Рішення № 5753820, 02.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.09 Справа№ 19/72

За позовом: ТзОВ ПП "ЗІП", м. Дніпродзержинськ;

До Відповідача: ФОП ОСОБА_1, м. Старий Яр, Яворівського р-ну, Львівської обл.;

Про: стягнення 33716,65грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

В судових засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: Герега С.В.;

Відповідача: не зявилися;

Представнику Позивача розяснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме: його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ ПП "ЗІП", м. Дніпродзержинськ до Відповідача: ФОП ОСОБА_1, м. Старий Яр, Яворівського р-ну, Львівської обл. про стягнення 33716,65грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 09.04.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.05.2009р.

Ухвалою суду від 19.05.2009р. розгляд справи відкладався, у зв'язку із неявкою Відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив стягнути 33716,65грн. заборгованості.

Представник Відповідача в судові засіданнія не зявився, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог не направив, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Керуючись вимогами ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено:

25.03.2008р. між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ ПП "ЗІП" був укладений Договір поставки №02-149, за яким Позивач: ТзОВ ПП "ЗІП" зобовязувався поставити, в Відповідач: ОСОБА_1 зобовязувався прийняти і оплатити товар (лако-фарбовану продукцію).

Пунктом 4.2. розділу 4 Договору передбачено порядок оплати, а саме:

Відповідач сплачує вартість Товару:

-або шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару;

-або з відстроченням платежу до 14 календарних днів з моменту поставки Товару.

Відповідно до видаткових накладних №02-0001942 від 14.04.2008р., №02-0001944 від 14.04.2008р., №02-0001945 від 14.04.2008р. Відповідачу було поставлено товар на загальну суму 19413,41грн.

В порушення договірних зобовязань Відповідач за отриманий товар по вищезазначеними накладними не здійснив.

Таким чином станом на 24.03.2009р. сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ ПП "ЗІП" складала 19413,41грн.

З метою недоведення вирішення спору у судовому порядку, ТОВ ПП "ЗІП" неодноразово зверталося до Відповідача з вимогою сплатити борг за поставлену продукцію, однак борг у добровільному порядку погашений не був. 29.09.2008р. ТОВ ПП "ЗІП" звернулось до Відповідача з письмовою претензією № 20 про сплату боргу, неустойки, річних, а також вимагало відписати акт звіряння взаєморозрахунків, однак, від Відповідача не надійшло відповіді на претензію, повного погашення боргу, підписаного акту звіряння взаєморозрахунків.

Таким чином на 24.03.2009р. заборгованість Відповідача ОСОБА_1 перед Позивачем ТОВ ПП "ЗІП" складає 19 413,41 грн., а також:

-індекс інфляції - 2523,74грн.;

-десять процентів річних 1755,19грн.;

-пеня 4200,29грн.;

-штраф 5824,02грн.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

25.03.2008р. між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ ПП "ЗІП" був укладений Договір поставки №02-149, за яким Позивач: ТзОВ ПП "ЗІП" зобовязувався поставити, в Відповідач: ОСОБА_1 зобовязувався прийняти і оплатити товар (лако-фарбовану продукцію).

Пунктом 4.2. розділу 4 Договору передбачено порядок оплати, а саме:

Відповідач сплачує вартість Товару:

-або шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару;

-або з відстроченням платежу до 14 календарних днів з моменту поставки Товару.

Відповідно до видаткових накладних №02-0001942 від 14.04.2008р., №02-0001944 від 14.04.2008р., №02-0001945 від 14.04.2008р. Відповідачу було поставлено товар на загальну суму 19413,41грн.

В порушення договірних зобовязань Відповідач за отриманий товар по вищезазначеними накладними не здійснив.

Таким чином станом на 24.03.2009р. сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ ПП "ЗІП" складала 19413,41грн.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму,

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України і частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3 укладеного між сторонами Договору встановлено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Відповідачеві протягом 14 календарних днів з дати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості товару на розрахунковий рахунок Позивача.

Проте, Відповідачем не виконано взятих на себе зобовязань.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Позивачем помилково нарахована сума пені 488,63грн. замість належної 316,74грн., як витікає з документів, доданих до позовної заяви.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено підставність стягнення суми штрафу 5824,02грн., 5% річних та пені в сумі 4200,29грн., яка грунтується на вимогах діючого законодавства України.

Враховуючи те, що Позивачем представлено достатньо доказів на підтверджених позовних вимог, а Відповідачем не подано належних заперечень позовних вимог та доказів виконання зобовязань перед Позивачем,- суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги обгрунтовані, підлягають задоволенню частково, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягяє сума: 19413,41грн.- основного боргу, 2523,74грн.- індексу інфляції, 3% річних 526,55грн., 2379,21грн.- пені.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій судом відмовлено, оскільки законом не передбачено подвійне стягнення в розмірі 30% штрафних санкцій.

Керуючись вимогами ст.ст. 230, 231, 343, 530, ч.2ст.625, ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст.33, 34, 43, 49,75, 82-84, 85 ГПК України,

суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (30000, АДРЕСА_1 ідинт. номер НОМЕР_1) на користь ТзОВ ПП "ЗІП" (51901, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107-А, код ЄДРПОУ 21875464)- 19413,41 грн. основного боргу, 2523,74грн.- індексу інфляції, 3% річих 526,55грн., 2379,21- пені, 5824,02грн.- штраф, 337,17грн.- витрат по сплаті державного мита та 118,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.