Ухвала суду № 57541670, 06.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15457/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/608/16 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Данилюк В.А., Подолюка В.А.,

секретар с/з - Вергун Т.С.,

з участю:

представника позивача - Стернічука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2011 року в даній справі позов ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Постановлено стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 38 812, 84 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 346909,16 грн.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові банку.

Судом першої інстанції встановлено, що позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим суд стягнув як з позичальника так і з поручителя в користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Дослідивши обставини справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Із матеріалів справи убачається, що 20 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який в подальшому був перейменований на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», і ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальникові кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 44 500, 00 дол. США , а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначеному в даному договорі (а.с.6-12).

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту розроблений графік погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору про надання споживчого кредиту (а.с.13-20).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Згідно статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 20 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель ОСОБА_4 зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між кредитором та позичальником ОСОБА_3 (а.с.21-22).

В судовому засіданні встановлено, що позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту, в зв'язку з чим банк звернувся в суд із позовом як до позичальника так і до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до поданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором загальна сума заборгованості складає 38 812, 84 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 346 909,16 грн. (а.с.23-29).

Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення як з позичальника так і з поручителя заборгованість за договором про надання споживчого кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до поданих квитанцій відповідач ОСОБА_3 сплачувала заборгованість у передбаченому кредитним договором порядку, на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості по договору про надання споживчого кредиту, відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по кредитному договору.

Інші доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням відповідачем норм чинного законодавства та обставин справи, які були предметом дослідження судом першої інстанції і суд дав їм правильну юридичну оцінку, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, яке постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: