Рішення № 57544405, 27.04.2016, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/3029/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року

Сарненський районний суд Рівненської області

головуючий суддя - БОЛОТВІНА Л.О.

при секретарі - МІРКОВЕЦЬ Т.І.

з участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 селищної ради, треті особи без самостійних вимог реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції, управління держземагенства у Сарненському районі, про визнання недійсним рішення ОСОБА_6 селищної ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2015 р. ОСОБА_3 заявив цивільний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0.15 га в см. Степань по вул.. Б.Хмельницького, 26-а, визнання недійсним договору дарування від 17.03.2013 р. ОСОБА_4 ОСОБА_5 жилого будинку разом із земельною ділянкою площею 0.15 га в смт. Степань по вул.. Б.Хмельницького, 26-а, скасування державної реєстрації права власності на цю ж земельну ділянку; позов поданий також до ОСОБА_6 селищної ради про визнання недійсним рішення селищної ради № 1563 від 21.05.2010 р. про уточнення площі земельної ділянки ОСОБА_4 в смт. Степань по вул.. Б.Хмельницького, 26-а.

В судовому розгляді позивач змінив позовні вимоги і просив визнати недійсним і скасувати державний акту на землю, виданий ОСОБА_4 на 0.15 га в смт. Степань по вул.. Б.Хмельницького, 26, визнати недійсним рішення селищної ради № 1563\69 від 21.05.2010 р. про уточнення площі земельної ділянки ОСОБА_4 в смт. Степань по вул.. Б.Хмельницького, 26, визнати недійсним договір дарування від 17.07.2013 р. ОСОБА_4 ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0.15 га. в смт. Степань по вул.. Б.Хмельницького, 26 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на цю ж земельну ділянку.

В позові ОСОБА_3 вказував, що прийняттям цих документів порушені його права на землю, оскільки рішенням ОСОБА_6 селищної ради № 698 від 9.12.2008 р. йому було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.12 га в смт. Степань по вул.. Б.Хмельницького, 26 для будівництва і обслуговування жилого будинку і земельна ділянка знаходиться в межах, якою користувалась його прабаба ОСОБА_7 та її успадкувала його баба ОСОБА_8, яка відмовилась від неї на його користь. В ході виготовлення проекту землеустрою в 2010 р., суміжні землевласники, в т.ч. ОСОБА_4 погодились із межами земельних ділянок. Він змушений був повторно виготовити проект землеустрою із-за проведення археологічної експертизи і тоді, в 2014 р., ОСОБА_4 відмовився погодити межі земельних ділянок. Від представників ПП «ГеоЗемСфера» йому стало відомо, що межі земельної ділянки ОСОБА_4 накладаються на межі його земельної ділянки. Тому, вважає, що прийняттям рішення селищною радою № 1563\69 від 21.05.2010 р. про уточнення розміру земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0.15 га та виготовленням державного акту на цю площу, зменшено його земельну ділянку на 0.05 га, що призвело до неможливості йому оформити правовстановлюючі документи на землю. Також вважає, що ОСОБА_4, знаючи це, відчужив своєму сину ОСОБА_5 жилий будинок і земельну ділянку площею 0.15 га.

В судовому розгляді позовні вимоги підтримали представники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_9 та адвокат ОСОБА_1 та дали пояснення по їх суті.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні позов не визнали, оскільки вважають, що рішенням селищної ради про уточнення площі землі в 0.15 га, а в подальшому виготовленням державного акту на цю земельну ділянку ніяким чином не порушенні права позивача на його земельну ділянку, так як ОСОБА_4 була передана рішенням селищної ради № 118 від 12.04.1974 р. земельна ділянка в 0.07 га на підставі договору про надання її в постійне користування від 3.07.1974 р., також рішенням селищної ради від 16.04.1997 р. № 48 йому надано ще 0.07 га в приватну власність, а рішенням № 1563\113 від 21.05.2010 р. площа земельної ділянки уточнена до розміру 0.15 га; вважали, що позивач не навів в позові достатніх підстав недійсності договору дарування земельної ділянки, оскільки ОСОБА_4, як власник земельної ділянки, мав право розпорядитись нею на свій розсуд, в т.ч. подарувати сину і їм не зрозуміло, з яких підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, договір має бути визнаний недійсним; крім того, визнанням недійсним рішення селищної ради про уточнення земельної ділянки право власності на земельну ділянку не припиняється.

Представник відповідача ОСОБА_6 селищної ради ОСОБА_10 в судовому засіданні позов про визнання недійсним рішення селищної ради не визнала, оскільки підстав для цього селищна рада не вбачає, земельна ділянка ОСОБА_4 надана правомірно, права ОСОБА_3 не порушені.

Представник третьої особи без самостійних вимог управління держземагенства у Сарненському районі ОСОБА_11 вважала, що позов щодо визнання недійсним державного акту на земельну ділянку та скасування державної реєстрації прав на неї не підлягає задоволенню, оскільки управління не вбачає ніяких порушень при видачі державного акту на землю ОСОБА_4 і, відповідно державна реєстрація є законною.

Представник третьої особи без самостійних вимог реєстраційна служба управління юстиції в судовий розгляд не з»явився, належним чином повідомлений про справу.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Отже, при вирішенні цивільного позову ОСОБА_3 повинен довести, що діями або бездіяльністю відповідачів порушені його права на користування та на власність щодо земельної ділянки розміром 0.12 га в смт. Степань по вул.. Б.Хмельницького.

В підтримання позовних вимог позивач надав рішення № 698 від 9.12.2008 р. ОСОБА_6 селищної ради про передачу йому у приватну власність земельну ділянку площею 0.12 га по вул.. Б.Хмельницького в смт. Степань, а рішенням № 1474 від 21.12.2009 р. цією радою йому знову надано цю ж земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та зобов»язано виготовити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з послідуючим виконанням дій, необхідних для початку та закінчення будівництва житла.

Згідно договору № 81211-5С від 11.12.2008 р. про виконання робіт з виготовлення технічної документації на земельну ділянку, в 2010 р. складений проект землеустрою на цю земельну ділянку та погодження межі земельної ділянки та підписаний протокол обстеження і погодження меж із сусідами земельної ділянки та органами місцевого самоврядування, в т.ч. і з ОСОБА_4, про що в протоколі є його підпис. Отже, спеціалістами обстежено та подано сторонам для погодження межі земельних ділянок і, як вбачається з документів, які є одним цілим з проектом землеустрою, спеціалісти не вбачали жодних порушень зі сторони ОСОБА_4 Згідно протоколу про погодження проекту відведення земельної ділянки з датою 2010 р. без числа та місяця, в графі «висновок комісії» вказано, що даний проект погоджений з усіма, є підписи членів комісії, в т.ч. представника органу охорони культурної спадщини і лише наприкінці від руки вписано «відмова\ лист управління культури і туризму ОДА від 23.12.2010 р. № 76\».

Відповідно до тексту протоколу відмова у погоджені проекту має бути вказана саме в графі «висновок комісії» та вказана підстава відмови; наявність запису саме представника органу охорони культурної спадщини від руки суд ставить під сумнів, так як є посилання на лист від 23.12.2010 р., а дата протоколу повністю не вказана. Таким чином, суд вважає, що цей запис від руки є неналежним доказом, тоді як інші записи в протоколі сумніву не викликають.

Позивач також надав висновок науково-археологічної експертизи земельної ділянки ОСОБА_3 № 17\8 від 8.04.2014 р., з якого вбачається, що земельна ділянка не належить до складу історико-культурного призначення і підприємство, яке проводило експертизу, не заперечує щодо погодження проекту землеустрою, тоді як згідно рішення від 26.01.2010 р. про створення комісії з погодження документації із землеустрою, на що є посилання в протоколі погодження, членом комісії представник цього підприємства не є. В 2014 р. знову був виготовлений проект землеустрою, в акті щодо межових знаків відсутній підпис ОСОБА_4, де ініціали виправлені на «А.В.», а також відсутні підписи ОСОБА_6 селищного голови, землевпорядника селищної ради та спеціаліста ПП «Геоземсфера».

Листом від 6.05.2015 р. в.о. селищного голови повідомив ОСОБА_3 про неможливість підписати проект землеустрою, оскільки частина його земельної ділянки площею 0.12 га знаходиться у власності ОСОБА_5 В даному листі немає посилань на висновки про це спеціалістів, а схема з позначкою «на полку с\р» не містить даних, чия це земельна ділянка і як розшифрувати на ній позначки; тому ця схема є неналежним доказом у справі. Також, в жодному з наданих проектів землеустрою та інших документах немає висновків спеціалістів про те, що частина земельної ділянки ОСОБА_3 «накладається» на земельну ділянку ОСОБА_4 або ОСОБА_5

Крім того, посилаючись на те, що його прабаба ОСОБА_7 на час смерті в 1997 р. користувалась земельною ділянкою по вул.. Б.Хмельницького, 26, ОСОБА_3 надав план присадибної ділянки площею 936.30 кв.м. з посиланням на рішення ОСОБА_6 селищної ради № 153 від 9.07.1976 р., однак, як вбачається з відповіді Державного архіву Рівненської обл.. в протоколах засідань виконкому селищної ради за 1976 р. рішення № 153 від 9.07.1976 р. відсутнє, а в протоколі № 13 від 9.07.1976 р. засідання виконкому цієї ради інформація стосовно розмірів земельних ділянок по вул.. Б.Хмельницького, №№ 26, 26-а та що вони були у користуванні ОСОБА_7 відсутня. Таким чином, суд знаходить неналежним доказом вказаний план присадибної ділянки. Крім того, згідно рішення № 391 від 19.11.2008 р. ОСОБА_6 селищної ради наданий дозвіл Рівненському ОБТІ про зняття з реєстрації жилого будинку № 26 по вул.. Б.Хмельницького в смт. Степань на підставі згоди спадкоємців першої черги ОСОБА_8 та ОСОБА_12 згідно акту про знесення жилого будинку.

Вказуючи, що відповідачами порушені його права, ОСОБА_3 надав суду схему земельної ділянки ОСОБА_4 по вул.. Б.Хмельницького, 26 в смт. Степань, договір від 3.07.1974 р. про надання ОСОБА_4 в безстрокове користування земельної ділянки за цією ж адресою розміром 700 кв.м. та рішення ОСОБА_6 селищної ради від 12.04.1974 р. № 7 про виділення ОСОБА_4 0.07 га землі під будівництво жилого будинку по цій же вулиці. Відповідач ОСОБА_4 також надав архівний витяг з рішення № 48 від 16.04.1997 р. ОСОБА_6 селищної ради про передачу у приватну власність ОСОБА_4 0.07 га. по вул.. Б.Хмельницького для будівництва та обслуговування жилого будинку. Отже, ОСОБА_4 за рішеннями селищної ради надано 0.14 га землі по вул.. Б.Хмельницького в смт. Степань для будівництва житла. Рішенням цієї ж ради № 1563 від 21.05.2010 р. уточнено площу земельної ділянки в т.ч. ОСОБА_4 і вона становить 0.15 га по вул.. Б.Хмельницького, 26 і це спростовує твердження позивача, що у нього вилучено 0.05 га. Згідно державного акту на земельну ділянку від 20.02.2012 р. ОСОБА_4 є власником цієї земельної ділянки.

Згідно договорів дарування від 17.07.2013 р. ОСОБА_4 подарував сину, ОСОБА_5 жилий будинок та земельну ділянку розміром 0.15 га за цією адресою і це його право зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Посилання позивача також на акт від 19.11.2014 р. про обстеження земельної ділянки ОСОБА_5 по вул.. Б.Хмельницького, 26-а площею 0.10 га, відповідь селищного голови про відсутність за адресою вул.. Б.Хмельницького, 26 будівель, суперечить вказаним правовстановлюючим документам і, відповідно, ними спростовується, тому суд вважає акт та відповідь неналежними доказами. Також не є належним доказом витяги з по господарських книг, оскільки в них не вказана адреса проживання ОСОБА_13

Таким чином, суд робить висновок, що позивач не надав доказів, що частина його земельної ділянки «накладається» на земельну ділянку відповідачів, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушили його права щодо користування та використання права на набуття власності на землю. Також суд із наданих доказів не вбачає, в чому є незаконність рішення селищної ради щодо уточнення земельної ділянки ОСОБА_4 А тому суд не вбачає вини відповідачів в тому, що позивач не може виготовити документи про право власності на земельну ділянку.

підставі ст.ст. 203 ЦК України, ст.ст. 116, 152, 153, 210 ЗК України, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 селищної ради, треті особи без самостійних вимог реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції, управління держземагенства у Сарненському районі, про визнання недійсним рішення ОСОБА_6 селищної ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а позивачем в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя підпис згідно з оригіналом

Суддя Сарненського

районного суду ОСОБА_14