Ухвала суду № 57548175, 06.05.2016, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/257/16-к

У Х В А Л А

(про вирішення клопотання про недопустимість доказів)

06 травня 2016 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю сторін провадження:

прокурора Грималюка В.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Дерепи К.М.,

при секретарі судового засідання Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказів, -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2016 року розпочато розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту, відповідно до якого ОСОБА_2 обвинувачується за ч. 3 ст. 185 КК України у таємному викраденні в ніч з 03 на 04 березня 2016 року зі складу по вулиці Свердлова, 3-Б в с. Дерешова Мурованокуриловецького району Вінницької області чужого майна, зокрема, 126 кілограмів зерна ячменю, що належить потерпілій ОСОБА_1.

Обвинувачений на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати показання та відповідати на запитання.

В судовому засіданні допитано потерпілу ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4.

Перед допитом свідка обвинувачення ОСОБА_5 захисник обвинуваченого адвокат Дерепа К.М. в порядку ст. 47 КПК України завила клопотання про визнання недопустимими доказів, зокрема, показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Клопотання мотивовано наступним:

Вказані свідки були запрошені працівниками поліції 04.03.2016 року до домоволодіння обвинуваченого ОСОБА_2 в якості понятих. У їх присутності було проведено огляд домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 на підставі його розписки та вилучено три мішки з зерном ячменю. В подальшому зазначені особи були допитані в якості свідків та підтвердили ті обставини, які їм стали відомі під час огляду. Однак, під час проведення огляду мало місце порушення права ОСОБА_2 на захист, адже йому не було роз'яснено право не давати пояснень та не відповідати під час огляду на запитання з приводу тих обставин, які стали підставою для підозри, а в подальшому і для обвинувачення. Крім того, огляд житла чи іншого володіння особи є процесуальною дією та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 237 КПК України здійснюється за правилами передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, тобто, не інакше як на підставі ухвали слідчого судді. В матеріалах кримінального провадження така ухвала відсутня. За таких обставин вважає, що суд на підставі частин 1та 2 ст. 87 КПК України зобов'язаний визнати недопустимими ці (показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.) докази, і на підставі ч. 2 ст. 89 КПК України не досліджувати їх в судовому засіданні.

Прокурор заявив, що огляд домоволодіння ОСОБА_2 було проведено на підставі ч. 1 ст. 233 КПК України на підставі його письмової добровільної згоди. Вважає, що сторона захисту передчасно заявила таке клопотання, оскільки суд на даному етапі не має можливості перевірити допустимість доказів.

Потерпіла висловила думку, що свідок має бути допитаною в цьому судовому засіданні.

Заслухавши клопотання сторони захисту і заперечення проти нього сторони обвинувачення, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України). Лише у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч. 2 ст. 89 КПК України).

Положення ч. 3 ст. 17 КПК України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це, відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України, тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато. Зазначене правило застосовується також щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (ст. 87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Граматичне значення слова «очевидність»: ясність, зрозумілість, безспірність, безсумнівність.

Оскільки сторона захисту обґрунтовує визнання показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 недопустимим через порушення процедури огляду домоволодіння особи, але судом на даному етапі не досліджувалися такі докази, а тому суд не має можливості надати їм оцінку та зробити висновок про їх безспірність чи недопустимість, суд приходить до висновку про передчасність клопотання сторони захисту.

Керуючись ст.ст. 84, 86, 87, 89, 350 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Захиснику обвинуваченого ОСОБА_2 адвокату Дерепі Катерині Михайлівні відмовити в задоволенні клопотання про визнання недопустимими доказами показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Суддя: __