Рішення № 57538125, 27.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р.Справа № 916/587/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 09.03.2016р.

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Соліс Груп до компанії «AKLINO CORPORATION» про стягнення 445 965 США 60 центи, що еквівалентно 11 816 808.48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Соліс Груп (далі по тексту ТОВ „Соліс Груп) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до компанії « AKLINO CORPORATION» про стягнення заборгованості в сумі 445 965 США 60 центів, що еквівалентно 11 816 808,48 грн., обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за контрактами № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р. зобовязань щодо здійснення оплати вартості придбаної продукції.

Відповідач повністю визнає заявлені ТОВ „Соліс Груп позовні вимоги та згідно поданого клопотання (вх. № 9179/16 від 11.04.2016р.) просив суд розглядати справу за відсутності його повноважного представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

16.11.2015р. між ТОВ „Соліс Груп (Продавець) та компанією «AKLINO CORPORATION» (Покупець) було укладено контракт № 1116.1, у відповідності до умов якого Продавець зобовязався поставити Покупцеві товар, а Покупець зобовязався прийняти товар та оплатити вартість прийнятого товару на умовах, визначених цим контрактом. Товаром за цим контрактом є кукурудза 3 класу, українського походження, рік врожаю 2015, упаковка насипом, у кількості 500 метричних тон +/- три відсотки.

Також, 20.11.2015р. між ТОВ „Соліс Груп (Продавець) та компанією «AKLINO CORPORATION» (Покупець) було укладено контракт № 1120.1, у відповідності до умов якого Продавець зобовязався поставити Покупцеві товар, а Покупець зобовязався прийняти товар та оплатити вартість прийнятого товару на умовах, визначених цим контрактом. Товаром за цим контрактом є кукурудза 3 класу, українського походження, рік врожаю 2015, упаковка насипом, у кількості 600 метричних тон +/- пять відсотків.

Крім того, 03.12.2015р. між ТОВ „Соліс Груп (Продавець) та компанією «AKLINO CORPORATION» (Покупець) було укладено контракт № 1203.1, у відповідності до умов якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 22.01.2016р.) Продавець зобовязався поставити Покупцеві товар, а Покупець зобовязався прийняти товар та оплатити вартість прийнятого товару на умовах, визначених цим контрактом. Товаром за цим контрактом є кукурудза 3 класу, українського походження, рік врожаю 2015, упаковка насипом, у кількості 600 метричних тон +/- пять відсотків.

В подальшому, 07.12.2015р. між ТОВ „Соліс Груп (Продавець) та компанією «AKLINO CORPORATION» (Покупець) було укладено контракт № 1207.1, у відповідності до умов якого Продавець зобовязався поставити Покупцеві товар, а Покупець зобовязався прийняти товар та оплатити вартість прийнятого товару на умовах, визначених цим контрактом. Товаром за цим контрактом є кукурудза 3 класу, українського походження, рік врожаю 2015, упаковка насипом, у кількості 500 метричних тон +/- три відсотки.

24.12.2015р. між ТОВ „Соліс Груп (Продавець) та компанією «AKLINO CORPORATION» (Покупець) було укладено контракт № 1224.1, у відповідності до умов якого Продавець зобовязався поставити Покупцеві товар, а Покупець зобовязався прийняти товар та оплатити вартість прийнятого товару на умовах, визначених цим контрактом. Товаром за цим контрактом є кукурудза 3 класу, українського походження, рік врожаю 2015, упаковка насипом, у кількості 1000 метричних тон +/- три відсотки.

При вирішенні даного спору по суті, враховуючи той факт, що однією із сторін у спірних правовідносинах, які виникли на підставі контрактів № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р. є іноземна юридична особа, господарський суд, першочергово, вважає за необхідне дослідити правомірність застосування до умов даного договору права України.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність от 16.04.1991г. № 959-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Іноземними суб'єктами господарської діяльності є суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

В силу положень ст. 3 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність от 16.04.1991г. № 959-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є зокрема юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність от 16.04.1991г. № 959-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Приймаючи до уваги наведені положення чинного законодавства, а також субєктний склад контрактів № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р., зміст зобовязань, що виникли на підставі даних угод, господарський суд доходить висновку, що між сторонами по справі були укладені зовнішньоекономічні договори з метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності. При дослідженні питання можливості застосування до даного контракту права України, суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України „Про міжнародне приватне право.

Так, в силу положень ст. 1 Закону України „Про міжнародне приватне право від 23.06.2005р. № 2709-IV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про міжнародне приватне право) для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави; колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Виходячи з положень ст.ст. 4, 5 Закону України „Про міжнародне приватне право право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст. 32 Закону України „Про міжнародне приватне право передбачено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Відповідно до ст. 44 Закону України „Про міжнародне приватне право у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець за договором купівлі-продажу.

При цьому, виходячи з положень п.п. 22.1, 23.3 контрактів № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р. сторони дійшли згоди, що цей контракт укладається, набирає сили, підлягає тлумаченню та виконанню відповідно до законодавства України. Правом, яким врегульований даний контракт, є матеріальне і процесуальне право України.

Приймаючи до уваги, що сторонами при укладенні контрактів № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р. було погоджено застосування до їх умов права України, що цілком відповідає правилам вибору права за місцезнаходженням сторони, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, керуючись ст. 32 Закону України „Про міжнародне приватне право суд доходить висновку про правомірність застосування до умов даних контрактів права України.

При цьому, виходячи з положень п.п. 23.1, 23.2 контрактів № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р. Продавець і Покупець повинні намагатись вирішити всі спірні питання, що виникають під час виконання цього контракту, шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони не можуть самостійно дійти до згоди, вирішення таких спорів або суперечок буде здійснюватись у господарському суді Одеської області (Україна) у відповідності до матеріального та процесуального законодавства України.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст.ст. 123, 124 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 Закону України „Про міжнародне приватне право підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

За таких обставин, враховуючи наявність згоди сторін про вирішення спорів, що виникають із контрактів № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р. господарським судом Одеської області за нормами права України, суд доходить висновку про підвідомчість даного спору господарським судам України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 9.1, 10.1, 10.5, 12.1 контрактів № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р. сторони погодили застосування до правовідносин умов поставки СРТ ООО „Боріваж, порт „Южний, Україна/ Одеський морський торговельний порт/ Іллічівський морський торговельний порт, зерновий термінал ТОВ „Транс Сервіс/ порт Южний, причал № 16, ТОВ „ТІС-Зерно. Продавець зобовязаний здійснити всі формальності, необхідні для митного оформлення експорту товару за власний рахунок. Строки поставки:

-за контрактом № 1120.1 від 20.11.2015р.:

-за контрактом № 1116.1 від 16.11.2015р.: початок 16.11.2015р.; завершення 26.11.2016р.;

-за контрактом № 1203.1 від 03.12.2015р.: початок 03.12.2015р.; завершення 15.12.2015р.;

-за контрактом № 1207.1 від 07.12.2015р. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 07.12.2015р.): початок 07.12.2015р., завершення 21.12.2015р.;

-за контрактом № 1224.1 від 24.12.2015р.: початок 24.12.2015р., завершення 04.01.2016р.;

Відповідно до положень ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов контрактів № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р. позивачем було здійснено поставку на експорт товару, що підтверджується наступними доказами:

-декларація ЕК10ДР 500010003/2016/002399, товар кукурудза 3 класу, кількість 985,206 тон, ціна 145 доларів США/тона, загальна ціна експортної партії товару складає 142 854 доларів США 87 центів;

-декларація ЕК10ДР 500040406/2016/000295, товар кукурудза 3 класу, кількість 488,321 тон, ціна 147,5 доларів США/тона; загальна ціна експортної партії товару складає 72 027доларів США 35 центів;

-декларація ЕК10ДР 500010003/2016/001229, товар кукурудза 3 класу, кількість 387,514 тон, ціна 147 доларів США/тона; загальна ціна експортної партії товару складає 56 964 доларів США 55,80 центів;

-декларація ЕК10ДР 500010003/2016/000063, товар кукурудза 3 класу, кількість 215,870 тон, ціна 147 доларів США/тона; загальна ціна експортної партії товару складає 31 732 доларів США 98 центів;

-декларація ЕК10ДР 500040406/2015/006494, товар кукурудза 3 класу, кількість 478,820 тон, ціна 146,5 доларів США/тона; загальна ціна експортної партії товару складає 70 147 доларів США 13 центів;

-декларація ЕК10ДР 500060703/2015/012299, товар кукурудза 3 класу, кількість 488,1 тон, ціна 148 доларів США/тона; загальна ціна експортної партії товару складає 72 238 доларів США 80 центів.

Загальна вартість поставленого у власність компанії « AKLINO CORPORATION» товару, факт експорту якого на користь останнього підтверджений належним чином оформленими митними деклараціями, складає 445 965 доларів США 60 центи.

Виходячи з положень п. 8.1.1 контрактів № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р. оплата за товар здійснюється з відстрочкою на 3 (три) дня з моменту поставки товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, вартість товару, поставленого позивачем на виконання умов контрактів № 1116.1 від 16.11.2015р., № 1120.1 від 20.11.2015р., № 1203.1 від 03.12.2015р., № 1207.1 від 07.12.2015р., № 1224.1 від 24.12.2015р. (з урахуванням додаткових угод), з боку компанії «AKLINO CORPORATION» оплачена не була, у звязку з чим, суд доходить висновку про наявність простроченої заборгованості компанії «AKLINO CORPORATION» перед ТОВ „Соліс Груп в загальній сумі 445 965 доларів США 60 центів, що еквівалентно 11 816 808,48 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Соліс Груп про стягнення з компанії «AKLINO CORPORATION» заборгованості за придбаний товар в розмірі 445 965 доларів США 60 центів, що еквівалентно 11 816 808,48 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, факт існування заборгованості компанії «AKLINO CORPORATION» перед ТОВ „Соліс Груп в сумі 445 965 доларів США 60 центи, що еквівалентно 11 816 808,48 грн., витікає із умов укладених між сторонами по справі угод та положень чинного законодавства. Відповідачем вказані обставини були визнані під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, відповідно до ст.ст. 1, 3, 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність от 16.04.1991г. № 959-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 4, 5, 32, 44, 76, 77 Закону України „Про міжнародне приватне право від 23.06.2005р. № 2709-IV (з наступними змінами та доповненням), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 538, 541, 543, 553, 554, 610, 612, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України позов підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із компанії «AKLINO CORPORATION» на користь ТОВ „Соліс Груп заборгованості за поставлений товар в сумі 445 965 доларів США 60 центів, що еквівалентно 11 816 808,48 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору у повному обсязі покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України. При цьому, під час розгляду даної справи судом було встановлено, що платіжне доручення № 25 від 10.03.2016р. на суму 177 252,14 грн., яке надане ТОВ „Соліс Груп як доказ сплати судового збору за розгляд даної справи, було використане позивачем в якості доказу сплати судового збору по справі № 916/576/16, що перебуває в провадженні господарського суду Одеської області. При цьому, позовна заява ТОВ „Соліс Груп в межах справи № 916/576/16 надійшла до суду раніше, аніж позовна заява, за якою було порушено провадження по даній справі.

У п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21 лютого 2013 року N 7 зазначено наступне. Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Таким чином, із позивача слід стягнути в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 177 252,14 грн. за розгляд заявлених в межах даної справи позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з компанії «AKLINO CORPORATION» /Beneficiary address: 50 Street, Global Plaza Tower, 19 Floor, Suit H. Republic of Panama, Panama City; Beneficiarys Acc. N LV39RIBR00188140N0000/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Соліс Груп /65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, ідентифікацій код 38950908/ заборгованість за поставлений товар в сумі 445 965 доларів США 60 центів /чотириста сорок пять тисяч девятсот шістдесят пять доларів США 60 центів/, що еквівалентно 11 816 808 грн. 48 коп. /одинадцять мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот вісім грн. 48 коп./, судовий збір в сумі 177 252 грн. 13 коп. /сто сімдесят сім тисяч двісті пятдесят дві грн. 13 коп./. Наказ видати.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Соліс Груп /65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, ідентифікацій код 38950908/ до державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач Управління державної казначейської служби у м. Одеса, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси судовий збір в сумі 177 252 грн. 13 коп. /сто сімдесят сім тисяч двісті пятдесят дві грн. 13 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 04.05.2016р.

Суддя С.П. Желєзна