Рішення № 57538264, 26.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р.Справа № 922/190/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Слобожанка", м. Дніпропетровськ провизнання недійсними договорівза участю представників сторін:

від позивача: Комлик І.С. (дов. б/н від 18.12.2015 року);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, в якій просить суд:

1. визнати недійним Договір оренди нежитлового приміщення, площею 81,4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, за номером 6/2015 від 30.03.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанка" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з моменту його укладення;

2. визнати недійним Договір оренди нежитлового приміщення, площею 81,4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з моменту його укладення. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням сторонами Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.01.2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/190/16 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.02.2016 року та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Слобожанка" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні 1-го відповідача.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 6.04.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 6.04.2016 року залучено до участі у справі в якості 3-го відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Слобожанський" (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27, код ЄДРПОУ: 30883688), виключено його з числа третьої особи у справі № 922/190/16 та відкладено розгляд справи на 13.04.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2016 року відкладено розгляд справи на 26.04.2016 року.

Представник відповідача 1 у призначене судове засідання 26.04.2016 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 2 у призначене судове засідання 26.04.2016 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 3 у призначене судове засідання 26.04.2016 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Присутній у судовому засіданні 26.04.2016 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та наданих до суду додаткових поясненнях та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представників відповідачів, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 28.01.2016 року та від 6.04.2016 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними у ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.04.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

8.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі-позивач, іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Слобожанка" (далі - відповідач-3, іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 805/15/08.1/11-137, з наступними змінами та доповненнями (т. 1, а.с. 15-31).

Згідно пункту 6.3. договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про іпотеку" (т. 1, а.с. 20).

Відповідно до пункту 1.1. договору, іпотекодавець передає іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'янь за договором мультивалютової відновлюваної кредитної лінії № 805/6/18/6-074 від 27.06.2006 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, надалі за текстом - "Основне зобов'язання", наступне нерухоме майно:

1.1.1. в наступному іпотеку нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 52', 53', площею 40,3 кв.м. та приміщення першого поверху №№ 48',49', площею 41,1 кв.м. загальною площею 81,4 кв.м., в літ."А"'-5", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 3.08.2007 року у справі № 29/395-07, вх. № 9042/5-29, зареєстрованого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 22.08.2007 року за іпотекодавцем на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майна № 15672977, реєстраційний номер № 20017303, номер запису: 3359 в книзі: 1.

1.1.1.1. земельна ділянка загальною площею 0,0125 га, на якій розташовані нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.1.1., знаходиться в оренді у іпотекодавця відповідно до договору оренди землі від 13.07.2004 року, зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) 13.07.2004 року за №63113/04, кадастровий номер № НОМЕР_1 (ділянка № 1 - 0.0107 га), кадастровий номер № НОМЕР_2 (ділянка № 2 - 0,0018 га), та додаткової угоди від 25.06.2010 року, зареєстрованої у Харківськім регіональній філії

Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в Державному реєстрі земель 03.03:2011 року за № 631010004000049.

Згідно пункту 2.1. договору, іпотека за цим договором поширюється на всі поліпшення та/або переобладнання предмета іпотеки, що можуть бути здійснені іпотекодавцем або третіми особами (орендарями тощо) після укладення цього договору.

Обтяження предмета іпотеки за цим договором підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому чинним законодавством України. Внесення плати за державну реєстрацію обтяження предмета іпотеки іпотекою за цим Договором здійснюється за рахунок іпотекодавця (пункт 1.15 договору).

Відповідно до пункту 2.1.4. договору, сторони погодили, що без письмової згоди іпотекодерясателя не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування (т. 1, а.с. 17).

Як зазначає позивач, 30.03.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Слобожанка" (далі-відповідач-3, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-відповідач-1, орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 6/2015 (т. 1, а.с. 68-72).

Згідно пункту 8.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення терміну оренди, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання . Термін оренди за цим договором встановлюється з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року. Сторони мають право продовжити термін дії даного договору шляхом підписання додаткової угоди (т. 1, а.с. 71).

Відповідно до пункту 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, площею 81,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 9 (в подальшому "об'єкт оренди"). План схема об'єкта оренди - додаток № 1 до договору.

Орендодавець є власником об'єкта оренди. Право власності об'єкта оренди належить орендодавцю на свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.08.2004 року на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 3.08.2007 року у справі № 29/395-07 (пункт 1.2. договору, т. 1, а.с. 68).

Відповідно до пункту 1.4. договору, передача приміщення в оренду і повернення з оренди оформлюється двохстороннім актом.

Згідно пункту 4.10. договору, сторони погодили, що передавати об'єкт оренди в подальшу оренду з письмового згідно орендодавця (т. 1, а.с. 69) .

На виконання умов договору оренди, сторони 1.04.2015 року підписами акт приймання - передачі нежитлового приміщення. Відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне тимчасове користування нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 9, площею 81, 4 кв.м. (т. 1, а.с. 73).

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на те, що укладаючи договір оренди, відповідачем 3 передано в оренду відповідачу 1 частину предмету іпотеки за іпотечним договром.

Також, 7.10.2015 року під час проведення перевірки предмету іпотеки, представником банку ОСОБА_4 було встановлено, що частина предмету іпотеки, а саме: нежитлове приміщення, площею 81,4 кв. м., розташоване у АДРЕСА_1 використовується фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2, про що було складено акт перевірки предмету іпотеки (т. 1, а.с. 74).

На думку позивача, договори оренди нежитлового приміщення укладені з порушенням умов норм чинного законодавства України, а саме: нежитлове приміщення, площею 81,4 кв. м., розташоване у АДРЕСА_1, передане в оренду без згоди іпотекодержателя, як того вимагає частина 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку», що стало причиною винекнення спору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку", встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Стаття 207 Господарського кодексу України, також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право одержувати від предмет іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до частин 1, 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до пункту 2.1.4. договору, сторони погодили, що без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування (т. 1, а.с. 17).

Таким чином, виходячи із аналізу вказаних норм законодавства та умов укладеного іпотечного договору, передача Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежитлового приміщення, площею 81,4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, за № 6/2015 від 30.03.2015 року, яке є предметом іпотечного договору № 805/15/08.1/11-137 від 8.09.2011 року, в оренду або в суборенду повинно здійснюватись лише за письмовою згодою іпотекодержателя - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

Як зазначає позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" не надавало згоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Слобожанка" для укладання вищезазначених оспорюваних договорів.

Доказів письмової згоди від іпотекодержателя на укладення будь-яких договорів оренди, відповідачами до суду не надано.

В матеріалах справи відсутні докази письмової згоди позивача на передачу предмету іпотеки в оренду чи суборенду.

Отже, суд прийшов до висновку, що укладений договір оренди №6/2015 від 30.03.2015 року, було здійснено без отримання письмової згоди іпотекодержателя на передання нежитлового приміщення, площею 81,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 9 в оренду відповідачу-1.

Укладаючи оспорюваний договір оренди №6/2015 від 30.03.2015 року, без попередньої письмової згоди іпотекодержателя, порушено умови іпотечного договору № 805/15/08.1/11-137 від 8.09.2011 року, а саме: пункт 2.1.4. та вимоги статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку".

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанка" в момент укладення договору оренди 6/2015 від 30.03.2015 року недодержані вимоги, встановлені статтями 9, 12 Закону України "Про іпотеку", а отже такий договір є недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 року, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (надалі - Постанова Пленуму) передбачено, що визнання правочину недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги у частині визнання недійсним договору оренди № 6/2015 від 30.03.2015 року, є законними, обґрунтованими, не спростованими відповідачами, тому є такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог у частині визнання недійним договору оренди нежитлового приміщення, площею 81,4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з моменту його укладення, суд прийшов до висновку, про залишення без розгляду з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами не додано до матеріалів договору оренди нежитлового приміщення, площею 81,4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. Наданих до суду позивачем в обґрунтування своїх вимог документів та пояснень недостатньо для розгляду вищезазначеної позовної вимоги, оскільки серед цих документів відсутній сам договір щодо якого заявлено вимогу.

Також відповідачі не направили своїх уповноважених представників для участі у призначених судових засіданнях. Такі обставини унеможливлюють розгляд вищезазначеної вимоги позивача, оскільки за відсутності оспорюваного договору не вбачається можливим дати об'єктивне судження з приводу наведених у позовній заяві доводів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про залишення позову в частині визнання недійним договору оренди нежитлового приміщення, площею 81,4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з моменту його укладення без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 1 378,00грн.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України"Про судовий збір" встановлено випадки залишення судового збору за позивачем, а саме: якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Тому суд дійшов висновку, про залишення судового збору сплаченого позивачем у розмірі 1378,00 грн. за вимогу немайнового характеру про визнання недійним договору оренди нежитлового приміщення, площею 81,4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за позивачем.

Керуючись статтями 203, 215 Цивільного кодексу України; статтями 9, 12 Закону України "Про іпотеку"; статтями 32, 43, 44, 49, 75, частиною 5, статті 81, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійним Договір оренди нежитлового приміщення, площею 81,4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, за номером 6/2015 від 30.03.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанка" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з моменту його укладення.

В частині визнання недійним Договір оренди нежитлового приміщення, площею 81,4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з моменту його укладення - позов залишити без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанка" (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27, ЄДРПОУ 30883688) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) 1 378, 00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.05.2016 р.

Суддя О.О. Ємельянова