Рішення № 57538065, 27.04.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 915/533/15

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреності від 14.03.2016 № № 250/08-21/16;

від відповідача ОСОБА_3, дов.від 14.08.2016 № 101;

та прокурора Безкровної І.І. - прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1, посв. від 13.08.2015 р. № 035058,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Миколаївського району Миколаївської області,

54036, м. Миколаїв, вул. Урожайна, 43,

в інтересах держави в особі

Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації,

54030, вул. Спаська,1, м. Миколаїв,

до державного підприємства Племрепродуктор Степове,

57107, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область,

про стягнення заборгованості в загальній сумі 950124 грн. 34 коп. за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Миколаївського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) звернувся з позовною заявою, зареєстрованою у Господарському суді Миколаївської області 31.03.2015 р. за № 4130/16, до державного підприємства (ДП) Племрепродуктор Степове про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 1039050 грн. 37 коп., із яких: 686000 грн. - основний борг; 280231 грн. - інфляційні втрати; 72819 грн. 37 коп. 3 % річних.

Спір у справі вже розглядався судами.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 р. скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 р. в даній справі і її передано на новий розгляд Господарському суду Миколаївської області.

У ході нового розгляду справи подано до суду заяву від 28.03.2016 р. про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої прокурор просить стягнути з ДП Племрепродуктор Степове грошові кошти в загальній сумі 950124 грн. 34 коп., із яких: 686000 грн. - основний борг; 215306 грн. - інфляційні втрати; 48818 грн. 34 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем, починаючи з 2008 року, своїх грошових зобовязань за укладеним з Департаментом договором від 21.08.2001 р., згідно якого Департаментом, постачальником, передано ДП Племрепродуктор Степове два зернозбиральних комбайни Дойц-Фар марки Топлайнер моделі 4065 HTS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі, а саме: повернення до бюджету в період 2008-2014 років згідно встановленого в договорі графіку наданої фінансової допомоги в загальній сумі 686000 грн., на котру, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, здійснено відповідні нарахування.

Відповідач у відзиві від 05.05.2015 р., з урахуванням доповнень до нього, в тому числі від 15.05.2015 р., позов не визнав, вважаючи, що відсутні підстави для стягнення грошових коштів з ДП Племрепродуктор Степове. На його думку, відповідальність за порушення зобовязання може бути застосована лише до сторони, що припинила виконання договірних зобовязань унаслідок власного волевиявлення, натомість ДП Племрепродуктор Степове припинило оплату коштів за отримані зернозбиральні комбайни на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 27.04.2007 р. № 10 Про звільнення сільгосптоваровиробників від повернення коштів фінансової підтримки, наданої з обласного бюджету на придбання зернозбиральних комбайнів марки Топлайнер, про скасування якого дізналося після отримання листа Департаменту від 19.06.2014 р. Порушення вимог договору відповідачем мало місце виключно з моменту, коли йому стало відомо про скасування рішення Миколаївської обласної ради від 24.07.2007 р. до моменту відкриття провадження в даній справі.

ДП Племпродуктор Степове 30.03.2016 р. також подано до суду заяву без дати та номеру про застосування до позовних вимог у даній справі строків позовної давності, мотивоване викладеними у відзиві та доповненнях до нього твердженнями, а також тим, що сторонами встановлено графік погашення боргу частинами, а тому позовна давність має обчислюватися окремо по кожному простроченому платежу. Так як прокурор звернувся з позовом 31.03.2015 р., до заборгованості по платежам за договором, строк яких настав до 31.12.2012 р., належить застосувати строк позовної давності.

Вислухавши прокурора та представників позивача, які підтримали позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.03.2016 р., з викладених у позовній заяві та письмових поясненнях підстав; представника відповідача, який позов не визнав з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до нього, а також підтримав заяву про застосування до позовних вимог строку позовної давності; дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

На підставі рішення Миколаївської обласної ради від 24.12.1998 р. № 4 Миколаївською обласною державною адміністрацією (надалі - Миколаївська ОДА) прийнято розпорядження від 11.05.1999 р. № 261-р Про передачу зернозбиральних комбайнів сільськогосподарським товаровиробникам області строком на 20 років, яким доручено попереднику Департаменту передати 19 зернозбиральних комбайнів Дойц-Фар марки Топлайнер моделі 4065 НТS сільгоспвиробникам області відповідно до затвердженого додатку, в тому числі й радгоспу Степовий Миколаївського району, правонаступником якого є ДП Племрепродуктор Степове. Цим розпорядженням затверджено і механізм розрахунків за передані товаровиробникам зернозбиральні комбайни, відповідно до якого сільгоспвиробники області, які отримали зернозбиральні комбайни за договором згідно з додатком, протягом 20 років повертають до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49000 грн. за кожний комбайн наступними частинами: до 01.08. 40 %, до 01.10. 30%, до 01.11. 30 % зазначеної суми. Після завершення розрахунків комбайни переходять у власність сільгоспвиробників.

На виконання зазначеного розпорядження між попередником Департаменту та попередником ДП Племрепродуктор Степове, у травні 1999 року укладено договір № 9 про передачу двох зернозбиральних комбайнів на умовах фінансової допомоги на зворотній основі із строком повернення вартості сільгосптехніки до 2020 року відповідно до затвердженого механізму.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що відповідач протягом 20 років повертає до обласного бюджету кожного року кошти в розмірі 49000 грн. частинами: до 01.08. 40 %, до 01.10. 30 %, до 01.11. 30 % зазначеної суми.

Даний договір діє до 01.01.2020 року (п. 4.1 договору, в редакції від травня 1999 р.).

Розпорядженням Миколаївської ОДА від 02.07.2001 р. № 399-р внесено зміни до механізму розрахунків за одержані сільгоспвиробниками області зернозбиральні комбайни, а саме, змінено розмір та строки внесення платежів з до 01.08. 40 %, до 01.10. 30 %, до 01.11.- 30 % на до 01.08. 50 %, до 01.09. 50 % від річної суми, а також строку дії договору, а саме, що договір діє не до 2020 року, а до 2018 року.

На підставі вказаного розпорядження між попередниками сторін у справі раніше укладений договір про передачу зернозбиральних комбайнів викладено в новій редакції від 21.08.2001 р. Відповідно до п.2.2 нової редакції договору відповідач зобовязався терміном до 2018 року повертати до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49000 грн. за кожен комбайн наступними чином: до 01.08. 50 %, до 01.09. 50 % від зазначеної суми. Сторони також узгодили, що договір діє до 2018 року (п.4.1 договору, в редакції від 21.08.2001 р.). Інші умови договору залишено без змін.

Миколаївською обласною радою прийнято рішення від 27.04.2007 р. № 10 Про звільнення сільгоспвиробників від повернення коштів фінансової підтримки, наданої з обласного бюджету на придбання зернозбиральних комбайнів марки Топлайнер, яким ряд сільгоспвиробників, у тому числі і ДП Племрепродуктор Степовий, починаючи з 01.01.2008 р. звільнено від повернення коштів фінансової підтримки до обласного бюджету.

Це рішення Миколаївської обласної ради постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 23.07.2008 р. у справі № 22-а-10545/08, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 р., визнано незаконним та скасовано.

Протягом 2008-2014 років відповідач не виконував грошові зобовязання за спірним договором, тому Департаментом направлено на адресу відповідача лист від 26.06.2014 р. № 486/02/08-20/14 щодо погашення боргу перед обласним бюджетом за 2008-2013 роки, та забезпечення своєчасного подальшого повернення коштів за зернозбиральні комбайни у строки, встановлені договором.

ДП Племрепродуктор Степовий листом від 10.07.2014 р. № 83 повідомило Департамент про неможливість сплати заборгованості та забезпечення своєчасного повернення коштів за використання зернозбиральних комбайнів, у звязку з чим запропонувало Департаменту вилучити вказані комбайни та здійснити дії щодо їх продажу.

Із вищенаведеного випливає, що, починаючи з 2008 року і на даний час, відповідач свої грошові зобовязання за спірним договором не виконує.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На думку позивача і прокурора, який приймає участь у справі, його письмових пояснень від 25.04.2016 р. № (15-21)322-15, укладений сторонами у справі договір містить ознаки договору поставки, передбаченого як Цивільним кодексом Української РСР, який діяв на час укладення договору, так і Цивільним кодексом України, котрий містить елементи поворотної фінансової допомоги.

Суд відхиляє доводи позивача і прокурора про наявність в укладеному сторонами у справі договорі елементів поворотної фінансової допомоги з огляду на таке.

Згідно пп. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обовязковою до повернення.

Відповідно до п. 31 ст. 2 Бюджетного кодексу України, кредитування бюджету це операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобовязання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України, у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється. Органи державної податкової служби України визначаються органами стягнення простроченої заборгованості субєктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету.

Повернення кредитів до бюджету є однією зі стадій виконання бюджету за видатками та кредитуванням. У разі надання кредитів з бюджету у їх позичальників виникає заборгованість перед бюджетом, з якого були надані кошти на умовах повернення. Субєктами, які здійснюють державне кредитування та забезпечують повернення сум кредитів, є передусім Міністерство фінансів України (фінансові управління), а також розпорядники та одержувачі бюджетних коштів. Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Основним субєктом, якому належить право вимоги від позичальника повернення коштів до відповідного бюджету, згідно з вказаними кредитами є держава, від імені якої право вимоги повернення коштів до бюджету здійснює орган держави, уповноважений саме на ці дії.

Положення ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України відповідає положенням ч.ч. 9, 10 ст. 17 Бюджетного кодексу України, згідно з якими прострочена заборгованість субєкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого субєкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього субєкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості субєкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Розпорядженням від 11.05.1999 р. № 261-р Про передачу зернозбиральних комбайнів сільськогосподарським товаровиробникам області строком на 20 років, уповноважено попередника позивача на укладення договорів про передачу зернозбиральних комбайнів, придбаних за рахунок коштів обласного бюджету, на умовах розстрочення їх оплати, в тому числі і з відповідачем, на виконання рішення Миколаївської облради від 24.12.1998 р. № 4. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що саме Департамент є органом, уповноваженим на стягнення заборгованості як сторона договору та розпорядник бюджетних коштів.

Так як позивачем і прокурором не доведено, що попередник ДП Племрепродуктор Степовий звертався до компетентних органів про надання йому поворотної фінансової допомоги, а також, аналізуючи умови укладеного між сторонами у справі договору, та виходячи з того, що відповідачу за укладеним з Департаментом договором передано не грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги на придбання зернозбиральних комбайнів, а два зернозбиральних комбайни з розстрочкою оплати їх вартості, то суд визнає, що між попередниками позивача і відповідача укладено договір поставки.

За договором поставки одна сторона постачальник, зобовязується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) іншій стороні покупцеві, товар (товари), а покупець зобовязаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України, ст.712 ЦК України).

Аналогічно договір поставки було визначено і в чинному на момент укладення спірного договору Цивільному кодексі Української РСР (ст.245 ЦК УРСР).

До відносин поставки застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України, ч.2 ст.712 ЦК України).

Положеннями Цивільного Кодексу України про договір купівлі-продажу визначено, що сторонами в договорі може бути передбачено продаж товару в кредит, зокрема, з розстрочкою платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів (ст.ст.694,695 ЦК України).

Чинним на момент укладення спірного договору Цивільним кодексом Української РСР передбачалася можливість продажу товарів у кредит громадянам (ч.1 ст. 240 ЦК УРСР), проте не містилося заборони укладати з такими умовами договори і між юридичними особами.

Згідно цивільного законодавства України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

До відносин за договором поставки застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов (ст. 261 ЦК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, визначеної у постанові від 06.11.2013 р. у справі № 6-116 цс13, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки умовами укладеного сторонами у справі договору передбачено окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути вартість зернозбиральних комбайнів частинами в узгоджені строки, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Ураховуючи викладене, та що прокурор звернувся з позовом 31.03.2015 р., заборгованість по платежам, строк яких настав до 31.03.2012 р., з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, стягненню не підлягає.

Згідно поданого прокурором розрахунку заборгованість відповідача зі сплати вартості двох комбайнів за період з 01.08.2012 р. по 01.09. 2014 р. складає суму 294000 грн. Суд визнає, що цю суму основного боргу належить стягнути з ДП Племрепродуктор Степове, а в задоволенні решти суми позовних вимог у частині стягнення основного боргу відмовити, у звязку із закінченням строку позовної давності, про застосування котрого просить відповідач.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за прострочення сплати вартості двох комбайнів нарахувань у сумі 215306 грн. сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції та в сумі 48818 грн. 34 коп. 3% річних від суми простроченого боргу, то суд приходить до такого.

Цивільним законодавством України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У спірному договорі сторони не узгодили іншого розміру відсотків за прострочення сплати вартості комбайнів, тому застосування при нарахуваннях на суму основного боргу 3 % річних є правомірним.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних на суми основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню, проте в інших ніж визначено позивачем сумах, виходячи з такого.

Нарахування індексу інфляції та 3 % річних є спеціальними видами цивільно-правової відповідальності, на які поширюється загальна позовна давність.

У відповідності до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що у задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих на суми грошових коштів, котрі належало сплатити на погашення вартості двох зернозбиральних комбайнів у період з 01.08.2008 р. до 01.08.2012 р. належить відмовити, у звязку із закінченням строку позовної давності, про застосування котрого просить відповідач.

Згідно поданого прокурором розрахунку на суми заборгованості відповідача зі сплати вартості двох комбайнів здійснено нарахування: 1) 3 % річних за період з 01.08.2012 р. по 28.02.2015 р. в загальній сумі 13565 грн. 28 коп. та 2) індексу інфляції за період серпень 2012 року лютий 2015 року в загальній сумі 85162 грн. ОСОБА_2 зазначеними сумами нарахувань суд погоджується і визнає, що ці суми підлягають стягненню з відповідача.

Так як судом визнано, що позовні вимоги належить задовольнити частково, то судові витрати, у відповідності зі ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Ставки судового збору за звернення з позовною заявою до господарського суду визначені пп.1 п.2. ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір у редакції станом на час звернення прокурора до суду із позовною заявою, яким встановлено, що за подання позовної заяви майнового характеру має бути оплачено судовий збір за ставкою 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону).

Законом України Про судовий збір у редакції станом на час звернення до суду прокурора, останній був звільнений від сплати судового збору.

Господарським процесуальним законодавством України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач в установленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на викладене, а також, що відповідачем не подано суду доказів щодо звільнення його від сплати судового збору, що судом визнано підлягаючими задоволенню позовні вимоги в загальній сумі 392727 грн. 28 коп. (294000 грн. + 85162 грн. + 13565 грн. 28 коп.), то, з відповідача на користь Департаменту належить стягнути судовий збір у сумі 7854 грн. 54 коп.

У судовому засіданні 27.04.2016 р., згідно зі ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов прокурора Миколаївського району Миколаївської області задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства Племрепродуктор Степове, 57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995, на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1, ідентифікаційний код 36384583, грошові кошти в загальній сумі 392727 (триста девяносто дві тисячі сімсот двадцять сім) грн. 28 коп., із яких 294000 (двісті девяносто чотири тисячі) грн. 00 коп. основний борг; 85162 (вісімдесят пять тисяч сто шістдесят дві) грн. 00 коп. сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; 13565 (тринадцять тисяч пятсот шістдесят пять) грн. 28 коп. 3 % річних.

3. Стягнути з державного підприємства Племрепродуктор Степове, 57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995, у доход державного бюджету України судовий збір у сумі 7854 (сім тисяч вісімсот пятдесят чотири) грн. 54 коп.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 04.05.2016 р.

Суддя Ю.М. Коваль.