Рішення № 57537641, 27.04.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2016 р. Справа № 902/164/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", м.Львів

до: Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство", м.Гайсин, Вінницька область

до: ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України, с.Римачі, м.Луцьк, Волинська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 прикордонний загін, м.Луцьк, Волинська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Державне підприємство "Вінницяліссервіс", м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Головне управління Державного Казначейства України у Волинській області, м. Луцьк

про стягнення 8 408,90 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача 1: ОСОБА_3, довіреність № 150 від 15.03.2016 р., паспорт серії АА321946 виданий Теплицьким РВ УМВС України у Вінницькій області 09.12.1996 р.

відповідача 2: ОСОБА_4, довіреність № 03-70-10/15-1080 від 21.10.2015 р., паспорт серії АВ183956 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 22.12.2000 р.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (ОСОБА_2 прикордонний загін): не з'явився.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 (Державне підприємство "Вінницяліссервіс") - ОСОБА_5, директор, наказ № 687-К від 18.11.2014 р.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 (Головне управління Державного Казначейства України у Волинській області): не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" подано позов до Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" та ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 прикордонний загін та за участю третьої особи на стороні відповідача 2 Головне управління Державного Казначейства України у Волинській області про стягнення 8408,90 грн зборів за затримку двох вагонів № 604228802, № 67857052 з вантажем "пиловник дубовий не окорований" по відправках Гайсин-Дорохульськ № 33552092, № 33631938.

Ухвалою суду від 26.02.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/164/16 та призначено до розгляду на 17.03.2016 р.

Ухвалою суду від 17.03.2016 р. відкладено розгляд справи до 06.04.2016 р. з огляду на неявку позивача та третіх осіб.

Ухвалою суду від 06.04.2016 р. з огляду на неявку третьої особи - Головного управління Державного Казначейства України у Волинській області розгляд справи відкладено до 22.04.2016 р.

Ухвалою суду від 22.04.2016 р. розгляд справи відкладено до 27.04.2016 р. та залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Державне підприємство "Вінницяліссервіс".

Позивач, треті особи - ОСОБА_2 прикордонний загін та Головне управління Державного Казначейства України у Волинській області - до суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання останні були повідомлені належним чином - ухвалою суду від 22.04.2016 р. надісланої рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить реєстр відправки поштової кореспонденції суду, а також телефонограмами № 902/164/16/757/16 від 26.04.2016 р., № 902/164/16/759/16 від 26.04.2016 р. адресованої останнім.

При цьому, матеріали справи містять клопотання Головного управління Державного Казначейства України у Волинській області (вх.№ 06-52/3597/16 від 20.04.16 р.) про розгляд справи без участі представника у зв'язку з недостатністю кошторисних призначень для фінансування витрат на відрядження та лист ОСОБА_2 прикордонного загону (вх.№06-52/3644/16 від 21.04.16 р.), яким останній просить суд в зв'язку з обмеженим фінансуванням коштів на відрядження розгляд справи проводити без участі представника прикордонного загону.

Також суд зауважує, що про дату, час та місце наступного судового засідання уповноважений представник позивача повідомлявся 22.04.2016 р. під розпис.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником відповідача 1 подано до суду клопотання (вх.№06-52/3847/16) про залучення до участі у справі іншого відповідача - ОСОБА_2 прикордонного загону.

Розглянувши клопотання представника відповідача 2 про залучення до участі у справі іншого відповідача, заслухавши пояснення представників сторін щодо заявленої заяви, суд дійшов висновку про його відхилення виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Згідно з п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

У разі якщо заяви (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Стaття 24 ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. ОСОБА_5 відхилення такого клопотання і задоволення позову за рахунок неналежного відповідача можуть бути підставою для скасування рішення згідно з пунктом 3 частини третьої статті 104 ГПК.

З урахуванням підстав та предмету заявленого позову суд дійшов переконливого висновку, що ОСОБА_2 прикордонний загін у даних спірних правовідносинах не виступає як зобов'язана сторона, відтак, не може бути залучений до участі у справі в якості іншого відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відхилення поданого відповідачем 2 клопотання.

27.04.2016 р. в судовому засіданні представником ДП "Вінницяліссервіс" надано договори комісії на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2016 р.

Суд при вирішенні спору бере до уваги пояснення представника позивача, які були надані в попередньому судовому засіданні.

Відповідач 1 у справі - Державне підприємство "Гайсинське лісове господарство" в порядку ст. 59 ГПК України 17.03.2016 р. надав суду відзив на позовну заяву за змістом якого проти позову заперечує з підстав того, що ДП "Гайсинське лісове господарство" вчинялись всі необхідні дії в межах чинного законодавства щодо оформлення всіх супроводжуючих документів, жодних зауважень з боку ОСОБА_1 митниці до відповідача 1 не надходило. Крім того, відповідач 1 стверджує, що жодних повідомлень про переогляд вантажу на адресу останнього надходило, а тому можливості оскаржити дані дії у ДП "Гайсинське лісове господарство" не було. Також відповідач 1 вказує на відсутності свого обов'язку відшкодовувати позивачу понесені ним витрати позаяк під час переогляду не було виявлено сторонніх вкладень, що виключає застосування приписів ч.5 ст.338 МК України (а.с.135, т.1).

Відповідач 2 - ОСОБА_1 митниця Державної фіскальної служби України - з направленого до суду письмового відзиву від 18.03.16 р. та додаткових письмових пояснень від 21.04.2016 р. також з позовними вимогами Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" не погоджується, мотивуючи свої доводи тим, що позивачем не наведено обставин та не надано жодного переконливого доказу, які б підтверджували факт спричинення матеріальної шкоди саме ОСОБА_1 митницею та посилаючись на відповідність дій митниці чинному законодавству і відсутності доказів визнання дій по проведенню переогляду протиправними в рамках адміністративного судочинства. Окрім того у своєму відзиві відповідач 2 посилається в якості заперечень на заявлений позов на приписи ч.2 ст.218 МК України (а.с.168-172, т.1).

В письмових поясненнях від 12.03.2016 р. Головне управління Державного Казначейства України у Волинській області вказує на відсутність будь-яких цивільно-правових відносин з позивачем та просить розглянути справу без участі його уповноваженого представника (а.с.193-194, т.1).

В письмових поясненнях долучених до супровідного листа від 16.03.2016 р. ОСОБА_2 прикордонний загін вказує на відповідності його дій під час переогляду у вагонах вантажного потягу (а.с.208-209, т.1).

В письмовому поясненні від 26.04.2016 р. ДП "Вінницяліссервіс" вказує, що не являється власником вантажу і не є стороною договору на здійснення залізничних перевезень, а згідно Договору комісії № 5-Г від 26.12.2013 р. до обов'язків Комісіонера (ДП "Вінницяліссервіс") віднесено укладення зовнішньоекономічних контрактів на поставку лісопродукції та фінансове врегулювання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

26.12.2013 р. між Державним підприємством "Гайсинське лісове господарство" (Комітент) та Державним підприємством "Вінницяліссервіс" (Комісіонер) укладено договір комісії № 5-Г відповідно до п.1.1 якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента укладати від свого імені контракти на продаж лісопродукції Комітента з іноземними покупцями на умовах експорту.

Комітент зобов'язується здійснювати завантаження транспортних засобів, пакування, маркування лісопродукції своїми силами та своїми засобами з додержанням умов, передбачених п.1.2 цього договору (п.1.4 Договору).

Право власності на лісопродукцію залишається за Комітентом до моменту передачі продукції та документів на неї у власність іноземного покупця за умовами зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу (п.4.1 Договору).

16.01.2015 р. між Державним підприємством "Вінницяліссервіс" (Україна), як Продавцем, який діє, з поміж іншого на підставі договору комісії № 5-Г від 26.12.2013 р. та P.P.H.U. "OLGA" (Польша), як Покупцем, укладений контракт № ВН-04/15-616, відповідно до п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує лісоматеріали круглі не окоровані в кількості і асортименті яких вказані в Додатку до цього Договору (а.с.147-148, т.1).

19.02.2015 р. та 27.02.2015 р. на виконання умов Контракту Продавець зі станції Гайсин завантажив та відправив Покупцю до станції Дорохуськ Товар - пиловник дубовий не окорований у кількості два вагони № 604228802, № 67857052 відповідно до накладних № 33552092 від 19.02.2015 р. та № 33631938 від 27.02.2015 р. (а.с.21-22, т.1)

Вказані вагони були затримані 02.03.2015 року на митному посту Ягодин ОСОБА_1 митниці ДФС з метою проведення митного контролю на підставі листів ОСОБА_1 митниці ДФС № 1330/03-70/26-03 від 02.03.2015 р. та листа ОСОБА_2 прикордонного загону № 51/355 від 02.03.2015 р., про що складено акт загальної форми № 5009 та відправлено телеграфне повідомлення № 91 від 03.03.2015 р. на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника про затримку вагонів ( (а.с.23, 25-26, 29, т.1).

Підставою для прийняття такого рішення щодо проведення переогляду вагонів було інформування Державної прикордонної служби України щодо наявної інформації про можливе переміщення тютюнових виробів з приховуванням від митного контролю у вагонах, які переміщують лісоматеріали у сполученні вантажного потягу № 3601/99121.

За результатами переогляду інспектори митниці склали акти про проведення огляду (переогляду) товарів від 04.03.2015 №205000015/2015/000006, 205000015/2015/000007, згідно з якими сторонніх вкладень у вантажі відповідача "пиловник дубовий не окорований" не виявлено (а.с.27, 28, т.1).

В подальшому, залізниця склала повідомлення про закінчення вантажних операцій від 04.03.2015 № 2, пам'ятку про подавання вагонів №4 від 03.03.2015 р, пам'ятку про забирання вагонів від 04.03.2015 № 2, а також акт загальної форми на випуск вагонів № 60428802, 67857052 від 04.03.2015 № 5012 з нарахуванням відповідних зборів за затримку вагонів та виконання переміщення вантажу в цих вагонах засобами МЧ- Львів, згідно з ставками Збірника тарифів № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, із застосуванням коригувального коефіцієнта (а.с.24, 30-32, т.1).

Нарахування за актом загальної форми від 04.03.2015 № 5012 за затримку 2 вагонів включають в себе вивантаження та завантаження лісу (5 193,40 грн), плату за користування вагонами (1 017,90 грн), збір за маневрову роботу (1 171,60 грн), збір за зберігання вантажу (920,00 грн), збір за повідомлення (106,10 грн), які відображено в довідці від 15.12.2015 р. та розрахунку (а.с.33-34, т.1).

03.06.2015 р. вагони №№ 60428802, 67857052 з вантажем "пиловник дубовий не окорований", відправки Гайсин - Дорохуськ № 33552092, 33631938, прибули на станцію призначення, де здійснювалось отримання вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем велась претензійна робота з приводу відшкодування понесених нею витрат на переогляд вантажу.

Так, 04.03.2015 р. позивачем направлено вимогу на адресу ОСОБА_2 прикордонного загону про оплату платежів на яку отримано відповідь про необхідність звернення з даним питанням до ОСОБА_1 митниці ДФС України (а.с.39-40, т.1).

У відповідях на претензії відповідача ОСОБА_1 митниця ДФС України з посиланням на приписи ч.5 ст.338 МК України вказала на відсутність підстав для проведення оплати відповідних платежів (а.с.42-44, т.1).

Листом від 27.04.2015 р. ОСОБА_2 прикордонний загін з посиланням на приписи ч.5 ст.338 МК України на те, що оплату таких платежів здійснює власник товару (а.с.45-46, т.1).

14.12.2015 року позивачем на адресу ДП "Вінницяліссервіс" та відповідача 1 направлено претензію про сплату необхідних зборів (а.с.35, 37, т.1).

У відповіді на заявлену претензію ДП "Вінницяліссервіс" листом від 21.12.2015 р. повідомила позивача про те, що не являється власником товару та стороною договору на перевезення вантажів залізничним транспортом (а.с.36, т.1).

Відсутність відповіді на заявлену претензію зі сторони відповідача 1 та непроведення відшкодування понесених позивачем витрат відповідачами спонукали позивача звернутись із відповідним позовом до суду вказавши в якості нормативної підстави приписи ч.2 ст.218 МК України.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків.

Виходячи з приписів § 2 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевірка вантажу на шляху перевезення може здійснюватися за умовами, передбаченими митними правилами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, а до транспортних засобів віднесено - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі, які включають в себе рухомий склад залізниці.

Частинами 1, 2 статті 325 МК України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною п'ятою статті 338 названого кодексу встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.218 МК України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Так, з аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст.ст. 325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 "Організація митного контролю" та 48 "Зони митного контролю" відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст. 218 Митного кодексу України включена у главу 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", сфера регулювання якої до спірних правовідносин, з огляду на здійснення перевезення саме залізничним транспортом, підлягає пріоритетному застосуванню.

Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Дійшовши такого висновку, суд зауважує, що згідно з ч.2 ст.139 МК України від 11.07.2002 р. розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій рахунок.

Порівняння змісту ч.2 ст.139 МК України від 11.07.2002 р. та ч.2 ст.218 діючого МК України свідчить про зміну законодавцем підходу до регулювання вказаних правовідносин в частині суб'єкта, який несе витрати пов'язані із митними формальностями на залізничному транспорті.

З укладеного між ДП "Вінницяліссервіс" та ДП "Гайсинське лісове господарство" договору № 5-Г від 26.12.2013 р. вбачається, що власником та вантажовідправником товару являється відповідач 1, який поніс витрати на оплату залізничного перевезення, що власне останнім і не заперечується.

Згідно із ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниць вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням.

У відповідності до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд акцентує увагу на тому факту, що в даній нормі- дефініції вирізняється два аспекти. Так по-перше, доказами є будь-які відомості про певні факти. А по-друге, це - відомості про певні обставини, які поділяються на дві групи: 1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; 2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Виходячи з того, що виконання завдань господарського судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини, а також правильного застосування норм матеріального та процесуального права, законодавець покладає на суд обов'язок дослідження усіх фактів, які мають значення для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін.

В той же час, суд зазначає про обов'язкову належність доказів, яка визначається наявністю зв'язку між змістом фактичних даних, відомостей про факти і самими фактами, які підлягають встановленню і мають значення для правильного вирішення спору.

Ось чому, беручи до уваги предмет спору-стягнення позивачем коштів за проведені ним роботи, що тягне за собою необхідність виявлення судом безпосередньо факту виконання або навпаки відсутності проведених позивачем робіт, надані до суду документи повинні оцінюватись судом з точки зору наявності в цих документах обставин, які підтверджують факт виконання зазначених робіт.

Виходячи з обставин справи суд зазначає, що нормативне регулювання питання здійснення розрахунків за користування вагонами реалізується на підставі форми ГУ-46, яка складаються на підставі актів загальної форми і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами та які виходячи з умов абз. 2 п. 4 Правил користування вагонами та контейнерами повинні підписуватися начальником станції та вантажовласником. В той же час пунктами 9-12 абз. 3 Правил користування вагонами та контейнерами встановлено, що облік затриманих вагонів, причини та загальний облік часу такої затримки відображається в акті затримки.

ОСОБА_5, суд зауважує, що на сьогоднішній час законодавством не передбачено існування окремого спеціального акту, який слугував би відображенням як безпосередньо факту затримки вагонів, так і обліку часу такої затримки при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів.

Виходячи з даної обставини, маючи за мету встановлення об'єктивної істини у справі, та прийняття обґрунтованого, законного рішення щодо стягнення коштів за користування вагонами, суд повинен виявити факт затримки вагонів, загальний час їх простоювання, та виявити наявність розрахунків за дану затримку.

При цьому, оцінюючи належність поданого доказу, суд повинен виходити не з назви акту, а з фактичної інформації, яка в ньому міститься.

Так, проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що акт загальної форми ГУ-23 № 5009, який наданий позивачем, містить інформацію щодо затримки вагонів митницею з метою митного огляду.

В той же час акт загальної форми ГУ-23 № 5012 містить відомості що вагони були затримані з 18:10 год 02.03.2015 р. по 18:10 год 04.03.2015 р. (загальним обліком часу - 48 год.) (а.с.24, т.1).

Крім того, даний акт містить відомості щодо розрахунку суми за користування вагонами (1 017,80 грн), плату за зберігання (920,00 грн), повідомлення (106,10 грн), маневрову роботу при затримці та закінченні затримки (1 171,60 грн), роботу МЧ (5 193,40 грн).

При цьому судом встановлено, що сума зборів визначена в акті становить 8 408,90 грн в той час як у довідці від 15.12.2015 р. та розрахунку така сума становить 8 409,00 грн (розбіжність в платі за користування вагонами на 00,10 грн).

Як вбачається, даний акт загальної форми містить детальну інформацію щодо причини затримки, обліку затриманих вагонів, відомості про час та дату початку та кінця затримки, загальний облік часу затримки, та безпосередньо розрахунок суми за дане простоювання.

Таким чином суд приходить до висновку, що склавши акт загальної форми позивач діяв в межах закону і приймає зазначений акт в якості належного та допустимого доказу обліку часу користування вагонами та розрахунків платежів за користування вагонами, у зв'язку з чим, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на той факт, що в силу приписів ст.218 МК України обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю покладений на власників товару або уповноважених ними осіб, суд вважає вимоги заявлені Львівською залізницею до ДП "Гайсинське лісове господарство" правомірними та такими що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача 1 наведені у його відзиві оцінюється судом критично, оскільки є юридично неспроможними та спростовуються наведеним вище.

В задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України з підстав наведених вище слід відмовити.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача 1 відповідно до ст.49 ГПК України.

27.04.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство", вул.Максима Кривоноса, 20, м.Гайсин, Вінницька область, 23700 (ідентифікаційний код - 00991396) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул.Тверська, 5, м.Київ, 03680 (ідентифікаційний код - 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", вул.Гоголя, 1, м.Львів, 79007 (ідентифікаційний код - 40081195) - 8 408 грн 90 коп зборів, 1 378 грн 00 коп відшкодування витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

3. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати позивачу, третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (ОСОБА_2 прикордонний загін) та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 (Головне управління Державного Казначейства України у Волинській області) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 травня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - позивачу - вул.Тверська,5, м.Київ, 03680; вул.Гоголя, 1, м.Львів, 79007.

4 - третій особі на стороні позивача - вул.Стрілецька, 6, м.Луцьк, Волинська область, 43021.

5 - третій особі на стороні відповідача 2 - вул. Стрілецька, буд. 4а, м.Луцьк, 43021.