Постанова № 57536192, 04.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2016 року Справа № 813/5803/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Грень Н. М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

позивач ОСОБА_1,

представник відповідача Водолазський Д.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського центру зайнятості про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівського міського центру зайнятості, з вимогами: скасувати наказ Львівського міського центру зайнятості №НТ 150717 від 17.07.2015 року; зобов'язати Львівський міський центр зайнятості поновити ОСОБА_1 на обліку як безробітну.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказ прийнятий з порушенням норм матеріального права, оскільки при прийнятті спірного наказу відповідачем не враховано наявність поважних причин невідвідування центру зайнятості ОСОБА_1, яка перебувала на лікуванні.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що 03.06.2015 року позивачу заплановано наступне відвідування на 30.06.2015 року, однак така центр зайнятості не відвідала, в результаті чого центром зайнятості 17.07.2015 року прийнято рішення про припинення реєстрації безробітного з 17.07.2015 року. Позивач відвідала центр зайнятості 22.07.2015 року та надала останньому докази поважності причин пропуску чергового відвідання центру 30.06.2015 року. Однак, відмовилась подати заяву про перереєстрацію (поновлення статусу безробітного), тому підстав для поновлення статусу безробітного з дня припинення попередньої реєстрації у фахівців центру зайнятості не було

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав аналогічних викладеним у письмовому запереченні долученому до матеріалів справ, просив у його задоволенні відмовити повністю.

Суд з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована у Львівському міському центрі зайнятості відповідно до її заяви про надання статусу безробітного від 25.12.2014 року .

03.06.2015 року позивачу призначено чергове відвідування центру зайнятості на 30.06.2013 року. На призначену дату позивач не прибула до центру зайнятості, у зв'язку із чим 17.07.2015 року відповідачем прийнято рішення про припинення реєстрації безробітного з 17.07.2015 про що видано Наказ №НТ150717 від 17.07.2015 року, відповідно до якого припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної з 17.07.2015 року на підставі абацу 2 пп 2 п. 37 Прядку надання допомоги по безробіттю за невідвідування без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (тобто з 03.06.2015 р. - останньої дати фактичного відвідування -позивачем центру зайнятості).

22.07.2015 року ОСОБА_1 відвідала центр зайнятості та надала докази поважності причин пропуску чергового відвідування 30.06.2015 року, а саме:виписку із медичної картки стаціонарного хворого та довідку від 13.07.2015 року.

Спеціалістом центру зайнятості 22.07.2015 року запропоновано позивачу подати заяву про перереєстрацію (поновлення статусу безробітного), однак остання відмовилась від подання такої заяви, про що уповноваженими особами центру зайнятості складено Акт до особової справи №135014122500015 гр. ОСОБА_1 про відмову від підписання заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та внесено відповідні записи до Додатка № 1 до персональної картки №135015072200066 відвідування особою територіального органу та отримані послуги.

Позивач вважаючи свої права порушеними зверталась із численними заявами та претензіями на ім'я директора Львівського міського центру зайнятості О. Рісного.

Львівським міським центром зайнятості надано відповіді на вказані заяви та претензії суть яких зводиться до того, що довідки надані позивачем підтверджують лікування такої у медичних закладах та визнані центром зайнятості як поважна причина невідвідування центру зайнятості. Однак, рішення про перереєстрацію безробітного (поновлення на обліку) приймається на підставі письмової заяви такої особи .

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення».

Відповідно до п.2 ч. 2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.

Підстави для припинення реєстрації безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, закріплені ст.45 Закону України «Про зайнятість населення».

Зокрема, в силу п.7 ч. 1 ст.45 вказаного Закону невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (наявність поважних причин підтверджується відповідними документами).

В силу положень п. 28 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення облік громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зареєстрований безробітний зобов'язаний відвідувати з метою пошуку підходящої роботи та отримання інших соціальних послуг центр зайнятості, в якому він зареєстрований, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, крім випадків, що сталися внаслідок надзвичайної ситуації, виникнення якої підтверджується на запит центру зайнятості відповідним органом згідно із законодавством, з пред'явленням паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу, та трудової книжки.

Зареєстровані безробітні, які з поважної причини не змогли звернутися до центру зайнятості у строк, установлений для відвідування, повинні відвідати центр зайнятості не пізніше, ніж у день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв'язку з поважною причиною, за умови підтвердження її наявності відповідними документами. У разі коли такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, особа повинна звернутися до центру зайнятості у перший робочий день, що настає за ним.

Поважними причинами, наявність яких підтверджена відповідними документами, є хвороба громадянина, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років, відвідування лікарні, судових та правоохоронних органів, районних військкоматів, інших державних установ та інші обставини, які унеможливлюють відвідування центру зайнятості.

Пунктом 37 вказаного Порядку передбачено, що Центр зайнятості припиняє реєстрацію зокрема у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості: протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) (на 31-й день).

Судом встановлено, що керуючись зазначеними нормами, Львівський міський центр зайнятості припинив реєстрацію ОСОБА_1за невідвідування без поважних причин протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування.

Відповідно до п. 40 Порядку, перереєстрація безробітного здійснюється з дня подання відповідної заяви або не раніше ніж через 90 календарних днів з дня припинення попередньої реєстрації відповідно доабзаців дев'ятнадцятого - двадцять другого підпункту 1 за умови повернення коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, та абзацу другого підпункту 2 пункту 37 цього Порядку.

За приписами п 41 Порядку передбачено, що, Перереєстрація безробітного здійснюється центром зайнятості з дня припинення попередньої реєстрації з підстав, зазначених у підпункті 2 пункту 37 цього Порядку, за умови підтвердження поважних причин, зазначених у пункті 28 цього Порядку, з яких безробітний не зміг своєчасно звернутися до центру зайнятості, та у разі відвідування центру зайнятості, яким припинено реєстрацію, на наступний робочий день після усунення таких причин.

Системний аналіз положень Порядку дає підстави стверджувати, що рішення про перереєстрацію безробітного (поновлення на обліку) приймається на підставі письмової заяви такої особи за умови що особа залишилась безробітною та належить до категорії осіб, які зазначені у ч. 1ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Судом встановлено, що спеціалістами центру зайнятості 22.07.2015 року взято до уваги поважність причин пропуску відвідування центру зайнятості та запропоновано ОСОБА_1 подати вказану заяву, однак така відмовилась від подання заяви. У зв'язку із цим у фахівців центру зайнятості не було підстав для поновлення статусу безробітного з дня припинення попередньої реєстрації.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що при винесенні Наказу про припинення реєстрації безробітного Львівський міський центр зайнятості діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Відтак, позовна вимога про скасування Наказу№НТ150717 від 17.07.2015 року є безпідставною, необґрунтованою та суперечить нормам Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення облік громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198 та Закону України «Про зайнятість населення», тому у задоволенні такої належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Львівського міського центру зайнятості поновити ОСОБА_1 на обліку як безробітну, суд зазначає у задоволенні такої належить відмовити з огляду на наступне.

Вирішення питань щодо надання статусу безробітного, реєстрації та перереєстрації такого належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку суду, відповідачем доведено правомірність винесеного Наказу №НТ150717 та обґрунтованість підстав для відмови у поновленні позивача на обліку як безробітну, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 05.04.2016 року.