є неправильним. Суд не врахував правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 6 червня 2012 року по справі № 6-40цс12, що привело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення спору.

Відповідач Новенська селищна рада Кіровського району м. Кіровограда подала письмові заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 195 - 197) в якій висловив незгоду з доводами апеляційної скарги. Зокрема вважає, що висновок позивача про набуття ним права на земельну ділянку суперечить змісту ст.ст. 3, 22, 23 ЗК України (1990 р.), ст.ст. 125, 126 ЗУ України (2001 року).

Відповідач ОСОБА_4 правом на подання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні позивач підтримав свою апеляційну скаргу і надав пояснення про те, що з 1992 року він використовував надану йому виконкомом Новенської селищної ради земельну ділянку для будівництва, яка до цього часу не завершив. Про те, що її було передано іншій особі дізнався лише у 2014 році, коли звернувся до селищної ради з питання приватизації земельної ділянки.

Представник позивача підтримав позицію позивача, вважає висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, також вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Представник Новенської селищної ради в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги і пояснила, що виконкомом Новенської селищної ради, в межах його повноважень наданих радою щодо розпорядження землями територіальної громади, було надано земельну ділянку позивачу для здійснення індивідуального будівництва. Проте позивач не набув такого права так. як не вчинив юридично значимих дій, а саме: не оформив своє право документально. У зв'язку з цим земельна ділянка по АДРЕСА_1 залишилася у власності територіальної громади і відносилася до земель запасу. У зв'язку з цим вона не підлягала вилученню до її надання ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилався на те, що реалізуючи своє право на приватизацію земельної ділянки для житлового будівництва він діяв у відповідності до закону, нічиїх прав не порушував а тому пред'явлені до нього позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2016 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив наступні обставини справи:

Згідно рішення Виконавчого комітету Новенської селищної ради народних депутатів Кіровського району м. Кіровограда № 44 від 4 листопада 1992 року надано земельні ділянки громадянам згідно додаткам, площею 1200,00 кв. м. кожному, зокрема ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та встановлено термін забудови 3 роки (а.с. 12, 206 - 210).

Міським архітектурно-будівельним контролем Управління по містобудівництву, архітектурі, землеустрою та землекористуванню ОСОБА_2 надано дозвіл НОМЕР_1 на індивідуальне будівництво житлового будинку, дійсний до 4 листопада 1995 року (а.с. 14).

25 травня 1993 року затверджено генеральний план земельної ділянки (а.с. 15).

13 травня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до селищного голови з заявою про надання земельної ділянки площею 1200 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 51).

Згідно п. 5 рішення Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда № 785 від 27 березня 2013 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1200,00 кв.м. у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в тому числі по угіддях: 1200,00 кв.м. забудовані землі, під одно та двоповерховою житловою забудовою, за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21-23).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3501076002014 від 30.05.2014 року інформація про зареєстроване право на вищевказану земельну ділянку станови на 30.05.2014 року в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с. 77).

Рішенням Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда № 1312 від 20 серпня 2014 року (а.с. 7) затверджено ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1200,00 кв. м. - землі одно- та двоповерхової житлової забудови за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі Новенської селищної ради, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1. Надано ОСОБА_4 у власність вищевказану земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_2.

10 вересня 2014 року в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 за ОСОБА_4 (а.с. 137) та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 136).

Згідно земельно-кадастрових даних Управлінням Держземагентства у Кіровоградському районі Кіровоградської області земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована в Державному земельному кадастрі згідно рішення сесії Новенської селищної ради не за ОСОБА_2 а за іншою особою (а.с. 8).

26 грудня 2014 року виконавчим комітетом Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда на звернення позивача повідомлено, що за період 1992 року по 2014 рік позивачем у встановленому земельним законодавством порядку не оформлено право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Оскільки право власності або право користування земельною ділянкою не оформлено, земельна ділянка вважається такою, що перебуває у запасі Новенської селищної ради. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 вже надана у власність ОСОБА_4. Враховуючи вищевикладене, питання про надання позивачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 не може бути вирішено (а.с. 16-17).

27 лютого 2015 року за заявою ОСОБА_2 обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» проведено обстеження незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 та надано висновок № 1-3151 від 03.03.2015 року (а.с. 26, 128), що при технічній інвентаризації та визначенні вартості встановлено, що об'єкт складається з: фундаменту під житловий будинок (літ. А), фундаменту під господарську будівлю (літ. Б, В, Г) та сараю (підведено водопровід, літ. Д). Відсоток готовності незавершеного будівництва становить 4%.

Згідно листа Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 11 січня 2016 року (а.с. 147) ОСОБА_2 зареєстрований платником земельного податку за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи сторонами не оспорюється.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів набуття ним права користування земельною ділянкою за захистом якого він звернувся до суду. Суд виходив з того, що йому не надано доказів передачі повноважень щодо розпорядження земельними ділянками виконавчому комітету станом на час прийняття виконавчим комітетом Новенської селищної ради рішення від 4 листопада 1992 року № 44, як це було передбачено ст. 3 ЗК України (1990 року). Крім того, позивач не звертався до селищної ради з заявою щодо розробки проекту відведення земельної ділянки, перенесення меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, державний акт на землю не отримував.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте оскаржуване рішення не відповідає цим вимогам закону.

Позивач звернувся до суду за захистом права на земельну ділянку, яке на його думку порушене незаконними рішеннями Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда.

Основними актами законодавства, якими регулюються земельні відносини, є Конституція України, ЗК України, а також прийняті відповідно до нього нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 3 ЗК України (1990 року, діючого на час надання земельної ділянки позивачу) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відповідно до змісту п. 1, 11 ст. 9 ЗК України (1990 року) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЗК України (1990 року) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для індивідуального житлового будівництва.

Згідно ст. 67 ЗК України (1990 року) громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Аналіз вказаних норм ЗК України (1990 року) дає підстави для висновку, що земельні ділянки для здійснення житлового будівництва могли надаватися відповідними органами громадянам як у власність, так і в користування.

Враховуючи, що в рішенні виконавчого комітету Новенської селищної ради народних депутатів Кіровського району м. Кіровограда від 4 листопада 1992 року № 44 не вказано прямо про передачу земельної ділянки для забудови ОСОБА_2 у власність, з урахуванням положень ст.ст. 9, 19, 67 ЗК України (1990 року), можна прийти до висновку, що ця земельна ділянка надавалася йому в користування.

Вирішуючи питання про доведеність наявності у позивача права на земельну ділянку, суд першої інстанції вдався до перевірки питання чи компетентний орган вирішував надав позивачу земельну ділянку. Так, як докази делегування Новенською селищною радою повноважень щодо передачі землі виконавчому комітету в справі відсутні, суд поставив під сумнів правомірність набуття позивачем прав на земельну ділянку.

Проте, згідно ст. 31 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (який діяв на час прийняття виконавчим комітетом рішення про надання земельної ділянки позивачу) виконавчий комітет Ради народних депутатів є виконавчим і розпорядчим органом відповідної Ради, їй підпорядкованим та підзвітним.

Можливість делегування радою повноважень по вирішенню питань про передачу земельних ділянок виконавчому органу передбачена ст. 3 ЗК України (1990 року).

Представник Новенської селищної ради в судовому засіданні заявила, що повноваження розпоряджуватися земельними ділянками селищною радою надавалися виконавчому комітету, проте архівні копії рішень ради за період 1990 - 1993 року не збереглися.

Наявність у виконавчого комітету Новенської селищної ради повноважень на вирішення питання надання земельних ділянок станом на листопад 1992 року ніким із сторін по справі не заперечувалось, спір з цього приводу між сторонами не виникав, але суд, всупереч ч. 3 ст. 60 ЦПК України, це не врахував.

Також суд не врахував, що рішення виконавчого комітету Новенської селищної ради від 4 листопада 1992 року № 44 не було скасоване.

Отже ставити під сумнів наявність у виконавчого і розпорядчого органу ради, яким є виконавчий комітет, повноважень на вирішення земельного питання у суду не було підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував, що позивач не звертався в передбаченому ст. 19 ЗК України (1990 року) порядку до селищної ради з заявою щодо розробки проекту відведення земельної ділянки, перенесення меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, державний акт на землю не отримував, а тому, пославшись на ст.ст. 22, 23 ЗК України (1990 року), прийшов до висновку, що позивач не набув права на земельну ділянку.

Проте суд не врахував, що позивачу було надано конкретну земельну ділянку з зазначенням її площі - 1200 кв. м. та адреси - АДРЕСА_1, тобто на час прийняття виконавчим комітетом Новенської селищної ради рішення від 4 листопада 1992 року № 44 ця земельна ділянка була вже визначена. Генплан земельної ділянки і планувальне завдання на забудову були затверджені 25 травня 1993 року (а.с. 15). Розміри зовнішніх меж земельної ділянки, якою користується позивач, та її площа відповідає генеральному плану, що підтверджується технічним паспортом на об'єкт незавершеного будівництва (а.с. 24 - 28) та графічним матеріалам Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 (а.с. 53 - 79).

Крім того, Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди було затверджено наказом Держкомзему від 15 квітня 1993 року № 28, тобто після ухвалення рішення про надання позивачу земельної ділянки.

Таким чином виконавчим комітетом Новенської селищної ради було прийнято рішення про передачу в користування позивачу по справі конкретно визначеної земельної ділянки, право користування на яку підлягало посвідченню державним актом, який видається і реєстрації селищною радою.

Відсутність у позивача державного акту на право користування земельною ділянкою не є безумовним доказом відсутності у нього права, яке підлягає захисту в судовому порядку так, як за змістом ЗК України (1990 року) підставою для отримання особою права постійного користування земельною ділянкою є рішення відповідного органу на підставі якого відбувається документальне посвідчення такого права.

З прийняттям компетентним органом рішення про надання особі земельної ділянки в користування для житлового будівництва у неї виникає право на документальне оформлення свого права. Таке право існує у особи до його реалізації, тобто отримання документу який посвідчує відповідне право, або до скасування чи втрати чинності рішення про надання земельної ділянки.

Оскільки рішення виконавчого комітету Новенської селищної ради від 4 листопада 1992 року не було скасоване і не втратило чинність, позивач не втратив можливість оформити своє право документально.

Крім того, право користування чужою земельною ділянкою для певних потреб (право постійного користування або право оренди) передбачає перехід прав володіти і користуватися цим майном від особи власника до особи користувача (ст. 317, 792 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно ст. 22 ЗК України (1990 року) право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Таким чином за нормами тогочасного ЗК право користування земельною ділянкою виникає в користувача лише після документального посвідчення такого права. Однак право володіння земельною ділянкою у землекористувача виникає після її формування та надання користувача і не залежить від отримання документа, який посвідчує право.

Враховуючи, що рішенням виконавчого комітету Новенської селищної ради від 4 листопада 1992 року № 44 позивачу була надана конкретна земельна ділянка прощею 1200 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, саме з цього часу у нього виникло право володіння нею, а тому висновок суду про те, що позивач не має ніяких прав на земельну ділянку, які б підлягали судовому захисту, є неправильним.

Згідно із пунктом 7 Перехідних положень ЗК України (2001 року) громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЗК України (1990 року) та ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України (2001 року) припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача проводиться за його заявою на підставі рішення відповідної ради.

Примусове припинення права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки могло відбуватись у судовому порядку, передбаченому ч. 4 ст. 29, ч. 6 ст. 31 ЗК України (1990 року) та ст. 143, ч. 10 ст. 149 ЗК України (2001 року).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Як вбачається з матеріалів справи, вилучення або викуп земельної ділянки у ОСОБА_2 до передачі її у власність ОСОБА_4 не проводились, позивач своєї згоди на вилучення у нього земельної ділянки не давав.

Таким чином, Новенська селищна рада Кіровського району м. Кіровограда вирішуючи питання передачі ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, без попереднього її вилучення у ОСОБА_2, порушила права останнього.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-1275цс15 від 7 жовтня 2015 року.

Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України (2001 року) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не перевірив доводів позивача належним чином, у зв'язку з чим був позбавлений можливості правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права у зв'язку з чим оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Позовна вимога про визнання недійсним та скасування рішення Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда від 27 березня 2013 року № 785 підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що передбачено п. 5 оскаржуваного рішення селищної ради.

В частині визнання недійсним та скасувати рішення Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда від 20 серпня 2014 року № 1312 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_4» вимога підлягає задоволенню.

В частині решти вимог, а саме: зобов'язання Новенської селищної ради надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1200 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 та затвердити проект землеустрою та надати у власність позивача земельну ділянку площею 1200 кв. м за вище вказаною адресою, то ці вимоги задоволенню не підлягають так, як позивач обґрунтовував свої вимоги не порушенням права на приватизацію земельної ділянки наданої йому в користування, а неправомірною передачею раніше наданої йому ділянки іншій особі. Доводів на обґрунтування цих своїх вимог позивач суду не наводив.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда, ОСОБА_4 про скасування рішень селищної ради, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати пункт 5 рішення Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда від 27 березня 2013 року № 785 в частині надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати недійсним та скасувати рішення Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда від 20 серпня 2014 року № 1312 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_4».

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: