Рішення № 57542337, 18.04.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/5645/15-ц

Провадження №2/359/84/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Коробові О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу:

за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, про визнання житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами об'єктом спільної сумісної власності сторін; про поділ житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, земельної ділянки та автомобіля;

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, про поділ квартири, автомобіля та побутової техніки;

за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами;

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про спільну діяльність,

встановив:

В лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним первісним позо-вом та обґрунтовувала його тим, що 10 квітня 1996 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 Під час шлюбу вони придбали житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати цей житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами об'єктом спільної сумісної власності, визнати за позивачем та ОСОБА_4 право власності на ? частки в цьому об'єкті нерухомого майна.

В ході розгляду цивільної справи ОСОБА_1 подала заяву про часткову зміну предмета позову: просить визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 об'єктом спільної сумісної влас-ності сторін; визнати за позивачем та ОСОБА_4 право власності на ? частки в цьому об'єкті нерухомого майна, на ? частки в земельній ділянці площею 0,06 га по АДРЕСА_2. Крім того, ОСОБА_1 просить суд визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, та стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача вартість ? частки в цьому автомобілі в розмірі 60000 гривень.

ОСОБА_4 пред'явив зустрічний позов та обґрунтовує його тим, що він за особисті грошові кошти придбав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2. Цей об'єкт нерухомого майна є його особистою власністю. Під час шлюбу сторони придбали 2/3 частки в квартирі по АДРЕСА_1, автомобіль марки «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, газовий конвектор «ФЕГ Конвектор», телевізор торгової марки «Sony», телевізор торгової марки «JVC», пилосос торгової марки «Samsung», пилосос торгової марки «Daewoo» та пральну машинку торгової марки «Ariston». Тому ОСОБА_7 просить суд визнати за ним право власності на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1, автомобіль марки «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, газовий конвектор «ФЕГ Конвектор», пилосос торгової марки «Samsung» та пральну машинку торгової марки «Ariston»; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/6 часток в квартирі АДРЕСА_1, теле-візор торгової марки «Sony», телевізор торгової марки «JVC» та пилосос торгової марки «Daewoo».

ОСОБА_5 також звернулась до суду з первісним позовом та обґрунтовує його тим, що 17 квітня 2003 року вона уклала з ОСОБА_4 договір про спільну діяльність, за яким ОСОБА_5 зобов'язалась передавати відповідачу грошові кошти, а ОСОБА_4 зобов'язався використовувати їх на здійснення ремонтно-відновлювальних робіт житло-вого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 та здійснення оздоблювальних робіт на земельній ділянці, на якій роз-ташовуються ці об'єкти нерухомого майна. До укладення цього договору вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами становила 20000 гривень, а після здійснення ремонтно-відновлювальних робіт вона зросла до 389000 гривень. Тому ОСОБА_5 просить суд визнати за нею право власності на 95/100 часток в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов та обґрунтовує його тим, що згідно з договором про спільну діяльність після закінчення ремонтно-будівельних робіт ОСОБА_7 та ОСОБА_5 набудуть право спільної власності на житловий будинок з надвір-ними будівлями та спорудами. Однак ОСОБА_1 не надавала згоду на укладення цього договору. Тому на підставі ч.3 ст.65 СК України вона просить суд визнати договір про спільну діяльність недійсним.

Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу та дослідивши письмові докази, суд дійшов до таких висновків.

Встановлено, що 10 квітня 1996 року ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем. Ця обставина підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 18 червня 2013 року (а.с.4 т.1).

21 жовтня 1998 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу (а.с.7) придбав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.1 ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами був прид-баний під час шлюбу ОСОБА_1 та відповідача. Ця обставина свідчить про те, що цей об'єкт нерухомого майна був нажитий подружжям.

З огляду на це суд вважає, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 належить визнати об'єктом спіль-ної сумісної власності позивача та ОСОБА_4

В матеріалах цивільної справи міститься копія договору купівлі-продажу (а.с.80-81 т.1), за яким 9 вересня 1998 року ОСОБА_4 продав житловий будинок з господарськи-ми будівлями по АДРЕСА_3.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.3 цього Кодексу суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Встановлено, що відповідач та його представник ОСОБА_8 не надали суду жодного доказу на підтвердження того, що грошові кошти, отримані від продажу вказаного об'єкту нерухомого майна, були використані на придбання житлового будинку з надвірними будів-лями та спорудами по АДРЕСА_2. Крім того, житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 був проданий лише за 700 гривень, а спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами був придбаний за 4000 гривень. Ці обставини свідчать про те, що копія договору купівлі-продажу (а.с.80-81 т.1) не стосуються предмета доказування.

З огляду на це суд вважає, що цей письмовий доказ є неналежним в розумінні ст.58 ЦПК України.

Встановлено, що 28 липня 2007 року за ОСОБА_1 був зареєстрований авто-мобіль марки «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а.с.47 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Встановлено, що 28 липня 2007 року позивач продовжувала перебувати у шлюбі з ОСОБА_4 Ця обставина свідчить про те, що вказаний автомобіль був набутим по-дружжям під час шлюбу.

З огляду на це суд вважає, що автомобіль марки «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, також є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та відповідача.

З копії свідоцтва про право власності на житло №27331 від 18 травня 2000 року (а.с.69 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 приватизувала 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_1. Крім того, 11 грудня 2000 року вона за договором дарування (а.с.68 т.1) набула право власності ще на 1/3 частку в цій квартирі.

Згідно з ч.1 ст.24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одру-ження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Як неодноразово роз'яснював Верховний Суд України, особистою приватною влас-ністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Встановлено, що 2/3 частки у вказаній квартирі були придбані позивачем під час її перебування у шлюбі з ОСОБА_4 Однак це майно було набуто нею шляхом прива-тизації та дарування.

З огляду на це суд вважає, що 2/3 частки в квартирі АДРЕСА_1 є особистою власністю ОСОБА_1, а не спільною сумісною власністю позива-ча та ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.2 ст.57 цього Кодексу ці обставини встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Встановлено, що ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_8 не надали суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 та відповідач під час шлюбу придбали газовий конвектор «ФЕГ Конвектор», телевізор торгової марки «Sony», телевізор торгової марки «JVC», пилосос торгової марки «Samsung», пилосос торгової марки «Dae-woo» та пральну машинку торгової марки «Ariston». Копії гарантійних та сервісних серти-фікатів, а також гарантійних талонів (а.с.41-46 т.1) не є платіжними документами та не під-тверджують факт придбання переліченого вище рухомого майна.

Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутні копія правовстановлюючого доку-мента на підтвердження того, що позивач та ОСОБА_4 під час шлюбу у встанов-леному порядку набули право власності на земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_2.

З огляду на це суд вважає, що підстави для визнання вказаного рухомого та нерухомого майна об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та відповідача, відсутні.

Встановлено, що 17 квітня 2003 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_5 договір про спільну діяльність (а.с.60-63 т.3), за яким ОСОБА_5 зобов'язалась передавати відпові-дачу грошові кошти, а ОСОБА_4 зобов'язався використовувати їх на здійснення ремонтно-відновлювальних робіт житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 та здійснення оздоблювальних ро-біт на земельній ділянці, на якій розташовуються ці об'єкти нерухомого майна. В цьому ж договорі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обумовили, що після закінчення ремонтно-буді-вельних робіт вони набудуть право спільної власності на вказаний житловий будинок з на-двірними будівлями та спорудами.

Відповідно до ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів сто-совно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладен-ня договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала ОСОБА_4 письмову згоду на укладення з ОСОБА_5 договору про спільну діяльність.

З огляду на це суд вважає, що договір про спільну діяльність, укладений 17 квітня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, належить визнати недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнан-ня його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а та-кож у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановлено, що ОСОБА_5, її представники ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не на-дали суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_5 набула право власності на 95/100 часток в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку, вправі вимагати не визнання права власності на буди-нок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони на-давали не безоплатно.

З огляду на це суд вважає, що підстави для визнання за ОСОБА_5 права власності на 95/100 часток в спірному житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.5 ст.71 цього Кодексу присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Встановлено, що ОСОБА_1 та відповідач не домовлялись про відхилення від рівності часток в спільному майні. Крім того, ОСОБА_4 не вніс на депозит Борис-пільського міськрайонного суду грошову компенсацію за ? частки в спірному автомобілі.

З огляду на це за позивачем та ОСОБА_4 належить визнати право власності на ? частки в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2, та на ? частки в автомобілі марки «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.35 постанови №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування суда-ми законодавства про судові витрати у цивільних справах», при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних ви-мог до кожного з відповідачів.

Встановлено, що при подачі первісного позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 2300 гривень. Крім того, вона сплатила судовий збір в розмірі 487 гривень 20 копійок за пред'явлення зустрічного позову. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сплатили по 3654 гривень. Ці обставини підтверджуються квитанціями (а.с.1, 40, 94, 95 т.1, а.с.20, 38 т.3). Однак позови ОСОБА_1 та відповідача задоволені частково. У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_4 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1400 гривень, а з ОСОБА_1 на користь відповідача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 600 гривень. Крім того, з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору по 243 гривні 60 копійок.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218 ЦПК України, суд

вирішив:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, про визнання житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами об'єк-том спільної сумісної власності сторін; про поділ житлового будинку з надвірними будів-лями та спорудами, земельної ділянки та автомобіля задовольнити частково.

Визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2.

В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_4 право власності на іншу ? частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2.

В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку в автомобілі марки «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

У задоволенні первісного позову в частині інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 1400 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, про поділ квартири, автомобіля та побутової техніки задовольнити част-ково.

В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_4 право власності на іншу ? частку в автомобілі марки «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

У задоволенні зустрічного позову в частині інших вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору в розмірі 600 гривень.

У задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про спільну діяльність задовольнити.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність, укладений 17 квітня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 243 гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 243 гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд: позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - протягом 10 днів з дня оголо-шення рішення суду; відповідачем - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець