Рішення № 57538997, 28.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/5085/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Коробенко С.В.

справа №760/9521/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_3, на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 10 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході розгляду справи, про скасування наказу №153-П від 15 квітня 2015 року про звільнення, поновлення на посаді начальника управління координації мережі департаменту регіонального управління мережею в АБ «Укргазбанк», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в розмірі 150000 грн. та матеріальних збитків в сумі 7000 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що з липня 2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, наказом №153-П від 15 квітня 2015 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв»язку із скороченням штату працівників його звільненого з 15 квітня 2015 року.

Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки останнє відбулось з порушенням п.8.12 Колективного договору (не проведення консультацій з радою трудового колективу не менш ніж за три місяці до дати реалізації рішень про зміни в організації виробництва і праці, які тягнуть скорочення чисельності або штату працівників), при запланованому звільненні з 03 квітня 2015 року та попередження про це 03 лютого 2015 року.

ОСОБА_1 також зазначає, що в кінці 2014 року керівний склад банку оновився, за його рішенням у січні 2015 року у банку створені нові підрозділи, які за своїми функціями майже повторювали вже існуючі, в тому числі створено ідентичний підрозділ тому, який очолював позивач, а саме Департамент супроводження мережі продажів.

На посади у нові структурні одиниці були прийняті нові робітники, які не були службовцями банку, а також укомплектовані робітниками цього ж банку за переведенням, при цьому нове керівництво розпочало дії зі скороченням працівників, які не потрапили до новостворених підрозділів.

Позивач зазначає, що він за усіма своїми трудовими характеристиками підходив на посади заступника департаменту та інші керівні посади у відділах цього департаменту, проте на роботу прийнято менш кваліфікованого робітника з іншого банку.

Таким чином вважає, що не було дотримано ст.42 КЗпП України про переважне право залишення на роботі.

Окрім того, зазначає про навмисне приховування існуючих вакантних посад в межах Київської області, а в деяких випадках завищені кваліфікаційні вимоги до певних посад.

Зазначає про порушення ст.43 КЗпП України щодо отримання погодження профспілкового органу, а саме - голова профспілки, який надав згоду на звільнення, одночасно виконував обов»язки голови правління банку, чим порушено ч.3 ст.12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо недопущення членства у профспілці роботодавця, який приймає рішення про вивільнення працівників.

Окрім того, зазначає, що з 10 березня 2015 року почала свою діяльність Первина профспілкова організація ПАТ «Укргазбанк» Всеукраїнської профспілки виробників і підприємств, яку він очолив. Відповідач не отримував від Президії Всеукраїнської профспілки виробничників і підприємців згоди на звільнення члена виборного профспілкового органу.

Зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача зазнав моральної шкоди.

Збитки пов»язує з витратами на лікування унаслідок гіпертоничного кризу, який стався через пережитий стрес.

Рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 10 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами позовної заяви та посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач та його представники доводи апеляційної скарги підтримали, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні 12 квітня 2016 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 28 квітня 2016 року представник відповідача не з»явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату і місце розгляду справи, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із зайнятістю в іншому процесі.

Колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі ст.305 ЦПК України, оскільки справа про поновлення на роботі має обмежений строк розгляду, а зазначені в клопотання причини неявки не є поважними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось із дотриманням законодавства про працю.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці , в т.ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної організації, членом якої є працівник.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів справи убачається та судом першої інстанції установлено, що на підставі наказу №414-П від 31 липня 2012 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в ПАТ АБ «Укргазбанк» на посаду начальника управління координації мережі департаменту регіонального управління мережею.

Рішенням Наглядової ради від 19 листопада 2014 року (протокол №14) затверджено Принципи побудови організаційної структури АБ «Укргазбанк», в якому визначено принципи оптимальної чисельності персоналу, уніфікації та стандартизації структурних підрозділів банку.

Протоколом Правління АБ «Укргазбанк» №3 від 19 січня 2015 року прийнято рішення про приведення організаційної структури у відповідність до Принципів побудови організаційної структури АБ «Укргазбанк».

На виконання рішень Правління банку створено нові департаменти, управління, відділи, а також змінено назви та частково скорочено деякі служби банку.

03 лютого 2015 року Правлінням АБ «Укргазбанк» прийнято рішення №8 про скорочення ряду структурних підрозділів після фактичного вивільнення працівників, у тому числі департаменту регіонального управління мережею, де працював ОСОБА_1

Наказом №65 від 03 лютого 2015 року у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, скорочення структурних підрозділів головної установи банку, значним зменшенням обсягів робіт та операційного завантаження працівників було прийнято рішення про скорочення штату працівників головної установи.

03 лютого 2015 року ОСОБА_1 письмово попереджений про майбутнє вивільнення та йому запропоновані для працевлаштування 134 вакантні посади, від яких він відмовився.

В подальшому, протягом двох місяців після попередження про вивільнення позивачу неодноразово пропонувалися вакантні посади, які з»являлися в банку і від яких позивач також відмовився. Зокрема, 03 лютого 2015 року - 8 посад, 11 лютого 2015 року - 24 посади, 24 лютого 2015 року - 27 посад, 04 березня 2015 року - 6 посад, 13 березня 2015 року - 26 посад, 19 березня 2015 року - 5 посад, 24 березня 2015 року - 5 посад, 01 квітня 2015 року - 21 посада, 15 квітня 2015 року - 14 посад. Позивачу також запропоновано ще 12 вакантних посад, які виникли під час його перебування у відпустці, однак ОСОБА_1 після ознайомлення відмовився повертати підписані ним пропозиції, про що було складено відповідний акт в день звільнення 15 квітня 2015 року.

01 квітня 2015 року ОСОБА_1 на пропозиції щодо вакантних посад зазначив, що він згоден розглянути перехід на запропоновану посаду Радника Голови Правління за умови перегляду рівня оплати праці. Відповідачем було письмово повідомлено ОСОБА_1 про те, що він не відповідає встановленим кваліфікаційним вимогам на дану посаду, не мав відповідної освіти, досвіду роботи в державних установах на керівних посадах не менше 5 років, досвіду роботи в органах прокуратури тощо. Крім того, посадовий оклад для посади затверджений штатним розкладом банку, а тому умова позивача про необхідність підвищення його розміру не є нормативно обґрунтованою.

15 квітня 2015 року ОСОБА_1 на пропозиції щодо вакантних посад зазначив, що він згоден зайняти посаду начальника управління забезпечення документообігу та роботи керівництва за умови перегляду вимог щодо освіти. У відповідь на це відповідач повідомив, що ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим для даної посади, оскільки не має економічної освіти, досвіду роботи в державних установах, досвіду роботи з відповідним програмним забезпеченням на рівні сервісної підтримки користувачів.

У період після попередження позивача про вивільнення на посади керівників відділень АБ «Укргазбанк» було прийнято трьох працівників. Ці посади пропонувались ОСОБА_1, але він від них відмовився, зокрема: 03 квітня 2015 року відмовився від посади керівника Оболонського відділення №51, 11 лютого 2015 року відмовився від посади керівника Відділення №60, 03 лютого 2015 року відмовився від посади керівника Відділення №16.

Штатний розклад юридичного департаменту станом на 03 лютого 2015 року і станом на 15 квітня 2015 року не містив вакантної посади директора юридичного департаменту у вказаний період. Існуюча вакантна посада директора департаменту по роботі з VIP-клієнтами була віддана більш кваліфікованому робітнику.

Судом також установлено, що в період з 03 квітня 2015 року по 14 квітня 2015 року позивач був тимчасово відсутній на роботі у зв'язку з хворобою, а тому його було вивільнено в перший робочий день після повернення на роботу на підставі наказу №153-П від 15 квітня 2015 року за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Також установлено, що у відповідності до вимог ст.49-4 КЗпП України 29 грудня 2014 року АБ «Укргазбанк» повідомило Первинній профспілковій організації про намір проведення оптимізації організаційної структури банку, що могло вплинути на скорочення чисельності та штату працівників протягом 2015 року. Будь-яких заперечень щодо цього профспілковий комітет банку не висловлював.

Також судом установлено, що голова профспілкового комітету Москаленко С.І. за посадою є заступником Голови Правління банку. Коло його посадових обов'язків, як заступника голови Правління, визначено посадовою інструкцією, затвердженою в січні 2012 року. Згідно п.4.4.6 Положення про Правління ПАТ АБ «Укргазбанк», затвердженого загальними зборами акціонерів 29-30 квітня 2014 року, право наймати та звільняти працівників віднесено до виключної компетенції Голови Правління і це право не може бути делеговане іншим членам Правління.

18 лютого 2015 року адміністрація АБ «Укргазбанк» звернулась до профспілки з листом, в якому зазначила, що у зв'язку з скороченням структурних підрозділів банку, значним зменшенням обсягів робіт та операційного завантаження працівників адміністрація просить надати згоду на вивільнення згідно з п.1 ст.40 КЗпП України працівників, перелік яких наведено в додатку, зокрема посади, яку обіймав позивач.

24 березня 2015 року відбулось засідання профкому працівників АБ «Укргазбанк» (протокол №4), на якому позивач особисто брав участь. Керуючись ст.43 КЗпП України, профком надав згоду адміністрації АБ «Укргазбанк» на звільнення ряду працівників, в т.ч. ОСОБА_1

Колегія суддів уважає вірними висновки суду першої інстанції в частині дотримання відповідачем положень закону в частині належного попередження працівника про наступне вивільнення, а також неможливості його переведення на іншу роботу, оскільки позивач відмовився від усіх запропонованих йому посад. Є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону висновки суду в тій частині, що суд не вправі обговорювати доцільність проведення змін в організації виробництва, а лише перевіряє дотримання відповідачем вимог законодавства при вивільненні працівників.

Окрім того, є правильними висновки суду в про те, що заступник Голови Правління Москаленко С.І. з огляду на вимоги закону та Положення про Правління ПАТ АБ «Укргазбанк» не є роботодавцем.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування правил ст.42 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду у вказаній частині не спростовують, а рішення суду містить мотиви, логічні та послідовні висновки щодо відхилення таких доводів позивача.

Разом з тим, суд першої інстанції допустив невірне застосування вимог ст.252 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст. 252 КЗпП України визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об»єднання професійних спілок).

Так, судом установлено, що 10 березня 2015 року відбулись Установчі збори Первинної профспілкової організації ПАТ АБ «Укргазбанк» Всеукраїнської профспілки виробничників і підприємців, згідно рішення яких була створена первинна профспілкова організація та ОСОБА_1 був обраний на посаду голови зазначеної первинної профспілкової організації.

За змістом ст.1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» №1045-ХІV від 15 вересня 1999 року (з відповідними змінами та доповненнями) первинна організація профспілки - добровільне об»єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Згідно із ст.14 цього Закону профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів.

Згідно Статуту, затвердженого VІ позачерговим З»їздом Профспілки виробничників і підприємців від 14 квітня 2010 року Всеукраїнська профспілка виробничників і підприємців - є всеукраїнською добровільною неприбутковою громадською організацією, яка об»єднує на добровільних засадах членів профспілки, які працюють (навчаються) на підприємствах з різною сферою діяльності, малого та середнього бізнесу, установах, навчальних закладах незалежно від форми власності та відомчої належності, з метою представництва та здійснення захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Всеукраїнська профспілка виробничників і підприємців легалізована у встановленому законом порядку (Свідоцтво №3405 від 20 липня 2010 року).

Пунктом 1.5 Статуту передбачено, що дія даного Статуту поширюється на всі профспілкові організації, які входять до складу профспілки.

Пунктом 3.4 Статуту Всеукраїнської профспілки виробничників і підприємців передбачено, що вищестоящими органами для первинних і територіальних організацій є, зокрема, Президія ЦентральноїРади профспілки - для первинних і територіальних організацій.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ АБ «Укргазбанк» 01 квітня 2015 року отримало повідомлення від 11 березня 2015 року про створення Первинної профспілкової організації.

Твердження відповідача в тій частині, що він не мав відомостей про обрання позивача головою цієї первинної профспілкової організації колегія суддів уважає неспроможними, оскільки зазначене повідомлення підписано ОСОБА_1 як Головою первинної профспілкової організації.

Оскільки відповідач не звертався до Всеукраїнської профспілки виробничників і підприємців за наданням дозволу на звільнення ОСОБА_1, як члена виборного профспілкового органу підприємства, із відповідним запитом до вказаної профспілки звернувся суд першої інстанції.

29 жовтня 2015 року судом отримано лист Всеукраїнської профспілки виробничників і підприємців, яким повідомлено про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 Фактично відмову у наданні згоди на звільнення позивача Всеукраїнська профспілка виробничників і підприємців мотивує тими ж обставинами, якими ОСОБА_1 обґрунтовує доводи позовної заяви.

При вирішення спору, суд першої інстанції помилково застосував правову позицію, викладену Верховним Судом України у справі №6-703цс15, оскільки при вирішенні справи судом не вирішувалось питання застосування ст.252 ч.3 КЗпП України.

Разом з тим, в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України №6-30 цс14 від 23 квітня 2014 року висловлена правова позиція, згідно якої звільнення члена виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації (утому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки (об»єднання профспілок) є порушенням вимог статей 43, 252 Кодексу законів про працю України, статті 41 Закону України від 15 вересня 1999 року №1045-ХІV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та є підставою для визнання звільнення незаконним.

Оскільки ОСОБА_1 обіймав посаду голови первинної профспілкової організації згідно із вимогами законодавства згода на розірвання трудового договору повинна бути саме попередня згода вищестоящого виборного органу, відсутність якої є порушенням процедури звільнення, визначеної ст.ст. 43,252 КЗпП України, ст.41 Закону України від 15 вересня 1999 року №1045-ХIV«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а відтак є підставою для поновлення на попередній посаді.

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про поновлення з 15 квітня 2015 року ОСОБА_1 на посаді начальника управління координації мережі департаменту регіонального управління мережею в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк» та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2015 року по 28 квітня 2016 року у розмірі 247438 гривень 29 копійок, виходячи із середньоденної заробітної плати в сумі 940,83 грн.

При цьому, колегія суддів не убачає підстав для задоволення вимог в частині скасування наказу №153-П від 15 квітня 2015 року про звільнення, оскільки скасування наказу є компетенцією відповідної юридичної особи, при цьому належним способом захисту порушеного права позивача, яке підлягає відновленню в судовому порядку, є прийняття судом рішення про поновлення працівника на попередній посаді.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законодавством встановлено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру, яких позивач зазнав внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії відповідача.

Визначаючи суму на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів ураховує конкретні обставини справи, тривалість психологічних страждань та вважає, що 1000 грн. є достатнім для відновлення втрат немайнового характеру та досягнення психологічної рівноваги, а визначена позивачем сума є завищеною.

Позовні вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків, які позивач пов»язує з витратами на лікування унаслідок гіпертоничного кризу, задоволенню не підлягають, оскільки відсутні докази на підтвердження завдання таких збитків внаслідок винних дій відповідача.

Відповідно до ст.367 ЦПК України у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника суд допускає негайне виконання рішення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру позовних вимог, що задовольняються судом у загальній сумі 2961,58 грн. (за майнової вимогою судовий збір - 2474,38 грн., за двома немайновими вимогами по 243,60 грн.).

Відповідно до ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 10 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Поновити з 15 квітня 2015 року ОСОБА_1 на посаді начальника управління координації мережі департаменту регіонального управління мережею в Публічному акціонерному банку «Укргазбанк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2015 року по 28 квітня 2016 року у розмірі 247438 гривень 29 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 2961,58 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов